Рішення № 3192531, 13.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Закритого акціонерного товариства «Інтертранс», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськмультітранс», м. Луганськ, -

про стягнення 231930 грн. 30 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Дунаєвський І.В., - юрисконсульт 1 категорії, - довіреність № 04-05/08 від 12.01.09 року;

від відповідача –Ткачова А.О. –представник, - довіреність №17 від 30.01.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості за надані послуги з автомобільних перевезень у сумі 220964,79 грн., пеню у сумі 6849,60 грн., 3% річних у сумі 846,18 грн. та інфляційні нарахування у сумі 3269,75 грн., - а всього 231930,30 грн., які виникли у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №538/ВЮ698 на надання послуг з перевезень автомобільним транспортом, укладеного між сторонами 19.12.06 року

судових витрат: державного мита у сумі 2319,30 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

В судовому засіданні 23.01.09 року представник позивача звернувся до суду з уточненням до позову (вих. №04-0/65 від 22.01.09 року), згідно якому поставив суд до відома про те, що відповідач 21.01.09, - після його звернення до суду з цим позовом, добровільно частково погасив основний борг у сумі 57759 грн. 00 коп., з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача залишок суми боргу у розмірі 166475 грн. 54 коп., з урахуванням інфляційних нарахувань - 3269,75 грн., пеню в сумі 6849 грн. 60 коп. та 3% річних в розмірі 846 грн. 18 коп., а також судові витрати (а.с. 121-123).

Враховуючи, що це уточнення до позову не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом його прийнято, долучено до матеріалів справи та враховано при прийнятті по ній кінцевого рішення.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК) розгляд справи було відкладено з 23 січня до 13 лютого 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 13.02.09 року, представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача надав ще одне уточнення до позову (вих. №б/н від 12.02.09 року), згідно якому поставив суд до відома про те, що станом на 12.02.09 року, після його звернення з цим позовом до суду, відповідач добровільно погасив ще частку основного боргу у розмірі 20000,00 грн., а всього –77759,00 грн., у зв’язку з чим він просить стягнути з нього: основний борг –143205,79 грн., інфляційні нарахування - 3269,75 грн., пеню –6849,60 грн., 3% річних –846,18 грн., - а всього 154171,32 грн.

Виходячи з того, що ця заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, її судом прийнято та враховано при винесенні по справі кінцевого рішення.

Представник відповідача позов визнав частково: у розмірі 40889,50 грн., у тому числі: основний борг –35030,03 грн.;інфляційні нарахування –1909,77 грн., пеню –3253,25 грн., а також 3% річних –426,45 грн.(контррозрахунки додані), - мотивуючи це тим, що позивач, на порушення вимог розділу «Умови оплати»заявок-додатків до основного договору не завжди спрямовував на адресу відповідача повний пакет документів, про які там йдеться (СМR (оригінал та копію з мокрою печаткою перевізника), договори, рахунки, податкову накладну, акти виконаних робіт (попередньо скинути документи факсом)), - у зв’язку з чим відповідач не був упевнений у тому, чи були фактично здійснені перевезення (відзив на позов за вих. №31 від 12.02.09 року).

В той же час у своєму письмовому поясненні від 13.02.09 року, наданому у судовому засіданні, представник відповідача вказав, що будь-яке службове листування між ним та позивачем з цього приводу не велося, претензії у порядку, встановленому законом, на його адресу жодного разу не спрямовувалися.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

19.12.06 року між Закритим акціонерним товариством «Інтертранс»(перевізник, - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганськмультітранс»(експедитор, - відповідач) укладено договір №538/ВЮ698 про надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом, згідно якому вони врегулювали між собою порядок відносин, що виникають при перевезеннях вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому і міжнародному сполученнях (п.1.1).

Конкретні умови по кожному перевезенню обумовлюються в транспортній заявці, що є невід»ємною частиною даного договору (п.2.2).

Після узгодження з перевізником умов перевезень експедитор надає по факсу транспортну заявку. Він несе відповідальність за достовірність зазначеної у заявці інформації у формі штрафу у розмірі 10% вартості заявки та відшкодовує понесені перевізником збитки (п. 4.1).

Ціна послуг з перевезення встановлюється сторонами у договорі-заявці, який є невід»ємною частиною цього договору, загальна вартість договору становить суму вартості послуг з перевезення, наданих згідно договорів-заявок та сплачених згідно виставлених рахунків-фактур (п.5.1).

При здійсненні експортно-імпортних перевезень у договорі-заявці окремо визначається складова оплати - вартість перевезень по території України, з врахуванням ПДВ (п.5.2).

Розрахунки між сторонами проводяться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 10 днів з часу отримання документів, що підтверджують виконання перевезення (п.5.3).

Порядок і форми оплати за перевезення визначаються у кожному конкретному випадку відповідно до транспортної заявки, а саме: повна передплата, часткова передплата, оплата за копіями провізних документів, оплата за оригіналами провізних документів (п.5.4).

Експедитор несе відповідальність: за пошкодження транспортного засобу при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт у розмірі оціночної вартості ремонту незалежною експертизою або по двосторонньому акту дефектації (п.6.1); за завантаження автомобіля з перевищенням зазначеного у заявці обсягу (ваги) у розмірі штрафу, сплаченого водієм контролюючим органам (п.6.2).

У разі невиконання сторонами термінів взаєморозрахунків, винна сторона сплачує пеню за погодженням з іншою стороною, а у разі відсутності такого погодження –у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу (п.6.6.).

За невиконання чи часткове невиконання своїх зобов’язань за даним договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та міжнародних угод з дорожніх перевезень вантажів, до яких приєдналася Україна (п.6.7).

У випадку неможливості досягнення згоди сторони вирішують суперечки відповідно до норм діючого цивільного і господарського законодавства у судовому порядку (п. 8.2).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.07 року і за згодою сторін може бути продовжений підписанням додаткової угоди (п.9.1) (а.с.13-15).

27.12.07 року сторони уклали додаткову угоду, згідно якій строк дії основного договору продовжили до 31.12.08 року (п.1) (а.с.16).

Як стверджує позивач, на виконання умов договору ним були здійснені перевезення на підставі наступних договорів-заявок, наданих експедитором (відповідачем):

1.КІ 3903 від 05.08.08 року по маршруту: адреса завантаження –м. Запоріжжя, адреса розвантаження –Брухелес (Бельгія);

2.КІ 4240 від 20.08.08 року по маршруту: адреса завантаження –м. Краматорськ, адреса розвантаження –Парма (Італія);

3.КІ 4296 від 26.08.08 року по маршруту: адреса завантаження –м. Запоріжжя, адреса розвантаження –Данія;

4. КІ 4569 від 08.09.08 року по маршруту: адреса завантаження – Луганська обл. м. Рубіжне, адреса розвантаження –Київська область;

5.КІ 4495 від 05.09.08 року по маршруту: адреса завантаження –Круфт (Німеччина), адреса розвантаження –м. Краматорськ;

6.КІ 4600 від 10.09.08 року по маршруту: адреса завантаження –Луганська обл. м. Рубіжне, адреса розвантаження –Київська обл.;

7.КІ 4658 від 12.09.08 року по маршруту: адреса завантаження –Круфт (Німеччина), адреса розвантаження – м. Краматорськ;

8.КІ 4659 від 12.09.08 року по маршруту: адреса завантаження –м.Краматорськ, адреса розвантаження –Німеччина;

9.КІ 4694 від 15.09.08 року по маршруту: адреса завантаження –м. Краматорськ, адреса розвантаження –Німеччина;

10.КІ 4695 від 15.09.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Краматорськ, адреса розвантаження –Німеччина;

11.КІ 4696 від 15.09.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Краматорськ, адреса розвантаження –Німеччина;

12.КІ 4722 від 15.09.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Боркен (Німеччина), адреса розвантаження –м. Краматорськ;

13.КІ 5092 від 02.10.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Коломна (РФ), адреса розвантаження –м. Луганськ;

14.КІ 5105 від 06.10.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Краматорськ, адреса розвантаження –Німеччина;

15.КІ 5139 від 07.10.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Боркен (Німеччина), адреса розвантаження –м. Краматорськ;

16.КІ 5164 від 08.10.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Краматорськ, адреса розвантаження –Німеччина;

17.КІ 5165 від 08.10.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Краматорськ, адреса розвантаження –Німеччина;

18.КІ 5188 від 10.10.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Боркен (Німеччина), адреса розвантаження – м. Краматорськ;

19.КІ 5286 від 16.10.08 року по маршруту: адреса завантаження – Луганська обл. м. Рубіжне, адреса розвантаження –Київська обл.;

20.КІ 5424 від 23.10.08 року по маршруту: адреса завантаження – м. Краматорськ, адреса розвантаження –Німеччина;

Відповідно до умов основного договору та вищеперелічених договорів-заявок експедитор повинен був сплатити на користь перевізника наступні суми грошових коштів:

1.КІ 3903 від 05.08.08 року, дата отримання документів експедитором –04.09.08року, кінцева дата оплати –14.09.08 року, сума –7134,73 грн.;

2.КІ 4240 від 20.08.08 року, дата отримання документів експедитором –02.10.08року, кінцева дата оплати –12.10.08 року, сума –7378,47 грн.;

3.КІ 4296 від 26.08.08 року, дата отримання документів експедитором –22.10.08року, кінцева дата оплати –03.11.08 року, сума –8338,67 грн.;

4. КІ 4569 від 08.09.08 року, дата отримання документів експедитором –13.10.08року, кінцева дата оплати –23.10.08 року, сума –24823,27 грн.;

5.КІ 4495 від 05.09.08 року, дата отримання документів експедитором –25.09.08року, кінцева дата оплати –06.10.08 року, сума –4400,00 грн.;

6.КІ 4600 від 10.09.08 року, дата отримання документів експедитором –13.10.08року, кінцева дата оплати –23.10.08 року, сума –4500,00 грн.;

7.КІ 4658 від 12.09.08 року, дата отримання документів експедитором –09.10.08року, кінцева дата оплати –19.10.08 року, сума –25656,02 грн.;

8.КІ 4659 від 12.09.08 року, дата отримання документів експедитором –06.10.08року, кінцева дата оплати –16.10.08 року, сума –6905,88 грн.;

9.КІ 4694 від 15.09.08 року, дата отримання документів експедитором –22.10.08року, кінцева дата оплати –03.11.08 року, сума –7116,65 грн.;

10.КІ 4695 від 15.09.08 року, дата отримання документів експедитором –22.10.08року, кінцева дата оплати –03.11.08 року, сума –7116,65 грн.;

11.КІ 4696 від 15.09.08 року, дата отримання документів експедитором –22.10.08року, кінцева дата оплати –03.11.08 року, сума –7116,65 грн.;

12.КІ 4722 від 15.09.08 року, дата отримання документів експедитором –13.10.08року, кінцева дата оплати –23.10.08 року, сума –24495,73 грн.;

13.КІ 5092 від 02.10.08 року, дата отримання документів експедитором –30.10.08року, кінцева дата оплати –10.11.08 року, сума –6320,00 грн.;

14.КІ 5105 від 06.10.08 року, дата отримання документів експедитором –20.11.08року, кінцева дата оплати –01.12.08 року, сума –6952,54 грн.;

15.КІ 5139 від 07.10.08 року, дата отримання документів експедитором –30.10.08року, кінцева дата оплати –10.11.08 року, сума –24051,61 грн.;

16.КІ 5164 від 08.10.08 року, дата отримання документів експедитором –01.12.08року, кінцева дата оплати –11.12.08 року, сума –6319,91 грн.;

17.КІ 5165 від 08.10.08 року, дата отримання документів експедитором –04.11.08року, кінцева дата оплати –14.11.08 року, сума –6319,91 грн.;

18.КІ 5188 від 10.10.08 року, дата отримання документів експедитором –04.11.08року, кінцева дата оплати –14.11.08 року, сума –24874,01 грн.;

19.КІ 5286 від 16.10.08 року, дата отримання документів експедитором –01.12.08року, кінцева дата оплати –11.12.08 року, сума –4400,00 грн.;

20.КІ 5424 від 23.10.08 року, дата отримання документів експедитором –24.11.08року, кінцева дата оплати –04.12.08 року, сума –6744,09 грн., -

а всього на суму 251247,58 грн.

Позивач надав до матеріалів справи належні докази отримання від відповідача цих договорів-заявок, а також розрахунок сум, які повинен сплатити відповідач за здійснення автоперевезень, з доказами отримання відповідачем відповідних документів, передбачених домовленостями сторін (а.с.24-106).

У зв’язку з тим, що відповідач станом на 27.11.08 року не сплатив суму боргу, перевізник (позивач) 27.11.08 року за вих. 04-05/1241 спрямував на його адресу претензію, в якій запропонував сплатити основний борг та навів розрахунки пені і інфляційних нарахувань (а.с. 107-113).

З матеріалів справи вбачається (і це не спростував відповідач), що претензія була залишена без відповіді.

Таким чином, станом на час вирішення спору по суті його предметом є: основний борг –143205,79 грн., інфляційні нарахування - 3269,75 грн., пеня –6849,60 грн., 3% річних –846,18 грн., - а всього 154171,32 грн.

Відповідач не спростував позовних вимог.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.

1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору транспортного експедирування.

Тобто відповідач, отримавши від позивача документальні докази факту здійснення автоперевезення за визначеним у договорі-заявці маршрутом, повинен був у визначений договором строк оплатити вартість цього автоперевезення, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.

Що стосується транспортного експедирування, то згідно ст. 929 ЦКУ за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Закон (стаття 931 ЦКУ) визначає, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоотримувачу.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

А статтею 934 ЦКУ встановлено відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування, згідно якій за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (Правові наслідки порушення зобов’язань. Відповідальність за порушення зобов’язань).

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення) з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України, покладає їх на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог - як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду. При цьому суд керується абзацом 3 п.38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 року №15, згідно якому при зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається.

З огляду на цю обставину на користь позивача підлягає поверненню державне мито у розмірі 1541,71грн. (1% від загальної суми задоволених позовних вимог у розмірі 154171,32 грн. (143205,79грн.+3269,75грн.+6849,60 грн.+846,18грн.), а також витрати на інформаційно-технічні послуги у розмірі 118,00 грн.

Решта судових витрат у вигляді державного мита у розмірі 778,13 грн. покладається на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921,929,931,932,934 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськмультітранс», ідентифікаційний код 34526006, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Луганськ, кв. Якіра, 3, кв. 146; фактична адреса: місто Луганськ, вул. Лермонтова, 1-б, офіс 604, - на користь Закритого акціонерного товариства «Інтертранс», ідентифікаційний код 32461684, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Фурманова, 1/7, - основний борг у сумі основний борг –143205 (сто сорок три тисячі двісті п’ять) грн.79 коп., інфляційні нарахування –3269 (три тисячі двісті шістдесят дев’ять) грн. 75 коп., пеня –6849 (шість тисяч вісімсот сорок дев’ять) грн. 60 коп., 3% річних –846 (вісімсот сорок шість) грн. 18 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 2319 (дві тисячі триста дев’ятнадцять) грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Судові витрати у вигляді решти державного мита у сумі 778 грн. 13 коп. покласти на позивача.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.02.2009 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 17 лютого 2009 року.

Суддя А.П.Середа