Вирок № 31925300, 10.06.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/19118/12

Провадження №: 1/752/131/13

В И Р О К

Іменем України

10.06.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Бойка О.В.,

при секретарі - Малоголовко О.В., Щербаку А.В.,

з участю прокурора - Попової О.В., Рака П.О., Правдивець А.І.,

Збаравської Н.В.,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одружений, не працює, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше судимий, а саме: вироком Голосіївського районного суду м.Києва від 21.04.2003 року за ч.3 ст.185, 304 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки; вироком Попелянського районного суду Житомирської області від 20.03.2004 року за ч.2 ст.309, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 18.03.2009 року по відбуттю покарання, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Підсудний ОСОБА_3 19.06.2012 року в АДРЕСА_1, з невстановленою досудовим слідством особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, вступив в злочинну змову про викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, 20.06.2012 року вони, приблизно о 01.15 годин, через незамкнені двері вони проникли до квартири АДРЕСА_1, де з першої кімнати викрали ключі від квартири, вартістю 100 грн., ключі від квартири, вартістю 60 грн., ключі від автомобіля, вартістю 300 грн., що належать потерпілій ОСОБА_4 та телевізор марки «Панасонік», вартістю 200 грн., музичний центр марки «Панасонік», вартістю 500 грн., що належать потерпілій ОСОБА_5

Після цього вони зайшли у спальню кімнату, де підсудний ОСОБА_3 ще викрав мобільний телефон марки «Нокіа-5230», вартістю 1400 грн. з сім карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 грн., на рахунку якої були грошові кошти в сумі 80 грн., зарядний пристрій від мобільного телефону вартістю 30 грн., що також належать потерпілій ОСОБА_4 Після цього підсудний, з невстановленою особою зникли з місця злочину, та розпорядилися майном на власний розсуд, чим завдали потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 1995 грн. та потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 700 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 вину свою визнав частково та пояснив, що 20.06.2012 року приблизно о 01.00 год. він вийшов покурити на коридор та помітив, що в квартирі АДРЕСА_1 відкриті двері. Він зайшов у вказану квартиру, щоб з'ясувати, чи досі проживає там його знайомий, якого він не бачив протягом 6 місяців. Опинившись всередині квартири, переконавшись, що там нікого немає, він викрав звідти телевізор, музичний центр, мобільний телефон та ключі. Коли від'єднував телефон від зарядного пристрою, то почув шум в коридорі, який його налякав і він втік. В подальшому викрадене майно продав. Злочин вчиняв сам. Додав, що пішов на його вчинення через скрутне матеріальне становище, на даний момент збитки відшкодував. Попросив вибачення у потерпілих.

Не дивлячись на часткове визнання вини підсудним ОСОБА_3, його провина доводиться наступними доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що квартиру АДРЕСА_1 вона здавала в оренду ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Про крадіжку дізналася від мами. З квартири було викрадене її майно, а саме телевізор та музичний центр. На даний час батьки ОСОБА_3 відшкодували їй завдані злочином матеріальні збитки в повному обсязі, отже претензій до підсудного вона не має ;

- показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка в судовому засіданні пояснила, що 19.06.2012 року, приблизно о 00.00 годин, вона лягла спати з дітьми в дитячій кімнаті в квартирі АДРЕСА_1, що орендувала з чоловіком, якого тоді вдома не було. Вхідні двері перед сном закрила на замок. 20.06.2012 року приблизно о 01.30 годин вона прокинулась від того, що її телефон засвітився та подав сигнал. Коли вона відкрила очі, то побачила поруч зі столом двох чоловіків, при цьому вона не усвідомлювала, що вони її грабують, в цей момент хтось з них сказав: «Прокинулась, тікаємо», після чого вони втекли з квартири. Вона зрозуміла, що її пограбували лише після того як оглянула кімнату та виявила відсутність телевізору, музичного центру, що належать власниці квартири, та її речей, а саме: ключі від квартири в м. Києві, ключі від квартири в м. Львові, ключі від автомобіля, мобільний телефон з сім карткою та зарядним пристроєм. На даний час всі збитки їй відшкодовані, отже претензій до ОСОБА_3 вона не має та просить його суворо не карати. Наголошувала на тому, що прокинувшись від звуку телефону, розхвилювалася за своє життя та життя своїх дітей і не збагнула, що її грабують. Все відбувалося майже миттєво, протягом декількох секунд. Під час досудового слідства не акцентувала на цьому увагу, оскільки слідчий про це не запитував, а вона, не маючи юридичної освіти, не розуміла, що вказана інформація є важливою для кваліфікації дій злочинців. Не виключає ту обставину, що двері квартири, після того як їх зачинила на замок, бавлячись, відчинив її син;

- оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_6, який на досудовому слідстві пояснив, що 19.06.2012 року приблизно о 20.00 годині він вийшов з місця мешкання АДРЕСА_1 та поїхав до ресторану , вдома залишилась його дружина з дітьми. 20.06.2011 року, приблизно о 01.50 годин йому зателефонувала дружина та повідомила, що їх обікрали;

Том 1 а.с.105-106;

- протоколом очної ставки від 04.07.2012 року, проведеною між потерпілою ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в ході якої потерпіла ОСОБА_4 підтвердила свої показання, які вона давала раніше, що саме ОСОБА_3 вона бачила під час вчиненні щодо неї злочину;

Том 1 а.с. 74-76;

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 04.07.2012 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_3, який 20.06.2012 року приблизно о 01.15 годин із невідомою особою викрали з квартири її особисті речі та речі, що належать ОСОБА_7;

Том 1 а.с. 69-72;

- протоколом огляду місця події від 20.06.2012 року, а саме АДРЕСА_1, в ході якого було виявлено та вилучено 2 сліди пальців рук із зовнішньої сторони вікна балкону;

Том 1 а.с. 15-17;

- висновком дактилоскопічної експертизи № 384 від 20.03.2012 року, згідно якої два сліди папілярних узорів, розмірами 18x15 мм, 32x13 мм придатні для ідентифікації за ними осіб. Два сліди папілярних узорів, розмірами 18x15 мм, 32x13 мм залишені не ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, не ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, а іншою особою;

Том 1 а.с. 21-26;

- висновком (додаткової) дактилоскопічної експертизи № 422 від 05.07.2012 року, згідно якої два сліди пальців рук, відкопійовані на відрізках паперу розмірами 35x17 мм, 39x18 мм належать ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

Том 1 а.с.39-47;

- матеріалами дізнання

Том 1 а.с. 4-15.

Проаналізувавши вказані докази, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного злочину.

Прокурор в судовому засіданні наполягав на визнанні винним підсудного ОСОБА_3 за фактом відкритого викрадення чужого, за ч. 3 ст. 186 КК України, при цьому з кваліфікуючими ознаками - за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане з проникненням у житло. З урахуванням кваліфікації призначити відповідне покарання, в межах санкції статті.

Судом перевірялося вказане обвинувачення, однак воно не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, відповідно до диспозиції ст. 186 КК України грабіж - це відкрите викрадення чужого майна. При грабежі викрадення майна носить відкритий характер, тобто вчиняється в присутності особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний обов'язково усвідомлює, що ця особа розуміє зміст його злочинних дій. Відкритим буде викрадення, якщо воно також вчиняється в присутності інших осіб, які розуміють злочинний характер зазначених дій і не дивлячись на цю обставину злочинець не тільки усвідомлює, але й нехтує нею.

Оцінюючи дії викрадача, слід точно знати, що домінуючим критерієм відмежування крадіжки від грабежу, в сенсі відкритості діяння є критерій суб'єктивний, тобто викрадач усвідомлює, що особи, у присутності яких здійснюється викрадення, розуміють протиправний, грабіжницький характер вчинюваного посягання. Безумовно, цей критерій має силу, коли встановлено, що потерпілий чи інші особи усвідомлювали характер вчинюваних винним дій і сприймали їх як злочин.

Як з'ясовано в судовому засіданні, дії підсудного при заволодінні чужим майном були таємними, що він чітко усвідомлював. Він, вночі, з метою крадіжки, таємно проник до квартири, оглянув її і разом з іншим співучасником викрав речі, які виніс в коридор, а далі на вулицю. Викрадаючи телефон, той подав звуковий сигнал і він, усвідомлюючи, що його дії можуть бути викриті, та побачивши, що мешканець квартири прокинулася - вибіг з квартири, чим довів свій злочинний умисел до кінця.

Про таємність дій підсудний стверджував окрім судового засідання і під час досудового слідства (т. 1 а.с. 100-103).

Вказані твердження підсудного, в частині таємності дій, суд приймає до уваги, як правдиві, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі.

Також вони узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка вказувала, що спала і прокинулася лише від звуку телефону, який той подав при від'єднанні від мережі живлення. Злякалася, оскільки взагалі не розуміла, чому сторонні особи знаходяться в її приміщенні. Помітила зникнення майна вже після того, як злочинці покинули квартиру, тобто вона, коли прокинулась і побачила ОСОБА_3 з іншою особою, не усвідомлювала, що відносно неї вчиняється злочин. (т. 2 а.с. 126-128) .

Ці показання послідовні, логічні та незмінні, що зайвий раз підтверджує їх об'єктивність і приймаються до уваги судом як правдиві.

Такі самі показання потерпіла давала і під час досудового слідства (т. 1 а.с. 59) проте, слідчий, з невідомих причин, ретельно не допитав ОСОБА_4, в який момент вона виявила крадіжку та чи розумів підсудний, що їхні таємні злочинні дії помічені, викриті як злочин і завершені відкрито.

Зазначені недоліки, в сукупності, привели до хибного сприйняття слідчим обставин злочину і потягло за собою невірну оцінку дій ОСОБА_3 та помилкову кваліфікацію.

Показання підсудного ОСОБА_3, надані ним в судовому засіданні, про те, що крадіжку майна з квартири АДРЕСА_1, він вчинив самостійно, суд до уваги не бере, вважає їх не правдивими, наданими виключно з метою зменшення провини та можливого уникнення кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії. Вказане твердження підсудного спростовується показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за давання завідомо неправдивих показань, як в судовому засіданні так і під час досудового слідства вказувала, що коли прокинулась, то чітко чула фразу «Прокинулась - тікаємо», яку один чоловік казав іншому, та бачила ОСОБА_3, обличчя якого підсвічував телефон. Бачила силует й іншої особи, з якою ОСОБА_3 вибіг з квартири.

Висловлена ОСОБА_3 фраза «Прокинулася - тікаємо» ще раз підтверджує існування іншого співучасника злочину, до якого вона і була звернута. Суд виключає ту можливість, що підсудний ОСОБА_3 висловив цю фразу сам собі, оскільки це свідчило б про роздвоєння особистості і було б підтверджено відповідним діагнозом про психічне захворювання, однак судом цю обставину встановлено не було, спростовується це і довідкою від лікаря - психіатра (т. 1 а.с. 139), яка є в матеріалах справи, згідно якої ОСОБА_3 не хворіє на будь-які психічні розлади. Заперечував психічні розлади і сам підсудний.

Щодо показань підсудного про те, що він проник до квартири для того, щоб з'ясувати, чи проживає там його знайомий, оскільки він його не бачив 6 місяців. Суд критично ставиться до них, так як ОСОБА_3 проник в житло саме вночі. Свого знайомого не бачив протягом 6 місяців і не міг не знати про те, що той тривалий час вже не проживає в цій квартирі, оскільки сам продовжував проживати в цьому будинку. Виглядає не логічно, що підсудний півроку не був в гостях у свого знайомого, а потім раптово, вночі, без попередження, вирішив його провідати. Відвідування закінчив крадіжкою. Зазначене свідчить, що злочин підсудним було ретельно сплановано і проникнення до квартири відбулося саме для вчинення крадіжки.

Суд не виключає ту обставину, що двері квартири були відчинені, з огляду на сумніви самої потерпілої, яка вказувала про те, що малолітня дитина могла, бавлячись, відкрити двері. Проте, відчинені двері не дають будь - кому права проникати в чуже житло і вказана обставина на кваліфікацію дій ОСОБА_3 ніяким чином не впливає. Зазначене, лише полегшило доступ злочинців в житло і можливість вчинення крадіжки.

Оцінивши всі зібрані докази по справі суд вважає, що підсудний, займаючи позицію часткового визнання вини, намагається заплутати суд та таким чином уникнути кримінальної відповідальності за фактично вчинені дії.

Неправдивою позицію підсудного суд вважає, оскільки вона суперечить іншим зібраним по справі та перевіреним в судовому засіданні доказам.

Суд, безпосередньо, ретельно допитав потерпілу і таким чином, у сукупності з іншими доказами, з'ясував який злочин було вчинено ОСОБА_3.

З огляду на викладене суд вважає за необхідне змінити кваліфікацію та вважає, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого манна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло.

При призначенні підсудному міри покарання, суд враховує наступні обставини: ступінь тяжкості вчиненого злочину: злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України класифікується як тяжкий; особу винного, який раніше судимий, в тому числі і за корисливий злочин, що свідчить про його злочинну спрямованість; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має добрі характеристики за місцем проживання та роботи, інвалід 3 групи з дитинства, потерпілий від Чорнобильської катастрофи; його ставлення до вчиненого, а саме часткове визнання вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_3 , судом не встановлено.

На підставі викладеного, суд вважає, що перевиховання та виправлення підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_3, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін - тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 УДПСУ в м. Києві та Київській області.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3, відповідно до ст. 72 КК України, відраховувати з 10.06.2013 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк перебування його під вартою з 04.07.2012 року по 09.06.2013 року, включно .

Речові докази: 2 сліди пальців рук, які були вилучені 20.06.2012 року під час огляду місця події АДРЕСА_1, які зберігаються при матеріалах справи- зберігати при матеріалах справи.

Стягнути із засудженого ОСОБА_3 на р/р №31253272210699, код №25575285, МФО 821018 (Отримувач платежу: НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві, ГУДКСУ в Київській області, з приміткою 11110 за проведення експертизи та дослідження), гроші в сумі 1 177 гривень 92 копійки.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим, який знаходиться під вартою, в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя: О.В.Бойко