Рішення № 3192451, 02.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гефест Холдинг”, м. Чортків Тернопільської області

до Приватного підприємства “Інтер – Лис”, м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 62 388 грн. 27 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача – Циганок Г.А., дов. б/н від 02.12.08.;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 06/02-ПРВ від 06.02.2008 в сумі 62388 грн. 27коп., у тому числі основний борг у сумі 52101 грн. 31 коп., пеню в сумі 6912грн. 52 коп., інфляційні нарахування в сумі 2516 грн. 00 коп. та 3 % річних у розмірі 858 грн. 44 коп.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, надавши суду письмове клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника на підставі наданих документів.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем фактом поставки на адресу відповідача відповідно до умов укладеного сторонами 06.02.2008 договору товару, який останнім у повному обсязі оплачений не був, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 52101 грн. 31 коп. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 6912 грн. 52 коп. пені, 2516 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 858 грн. 44 коп. 3% річних.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач позовні вимоги визнав частково у частині суми основного боргу за позовом, надав контррозрахунок суми позову у частині розрахунку сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, а також заявив письмове клопотання про розстрочку виконання судового рішення у даній справі на шість місяців у зв’язку з важким фінансовим становищем підприємства - відповідача.

Встановивши фактичні обставини справи, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вислухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову частково з таких підстав.

06.02.2008 сторонами у справі був укладений договір № 06/02-ПРВ (далі за текстом –договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Постачальник (позивач у справі) зобов’язався поставити Покупцю (відповідачу у справі), а відповідач – прийняти та оплатити на умовах договору товар у кількості, асортименті, за цінами, зазначеними у додатках до договору –специфікаціях або додаткових угодах.

Відповідно до умов пункту 4.1 договору строки оплати товару додатково повинні оговорюватися у специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору.

За специфікаціями № 1 від 21.04.2008, № 2 від 20.07.2008, № 3 від 01.08.2008 (а.с. 11-13) та видатковими накладними № ГФ-0000227 від 05.05.2008 на суму 81116 грн. 08 коп., № ГФ-0000444 від 25.07.2008 на суму 10872 грн. 76 коп., № ГФ-0000486 від 07.08.2008 на суму 55012 грн. 66 коп. та відповідними довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 15-20) відповідно до умов договору позивачем відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 147001 грн. 50 коп.

У вказаних вище специфікаціях сторони договору визначили строки оплати товару –14 календарних днів з моменту приймання товару на склад відповідача за кількістю та якістю. Специфікації підписані сторонами договору без зауважень та заперечень. Претензії щодо якості товару відповідачем не пред’являлися.

Поставлений товар відповідачем був оплачений частково, а саме у сумі 94900 грн. 19 коп., сума заборгованості за поставлений товар склала 52101 грн. 31 коп.

Таким чином, факти поставки товару та сума заборгованості відповідача за вказаний товар підтверджені матеріалами справи, її фактичними обставинами та відповідачем у справі не спростовані.

Письмовим відзивом на позову заяву відповідачем позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за товар визнані у повному обсязі.

Крім того, відповідно до складеного та підписаного повноважними представниками сторін актом взаємного звірення розрахунків сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар також склала 52101 грн. 31 коп.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До стягнення з відповідача позивачем заявлені інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 2516 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 858 грн. 44 коп.

Вказані нарахування здійснені позивачем у відповідності з приписами чинного законодавства, тому суми інфляційних нарахувань на суму заборгованості та 3% річних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

До стягнення з відповідача позивачем на підставі умов пункту 6.2 договору також заявлено пеню за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 6912 грн. 52 коп.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відповідальність покупця за укладеним сторонами у даній справі договором сторонами визначена умовами пункту 6.2 договору такого змісту: «У випадку несвоєчасної оплати Товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки від вартості неоплаченого Товару».

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як випливає зі змісту пункту 6.2 договору, його сторони не визначили, що пеня у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару повинна нараховуватися за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про те, що сторони договору не визначили у відповідності з вимогами чинного законодавства вид та порядок застосування відповідальності за порушення відповідачем зобов’язання з оплати товару.

За таких обставин у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 6912 грн. 52 коп. пені слід відмовити за необґрунтованістю.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають 0адоволенню частково, а саме у частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 52101 грн. 31 коп., інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 2516 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 858 грн. 44 коп.

На підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні 02.02.2009 відповідачем у справі надане письмове клопотання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі на шість місяців. Вказане клопотання позивач обґрунтував важким фінансовим становищем підприємства, а також специфічним характером діяльності відповідача –торгівлею морозивом (товаром за укладеним сторонами у справі договором є вафельні ріжки для морозива), фактична реалізація якого розпочнеться з березня 2009 року, після закінчення зимового періоду.

У відповідності зі ст. 121 ГПК України розстрочка виконання рішення можлива за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з пунктом 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 025/333 від 12.09.1996 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»розстрочка виконання рішення господарського суду означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі; підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При вирішенні заяви відповідача судом враховане те, що, виходячи з наданих відповідачем матеріалів, на даний час повне фактичне виконання рішення господарського суду у даній справі буде значно ускладнене внаслідок специфічного характеру діяльності відповідача, прибуток якого залежить від сезонної торгівлі товаром. Товар за укладеним з позивачем договором, а саме вафельні ріжки для морозива, також придбавався відповідачем для здійснення сезонної торгівлі морозивом. Крім того, довідкою від 30.01.2009 відповідач повідомив про наявність великої дебіторської заборгованості на підприємстві.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про те, що фінансовий стан відповідача на дані час у значній мірі перешкоджає повному фактичному виконанню рішення суду у даній справі.

За таких обставин надання розстрочки виконання судового рішення надасть позивачу можливість реального отримання грошових коштів частками з певним інтервалом у часі.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви відповідача та надання розстрочки рішення суду у даній справі строком на шість місяців, а саме до 02.08.2009, із здійсненням щомісячних платежів рівними частками у розмірі 9353 грн. 24 коп., починаючи з 02.02.2009, а у період з 02.07.2009 до 02.08.2009 –у розмірі 9353 грн. 23 коп.

Керуючись ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43, 49, 82 – 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Інтер-Лис», Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Автомобілістів, буд. 34, к. 18, код 33537670, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест –Холдинг», Тернопільська область, м. Чортків, вул. Коновальця, буд. 3, кв. 20, код 35126857, заборгованість за поставлений товар у розмірі 52101 грн. 31 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 2516 грн. 00 коп. та 3% річних у розмірі 858 грн. 44 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 554 грн. 76 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 88 грн. 92 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Надати відповідачеві розстрочку виконання рішення суду у даній справі строком на шість місяців, а саме до 02.08.2009, із здійсненням щомісячних платежів рівними частками у розмірі 9353 грн. 24 коп., починаючи з 02.02.2009, а у період з 02.07.2009 до 02.08.2009 –у розмірі 9353 грн. 23 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –09.02.2009.

Суддя М.О. Москаленко