Рішення № 3192353, 24.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру телекомунікаційних послуг Луганської філії ВАТ «Укртелеком», м. Луганськ,

до Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч Луганської області, -

про стягнення 22 035 грн. 67 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Топко В.Д. –юрисконсульт, - довіреність №179 від 22.07.08 року;

від відповідача –Ошиєвська Н.Л. –провідний юрисконсульт, - довіреність №1-1/49 від 06.01.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: позивач просить стягнути з відповідача:

заборгованість за надані послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку у сумі 21783,16 грн. (основний борг) та пеня –253,51 грн., а всього –22035,67 грн., які виникли у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №36/04-04-123/03 про надання послуг бізнес-мережі «Утел», укладеного між сторонами 01.07.03 року;

судові витрати.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) розгляд справи було відкладено з 09 січня до 27 січня 2009 року; з 27 січня до 10 лютого 2009 року та з 10 лютого до 24 лютого 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази, у тому числі –здійснити взаємозвірку стану розрахунків за спірним договором.

Представники сторін у судовому засіданні, яке відбулося 24.02.09 року, звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов визнав частково –на суму 20684,02 грн., про що також зазначив у своєму відзиві на нього (вих. №1-7/239 від 26.01.09 року), пославшись на часткове невизнання ним: суми пені у розмірі 253,51 грн., а також частки боргу, нарахованого позивачем за період з квітня 2007 року по серпень 2008 року у розмірі 1099,14 грн. (абонентська плата за користування трьома телефонними номерами).

На вимогу суду сторони здійснили взаємозвірку стану платежів за спірним договором, але при цьому до єдиного висновку не дійшли, залишившись кожна на своїй позиції, про яку йдеться вище.

І. Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

01.07.03 року між Українсько-Американсько-Голландсько-Німецьким Товариством «Утел», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»(Підприємство зв’язку), - з одного боку, - та Державне підприємство «Донбасантрацит»(Споживач), - з іншого боку, - укладено договір №36/04-04-123/03 про надання послуг бізнес-мережі «Утел»відповідно до якого Підприємство зв’язку надає Споживачу на території України послуги зв’язку, а Споживач приймає надані послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів (п.1.1 договору).

Під послугами сторони розуміють усі послуги, які можуть надаватися бізнес-мережею «Утел»та які замовлені Споживачем шляхом укладення відповідної додаткової угоди (п.1.2).

Споживач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість послуг, наданих згідно договору (п.2.2.3); негайно письмово інформувати Підприємство зв’язку про усі зміни назви, юридичної або поштової адреси, контактного телефону, факсу, банківських реквізитів, припинення діяльності або банкрутства чи неплатоспроможності (п.2.2.5).

Не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, «Утел» виставляє Споживачу рахунок для оплати вартості наданих послуг (п.3.1).

Споживач повинен оплатити рахунок за послуги протягом 10 календарних днів з моменту його отримання шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок «Утел»(п.3.2).

Вартість послуг визначається на підставі встановлених «Утел»тарифів, що діяли на момент надання послуг згідно з додатками до цього договору (п.3.3).

«Утел»може знижувати тарифи без попереднього узгодження зі Споживачем .Про таке зниження «Утел»письмово інформує Споживача одночасно з виставлення рахунку (п.3.4).

«Утел»має право без додаткового узгодження зі Споживачем змінювати діючі тарифи відповідно до зміни Граничних тарифів, які встановлюються державним регулюючим органом у галузі зв’язку. Про такі зміни тарифів «Утел» письмово інформує Споживача протягом двох тижнів після введення в дію відповідного наказу або постанови державного регулюючого органу у галузі зв’язку (п.3.5).

У разі затримки Споживачем оплати понад один місяць після розрахункового «Утел» має право обмежити надання послуг. При цьому «Утел»надсилає Споживачу письмове нагадування-попередження про можливість призупинення надання послуг. Якщо протягом місця після одержання попередження Споживач не погасить заборгованість, «Утел»має право призупинити надання послуг (п.3.7).

Сторони несуть взаємну відповідальність за часткове чи повне невиконання договірних зобов’язань (п.4.1).

У разі затримки оплати за надані послуги понад встановлені цим договором терміни, Споживач відповідно до Закону України «Про зв’язок» сплачує «Утел»пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки (п.4.2).

Сплата неустойки (пені, штрафу) не звільняє винну Сторону від виконання взятих на себе зобов»язань (п. 4.4).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 липня 2004 року (п.5.1).

В разі, коли жодна із сторін за один місяць до закінчення терміну дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати співробітництво, договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік (п.5.2).

«Утел»має право припинити надання послуг в односторонньому порядку у випадку порушення Споживачем умов п.п.2.2.4, 2.2.7,2.2.8 цього договору, попередивши про це Споживача письмово за два тижні до дати припинення надання послуг (п.5.5).

Усі спори та розбіжності, пов’язані зі зміною умов, розірванням та виконанням договору, які не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, розглядаються органами господарського суду України за встановленою законодавством підсудністю (п.5.6)

01.07.03 року сторони уклали Додаткову угоду №1 до основного договору - про надання послуг найвищої якості.

Не пізніше 5 робочих днів з моменту набрання чинності цією Додатковою угодою «Утел»організовує 1 лінію зв’язку від АТС «Утел»до офісу Споживча, що розташований за адресою: Луганська обл., м. Красний Луч, вул. Косіора, 10, та за допомогою цієї лінії надає послуги найвищої якості (п.2.1).

Споживач отримує послуги найвищої якості та сплачує їх вартість згідно з встановленими тарифами (п.2.2).

Споживач має право замовляти та отримувати інші послуги, що надаються бізнес-мережею «Утел». Для цього необхідно укласти відповідний додаток (п.3).

Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до моменту припинення дії договору (п.4).

24.07.03 року сторони за основним договором уклали Додаток №1 до нього, згідно якому врегулювали тарифи на послуги найвищої якості за тарифним планом «Майстер»(фіксовані сплати: граничні тарифи на основні послуги зв’язку за хвилину розмови; доступ до мережі супутникового зв’язку), у тому числі - домовилися про сплату Споживачем щомісячної абонентної плати у розмірі 240,00 грн. на місяць.

24.04.06 року сторони за основним договором уклали між собою Додаткову угоду №2, відповідно до якої оператор надає Бізнес-абоненту в тимчасове платне користування лінії/канали зв’язку, а Бізненс-абонент сплачує вартість робіт з організації ліній/каналів та плату за надані послуги згідно з тарифами (п.1 Додаткової угоди №2); Бізнес-абонент користується зазначеними лініями/каналами та сплачує за їх організацію і користування згідно з встановленими тарифами (додаток №2.3) (п.2.4); всі питання, не врегульовані та/або не змінені цією додатковою угодою, регулюються положеннями договору (п.3.2); додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до моменту зупинення дії договору (п.4).

Позивач надав у користування відповідачу три канали зв’язку: Луганськ-Красний Луч 1/3; Луганськ-Красний Луч 2/6; Луганськ-Красний Луч 4/4, - що підтверджується: актом здачі-прийому некомутованих виділених каналів електрозв’язку в експлуатацію, підписаним сторонами 04.05.06 року; Додатком 2.3 до основного договору (розрахунок вартості послуг), згідно якому постійна плата за кожен з вищеназваних каналів становить 240,90 грн. на місяць; Додатком 2.1 від 24.04.06 року, яким встановлена така ж абонентна плата за кожний з 3-х каналів зв’язку аналогічного змісту.

Сторони не надали до справи доказів того, що станом на час розгляду цього спору договір є нечинним.

На виконання умов договору Підприємством зв’язку (позивачем) за період з серпня 2006 року по серпень 2008 року надано відповідачу послуг зв’язку на суму 35783,16 грн., що підтверджується:

розрахунком нарахованих та оплачених телекомунікаційних послуг, з яких споживач (відповідач) сплатив тільки 14000,00 грн., - тобто залишок основного боргу станом на 01.09.08 року становить 21783,16 грн. (том 1, а.с. 21);

роздруківками особового рахунку споживача про сплату вартості послуг електрозв’язку за період з січня 2006 року по серпень 2008 року (том 1, а.с. 30-33);

службовим листуванням між сторонами за цим спором (том 1, а.с. 34-37; том 1, а.с. 74, 77 та ін.);

рахунками про надання послуг електрозв’язку: №000296 за період з 01.01.07 року по 22.03.07 року (том 1, а.с.88-96); №000066 за період з 01.02.07 року по 28.02.07 року (том 1, а.с. 97-110); №001579 за період з 03.01.07 року по 31.01.07 року (том 1, а.с. 111-122); №001381 за період з 01.12.06 року по 30.12.06 року (том 1, а.с. 123-137); №001204 за період з 01.11.06 року по 30.11.06 року (том 1, а.с. 138-150, том 2, а.с. 1); №001086 за період з 01.10.06 року по 31.10.06 року (том 2, а.с. 2-15); №000966 за період з 05.09.06 року по 29.09.06 року (том 2, а.с. 16-26); №000842 за період з 01.08.06 року по 22.08.06 року (том 2, а.с. 27-34);

іншими матеріалами справи.

Позивач надав до справи розрахунок пені за період з 11.09.06 року по 10.02.07 року, сума якої становить 253,51 грн. (том 1, а.с.22)

З матеріалів справи вбачається, що Споживач станом на 22.05.07 року визнавав борг у сумі 21163,00 грн. (відповідь на претензію за вих. №1-1/992 від 22.05.07 року) (том 1, а.с.34), але до цього часу не вжив заходів до його погашення.

Він же на час розгляду спору визнає основний борг у розмірі 20684,02 грн. (заперечення на позовну заяву , - вих. №1-7/239 від 26.01.09 року (том 2, а.с. 35); акт взаємозвірки станом на 01.08.08 року, складений сторонами 16.02.09 року), пояснюючи часткове визнання суми боргу тим, що:

термін позовної давності для стягнення пені у сумі 253,51 грн., нарахованої за період з 11.09.06 року по 10.02.07 року, скінчився 10.02.08 року;

позивач безпідставно пропонує стягнути з відповідача абонентну плату у сумі 1097,86 грн. за період з квітня 2007 року по серпень 2008 року включно, - оскільки сплата абонентної плати, на думку відповідача, не передбачена договором, укладеним між сторонами (том 2, а.с. 35).

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Правовідносини, які є предметом розгляду по цій справі, виникли між сторонами з 05.07.01 року, коли діяв Цивільний кодекс Української РСР, та мають місце після 01.01.04 року –дня набрання чинності Цивільним кодексом України (далі –ЦКУ), а тому суд при вирішенні цього спору посилається на норми нині чинного ЦКУ, як то передбачено п.4 Прикінцевих та перехідних положень останнього.

1.Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

Однак він у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

У такий спосіб відповідач порушив також вимоги пункту 5 частини 1 ст. 33 ЗУ «Про телекомунікації», згідно якому оплата вартості наданих телекомунікаційних послуг є обов’язком їх споживача.

2.Суд не погоджується з відповідачем щодо того, що сплата абонентної плати за користування телефоном не передбачена договором, укладеним між сторонами.

На час укладення спірного договору був чинним Закон України від 16.05.95 року №160/95-ВР «Про зв’язок», - згідно статті 1 якого послуга зв'язку - продукт (результат) діяльності оператора зв'язку, спрямований на задоволення потреб споживачів;

абонентна плата - платіж, який сплачує користувач за користування послугами зв'язку на постійній основі за тарифами, встановленими відповідно до законодавства України, - тобто ці два види платежів є нероздільно пов’язаними, без одного не існує інший.

Більш точне визначення абонентної плати містить абзац 3 ст. 1 нині чинного Закону України від 18.11.03 року №1280-ІУ «Про телекомунікації», в якому сказано, що абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг.

Пункт 5 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про телекомунікації»надає оператору телекомунікаційних мереж право на встановлення тарифів на телекомунікаційні послуги, що ними надаються, крім тих послуг, тарифи на які регулюються державою відповідно до цього Закону.

Пунктом 2.1.6 вищезгаданого договору, укладеного між сторонами, встановлено, що у порядку, передбаченому чинним законодавством України, підприємство зв’язку має право встановлювати тарифи на послуги, що надаються згідно з цим договором та інформувати споживача про зміну тарифів, як це передбачено пунктами 3.3-3.5 цього договору.

Позивач у своєму запереченні на відзив відповідача на позов (вих. №15/11-80 від 10.02.09 року (том 2, а.с. 44) пояснив, що абонентна плата у розмірі 21,53 грн. на місяць за один телефонний номер встановлена рішенням НКРЗ України від 05.05.06 року №258 (було чинним на час виникнення заборгованості відповідача), згідно якому абонентна плата за користування телефонним апаратом (за місяць), з ПДВ, для підприємств становить 21,53 грн.

З огляду на те, що щомісячна сплата абонентної плати передбачена вищезгаданим Додатком №1 до договору, а відповідачу встановлено три телефонних апарати, то абонентна плата складає 64,58 грн. на місяць (21,53 грн. х 3).

Суд погоджується з доводами позивача у цій частині та вважає, що частка боргу у розмірі 1097,86 грн. за період з квітня 2007 року по серпень 2008 року включно –підлягає стягненню з відповідача додатково до визнаного ним основного боргу у розмірі 20684,02 грн. (фактично, згідно наявних у справі доказів –20685,30 грн.), - тобто всього 21783,16 грн. (1097,86 грн. + 20685,30 грн.).

3.Що стосується заперечень відповідача проти стягнення пені у розмірі 253,51 грн., нарахованої за період з 11.09.06 року по 10.02.07 року, то суд при вирішенні спору виходить з наступного.

По справі належним чином доведено факт порушення відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Статтею 549 Цивільного кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, виходячи з того, що укладений між сторонами договір належить до числа господарських, суд при вирішенні спору керується частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ), згідно якій нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З пункту 4.2 договору, укладеного між сторонами, видно, що вони не встановили будь-яких особливостей щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), а тому суд у цій частині керується чинним законодавством та вважає, що позивач, нарахувавши пеню за період з 11.09.06 року по 10.02.07 року у сумі 253,51 грн., пропустив термін позовної давності, встановлений для її стягнення.

Так, згідно ст. 256 ЦКУ, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як сказано у ч. 1 статті 261Цивільного кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 258 ЦКУ встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З матеріалів справи видно, що річний термін для стягнення заявленої позивачем суми пені скінчився 10.02.08 року, - а з позовом до суду він звернувся 15.12.08 року, тобто через 10 місяців після його закінчення (том 1, а.с.3-4).

Частиною 3 статті 268 ЦКУ встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем повністю дотримано вимог вищенаведеної норми законодавства.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для стягнення пені у розмірі 253,51 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково –у сумі 21783,16 грн. - з причин, викладених вище у цьому рішенні.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог - як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного цивільного законодавство, а саме: державне мито у розмірі 217,83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116,65 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 256,258,261, 268, 509, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,32-34,43,49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Донбасантрацит», ідентифікаційний код 32446546, яке знаходиться за адресою: місто Красний Луч, вул. Косіора, 10 Луганської області, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(місто Київ, бульвар Т.Шевченка,18) в особі Центру телекомунікаційних послуг Луганської філії ВАТ «Укртелеком», місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 1, ідентифікаційний код 01182820, - заборгованість у сумі 21783 (двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 16 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 217 (двісті сімнадцять) грн. 83 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116 (сто шістнадцять) грн. 65 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.02.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –26 лютого 2009 року.

Суддя А.П.Середа