Ухвала суду № 31922983, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К/9991/44097/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Промтехінвест»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року

у справі № 2а-162/12/0970 (55017/12/9104)

за позовом приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Промтехінвест» (далі - позивач, ПП «ВКФ «Промтехінвест»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Калуська ОДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «НКФ «Промтехінвест» звернулось у січні 2012 року до суду з адміністративним позовом до Калуської ОДПІ про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002352301 від 12.12.2011 року про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 180 838,00 гривень, № 0002362301 від 12.12.2011 року про донарахування ПДВ в сумі 129 035,00 гривень та № 0002372301 від 12.12.2011 року, яким зменшено від'ємне значення ПДВ в сумі 12 508,00 гривень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року позов задоволений повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року скасована та прийнята нова постанова, якою в задоволенні адміністративного позову приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «Промтехінвест» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено такі обставини.

Відповідачем проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій із ПП «Мілко Лайф» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, про що складено акт № 3237/23-01/32128563 від 29.11.2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ПП «ВКФ «Промтехінвест» ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, прийнято до виконання документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 року «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року із змінами та доповненнями, п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2, п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05.06.1995 року, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 144 670,00 гривень; пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (з наступними змінами і доповненнями) в результаті чого ПП «ВКФ «Промтехінвест» включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та первинних документів, що суперечать законодавчим та нормативним актам, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 115 736,00 гривень.

На підставі даного акту Калуською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0002352301 від 12.12.2011 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств в сумі 180 838,00 гривень (144 670,00 гривень основного боргу та 36 168,00 гривень штрафних санкцій), № 0002372301 від 12.12.2011 року, яким встановлено завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 12 508,00,00 гривень та № 0002362301 від 12.12.2011 року про донарахування податку на додану вартість в сумі 129 035,00 гривень (103 228,00 гривень основного платежу та 25 807,00 гривень штрафних санкцій).

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках відповідача щодо нікчемності укладених правочинів між позивачем та ПП «МілкоЛайф» № 8/09 від 25.09.2008 року, № 9/09 від 25.09.2008 року.

В основу висновку відповідача лягли ті обставини, що ПП «МілкоЛайф» не виявлено за його місцезнаходженням, та є свідченням відсутності у вищезазначеного підприємства первинних документів, які б підтверджували факт здійснення відповідних господарських операцій. До такого висновку ДПІ в м. Івано-Франківську дійшло не зважаючи на факт наявності оригіналів всіх первинних документів у позивача та не зважаючи на те, що відповідні обсяги робіт виконаних вищевказаним підприємством паралельно підтверджені відповідними актами приймання-передачі підписаними позивачем, як підрядною організацією із замовниками відповідних робіт. При цьому відповідач стверджує, що укладаючи відповідні правочини його сторони не мали на меті досягнути якихось певних результатів, що наче б то є свідченням їх спрямування на незаконне заволодіння державним майном та протирічить інтересам держави і суспільства, а тому у відповідності до частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

У даній справі суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ПП «Мілко Лайф», а також висновки про заниження податку на прибуток та заниження податку на додану вартість не обґрунтовані належними та допустимими доказами. У позивача наявні усі відповідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які вказують на реальність проведення господарських операцій, і їх відповідність господарській меті.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що висновок суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у ПП «ВКФ «Промтехінвест» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками податкового органу, щодо відсутності поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, відсутність факту передачі товару (робіт, послуг) з ПП «Мілко Лайф» у період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.

Між тим, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів обох інстанцій помилковими та передчасними, так докази, на які посилалися суди попередніх інстанцій в ухвалених рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У такому випадку, суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у сторін докази, які підтверджували реальність або фіктивність спірної господарської операції. Якщо сторонами таких доказів не надано або останні не були достатніми, суд керуючись приписами ч. ч. 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують такі обставини.

Дослідженню судами підлягала перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платників податку, яка полягала у відповідності вчинених ними дій господарській меті та досягненню економічних цілей, а також реальність усіх даних, наведених у відповідних первинних документах.

Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи, суди повинні вжити всіх заходів із витребування необхідних доказів, а не обмежуватись виключно доказами, що подані сторонами у справі.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч. 4, ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч. 4 та ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Промтехінвест» - задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2012 року та Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року у справі № 2а-162/12/0970 (55017/12/9104) - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько