Ухвала суду № 31922890, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року м. Київ К/9991/45870/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «НІКІ»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року

у справі № 2а-5113/11/1470

за позовом приватного підприємства «НІКІ» (далі - позивач, ПП «НІКІ»)

до Кривоозерської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Кривоозерська МДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «НІКІ» звернулось у липні 2011 року до суду з позовом до Кривоозерської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000102301/0 від 01.02.2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року скасована, прийнята у справі нова постанова, якою у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Відповідач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

Кривоозерською МДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «НІКІ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт № 4/23-10/13871274 від 18.01.2011 року. В ході перевірки виявлені порушення пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 пп. 7.7.1 та пп.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 373 261,00 гривня.

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.02.2011 року № 0000102301/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 373 261,00 гривня та штрафними санкціями на суму 93 315,00 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що оскільки підприємство надало усі необхідні бухгалтерські документи та підтвердило факти реальності здійснення господарських операцій суд вважав необхідним вимоги задовольнити.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог повністю, дійшов висновку про відсутність поставок (товару (робіт, послуг), оскільки згідно даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів нарівні ДПА України за серпень-вересень 2010 року підприємства - контрагенти позивача не відобразили податкові зобов'язання з податку на додану вартість, у зв'язку з чим суб'єкт господарської діяльності ПП «НІКІ» сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року на загальну суму 173 448,06 гривень, у тому числі за серпень 2010 року - 31 096,000 гривень та вересень 2010 року - 142 352,06 гривні за рахунок підприємств, що надавало послуги по формуванню «віртуального» податку на додану вартість без поставки товару (робіт, послуг).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом апеляційної інстанції повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Порядок обчислення і сплати податку врегульовано ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).

Виходячи зі змісту пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в порушення пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «НІКІ» придбавши в січні-березні 2009 року пічне паливо, за яке розрахувалося безготівковим розрахунком, понесло витрати не пов`язані з процесом ведення господарської діяльності, включивши суму податку на додану вартість, сплачену в зв`язку з таким придбанням до складу податкового кредиту в січні-березні 2009 року на загальну суму 58 111,00 гривень та липні 2010 року на суму 82 789,00 гривень. Таким чином, відсутність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів на придбання товару (пічного палива) не підтверджують фактичного здійснення господарської операції ПП «НІКІ».

Також, судом апеляційної інстанції досліджені надані позивачем первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи) та встановлено не підтвердження належної господарської діяльності позивача та ведення бухгалтерського обліку.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що суб'єкт господарської діяльності ПП «НІКІ» сформувало податковий кредит з податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року на загальну суму 173 448,06 гривень, у тому числі за серпень 2010 року - 31 096,00 гривень та вересень 2010 року - 142 352,06 гривні за рахунок підприємств, що надавало послуги по формуванню «віртуального» податку на додану вартість без поставки товару (робіт, послуг).

Висновок суду апеляційної інстанції також не спростував в судовому засіданні суду апеляційної інстанції і керівник ПП «НІКІ» Бабій М.Ю., який не зміг повідомити яким чином вказані товари були йому поставлені, як доставлялись на елеватор, на яку картку записувались. Бабій М.Ю. також повідомив, що пшеницю та кукурудзу йому привозили прямо з поля транспортом. Кому належав вказаний транспорт він повідомити не зміг.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу приватного підприємства «НІКІ» - відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року у справі № 2а-5113/11/1470 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько