Ухвала суду № 31922828, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2013 року м. Київ К/9991/64942/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро»

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2011

у справі № 2а/0470/2366/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро»

до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» звернулось до суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень Дніпропетровської митниці Державної митної служби України форми «Р» від 26.11.2010 № 126, № 127.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Капарол Дніпро» з питань дотримання на підприємстві законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в період з 01.01.2008 - 30.09.2010, складено акт № 17/10/110000000/33811506 від 27.10.2010, в якому зафіксовано порушення ст. 267 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань в сумі 20 120,40 грн., в т.ч.: ПДВ - 20 090,02 грн. та мита - 30,38 грн.

Перевіркою виявлено випадки неповного декларування сум, сплачених за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FCA та випадки відсутності в актах виконаних робіт та рахунках-фактурах розподілу вартості перевезення на міжнародне та внутрішнє всього на суму 100 419,75 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 26.11.2010 відповідачем прийняті податкові повідомлення:

- № 126 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 200,38 грн., в т.ч.: 30,38 грн. основного платежу та 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 127 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 30 135,03 грн., в т.ч.: 20 090,02 грн. основного платежу та 10 045,01 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 для підтвердження транспортних витрат декларант зобов'язаний подати договір про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку, підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до п. 10 зазначеного Порядку відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно положень п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті « 6» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування» відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно положень ст. 267 Митного кодексу України витрати на транспортування товару після його ввезення на митну територію України не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які підлягають обчисленню.

Стаття 81 цього Кодексу передбачає декларування точних відомостей про товар та інших даних, необхідних для здійснення митного контролю.

При цьому, відповідно до ст. ст. 88, 264 зазначеного Кодексу декларант несе у повному обсязі відповідальність за подані ним відомості, які повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Оскільки, як встановлено судами, позивачем не в повному обсязі декларувалися суми, сплачені за транспортування товарів, ввезених на митну територію України на умовах поставки FCA та відсутність в актах виконаних робіт та рахунках-фактурах розподілу вартості перевезення на міжнародне та внутрішнє на суму 100 419,75 грн., висновки митного органу про заниження реальної митної вартості товарів та недонарахування відповідних податкових зобов'язань є правомірними.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є вірним, а касаційна скарга позивача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капарол Дніпро» відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)В.В. Кошіль Судді(підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний