Ухвала суду № 31922461, 05.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К-35409/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року

у справі № 2а-243/10/1870

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у місті Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Суми (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2009 року № 0000091721/0/41242.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми № 0000091721/0/41242 від 16 червня 2009 року щодо визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1021112,62 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Суми провела невиїзну документальну перевірку своєчасності подання податкової звітності та повноти задекларованих сум податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1, за результатами якої був складений акт від 21 травня 2009 року № 3731/17-2795610678/17-2/107.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги статті 67 Конституції України, статей 8, 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало у тому, що ОСОБА_1 за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року отримав дохід в сумі 6807417,48 грн., який при виплаті не був оподаткований податковим агентом, в результаті чого позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб із вказаної суми у розмірі 1021112,62 грн. (за 2006 рік: 547341,82 грн.* 15% = 82101,27 грн., за 2007 - 2008 роки: 6260075,66 грн.*15% = 939011,35 грн.).

16 червня 2009 року ДПІ у м. Суми на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000091721/0/41242, яким згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ОСОБА_1 податкове зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1021112,62 грн. за основним платежем.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що кошти, які податковим органом класифіковано як дохід позивача, були отримані ОСОБА_1 під звіт у ТОВ детективно-правового агентства «Щит» під звіт для розрахунків з постачальниками за товарно-матеріальні цінності, за які позивач відзвітував у встановленому законом порядку, з огляду на що вказані кошти є коштами ТОВ детективно-правового агентства «Щит», у якому позивач займав посаду комерційного директора, що підтверджено копією трудової книжки ОСОБА_1 та знайшло своє відображення у акті ДПІ у м. Суми від 05 листопада 2008 року № 9948/2314/30845841/66.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач, отримуючи грошові кошти під звіт для розрахунків за товарно-матеріальні цінності, не звітував про їх використання, з огляду на що такі кошти є додатковими благами для позивача.

Однак, погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податок з доходів фізичних осіб, є Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у абзацу 1 пункту 1.2 статті 1 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Як вбачається із записів в трудовій книжці серії НОМЕР_1, у період з 28 вересня 2001 року по 22 квітня 2009 року ОСОБА_1 працював у ТОВ детективно-правовому агентстві «Щит» на посаді комерційного директора (арк. справи 7).

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження у акті ДПІ у м. Суми від 05 листопада 2008 року № 9948/2314/30845841/66 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ детективно-правового агентства «Щит» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2008 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 червня 2008 року» ОСОБА_1 отримував у бухгалтерії товариства кошти під звіт для розрахунків за товарно-матеріальні цінності, за які звітував. При цьому, при перевірці касової книги, прибуткових, видаткових касових ордерів та авансових звітів був встановлений лише один випадок несвоєчасного звітування ОСОБА_1 на суму 20150,00 грн., за що до ТОВ детективно-правового агентства «Щит» податковим органом було застосовано фінансові санкції (штраф) у сумі 3022,50 грн. (арк. справи 9-14).

Судом першої інстанції також було встановлено, що вказані обставини податковим органом не заперечувались.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Абзацом 1 пункту 2 Порядку складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом ДПА України від 19 вересня 2003 року № 440 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти, отримані ОСОБА_1 під звіт від ТОВ детективно-правового агентства «Щит» для розрахунків за товарно-матеріальні цінності, за які позивач відзвітував у встановленому законом порядку, є коштами ТОВ детективно-правового агентства «Щит» та не являються доходом ОСОБА_1 у розумінні положень абзацу 1 пункту 1.2 статті 1 Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується з суд касаційної інстанції, про безпідставність визначення податковим органом ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1021112,62 грн. оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року скасувати, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна