Ухвала суду № 31922450, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К-18114/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника Генеральної прокуратури України - Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техексперт»

на постанову Господарського суду Київської області від 23 грудня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року

у справі № 6/403-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техексперт»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

за участю Прокуратури Київської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техексперт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14 лютого 2008 року № 0000172301/0 та № 0000182301/0; скасування публічного обтяження активів ТОВ «Техексперт», зареєстрованого 09 квітня 2008 року Київської обласною філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Постановою Господарського суду Київської області від 23 грудня 2008 року в позові відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року постанову Господарського суду Київської області від 23 грудня 2008 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Техексперт», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Київської області від 23 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ в Обухівському районі Київської області, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін постанову Господарського суду Київської області від 23 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ в Обухівському районі Київської області була проведена невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Техексперт» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за 1 квартал 2007 року та з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складений акт № 214/231/32843081 від 30 січня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1005297,00 грн., у тому числі по періодах: за 3 квартал 2005 року - 147271,00 грн., за 4 квартал 2005 року - 180009,00 грн., за 1 квартал 2006 року - 145379,00 грн., за 2 квартал 2006 року - 299487,00 грн., за 1 квартал 2007 року - 233151,00 грн.; підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 617712,00 грн., у тому числі по періодах: за вересень 2005 року - 117856,00 грн., за грудень 2005 року - 143967,00 грн., за березень 2006 року - 116302,00 грн., за червень 2006 року - 239587,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: ТОВ «Техексперт» неправомірно не було включено до складу валового доходу кредиторську заборгованість по контрагентах - постачальниках, а саме: по ТОВ «Компанія «Оптторг» у розмірі 303651,00 грн. згідно договору від 23 серпня № 3-8-05 (яке було ліквідоване згідно ухвали Господарського суду Київської області від 22 червня 2007 року у справі № Б3/148-07), по ТОВ «НВП «Граніт Плюс» у розмірі 628951,20 грн. згідно договору від 16 серпня 2005 року № 1-8-05 (яке було ліквідоване згідно ухвали Господарського суду Київської області від 22 червня 2007 року у справі № Б3/147-07), з огляду на що позивачем був занижений скоригований валовий доход за 1 квартал 2007 року на загальну суму 932602,00 грн.; ТОВ «Техексперт» неправомірно включило до складу валових витрат відповідного податкового періоду вартість робіт у загальному розмірі 3088578,16 грн. з комплексного обстеження протикорозійного захисту та корозійного стану газопроводів УМГ «Черкаситрансгаз» згідно технічного завдання, наданих йому ТОВ «Компанія «Оптторг» згідно договору від 23 серпня № 3-8-05 та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» згідно договору від 16 серпня 2005 року № 1-8-05, а податок на додану вартість у загальному розмірі 617712,00 грн., сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного періоду, оскільки згідно листа Держгірпромнагляду від 18 травня 2007 року № 01/02-04/3123 ТОВ «Компанія «Оптторг» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» не мають дозволів на початок (продовження) виконання робіт підвищеної небезпеки та/або на експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

14 лютого 2008 року ДПІ в Обухівському районі Київської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000172301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Техексперт» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 1507945,00 грн., у тому числі: 1005297,00 грн. - за основним платежем, 502648,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

14 лютого 2008 року ДПІ в Обухівському районі Київської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Техексперт» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 926568,00 грн., у тому числі: 617712,00 грн. - за основним платежем, 308856,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

31 березня 2008 року та 14 травня 2008 року ДПІ в Обухівському районі Київської області були сформовані та надіслані позивачу відповідно перша № 1/194 та друга № 2/264 податкові вимоги та накладено публічне обтяження (податкову заставу) на активи платника податку на суму 48660000,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач неправомірно не включив до складу валового доходу безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 932602,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Компанія «Оптторг» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс», які були ліквідовані згідно ухвал Господарського суду Київської області від 22 червня 2007 року у справах № Б3/147-07 та № Б3/148-07, які набрали законної сили. Також суд виходив з того, що позивач неправомірно включив до складу валових витрат вартість робіт у загальному розмірі 3088578,16 грн. з комплексного обстеження протикорозійного захисту та корозійного стану газопроводів УМГ «Черкаситрансгаз» згідно технічного завдання, наданих йому ТОВ «Компанія «Оптторг» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс», а податок на додану вартість у загальному розмірі 617712,00 грн., сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного періоду, оскільки згідно листа Держгірпромнагляду від 18 травня 2007 року № 01/02-04/3123 ТОВ «Компанія «Оптторг» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» не мають дозволів на початок (продовження) виконання робіт підвищеної небезпеки та/або на експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що свідчить про безтоварність і фіктивність фінансово-господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, з урахуванням того, що в матеріалах справи знаходиться постанова від 29 липня 2008 року про порушення кримінальної справи № 47-1017 по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Техексперт» за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій слугував, зокрема, висновок податкового органу, зокрема, про те, що позивачем у 1 кварталі 2007 року в порушення вимог підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно не була включена до складу валового доходу сума простроченої кредиторської заборгованості по ТОВ НВП «Геріон», яка станом на 31 березня 2007 року становила 303651,00 грн. (період взаємовідносин з 02 лютого 2004 року по 30 червня 2006 року) та по ТОВ «НВП «Граніт Плюс», яка станом на 31 березня 2007 року становила 628951,00 грн. (період взаємовідносин з 02 лютого 2004 року по 30 червня 2006 року) за товари (послуги), яка стала яка стала безнадійною кредиторською заборгованістю, оскільки вказані контрагенти позивача були ліквідовані згідно ухвал Господарського суду Київської області від 22 червня 2007 року у справах № Б3/147-07 та № Б3/148-07.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості визначений в статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Отже, положеннями статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості. З її змісту вбачається, що в цьому випадку йдеться не про будь-яку прострочену заборгованість, а тільки про визнану в порядку досудового врегулювання спору або судом, чи за виконавчим написом нотаріуса.

Таким чином, згідно з приписами указаної норми зобов'язання у покупця збільшити валовий дохід виникає лише за наявності відповідних юридичних фактів, а саме: підстави для збільшення валового доходу (визнання покупцем претензії в порядку досудового врегулювання; ненадання покупцем відповіді на претензію у строк, встановлений законодавством; визнання заборгованості судом; виконавчий напис нотаріуса); настання моменту збільшення валового доходу, визначеного в абзацах «а», «б» підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з цим, суди попередніх інстанцій належної оцінки вказаним вище правовим нормам не надали, з урахуванням того, що податковий орган вказує про заниження позивачем скоригованого валового доходу у 1 кварталі 2007 року, тоді як ліквідація юридичних осіб ТОВ «Компанія «Оптторг» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» згідно ухвал Господарського суду Київської області у справах № Б3/147-07 та № Б3/148-07 була здійснена 22 червня 2007 року. При цьому, податковий орган зазначає про порушення ТОВ «Техексперт» вимог підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тоді як у спірних правовідносинах позивач виступав замовником послуг (покупцем).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як вбачається з пункту 2.7 акту перевірки, статті 2 статуту ТОВ «Техексперт», довідки Управління статистики в Обухівському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 140744, основним видом діяльності, які здійснював позивач у періоді, який перевірявся, було здійснення всіх видів неруйнівного та руйнівного контролю трубопроводів нафтогазового комплексу, на що мав відповідну ліцензію Державного комітету з нагляду за охороною праці від 22 вересня 2004 року № 1829.04.30-74.30.0 з терміном дії з 22 вересня 2004 року по 22 вересня 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Техексперт» (замовником) та ТОВ «Компанія «Оптторг» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» (виконавці) були укладені договори № 3-8-05 від 23 серпня 2005 року та № 1-8-05 від 16 серпня 2005 року, відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з комплексного обстеження протикорозійного захисту та корозійного стану газопроводів УМГ «Черкаситрансгаз» згідно технічного завдання, за результатами виконання яких позивач включив до складу валових витрат вартість таких робіт у загальному розмірі 3088578,16 грн. а податок на додану вартість у загальному розмірі 617712,00 грн., сплачений у складі такої вартості, - до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, погодились з висновками податкового органу про неправомірність формування позивачем валових доходів та податкового кредиту за вказаними вище господарськими операціями з підстав того, що згідно листа Держгірпромнагляду від 18 травня 2007 року № 01/02-04/3123 ТОВ «Компанія «Оптторг» та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» не мають дозволів на початок (продовження) виконання робіт підвищеної небезпеки та/або на експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, що свідчить про безтоварність і фіктивність фінансово-господарських операцій між позивачем та зазначеними контрагентами, з урахуванням того, що в матеріалах справи знаходиться постанова від 29 липня 2008 року про порушення кримінальної справи № 47-1017 по факту ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Техексперт» за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, приводами та підставами для порушення якої був акт ДПІ в Обухівському районі Київської області № 214/231/32843081 від 30 січня 2008 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Техексперт» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за 1 квартал 2007 року та з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року».

Разом з цим, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Техексперт» неодноразово звертався до суду першої інстанції із клопотаннями про витребування висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 7259/7260 від 20 серпня 2008 року, складеного у кримінальній справі № 47-1017, та про зупинення провадження у даній адміністративній справі до вирішення кримінальної справи № 47-1017, яка розглядається Обухівським районним судом Київської області.

Також в суді апеляційної інстанції позивачем було додано до матеріалів справи копію висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 7259/7260 від 20 серпня 2008 року, складеного у кримінальній справі № 47-1017, за висновками якого нормативно та документально не підтверджується заниження податку на прибуток в розмірі 10005297,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 617712,00 грн., встановлені актом перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області № 214/231/32843081 від 30 січня 2008 року «Про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Техексперт» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на прибуток за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року, за 1 квартал 2007 року та з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01 липня 2005 року по 30 червня 2006 року».

На підтвердження ведення податкового обліку позивачем до касаційної скарги був доданий вирок Обухівського районного суду Київської області від 15 грудня 2009 року, яким ОСОБА_2 (директора ТОВ «Техексперт») та ОСОБА_3 (фінансового директора ТОВ «Техексперт») було визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України.

Зокрема, у мотивувальній частині вироку вказано, що договорами, укладеними ТОВ «Техексперт» з ТОВ «Компанія «Оптторг» (№1-08-05 від 16 серпня 2005 року) та ТОВ «НВП «Граніт Плюс» (№ 3-8-05 від 23 серпня 2005 року), первинними документами щодо передачі робіт ТОВ «Техексперт» від ТОВ «Техексперт» та від ТОВ «Компанія «Оптторг», податковими накладними за 2005 - 2006 роки, платіжними дорученнями, актами виконаних робіт підтверджується виникнення між товариствами договірних відносин. Також у вироку вказано, що висновком судово-економічної експертизи № 7259/7260 від 20 серпня 2008 року встановлено, що нормативно та документально не підтверджується заниження податку на прибуток в розмірі 10005297,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 617712,00 грн., встановлені актом перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області № 214/231/32843081 від 30 січня 2008 року. За встановлених вище обставин суд дійшов висновку про необхідність перекваліфікувати дії підсудних з частини 3 статті 212, частини 2 статті 366 Кримінального кодексу України на частину 1 статті 367 цього Кодексу.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо нікчемності та безтоварності угод, укладених між позивачем та ТОВ «Техексперт» і ТОВ «Компанія «Оптторг», лише з огляду на наявність кримінальної справи, порушеної стосовно посадових осіб позивача, за відсутності вироку у такій кримінальній справі є передчасними та безпідставними, оскільки такі обставини можуть бути підтверджені лише вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо невиконання сторонами умов договорів, укладених між ними, тоді як зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню судом.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду Київської області від 23 грудня 2008 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техексперт» задовольнити.

Постанову Господарського суду Київської області від 23 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна