Постанова № 31922405, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 923/92/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. (доповідач у справі)суддів:Кролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:Неділько В.Г. - за дор. від 23.11.2011р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р.у справі№ 923/92/13-г господарського суду Херсонської областіза позовомМіського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Унікум ЛТД"провизнання укладеною додаткової угоди до договору.

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Унікум ЛТД" про визнання укладеною додаткової угоди від 17.12.2012р. № 1 до договору від 19.08.2011р. № 833 в редакції позивача.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.03.2013р. (суддя Людоговська В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. (головуючий суддя Шевченко В.В., судді Головей В.М., Мирошниченко М.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 20, 180, 181 Господарського кодексу України, з огляду на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання укладеною додаткової угоди до договору не відповідає способам захисту, передбаченим чинним законодавством України.

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 20, 180, 188 Господарського кодексу України, статті 653 Цивільного кодексу України.

Від ТОВ "Унікум ЛТД" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач заперечив проти вимог скаржника та просив оскаржувану постанову залишити без змін з мотивів, у ній викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 19.08.2011р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 833 про постачання холодної води та послуг з приймання та очищення стічних вод.

Згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. № 131 були внесені зміни до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190.

Враховуючи внесені зміни до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, позивач, з метою приведення договору від 19.08.2011р. № 833 у відповідність до норм чинного законодавства, звернувся 20.12.2012р. до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду від 17.12.2012р. № 1, якою вказаний договір викласти в новій редакції. У свою чергу відповідач відхилив вказану пропозицію позивача.

Предмет позову у даній справі становить вимога про визнання укладеною додаткової угоди від 17.12.2012р. № 1 про викладення у новій редакції договору від 19.08.2011р. № 833 про постачання холодної води та послуг з приймання та очищення стічних вод.

У підпункті 3.1.3. пункту 3.1. договору від 19.08.2011р. № 833 з урахуванням підписаного сторонами протоколу розбіжностей до нього передбачено, що позивач має право змінювати умови договору при зміні тарифів, затверджених рішенням міської ради, або змін чинного законодавства України.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з абзацом другим частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено у статті 181 Господарського кодексу України.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачено у статті 188 Господарського кодексу України, у відповідності до частини 4 якої у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За приписами статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до пунктів 2.1., 2.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Отже, чинним законодавством України передбачене обов'язкове укладення договору у сфері водопостачання та водовідведення, який, у свою чергу, повинен відповідати вимогам Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", а також Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190.

Зміна нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини з централізованого комунального водопостачання та водовідведення, є підставою для внесення змін до укладених договорів з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України особа має право звернутись до суду за захистом свого своїх прав та інтересів у визначені цими статтями способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі відмови споживача житлово-комунальних послуг від внесення змін до договору про їх надання виконавець послуги вправі звернутись до суду за захистом свого права на підставі статті 16 Цивільного кодексу України, статей 20, 187, 188 Господарського кодексу України, в тому числі шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом, що містить відповідний обов'язок.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо невідповідності обраного позивачем способу захисту чинному законодавству є безпідставним.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій не перевірили, чи відповідає нова редакція договору від 19.08.2011р. № 833, запропонована позивачем, приписам Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190, у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.03.2012р. № 131.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 04.03.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2013р. у справі № 923/92/13-г скасувати.

Справу № 923/92/13-г передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк