Постанова № 31922341, 17.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року Справа № 5011-4/16676-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

на рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. у справі № 5011-4/16676-2012 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"доПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"простягнення 7 294,62 грн. за участю представників:

позивача: Стеценко А.О.

відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (надалі - ПАТ "СК "Універсальна") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (надалі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія") про стягнення в порядку регресу 7 294,62 грн. компенсації здійснених страхових виплат з урахуванням норм статей 993, 1166, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 35 - 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.01.2013 р. (суддя Борисенко І.І.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Позиція суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не надано звіту про оцінку шкоди, завданої застрахованому транспортного засобу внаслідок ДТП, з урахуванням зносу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Надану позивачем в обґрунтування розміру матеріального збитку калькуляцію вартості ремонту та відновлювальних робіт не прийнято судом в якості належного доказу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. (судді Жук Г.А., Мальченко А.О., Остапенко О.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "СК "Універсальна" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2012 р. у місті Запоріжжі на перехресті вул. Лермонтова - вул. 40 років Радянської України відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "ВАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), що перебував під керуванням ОСОБА_5, та автомобіля марки "ЗАЗ Daewoo" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що перебував під керуванням ОСОБА_6. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "ВАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав пошкодження.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постановою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 21.10.2010 р. визнано ОСОБА_6, під керуванням якого перебував автомобіль "ЗАЗ Daewoo" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2).

Поряд з цим господарськими судами з'ясовано, що майнові інтереси ОСОБА_5, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем "ВАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), застраховані згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту № 3115/237/001566 від 06.09.2010 р., укладеним між ПАТ "СК "Універсальна" (страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник).

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування" визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З огляду на дані норми чинного законодавства, умови Договору № 3115/237/001566, акт огляду транспортного засобу від 04.10.2010 р., калькуляцію вартості ремонту та відновлювальних робіт № 21 від 08.10.2010 р., заяву про виплату страхового відшкодування та на підставі страхового акту № 9110003276 від 29.10.2010 р. ПАТ "СК "Універсальна" виплачено страхове відшкодування у розмірі 7 804,62 грн. (платіжне доручення № 9334 від 14.02.2011 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Враховуючи викладене, ПАТ "СК "Універсальна" звернулось до ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", як до особи, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану під час експлуатації автомобіля "ЗАЗ Daewoo" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) згідно полісу № ВС/9619337, з вимогою сплатити в порядку регресу 7 294,62 грн. компенсації здійснених страхових виплат.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки позивачем не надано суду доказів оцінки заподіяної внаслідок ДТП шкоди, які б відповідали вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (наказ Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092) (надалі - "Методика"), то підстави для стягнення коштів відсутні.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального права, виходячи з наступного.

Дійсно, статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" унормовано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено обов'язок страховика при настанні страхового випадку відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як було встановлено судами, правовідносини позивача - ПАТ "СК "Універсальна", і страхувальника - ОСОБА_5, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3115/237/001566 від 06.09.2010 р., отже є добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування", є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи, проведеної оцінювачем або суб'єктом оціночної діяльності, а також лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Статтею 33 ГПК України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на дане, обов'язок доказування невідповідності розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування розміру заподіяних збитків покладається саме на відповідача.

При цьому, відповідно до пунктів 3.1, 3.3, 3.4, 3.9 Методики визначення вартості матеріального збитку (реальні збитки) з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування колісним транспортним засобом (втрати товарної вартості), здійснюється на підставі аналізу цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках. При цьому можливе визначення збитків відповідно до цінових даних, аналогічних, але не ідентичних КТЗ, з належним або скоригованим строком експлуатації.

Отже, положення цієї Методики, за наявності процесуального волевиявлення відповідача, давали можливість перевірити розмір збитків, завданих внаслідок ДТП.

Таким чином, за встановлених судами обставин справи, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, у межах фактичних витрат, однак суди обох інстанцій своїми рішеннями безпідставно позбавили його такого права.

Враховуючи те, що обов'язок доказування, згідно з нормами ГПК України, покладено на сторін у справі, враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано доводів позивача, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з тих мотивів, що позивачем не надано суду звіту про оцінку шкоди.

Оскільки не вбачається, що суди припустились таких порушень норм процесуального права, які з урахуванням повноважень встановлених процесуальним законом для судових інстанцій, унеможливили б встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для направлення справи на новий розгляд, а вважає за можливе скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Керуючись ст.ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 31.01.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 р. у справі № 5011-4/16676-2012 скасувати.

Прийняти у справі № 5011-4/16676-2012 нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, код 20602681) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 48а, код 20113829) 7 294 (сім тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 62 коп. страхового відшкодування, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець О. Попікова