Вирок № 31921177, 19.06.2013, Красногвардійський районний суд

Справа № 109/1151/2013-к

Провадження № 1-кп/109/52/2013

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Павлюкової О.В.,

при секретарі - Рашитовій Л.А.,

розглянувши у судовому засіданні в смт. Красногвардійське кримінальне провадження № 12012130020000041 за звинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Узбекістану, громадянина України, має повну середню освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні інших осіб не має, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, студента ІНФОРМАЦІЯ_6, не працюючого, не одруженого, на утриманні інших осіб не має, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_7, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,

за участю прокурора Филиппенко О.А.,

захисників ОСОБА_3,

-ОСОБА_4,

представника потерпілих ОСОБА_5,

обвинувачених ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 11 липня 2012 року, близько 04-00 год., пересуваючись на автомобілі «Шкода Октавія», реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 по трасі «Харків-Сімферополь- Алушта-Ялта» з Джанкою до Сімферополя, на ділянці 609 км.+850 метрів в Красногвардійському районі АР Крим, реалізуючи раптово виниклий намір, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, вступили в злочинну змову з невстановленими досудовим слідством особами, що знаходилися разом з ними в салоні вищевказаного автомобіля, зупинились поряд з автомобілем «Тойота-Королла», реєстраційний номер НОМЕР_2 RUS, що знаходився на узбіччі, і спільно з невстановленими слідством особами вийшли з салону автомобіля, після чого, невстановлені досудовим слідством особи та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою, оточили автомобіль раніше незнайомих ОСОБА_6, і погрожуючи їм застосуванням насильства небезпечного для їх життя і здоров'я, ОСОБА_2 схопив за шию лівою рукою ОСОБА_6, яка вийшла з автомобіля, а правою, погрожуючи їй застосуванням ножа, вимагали у потерпілих ОСОБА_6 та її чоловіка - ОСОБА_7 передати їм всі наявні грошові кошти і цінності. Побоюючись за життя і здоров'я дружини та дітей, що знаходилися в салоні автомобіля, ОСОБА_7 кинув на капот свого автомобіля золотий ланцюжок вагою 12 грам, мобільний телефон «Нокиа С-3» і грошові кошти в сумі 5000 руб. Росії, що згідно довідки банку на 11.07.2012 роки склало 1210 гривень, а ОСОБА_2 заволодів золотим годинником марки «Ролсон», що належав потерпілій ОСОБА_6 Після чого, ОСОБА_1, ОСОБА_2 і невстановлені досудовим слідством особи, заволодівши викраденим майном, на автомобілі на якому переміщались,з місця скоєння злочину сховалися, заподіявши своїми злочинними діями матеріальний збиток потерпілим ОСОБА_6 на загальну суму 12000 гривень, викраденим розпорядилися на свій розсуд.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав частково та показав, що ввечері 10 липня 2012 року ОСОБА_2 запропонував йому поїхати з ним та його знайомими до м.Джанкой, по дорозі ОСОБА_2 сказав, що «зараз щось побачите», зупинився попереду автомобілю «Тойота», що стояв на узбіччі, вийшов з автомобілю, вони почули крики, вийшовши з автомобілю побачили, що ОСОБА_2 тягне жінку до лісосмуги за узбіччям, в руках у нього він нічого не бачив. Потім він почув, як ОСОБА_2 закричав, «я наркоман, віддайте гроші». Жінка злякалася і крикнула чоловіку, щоб він віддав все майно. ЇЇ чоловік віддав гроші, ланцюжок, хто підбирав ці речі він не бачив, але він нічого у потерпілих не забирав. Після чого, він (Камілов) сів за кермо автомобіля Нефед, ключі були в замку запалювання, останнім до автомобілю на заднє сидіння заскочив ОСОБА_2 По дорозі до Сімферополя вони зупинилися, ОСОБА_2 пересів за кермо автомобілю замість нього. На вул..Бородина в м.Сімферополі ОСОБА_2 обмінював отримані від потерпілих російські рублі. Зранку 11.07.2012 року вони поїхали до м.Судак, де він із ОСОБА_2 приїздив до ломбарду, де той хотів оцінити годинник, відібраний у потерпілого, але йому сказали, що він нічого не коштує, також ОСОБА_2 продав золотий ланцюжок своїй знайомій в м.Судак. Мобільний телефон потерпілих залишився у ОСОБА_2 Через декілька днів, він приїхав з ОСОБА_2 до своєї дівчини ОСОБА_8, яка сказала, що в неї зламався телефон і ОСОБА_2 з бардачку свого автомобіля Шкода, дістав викрадений у потерпілих телефон і дав його ОСОБА_8 у користування. Його (ОСОБА_1) дівчина деякий час користувалася вказаним телефоном, після чого повернула йому і він подарував телефон своїй мамі.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину визнав частково та показав, що 11.07.2012 року він, ОСОБА_1 та ще три особи ОСОБА_8, Рідван та Руслан друзі ОСОБА_1, яких він бачив вперше, їхали з м.Джанкой до Сімферополя на автомобілі «Шкода Октавія», який перебуває у нього в оренді і він був за кермом. ОСОБА_1 сидів поряд із ним на пасажирському сидінні, позаду сиділи три особи, які були знайомими ОСОБА_1 Хтось із них крикнув зупинитися перед автомобілем Тойота, який стояв на узбіччі. Зі слів присутніх в автомобілі він зрозумів, що вони хотіли зупинитися, щоб налякати людей в автомобілі та забрати їх гроші. Першим з автомобілю вийшов ОСОБА_1, який потягнув жінку до лісосмуги, вони вчотирьох залишилися біля автомобілю. Ервін та Руслан почали кричати, щоб потерпілі віддавали гроші. Чоловік почав кидати речі і ОСОБА_8 забрав собі ланцюжок, мобільний телефон та гроші потерпілих. Про годинник він дізнався лише в Сімферополі. Після цього, вони зранку на пропозицію ОСОБА_1 та його друзів поїхали відпочивати до м.Судак. Він майно потерпілих не намагався продати, його в нього взагалі не було. За поїздку він отримав лише гроші за здійснення перевезення до м.Джанкой. В м.Судак разом із ОСОБА_1 майно потерпілих продати не намагався.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України підтверджується дослідженими в ході судового розгляду доказами:

-показами потерпілого ОСОБА_7, допитаного в ході судового розгляду, який показав, що 11.07.2012 року він із родиною їхав з Росії до Криму на автомобілі «Тойота», в якому знаходилися він, дружина, неповнолітні донька та племінниця. По дорозі до Сімферополя, близько 03-04 год. він втомився і вирішив відпочити на узбіччі. Він вийшов з автомобілю та ліг біля пасажирського місця автомобілю на землі та заснув. Прокинувся від крику дружини та побачив, що невідома йому особа тягне дружину з приставленим до шиї ножем до яру лісосмуги, а ще 4 особи вибігли з автомобілю, який зупинився попереду, серед них був обвинувачений ОСОБА_1, якого він упізнав в подальшому, бо він стояв ближче до нього. Він одразу дістав з автомобілю фотоапарат та почав погрожувати ним нібито в нього пістолет, про що повідомив нападників. Після цього, 4 особи, які вийшли з автомобілю

зупинилися і не вчиняли ніяких рухів в його бік, а тільки підбирали майно, яке він кидав на капот свого автомоблію. Особа, яка тримала дружину під ножем почала кричати «віддавайте гроші, телефони», він взяв телефон з автомобілю та поклав його на капот свого автомобілю, після чого, вказана особа почала кричати, щоб вони віддавали гроші, коли вони пояснили, що в них не має готівки, то вказана особа закричала, що «я наркоман, мені втрачати нема чого, зараз відріжу голову дружині». Він сприймав погрозу реально та боявся за життя дружини. Його племінниця вийшла з автомобілю, дістала купюру 5000 руб. з багажнику та віддала йому, а він поклав гроші на капот свого автомобілю. Після чого, чотири особи сіли в автомобіль на якому приїхали, а той хто тримав дружину почав тягнути її до їх автомобілю, коли дружина вирвалася він також заскочив в автомобіль зі сторони узбіччя та вони поїхали. Всі речі, які він віддавав за наказом особи, що тримала його дружину він кидав на капот свого автомобілю, після чого, хтось з чотирьох нападників забирав, хто саме він сказати не може, бо слідкував за дружиною;

- показами потерпілої ОСОБА_9, допитаної в ході судового розгляду, яка показала, що 11.07. 2012 року вона із родиною їхала з Росії до Криму на автомобілі «Тойота», в якому знаходилися вона, чоловік, неповнолітні донька та племінниця. По дорозі до Сімферополя, близько 03-04 год., чоловік втомився і вирішив відпочити на узбіччі. Він вийшов з автомобілю та ліг біля пасажирського місця автомобілю на землі, а вона сиділа на місці водія в автомобілі, діти також були в автомобілі. Побачила, що їде автомобіль з відкритим багажником і зупиняється навскіс перед їх автомобілем, вона одразу подумала, що щось трапиться і вибігла з автомобілю та почала кликати чоловіка, який спав. До неї підбіг незнайомий чоловік, який схопив її за шию та приставив ніж до горла, почав тягнути її до яру в лісосмузі та говорив, щоб віддавали гроші. Коли він відтягнув її до яру, то вона побачила біля їх автомобіля ще 4 осіб. Вона сказала, що готівки в них не має, всі гроші на платіжних картках. Він почав вимагати, щоб вона зняла з себе золоті вироби, вона зняла часи та віддала йому, він крикнув її чоловіку, щоб той знімав золотий ланцюг, чоловік зняв та кинув на землю, віддав мобільний телефон. Які речі віддавати, казав чоловік, який тримав її під ножем, він віддавав накази іншим чотирьом особам. Коли вони віддали речі, той хто тримав її під ножем крикнув «я наркоман, мені потрібні гроші, давайте гроші, я тобі зараз горло переріжу», вона сприйняла погрозу реально та подумала, що він її заріже, якщо вони не виконають вимоги, після чого вона попросила, щоб племінниця віддала готівку, яка в неї була, остання дістала з багажнику купюру 5000 руб. та передала її чоловіку, а той кинув гроші на капот автомобілю. Після цього, четверо нападників сіли в автомобіль, а чоловік який тримав її почав тягнути її до їх автомобілю, вона знала, що в автомобілі відкрито багажник і подумала, що він хоче затягнути її до багажнику, почала просити його, щоб він її відпустив, та вчепилася в бампер свого автомобілю, він потягнув її за волосся і вона побачила обличчя особи, яка тримала її під ножем, це був обвинувачений ОСОБА_2, вона його потім впізнала на фото та біля суду, коли допитувалася слідчим суддею, за великими очима та великим носом. Він вдарив її рукояттю ножа та відпустив, після чого стрибнув в їх автомобіль і вони поїхали;

- показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_10, яки будучи допитаними в ході судового розгляду показали, що у липні 2012 року ОСОБА_1 попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон для тимчасового користування ОСОБА_8 дівчині ОСОБА_1, у якій телефон зламався, і ОСОБА_2 дав ОСОБА_8 телефон «Нокіа», через деякий час вказаний телефон ОСОБА_8 повернула ОСОБА_1, і як їм відомо, вказаний телефон він в подальшому подарував своїй матері. При цьому ОСОБА_8 показала, що мобільний телефон Нокіа їй дав саме ОСОБА_2, на прохання її хлопця ОСОБА_1, вказаний телефон ОСОБА_2 дістав з бардачку свого автомобіля в її присутності та передав їй у користування. Про те, що вказаний телефон був обєктом злочину їм було невідомо;

- показами свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які показали, що ОСОБА_1 подарував матері ОСОБА_12 мобільний телефон сіро-жовтого кольору, який як він пояснив матері купив ОСОБА_11, а як повідомив брату купив у ОСОБА_2 і 20.09.2012 року він повідомив матері, що телефон був викрадений. Обидва свідки показали, що ОСОБА_1 вміє керувати автомобілем.

- протоколом огляду місця події від 11.07.2012 року дільниці автошляху сполученням «Харків-Сімферополь- Алушта-Ялта», 609 км+850 метрів з таблицею ілюстрацій до нього (п.а.4);

- протоколом огляду місця події автомобілю «Тойота», чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 38RUS, в ході яких виявлено сліди папілярних узорів на капоті переднього бамперу та на лівому передньому крилі (а.п.15-16 т.1);

- протоколом огляду інформації, знятої з каналів звязку від 27.10.2012 року роздруківки переговорів з номеру мобільного телефону ОСОБА_2 за № НОМЕР_4, яка відповідно до постанови слідчого від 27.10.2012 року визнано доказами у справі та долучено до матеріалів справи (а.п.134-136 т.1);

- протоколом обшуку від 16.10.2012 року (а.п.139 т.1) за місцем проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8, в ході якого вилучено грошову купюру номіналом 1000 російських рублів серія х3, № 2540092 та гроші в сумі 90 російських рублів: 1 купюра вартістю 50 руб. та 4 купюри вартістю 10 руб.;

- протоколом обшуку від 16.10.2012 року (а.п.144 т.1), за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: Сімферополь, вул.. У.Іпчи, 38, в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки Nokia С-3, IMEI359742042206551;

- протоколом огляду речових доказів від 01.11.2012 року, в ході вказаної слідчої дії був оглянутий мобільний телефон Nokia С-3, IMEI359742042206551 в корпусі золотистого кольору, сім карта мобільного оператора МТС № 8938001540301306087, мобільний номер НОМЕР_5, вилучений за місцем проживання ОСОБА_1 (а.п. 187-191, т.2) та долученням вказаних речових доказів до кримінальної справи № 12012029050503 відповідно до постанови слідчого від 06.11.2012 року (а.п.207 т.2), що зберігається за квитанцією № 006671 в камері зберігання речових доказів ГУМВС України в АР Крим (а.п.208 т.2)

- протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від 17.10.2012 року (а.п.189 т.1), із застосуванням відеозапису, що долучений до справи відповідно до постанови слідчого від 17.10.2012 року в якості доказу (а.п.193-194) в ході якої ОСОБА_8 підтвердила, що в автомобілі ОСОБА_2, на питання ОСОБА_1 чи є в нього мобільний телефон, ОСОБА_2 дістав з бардачка свого автомобілю телефон Nokia та дав їй у користування, який вона в подальшому повернула ОСОБА_1, як їй відомо вказаним телефоном також користувалася мати ОСОБА_1;

- інформацією, знятою з каналів звязку роздруківки переговорів з мобільного телефону Nokia С-3, IMEI359742042206551 за період з 10.07.2012 року 17-50 год. до 12.07.2012 року, яка оглянута та долучена до справи в якості доказу на підставі постанови слідчого від 27.10.2012 року (а.п.228-230 т.1), з якої вбачається, що з вказаного телефону 12.07.2012 року було здійснено дзвінки з с.Рибаче та с.Привітне м.Алушти з номеру НОМЕР_5, який належить ОСОБА_1;

- протоколом огляду речових доказів від 25.10.2012 року, в ході якого оглянуто грошова купюра номіналом 1000 російських рублів серія х3, № 2540092 та гроші в сумі 90 російських рублів: 1 купюра вартість 50 руб. та 4 купюри вартістю 10 руб., які вилучені в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 долучені до справи в якості речових доказів постановою слідчого від 25.10.2012 року (а.п.215-217, т.2);

- протоколом виїмки автомобілю «Шкода Октавія», реєстраційний номер АК 7216 А.М. від 30.10.2012 року, оглянутому в ході проведення слідчої дії та долученому до матеріалів справи в якості речового доказу, відповідно до постанови слідчого від 30.10.2012 року, що належить ОСОБА_13, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та зберігається під розпискою у ОСОБА_2 (а.п.227-238 т.2);

- аналізом номерів мобільного звязку, проведеним за дорученням СУ ГУМВС України в АР Крим від 28.11.2012 року, в порядку ст..ст. 40,41 КПК України, згідно якого встановлено, що з наданих матеріалів роздруківок інформації абонентів мобільного звязку вночі 11.07.2012 року, поблизу місця скоєння розбійного нападу на ОСОБА_9 знаходився абонент ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (380665555539, IMEI 13048000917470). Відповідно до схеми, доданої до аналізу в ніч кримінального правопорушення абонент фіксувався в базових станціях операторів мобільного звязку

населених пунктів с.Красна Зорька, Софієвка, Маленьке, Широке. До фіксації у вказаній місцевості фіксувався в районі вул..Глінка, 76 в м.Сімферополі. Зранку 11.07.2012 року абонент зафіксований в м.Сімферополь, після чого абонент вибув до м.Судак. Абонент ОСОБА_1 (НОМЕР_5) в ніч з 10.07.2012 року на 11.07.2012 року фіксується в тому ж районі, що і ОСОБА_2 м.Сімферополь, вул..Глінки, 76, а у ранковий час абонент ОСОБА_1 вибув в сторону м.Судак (а.п.9-17 т.2);

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 14.11.2012 року, проведеного за участю ОСОБА_1, який в ході вказаної слідчої дії вказав приміщення ломбарду в м.Судак, де ОСОБА_2 пропонував працівниці ломбарду годинник з металу жовтого кольору фірми «Ролсон» для оцінки його вартості, але йому відмовили, а також вказав на магазин «Світязь» де ОСОБА_2 у його присутності оцінював золотий ланцюжок та годинник, ланцюжок в подальшому продав своїй знайомій дівчині в м.Судак, місце продажу також вказане ОСОБА_1, а годинник викинув на шляху з м.Судак до с.Рибаче(а.п.50, т.2);

Відповідно до положень ч.2 ст. 5 КПК та беручи до уваги положення п.7 розділу Х1 «Перехідні положення» КПК, відповідно до якого в одній справі (кримінальному провадженні) можуть бути докази, отримані внаслідок здійснення оперативно-розшукових, слідчих та процесуальних дій як у порядку КПК 1960 року (до набрання чинності КПК), так і в порядку КПК (після набуття ним чинності). Суд, визнає вказані докази допустимими, згідно з тим процесуальним законом, відповідно до якого вони були отримані, тобто до набрання чинності новим КПК України

- протоколом виїмки від 09.01.2013 року у потерпілого ОСОБА_7 копій документів гарантійного талону на мобільний телефон марки «Nokia C-3» (а.п.98, т.4);

- протоколом огляду предметів від 05.02.2013 року гарантійного талону з печатним текстом Nokia С-3, IMEI359742042206551 та рукописним написом дати придбання телефону 31.12.11, з відтиском печатки з написом «Мегафон Ритейл» та датою видачі талону 31.12.11, вилученого в ході виїмки у потерпілого ОСОБА_7 та надісланого відділом поліції РФ м.Іркутськ (а.п.103-104, т.4), який постановою слідчого від 05.02.2013 року визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження (а.п.105-107 т.4);

- фототаблицею до протоколу предявлення фото для впізнання № 3 (а.п.157, 159 т.4), на якій, як пояснила суду потерпіла ОСОБА_6, під час надання показів в РФ, в м.Іркутськ, вона впізнала особу під № 13 ОСОБА_2, вказані обставини зафіксовані в протоколі предявлення осіб для впізнання від 07.02.2013 року (а.п.162-163, т.4);

- фототаблицею до протоколу предявлення фото для впізнання № 3 (а.п.157, 159 т.4), на якій, як пояснив суду потерпілий ОСОБА_7, під час надання показів в РФ, в м.Іркутськ, він впізнав особу під № 15 ОСОБА_1, вказані обставини зафіксовані в протоколі предявлення осіб для впізнання від 07.02.2013 року (а.п.160-161 , т.4);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.02.2013 року з таблицею ілюстрацій, за участю потерпілого ОСОБА_7 (т.4, а.п.214- 223), в ході якого ОСОБА_7 показав ділянку траси, на якому було вчинено напад на його родину, а також показав, що 11.07.2013 року він прокинувся біля свого автомобілю від крику дружини, яку погрожуючи ножем зі спини тримав впізнаний ним пізніше ОСОБА_2 та відводив її в низину лісосмуги, а до нього підійшли 4 особи, серед котрих був впізнаний ним пізніше ОСОБА_1. В ході вказаного експерименту ОСОБА_7 показав на якій відстані від нього знаходився ОСОБА_2 із дружиною, якій погрожував ножем на відстані 4-5 метрів, інші 4 нападника стояли поряд із ним;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.02.2013 року з таблицею ілюстрацій до нього, за участю потерпілої ОСОБА_6 (т.4 а.п.224-), в ході якого ОСОБА_6 показала, що після того, як вони зупинилися на трасі по дорозі з м.Джанкой в напрямку Сімферополя відпочивати, вони побачила, що підїхала машина з відкритим багажником, вийшла, щоб розбудити чоловіка, але хлопець, якого вона потім впізнала як ОСОБА_2 схватив її лівою рукою за її руку, яку завів за спину, а правою рукою приставив до шиї ніж та став відводити її від автомобілю до низини в лісосмузі, вона кричала, прокинувся чоловік, і в цей час вона побачила, що з автомобілю вийшли, ще 4 особи. ОСОБА_2 погрожував їй ножем вимагав, щоб вони віддали гроші, цінності. За вимогою Нефед вона

зняла з руки золотий годинник фірми «Ролсон» та віддала йому, а чоловік віддав їм золотий ланцюг, мобільний телефон «Nokia C-3» в корпусі золотистого кольору та гроші купюрою 5000 російських карбованців. Чоловік кидав речі та гроші в сторону нападників, які стояли поряд із ним, хтось з них підіймав речі та гроші. Потім, коли чотири особи почали кричати «поїхали», Нефед почав її тягнути до багажнику автомобілю нападників, їй вдалося вирватися і вона впала перед капотом свого автомобілю та вчепилася за бампер, ОСОБА_2 схопив її за волосся і її голова відкинулася назад і вона побачила його обличчя. При цьому ОСОБА_2 вдарив її рукояткою ножа по пальцях руки, та побіг до автомобілю нападників, бо з машини були крики «скоріше, поїхали» Він вскочив в автомобіль практично на ходу, зі сторони узбіччя і вони поїхали.

Під час проведення вказаної слідчої дії, а також під час надання показів суду обидва потерпіли пояснили, що не можуть вказати хто саме з чотирьох осіб забирав золотий ланцюг, який чоловік кинув на землю, мобільний телефон та гроші, які чоловік кинув на капот автомобілю. Також обидва показали, що їм здалося, що нападники були в масках під час нападу, але потім коли вони заспокоїлися та почали згадувати то не стверджують, що на нападниках були маски, вони спочатку прикривали обличчя одягом.

Суд критично оцінює покази обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що під час нападу на потерпілих ножа вони ні в кого не бачили, бо вказані покази спростовуються показами потерпілих, які показали, що під час нападу в руках у ОСОБА_2 був ніж, який він тримав біля горла потерпілою, погрожуючи перерізати їй горло, якщо вони не віддадуть гроші. Також, суд не приймає доводи обвинувачених про те, що вони потрапили на місце злочину випадково і були присутні там лише в звязку із тим, що опинилися в одному автомобілі з іншими учасниками злочину, а під час вчинення злочину не приймали в ньому участь, а лише спостерігали за тим, що вчиняється, бо були розгублені та боялися інших співучасників.

Також, суд критично оцінює доводи сторони захисту ОСОБА_1, а також доводи представника потерпілого про те, що в діях обвинувачених не було попередньої змови на здійснення нападу із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоровя особи, в них була змова на вчинення грабежу, а ОСОБА_2 за власною ініціативою вирішив використати ніж, без попередньої змови із іншими учасниками, про що інші учасники нападу, в тому числі і ОСОБА_1, не знали і не могли цього бачити, бо було темно, а тому дії ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, а дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 187 КК України.

Вказані доводи спростовуються дослідженими ході судового розгляду доказами.

Так, як показали суду ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в обґрунтування відсутності домовленості на вчинення злочину між присутніми в автомобілі, багажник в автомобілі відкрили після зупинення а/м «Шкода» попереду автомобілю потерпілих, зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 багажник відкрив хтось з осіб присутніх в автомобілі. Проте вказані покази не відповідають показам потерпілої ОСОБА_6 яка показала, що автомобіль, на якому пересувалися нападники вже під'їздив до їх автомобілю із відкритим багажником, і саме ця обставина змусила її запідозрити, що родині щось загрожує і вона поспішила вийти з автомобілю, щоб розбудити чоловіка, який спав на вулиці. Як пояснила потерпіла, коли вона побачила автомобіль, що підїжджав до їх автомобілю, то багажник в ньому вже був відкритий, що свідчить про те, що багажник автомобілю «Шкода Октавія» був відкритий завчасно за для приховання номерних знаків від потерпілих. Як пояснив суду ОСОБА_2 багажник в його автомобілі відкривається зовні. Тому, щоб відкрити багажник, потрібно було зупинитися, вийти з автомобілю, відкрити багажник, після чого продовжити рух, тому доводи захисту щодо відсутності попередньої змови на вчинення нападу суд вважає не обґрунтованими.

Крім цього, як показав суду обвинувачений ОСОБА_1 він чув, як ОСОБА_2 тримаючи жінку кричав «я наркоман, віддавайте гроші», а як показали потерпілі - ОСОБА_2 кричав «я наркоман, віддавайте гроші, інакше я переріжу дружині горло», в звязку із чим, суд вважає, що ОСОБА_1, який перебував поряд із потерпілим ОСОБА_7, також чув і погрозу з боку ОСОБА_2 перерізати горло потерпілій і заперечує це, щоб уникнути відповідальності за вчинене. ОСОБА_1 та особи, що перебували поряд із ним не могли чути лише частину фрази,

яку в цілому чув потерпілий ОСОБА_7, який знаходився приблизно на тій самій відстані від ОСОБА_2 та ОСОБА_6, що і інші учасники нападу. Крім цього, як показали потерпілі суду, чотири особи, які були біля потерпілого ОСОБА_7 виконували розпорядження ОСОБА_2, що також свідчить про те, що вони чули висловлювання ОСОБА_2 і розуміли що вчиняють саме розбійний напад із погрозою завдання насилля небезпечного для життя та здоровя особи.

Крім цього, під час вчинення нападу на потерпілих чотири особи, в тому числі і ОСОБА_1, що перебували біля потерпілого ОСОБА_7, чули, що потерпілий погрожував застосуванням пістолету на свій захист та захист своєї родини, і тому не вчиняли активних дій щодо нападу на ОСОБА_7, а не тому, як це обґрунтовує сторона захисту, що все сталося зненацька і ОСОБА_1 був збентежений тим, що відбувається та наляканий, як пояснив сам ОСОБА_1, бо під час нападу останній не намагався зупинити вчинення злочину, після отримання майна від потерпілих, яке підбирали особи, що перебували біля потерпілого ОСОБА_7, саме ОСОБА_1 сів за руль автомобіля ОСОБА_2, щоб швидше сховатися з місця злочину. Подальші дії як ОСОБА_1 так і ОСОБА_2 свідчать про те, що вони розуміли вчинені ними дії і не хвилювалися з приводу вчиненого і тим більше, не боялися інших співучасників злочину. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після вчиненого ними злочину поїхали на відпочинок в м.Судак, де разом намагалися збути, отримане злочинним шляхом майно потерпілих ОСОБА_7 золотий ланцюжок та часи, а обвинувачений ОСОБА_1 розуміючи, що мобільний телефон «Нокіа С-3», переданий ОСОБА_2 його дівчині ОСОБА_8, є обєктом злочину, не заперечував проти передачі вказаного телефону своїй дівчині, а в подальшому подарував вказаний телефон своїй матері.

Також, суд не приймає доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він потерпілій застосуванням ножа не погрожував, бо в нього не було ножа і він під час вчинення нападу перебував біля свого автомобілю, бо вказані доводи спростовуються показами потерпілої ОСОБА_6, яка будучи попередженою про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих свідчень, показала, що чітко побачила обличчя особи, що тримала біля її горла ніж, це був ОСОБА_2 і вказала саме на ОСОБА_2 в залі суду. Ті самі покази, потерпіла та її чоловік ОСОБА_7 давали і в ході проведення слідчих дій під час досудового розслідування. Потерпілий ОСОБА_7 в ході допиту в суді вказав на ОСОБА_1, який перебував в залі суду, як на особу, що перебувала поряд із ним, коли інша особа тримала його дружину у лісосмузі. Підстав сумніватися в показах потерпілих у суду не має.

Обидва потерпілих показали суду, що сприйняли погрози про застосування до ОСОБА_6 насильства небезпечного для її життя та здоровя реально, бо бачили ніж в руках ОСОБА_2 Як показав потерпілий ОСОБА_7, всі нападники були невеликого зросту поряд із ним, він є охоронцем, а тому міг з ними впоратися, але не робив цього, бо боявся за життя дружини, яку один із нападників тримав в низині лісосмуги із ножем у горла та погрожував перерізати їй горло, якщо вони не віддадуть гроші, а також боявся за дітей, що перебували в автомобілі, тому вони виконували вимоги нападників.

Викладені обставини свідчать про те, що обвинувачені вчинили злочин за попередньою змовою, групою осіб, бо діяли узгоджено та спільно, де один з них ОСОБА_2 напав погрожуючи застосуванням насильства небезпечного для життя та здоровя потерпілої, а інші, розуміючи обставини що відбуваються, заволоділи майном потерпілих.

Відносно потерпілих з боку обвинувачених мала місце погроза, що виразилася у демонстрації ножа та оголошенні погрози його застосування до ОСОБА_9, у разі відмови негайно виконати їх вимоги по передачі їм майна та грошей потерпілими.

В звязку із викладеним, лише сам факт того, що ОСОБА_1 не бачив ножа, в звязку із тим, що було темно, не може свідчити про направленість його умислу на вчинення лише грабежу, бо всі його дії як під час нападу так і після нього, свідчать про те, що він розумів обставини, що відбуваються.

Суд не приймає в якості доказів і не надає оцінки показам потерпілих, даними ними в ході виконання окремого доручення під час допиту слідчим в Російський Федерації, за їх місцем проживання, бо потерпілі під час допиту в суді категорично заперечили вказані покази і показали, що таких показів не давали. Після надання ними свідчень особисто, рукописним

текстом, слідчий їх для допиту більше не викликав, а в матеріалах справи маються надруковані протоколи їх допиту, підписи на яких їм не належать. Також суд не надає оцінки і не приймає в якості доказу явку з повинною обвинуваченого ОСОБА_2, бо обставини викладені у вказаному документі ним заперечуються. Також суд не приймає в якості доказу висновки дактилоскопічної, хімічної та балістичної експертизи, бо вони не містять фактичних даних на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винуватості особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Досліджені судом докази є належними, отримані в порядку встановленому КПК України та у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення у справі.

При визначення покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Злочин, скоєний ОСОБА_1 є відповідно до ст.. 12 КК України є тяжким. Відповідно до ст.. 66 КК України суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 добровільне повне відшкодування шкоди потерпілим. Обставин, що обтяжує покарання судом не встановлено. Також, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, скоїв злочин вперше, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває. В звязку із викладеним, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, але враховуючи особу обвинуваченого, обставини, що помякшують покарання, суд вважає, що достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, буде призначення мінімального покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України із конфіскацією майна.

При визначення покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Злочин, скоєний ОСОБА_2 є відповідно до ст.. 12 КК України є тяжким. Відповідно до ст.. 66 та ст.. 67 КК України судом не встановлено обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 Також, суд враховує особу обвинуваченого, який раніше не судимий, скоїв злочин вперше, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є студентом 4 курсу Київського Національного економічного університету. В звязку із викладеним, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, але враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає, що достатнім і необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, буде призначення мінімального покарання у вигляді позбавлення волі, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 187 КК України із конфіскацією майна.

Речові докази - мобільний телефон «Нокія С-3», Imei 359742042206551 з симкартою мобильного оператору МТС № 8938001540301306087, який зберігається за квитанцією № 006671 від 12.11.2012 року в камері схову ГУМВС України в АР Крим (а.п. 207,206 т.2) повернути за належністю потерпілому ОСОБА_7; грошові кошти в сумі 1090 рублів Росії, купюрами: гідністю 50 рублів ГК №1018247, гідністю 10 рублів: аК№9508786, ИИ 9711742,ТБ 8069766, ТН 1826395, гідністю 1000 рублів хЗ № 2540092, які зберігаються за квитанцією № 001446 від 25.10.2012 року в фінансовій частині ГУМВС України в АР Крим (а.п. 217,218 т.2) - конфіскувати, автомобіль «Шкода Октавіа» реєстраційний номер АК 72-16АМ, який знаходиться під розпискою у ОСОБА_2Ю.(а.п.237,238 т. 2), повернути за належністю власнику ОСОБА_13Є.(а.п.231 т.2); мобільний телефон «Samsung» E1050V в корпусі чорного кольору, Imei 357185042767648 з симкартою №8938001700600347444, який зберігається за квитанцією № 006670 від 12.11.2012 року в камері схову ГУМВС України в АР Крим (а.п.36,37 т.3) конфіскувати.

Процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1838, 52 грн. за проведення дактілоскопичної експертизи № 6/141 від 28.09.2012 року, балістичної експертизи № 5/344 від 29.10.2012 року, судово-хімічної експертизи № 1/2061 від 28.10.2012 року стягнути в рівних частках з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 919 грн. 26 коп. з кожного на користь держави.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про стягнення на її користь з обвинувачених 12000 грн. має бути відмовлено, в звязку із повним відшкодуванням. Суд приймає відмову ОСОБА_9 від позову.

На підставі наведеного та керуючись статтями 25-27, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі в кримінально-виконавчий установі закритого типу, з конфіскацією належного йому на праві власності майна.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі в кримінально-виконавчий установі закритого типу, з конфіскацією належного йому на праві власності майна.

В забезпечення кримінального провадження запобіжний захід ОСОБА_1 до набуття вироком законної сили залишити попередній тримання під вартою. Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з 19 червня 2013 року. Зарахувати у строк відбуття покарання строк знаходження ОСОБА_1 під вартою у період з 17.10.2012 року по 10.01.2013 року включно та в період з 17.01.2013 року по 19.06.2013 року включно.

В забезпечення кримінального провадження запобіжний захід ОСОБА_2 до набуття вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши під варту в залі суду негайно. Строк покарання ОСОБА_2 обчислювати з 19 червня 2013 року. Зарахувати у строк відбуття покарання строк знаходження ОСОБА_2 під вартою у період з 17.10.2012 року по 19.10.2012 року включно.

В задоволенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 відмовити.

Речові докази мобільний телефон «Нокія С-3», Imei 359742042206551 з симкартою мобильного оператору МТС № 8938001540301306087, який зберігається за квитанцією № 006671 від 12.11.2012 року в камері схову ГУМВС України в АР Крим (а.п. 207,206 т.2) повернути за належністю потерпілому ОСОБА_7; грошові кошти в сумі 1090 рублів Росії, купюрами: гідністю 50 рублів ГК №1018247, гідністю 10 рублів: аК№9508786, ИИ 9711742,ТБ 8069766, ТН 1826395, гідністю 1000 рублів хЗ № 2540092, які зберігаються за квитанцією № 001446 від 25.10.2012 року в фінансовій частині ГУМВС України в АР Крим (а.п. 217,218 т.2) - конфіскувати, автомобіль «Шкода Октавіа» реєстраційний номер АК 72-16АМ, який знаходиться під розпискою у ОСОБА_2Ю.(а.п.237,238 т. 2), повернути за належністю власнику ОСОБА_13Є.(а.п.231 т.2); мобільний телефон «Samsung» E1050V в корпусі чорного кольору, Imei 357185042767648 з симкартою №8938001700600347444, який зберігається за квитанцією № 006670 від 12.11.2012 року в камері схову ГУМВС України в АР Крим (а.п.36,37 т.3) конфіскувати.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках по 919 грн. 26 коп. з кожного на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз на загальну суму 1838, 52 грн. за проведення дактілоскопичної експертизи № 6/141 від 28.09.2012 року, балістичної експертизи № 5/344 від 29.10.2012 року, судово-хімічної експертизи № 1/2061 від 28.10.2012 року.

Після набрання вироком законної сили заставу в сумі 70000 грн., внесену ОСОБА_14 Сабрієвною, відповідно до квитанції № 2975/З5 від 10.01.2013 року на депозитний рахунок № 37319012000604, ОКПО 26273942, МФО 824026, банк отримувача: ГУ Держказначейства України в АР Крим м.Сімферополь, отримувач: ТУ ДСА в АР Крим, повернути ОСОБА_14 Сабрієвні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подання апеляції через Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим протягом тридцяти днів з дня його оголошення. Для особи, що знаходиться під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду сторони кримінального провадження можуть отримати в Красногвардійському районному суді АР Крим в порядку, передбаченому ч. ч. 6, 7 ст.376 КПК України.

Головуючий: О.В.Павлюкова