Постанова № 31920641, 14.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2013 р. Справа № 920/365/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гончар Т. В., суддя Потапенко В.І. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1369 С//3) на рішення господарського суду Сумської області від 08 квітня 2013 року у справі № 920/365/13-г

за позовом Приватного акціонерного товариства "Сумський Промпроект", м. Суми

до товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ.-Дружба", м. Суми

про стягнення 31 614,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "Сумський Промпроект" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "УК.АЗ -"Дружба" про стягнення 31614,25 грн., в тому числі: 30000 грн. заборгованості по оплаті виконаних робіт за договором на створення проектної продукції № 143 від 22.08.2012 р. та нарахованих на цю заборгованість 1245,21 грн. пені за період з 12.11.2012 р. по 20.02.2013 р., 120 грн. інфляційних за період листопад 2012 р. -січень 2013 року та 3% річних за період з 12.11.2012 р. по 20.02.2013 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08 квітня 2013 року у справі № 920/365/13-г (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю.

З відповідача на користь позивача стягнуто основний борг в розмірі 30000 грн., пеню в розмірі 1245,21 грн., 3% річних в розмірі 249,04 грн., інфляційні в розмірі 120 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 249,04 грн.

Відповідач із вказаним рішенням не погодився та подав на нього до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність викладених в рішенні висновків суду, обставинам справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції прийняв в якості доказів виконання позивачем своїх обов'язків по договору надані позивачем накладні № 2 від 16.10.2012р. та № 3 від 06.11.2012 р., які не відповідають вимогам, що встановлені для первинних документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вони не можуть враховуватись на підтвердження здійснених операцій та проведення розрахунків.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

Вказує зокрема на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують факту виконання позивачем своїх обов'язків по договору, оскільки окрім накладних позивачем на підтвердження цього факту суду було надано акт здачі-приймання проектної продукції № 376 від 06.11.2012 р. та окрім цього відповідач в своєму клопотанні про відкладення розгляду справи просив суд надати йому можливість розрахуватись з позивачем, чим фактично визнав позовні вимоги.

Сторони, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання (поштові повідомлення а.с. 53, 54) не скористались своїм правом на участь в ньому, про причини неявки суд не повідомили.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання, а також на те, що ухвалою суду від 23.05.2013 р. розгляд справи вже відкладався через їх неявку, а строк розгляду апеляційної скарги обмежений двома місяцями, справа розглядається за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, між замовником - ТОВ " УК.АЗ. - "Дружба"" (відповідачем) та виконавцем - ПрАТ "Сумський Промпроект" (позивачем) було укладено договір на створення проектної продукції № 143 від 22.08.2012 року, відповідно до предмету якого (пункт 1.1.) замовник передає, а виконавець приймає на себе виконання робіт : "Цукровий завод в с. Жовтневе. Розробка робочої документації на підсилення будівельних конструкцій і паспортизація споруд галереї жомовидалення і будівлі вапняно-випалювальної ділянки". Строк виконання робіт - 1 місяць з дати оплати авансу.

Статтею 887 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та або виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 1 ч. 1 статті 889 Цивільного кодексу України серед обов'язків замовника передбачено сплату підрядникові встановленої ціни після завершення усіх робіт чи сплати їх частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 2.2 вищезазначеного договору № 143 на створення проектної продукції від 22.08.2012 року, замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 50 % (15 000,00 грн.) у строк до 10-ти робочих днів з дати підписання договору.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі накладної, рахунку виконавця та акту здачі приймання проектної продукції у строк до 5-ти робочих днів з дня передачі замовнику проектної продукції на підставі накладної.

Пунктом 3 статті 890 Цивільного кодексу України серед обов'язків підрядника передбачено передання замовникові готової проектно-кошторисної документації.

Відповідно до пункту 3.1. договору виконані роботи виконавець передає замовнику згідно з накладною для приймання, з актом здачі-приймання продукції та рахунком.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, факт передачі позивачем відповідачу проектної продукції на загальну суму 30 000,00 грн. відповідно до умов договору на створення проектної продукції № 143 від 22.08.2012 року підтверджується накладними № 2 від 16.10.2012 року та № 3 від 06.11.2012 року (а.с.12-13), актом № 376 здачі-приймання проектної продукції за договором № 143 від 22.08.2012 року від 06.11.2012 року, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками ( а.с.11).

В акті сторони окрім вартості робіт -30000 грн. також зазначили, що передана проектна документація відповідає умовам договору і технічного завдання й оформлена у належному порядку.

Відповідач зобов'язання, яке передбачене пунктами 2.2 та 2.3 договору не виконав, передбачені вказаними пунктами договору суми авансу та вартість робіт у встановлені строки не сплатив.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 143 на створення проектної продукції від 22.08.2012 року у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 30 000,00 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведеності факту виконання позивачем своїх обов'язків по договору, у зв'язку з наданням останнім накладних № 2 від 16.10.2012р. та № 3 від 06.11.2012 р., які не відповідають вимогам, що встановлені для первинних документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.Первінні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

Первінний документ є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первінні документи повинні бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

Назву документа (форми);

Дату і місце складання;

Назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення;

Особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних № 2 від 16.10.2012 р. (а.с. 12) та № 3 від 06.11.2012 р. ( а.с. 13) вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, які передбачені для первинних документів наведеними нормами законодавства.

Відповідач не навів в апеляційній скарзі, яким саме вимогам для первинних документів не відповідають зазначені накладні.

Окрім цього, як було наведено вище, факт передання позивачем відповідачу проектної продукції згідно з умовами договору підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом від 06.11.2012 року № 376 здачі-приймання проектної продукції за договором № 143 від 22.08.2012 року ( а.с. 11), складання якого передбачено п. 3.1. договору і в якому сторони підтвердили відповідність переданої позивачем проектної документації умовам договору, технічного завдання та її оформлення у належному порядку.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем заявлялось господарському суду першої інстанції клопотання від 21.03.2013 року № 21/03-4 , в якому він просив суд відкласти розгляд даної справи для надання можливості розрахуватися з позивачем у добровільному порядку ( а.с. 21).

Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, зміст цього клопотання відповідача свідчить про те, що він не заперечує проти позовних вимог і мав намір у добровільному порядку розрахуватися з позивачем протягом двох тижнів, тобто до 08.04.2013 року, однак станом на 08.04.2013 року цього не зробив, доказів проведення розрахунку з позивачем суду не подав.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного, наявність заборгованості відповідача за договором № 143 на створення проектної продукції від 22.08.2012 року в сумі 30000 грн. підтверджується матеріалами справи в їх сукупності, а тому колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції що позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимоги щодо стягнення нарахованих на вказану заборгованість 1245,21 грн. пені за період з 12.11.2012 р. по 20.02.2013 р., 120 грн. інфляційних за період листопад 2012 р. -січень 2013 року та 3% річних за період з 12.11.2012 р. по 20.02.2013 р., виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було наведено вище, позивач виконав свій обов'язок по договору, у зв'язку з чим у відповідача відповідно до пункту 2.3. виник обов'язок оплатити виконані роботи протягом 5-ти днів з дати прийняття продукції по акту здачі-приймання-до 11.11.2012 р.

Також відповідачем не виконано передбачений п. 2.2. обов'язок по оплаті авансу в розмірі 50% від вартості робіт у строк до 10-ти днів з дати підписання договору-до 01.09.2012 р.

Таким чином, відповідач є боржником по договору, який прострочив виконання грошового зобов'язання

Згідно з ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, крім того три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором чи законом.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що нарахування позивачем до стягнення за період з листопада по січень 2013 року індексу інфляції в розмірі 120,00 грн. та в період з 12.11.2012 по 20.02.2013 року 3 % річних в розмірі 249,04 грн. є правомірними і обґрунтованим, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що за порушення строків виконання зобов'язання по оплаті виконаних робіт виконавцю замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення несплаченої суми.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, нарахування позивачем відповідачу пені за період з 12.11.2012 року по 20.02.2013 року в сумі 1 245,21 грн. відповідає вимогам ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 4.1 договору № 143 на створення проектної продукції від 22.08.2012 р.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв оскаржуване рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи, у зв'язку з чим це рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 08 квітня 2013 року у справі № 920/365/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Постанову складено в повному обсязі 14.06.2013 р.

Головуючий суддя Гончар Т. В.

Суддя Потапенко В.І.

Суддя Білецька А.М.