Ухвала суду № 31920465, 04.06.2013, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1454/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Пляка С.Л.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

іменем України

04.06.2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Голованя А.М., Черниш Т.В.,

за участю секретаря - Діманової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

20 червня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» пред'явив позов до ОСОБА_2 про стягнення 46508 грн. 22 коп. заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року № КGLWАК10530541. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачка не виконує свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останім рішенням Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2013 року позов задоволено повністю. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 26 березня 2008 року № КGLWАК10530541 у сумі 46508 грн. 22 коп. та компенсацію судового збору у сумі 585 грн. 08 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачка подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на її користь 3150 грн. 68 коп. судових витрат, пов'язаних з оплатою за проведення експертизи. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що при постановленні рішення суд порушив норми матеріального і процесуального права. Так суд не дав належної оцінки повідомленню від 25 грудня 2008 року про підвищення позивачем процентної ставки, яке є необґрунтованим та не має реєстраційного номеру, а тому не надсилалося відповідачці. Здійснений позивачем розрахунок заборгованості з підвищенням процентної ставки з 15,48 % річних до 27,12 % річних не відповідає вимогам законодавства і є фальсифікованим так, як у ньому не відображено вісім платежів на суму 5594 грн. 62 коп. Суд не врахував, що за період з травня 2008 року по липень 2009 року відповідачка сплатила позивачу 14691 грн. 03 коп. на погашення заборгованості. Суд не вирішив питання про призначення по справі повторної судово-економічної експертизи та не врахував висновки проведеної по справі експертизи. Суд не врахував, що внаслідок продажу заставного майна було отримано коштів на суму 50300 грн., що перевищує сумі існуючого на той час боргу - 44460 грн. 39 коп.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

В судове засідання відповідачка особисто не з'явилася.

Її представник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача Бисторов С.А. доводи апеляційної скарги не визнав.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції встановив і матеріалами справи підтверджується, що 26 березня 2008 року між сторонами по справі було укладено кредитно-заставний договір KGLWAK10530541, на виконання якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 55345 грн. строком до 25 березня 2015 року, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 15,48% річних частинами, щомісячно по 1155 грн. 57 коп.

Виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором забезпечено неустойкою та заставою.

Відповідно до п. 6.3.1. цього договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів України, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількох пунктів, на які збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно до збільшення курсу долара США.

Рішення про збільшення розміру процентів прийнято банком 25 грудня 2008 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», відповідно до якого встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Датою зміни розміру процентів за кредитним договором банком визначено 01 лютого 2009 року (а.с. 90).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 5, 6), процентну ставку по кредиту було реально підвищено ним до 27,12 % річних з 01 лютого 20009 року.

Судом установлено, що в банку виникло право збільшити в односторонньому порядку розмір процентів у зв'язку зі зміною облікової ставки НБУ та збільшенням курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США, установленим НБУ на момент укладення договору. Такий висновок є правильним оскільки станом на 20 квітня 2008 року курс долара США відносно гривні становив 505 грн. за 100 дол. США, а станом на 25 грудня 2008 року - 779 грн. за 100 дол. США. Таким чином зміна курсу валют становила 54,26%, що значно перевищує 10 % бар'єр встановлений договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що від зміни курсу валюти не може залежати зміна процентної ставки за договором, зобов'язання в якому виражені у національній валюті України, є необґрунтованими так, як вони суперечать замісту п. 6.3.1. укладеного між сторонами кредитно-заставного договору.

Про збільшення процентів з 15,48 % річних до 27,14 % річних банк повідомив відповідача рекомендованим листом від 25 грудня 2008 року (а.с. 81), який був направлений відповідачці 08 січня 2009 року згідно реєстру заказних листів. Відправленням указаного листа займалося товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИН-Ц" на підставі угоди з позивачем.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачка не заперечувала факт отримання нею повідомлення банку про підвищення процентної ставки, хоч і не погоджувалася з цим рішенням банку, вважаючи його необґрунтованим. Питання щодо неотримання нею вказаного повідомлення банку в суді першої інстанції не ставила (а.с. 34, 35, 139-141, 179, 180, 226 - 227), а поставила його лише в апеляційній скарзі. Таку позицію відповідачки колегія суддів вважає намаганням уникнути відповідальності за невиконання зобов'язань.

Таким чином, установивши, що банк прийняв рішення про збільшення розміру процентів за кредитним договором відповідно до умов договору і до набрання чинності Законом, яким установлено заборону збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку, і про це повідомив позивача в передбачений Законом України «Про захист прав споживачів» строк, суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій позивача щодо підвищення процентної ставки за договором.

У зв'язку з викладеним дії позивача щодо зарахування сплачених відповідачкою після 01 лютого 2009 року коштів на погашення підвищеної процентної ставки є правомірним, а доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтовані.

Суд правильно не врахував при вирішенні спору висновки судово-економічної експертизи (а.с. 96 - 101) так, як вони ґрунтуються на хибному висновку щодо неправомірності дій позивача по справі по підвищенню процентної ставки з 15,48 % до 27,12% річних.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд мав призначити по справі додаткову судово-економічну експертизу так, як відповідно до приписів ст.ст. 57, 58, 59, 66, 212 ЦПК України висновок експерта являється одним із засобів доказування, який суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України суд може призначити додаткову експертизу, якщо висновок буде визнаний неповним або неясним. В суду першої інстанції клопотання про призначення додаткової експертизи жодна із сторін не заявляли.

Суд надав у рішенні належну оцінку цьому доказу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не були враховані сплачені відповідачкою за період з 14 травня 2008 року по 15 липня 2009 року на погашення заборгованості кошти у сумі 5594 грн. 62 коп. спростовується наданим позивачем розрахунком (Т. 1 а.с. 224).

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині ненадання банком відповідачці інформації про сукупну вартість кредиту так, як суть спору зводиться до невиконання умов укладеного договору, а не правомірності дій банку щодо його укладення.

Відповідно до розділів 7 - 13 кредитно-заставного договору від 26 березня 2008 року № КGLWАК10530541 виконання зобов'язань відповідачки по справі, які виникають із цього договору, забезпечено заставою автомобіля DAEWOO LANOS, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв'язку з тим, що з лютого 2009 року відповідачка допускала порушення графіку повернення кредиту та сплати процентів, 01 вересня 2009 року вона передала заставне майно відповідачу згідно двостороннього акту приймання автомобіля (Т. 1 а.с. 205), який підписано позивачкою та представником банку Лещук С.А., а також надала нотаріально посвідченну довіреність цій особі на розпорядження її майно (Т. 1 а.с. 206).

В позасудовому порядку заставне майно було реалізоване банком, а виручені від продажу кошти у сумі 50300 грн. 06 серпня 2010 року направлено на погашення існуючої заборгованості (Т. 1 а.с. 46 - 49, 216, 217).

Посилання відповідачки на те, що виручених від продажу автомобіля коштів достатньо для погашення її заборгованості станом на 01 вересня 2009 року є безпідставними так, як у зв'язку з передачею автомобіля банку для продажу зобов'язання не було припинено і було частково погашене лише після продажу цього майна та отримання коштів банком.

Згіно розрахунку заборгованості (а.с. 5, 6) станом на 03 серпня 2010 року загальна заборгованість відповідачки перед позивачем становила 84778 грн. 72 коп.

Після проведення зарахування виручених коштів в погашення заборгованості про сплаті процентів, щомісячної комісії, заборгованості по кредиту та витрат по зняттю з реєстрації транспортного засобу заборгованість склала 35020 грн. 24 коп. (Т. 1 а.с. 216).

Збільшення заборгованості по тілу кредиту з 34803 грн. 04 коп. до 35340 грн. 04 коп. відбулося 25 березня 2011 року у зв'язку із сплатою позивачем по справі, згідно п. п. 3.4.1, 3.4.2. кредитно-заставного договору, страхового платежу за договором особистого страхування ОСОБА_2, що підтверджується відомостями копії меморіального ордеру (Т. 2 а.с. 26), який не був сплачений відповідачка.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що після часткового погашення заборгованості, яке відбулося 06 серпня 2010 року, зобов'язання не припинилися і не виконувалися відповідачкою, позивач продовжував нарахування процентів за користування кредитом, комісію та неустойку, а тому станом на 20 квітня 2011 року заборгованість збільшилася до 46 508 грн. 22 коп., з яких: 35 340,04 грн. - заборгованість за кредитом; 6 853,99 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 618,51 грн. - заборгованість по комісії; 3695 грн. 68 коп. - неустойка.

Встановивши, що відповідачка не виконує свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд правильно застосував норми ст.ст. 1050 ч. 2, 1054 ЦК України і стягнув існуючу заборгованість.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, чого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: