Рішення № 3191934, 23.12.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Закритого акціонерного товариства «Білицький молочно-консервний завод», смт. Білики Кобеляцького району Полтавської області,

до Приватного підприємства «Інтер-Лис», м. Лисичанськ Луганської області, -

про стягнення 365787 грн. 47 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Бондар О.М. –юрисконсульт, - довіреність №7 від 01.12.08 року;

від відповідача –не з’явився,

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

1)основного боргу станом на 27.10.08 року у сумі 358535,15 грн., пені у сумі 7252,32 грн., - а всього 365787,47 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №17/03, укладеного між сторонами 17.03.08 року;

2)судових витрат: державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 18 листопада до 05 грудня 2008 року та з 05 грудня до 23 грудня 2008 року –у зв’язку з неявкою сторін до судового засідання, а також необхідністю надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку стану платежів за спірним договором.

У зв’язку з тим, що після звернення позивача з цим позовом до суду відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 10000,00 грн. (докази надано до матеріалів справи), - 05.12.08 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (вих. №3073 від 04.12.08 року), в якій просить стягнути з відповідача основний борг, який у нього мається станом на 04.12.08 року у сумі 348535,15 грн. та пеню у сумі 8287,65 грн., - а всього 356822,80 грн. (розрахунок суми боргу та пені додано до заяви), а також судові витрати.

Копію цієї заяви представник позивача вручив представнику відповідача безпосередньо у судовому засіданні, під розписку.

Виходячи з того, що ця заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечить інтересам позивача та інших осіб, судом її прийнято, долучено до справи та враховано при прийнятті кінцевого рішення по ній.

У тому ж судовому засіданні (05.12.08 року) представник відповідача позов визнав частково: основний борг у сумі 284535,15 грн. та пропорційно цій сумі –пеню; аналогічна позиція викладена у листі відповідача (без дати та без номера), з посиланням на те, що позивач не надав доказів здійснення ним на користь відповідача поставки за накладною №9957 від 19.08.08 року на суму 64000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.12.08 року сторонам повторно запропоновано здійснити взаємозвірку стану платежів за вищезгаданим договором, скласти відповідний акт та надати його до наступного судового засідання (тобто 23.12.08 року).

У судовому засіданні, яке відбулося 23.12.08 року, представник позивача позов (в уточненому 05.12.08 року варіанті) підтримав у повному обсязі та заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4, 22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Він також надав заперечення на відзив відповідача на позов (вих. №3198 від 22.12.08 року), в якому спростував його твердження про відсутність документальних доказів факту поставки товару згідно накладній №9957 від 19.08.08 року на суму 64000,00 грн., та надав такі докази (накладну №9957 від 19.08.08 року на відвантаження позивачем на користь відповідача 10000 кг молока згущеного з цукром ДТСУ 8,5% жирності вагове/1 за ціною 5,33333 грн. за 1 кг на суму 64000,00 грн. (з ПДВ); факт отримання цієї кількості згущеного молока підтверджено: підписом уповноваженої особи відповідача на витратній накладній №9957 від 19.08.08 року про отримання товару –10000 кг вищеназваного згущеного молока на суму 64000,00 грн. (з ПДВ), скріпленим печаткою Приватного підприємства «Інтер-Лис», а також довіреністю НБЛ №930619 від 18.08.08 року, виданою на ім’я Джумурата Євгена Васильовича на право отримання ним у позивача 10 тонн згущеного молока).

Відповідач до судового засідання не прибув, витребувані судом документи, у тому числі –акт взаємозвірки, не надав, участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання (представник відповідача особисто був присутнім у судовому засіданні 05.12.08 року, де був поставлений до відома про дату, місце та час наступного судового засідання, а саме: 23.12.08 року, о 10 год. 50 хв.; крім того, судом 08.12.08 року за вих. №484 на поштову адресу відповідача, надану суду особисто представником останнього, було спрямовано ухвалу про дату, час та місце наступного судового засідання).

Представник позивача у цьому ж судовому засіданні надав суду для огляду факсограму клопотання (без дати та без номера, підписаного директором ПП «Інтер-Лис»Джумуратом Є.В.) про те, що ПП «Інтер-Лис»на підставі ст. 69 ГПК України звертається з клопотанням про продовження строку розгляду справи у зв’язку з необхідністю провести детальну перевірку розрахунків між підприємствами. У клопотанні далі стверджується, що його погоджено з позивачем по справі.

Представник позивача заперечив, що питання щодо продовження терміну судового розгляду цього спору відповідач узгодив з позивачем; у судовому засіданні він заявив, що спосіб узгодження клопотання про продовження терміну судового розгляду спору, запропонований відповідачем, суперечить вимогам частини 4 ст. 69 ГПК України, якою передбачено можливість звернення сторін до суду з взаємно узгодженим клопотанням про продовження терміну розгляду спору, - однак таке узгодження не мало місця.

У зв’язку з цією обставиною він (представник позивача) звернувся до суду з письмовою заявою, в якій категорично заперечує проти того, що вищезгадане клопотання узгоджено з позивачем; самі вищеописані дії відповідача він вважає такими, що «мають ознаки тяганини з боку відповідача», та наполягає на розгляді спору по суті за відсутності представника відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

На час розгляду цього спору клопотання, про яке йдеться у попередніх абзацах, до суду не надходило.

Розглянувши вищезгадану факсограму відповідача та письмову заяву представника позивача з цього приводу, заслухавши пояснення останнього, суд вважає, що у нього відсутні правові та фактичні підстави вважати, що до суду від сторін надійшло взаємно узгоджене клопотання в порядку, передбаченому частиною 4 ст. 69 ГПК України, - про продовження терміну розгляду судового спору на 1 місяць, - оскільки представник позивача заперечує факт узгодження з позивачем такого клопотання та наполягає на розгляді спору по суті.

Згідно частині 4 ст. 69 ГПК України за клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.

Таке клопотання до суду не надійшло, а тому підстави для вирішення питання про продовження терміну розгляду спору на 1 місяць у нього відсутні.

З урахуванням обставин справи суд вважає, що у даному випадку у нього також відсутні підстави для застосування правила частини 3 ст. 69 ГПК України, в якій сказано, що у виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.

Суд вважає, що у нього маються достатні підстави для розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні, оскільки:

встановлений частиною 1 ст. 69 ГПК України термін судового розгляду спору закінчується 04.01.09 року, що, з урахуванням низки вихідних та святкових днів, які припадають на період, починаючи з 01.01.09 року по 08.01.09 року, позбавляє суд реальної можливості відкласти розгляд справи та забезпечити повідомлення сторін про дату, час та місце наступного судового слухання;

представник позивача наполягає на розгляді спору по суті у цьому судовому засіданні, не заперечуючи проти розгляду справи за відсутності представника відповідача;

у матеріалах справи мається достатньо доказів (з урахуванням наданих представником позивача 23.12.08 року) для розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні.

І. Заслухавши представника позивача, розглянувши наявні у справі та додатково надані сторонами докази, суд дійшов наступного.

1. 17.03.08 року між Закритим акціонерним товариством «Білицький молочно-консервний комбінат»(Продавець), - з одного боку, - та Приватним підприємством «Інтер-Лис»(Покупець), - з іншого боку, - укладено договір №17/03, згідно якому Продавець приймає на себе зобов’язання продати та поставити, а Покупець приймає на себе зобов’язання купити та оплатити молоко цільне згущене, з цукром, 8,5% жирності ДСТУ 4274-2003 (в подальшому –Товар), відповідно до умов цього договору, в асортименті, кількості, у строк та за ціною, вказаних у специфікаціях, які додаються до цього договору та є його невід»ємною частиною. Всі зміни щодо умов договору повинні бути записані у Додатках, які є невід»ємною частиною договору (п. 1.1).

Ціна на Товар –згідно Специфікацій на кожну партію (п.3.1).

Розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті –у гривнях України (п.3.2).

Покупець зобов’язується здійснити оплату Товару впродовж 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту надходження Товару на склад Покупця (п.4.1).

Зміни щодо термінів оплати за Товар додатково обумовлюються у специфікаціях, які додаються до цього договору та є його невід’ємною частиною (п.4.2).

Доставка Товару здійснюється продавцем за власний рахунок на склад Покупця (п.5.1).

Дата поставки додатково оговорюється у специфікаціях, які додаються до цього договору, та є його невід»ємною частиною (п.5.2).

У випадку несвоєчасної оплати товару Покупець сплачує Продавцеві пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару (п.6.2).

Сплата пені не звільняє Покупця та Продавця від виконання зобов’язань (п. 6.3).

Усі спори та суперечності, у разі недосягнення згоди вирішуються у господарському суді за місцем знаходження відповідача (п.8.1).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2008 року (п.9.1)

Усі зміни та доповнення до цього договору є чинними тільки у випадку, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані сторонами за цим договором (п. 9.3).

Відповідно до умов цього договору сторонами підписано наступні специфікації:

1) №1 від 17.03.08 року, згідно п. 1.1 якої термін поставки Товару –до 25.03.08 року; пункт вивантаження –м. Лисичанськ, 3000 кг, тароване у фляги; оплата здійснюється впродовж 21 календарного дня з моменту прийняття Товару на складі Покупця за кількістю та якістю (п.1.2);

2) №3 від 09.07.08 року, згідно п. 1.1 якої термін поставки Товару – 10.07.08 року –11.07.08 року; пункт вивантаження –м. Лисичанськ, 10000 кг, тароване у фляги; оплата здійснюється впродовж 30 календарних днів з моменту прийняття Товару на складі Покупця за кількістю та якістю (п.1.2);

3) №4 від 15.08.08 року, згідно п. 1.1 якої термін поставки Товару – 19.08.08 року; пункт вивантаження – м. Лисичанськ, 10000 кг, тароване у фляги; оплата здійснюється впродовж 30 календарних днів з моменту прийняття Товару на складі Покупця за кількістю та якістю (п.1.2);

4) №5 від 19.08.08 року, згідно п. 1.1 якої термін поставки Товару – 21.08.08 року; пункт вивантаження – м. Лисичанськ, 10000 кг, тароване у фляги; оплата здійснюється впродовж 30 календарних днів з моменту прийняття Товару на складі Покупця за кількістю та якістю (п.1.2);

5) №6 від 01.09.08 року, згідно п. 1.1 якої термін поставки Товару – 08.09.08 року; пункт вивантаження – м. Лисичанськ, 10000 кг, тароване у фляги; оплата здійснюється впродовж 30 календарних днів з моменту прийняття Товару на складі Покупця за кількістю та якістю (п.1.2).

На виконання умов договору Продавець відпустив Покупцеві наступну кількість товару, що підтверджується матеріалами справи:

1) накладною №8134 від 24.03.08 року на відпуск 3000 кг молока згущеного з цукром ДТСУ 8,5% жирності, вагове/2 за ціною 5,58333 грн. за 1 кг на суму 20100,00 грн.;

довіреністю НБЛ №930511 від 20.03.08 року на ім’я Джумурат Євгена Васильовича;

2) накладною №9382 від 10.07.08 року на відпуск 10000 кг молока згущеного з цукром ДТСУ 8,5% жирності, вагове/1 за ціною 5,000 грн. за 1 кг на суму 60000,00 грн.;

довіреністю ЯПЕ №975621 від 07.07.08 року на ім»я Джумурат Євгена Васильовича;

3) накладною №9471 від 16.07.08 року на відпуск 10000 кг молока згущеного з цукром ДТСУ 8,5% жирності, вагове/1 за ціною 5,000 грн. за 1 кг на суму 60000,00 грн.;

(відповідач не заперечує факту отримання цього товару);

4) накладною №9528 від 21.07.08 року на відпуск 10000 кг молока згущеного з цукром ДТСУ 8,5% жирності, вагове/1 за ціною 5,000 грн. за 1 кг на суму 60000,00 грн.;

довіреністю ЯПЕ №975624 від 15.07.08 року на ім’я Джумурат Євгена Васильовича;

5) накладною №9957 від 19.08.08 року на відпуск 10000 кг молока згущеного з цукром ДТСУ 8,5% жирності, вагове/1 за ціною 5,33333 грн. за 1 кг на суму 64000,00 грн.;

довіреністю НБЛ №930619 від 18.08.08 року на ім’я Джумурат Євгена Васильовича;

6)накладною №9995 від 21.08.08 року на відпуск 10000 кг молока згущеного з цукром ДТСУ 8,5% жирності, вагове/1 за ціною 5,33333 грн. за 1 кг на суму 64000,00 грн.;

(відповідач не заперечує факту отримання цього товару);

7)накладною №10182-л від 04.09.08 року на відпуск 10000 кг молока згущеного з цукром ДТСУ 8,5% жирності, вагове/2 за ціною 5,33333 грн. за 1 кг на суму 64000,00 грн.;

довіреністю НБЛ №930631 від 03.09.08 року на ім’я Джумурат Євгена Васильовича;

8)накладною №10370-л від 17.09.08 року на відпуск 10000 кг молока згущеного з цукром ДТСУ 8,8% жирності, вагове/1 за ціною 5,33333 грн. за 1 кг на суму 64000,00 грн.;

довіреністю НБЛ №930636 від 12.09.08 року на ім’я Джумурат Євгена Васильовича, -

а всього на загальну суму 456100,00 грн.

Кожна з накладних має докази отримання товару уповноваженою особою Покупця у вигляді підпису на накладній, скріпленого печаткою ПП «Інтер-Лис».

Відповідач не визнає факту поставки йому товару –10000 кг згущеного молока з цукром ДСТУ, 8,5% жирності вагового/1 за ціною 5,33333 грн. за 1 кг на суму 64000,00 грн. (накладна №9957 від 19.08.08 року та довіреність НБЛ №930619 від 18.08.08 року на ім’я Джумулат Є.В.).

Однак позивач надав до суду відповідні докази щодо цієї поставки, які відповідачем та іншими матеріалами справи не спростовано, а тому суд погоджується з позивачем щодо того, що згідно переліченим вище накладним він продав та поставив Покупцеві товару на загальну суму 456100,00 грн.

Позивач стверджує (з наданням відповідних доказів, - платіжне доручення №2039 від 30.09.08 року на 12000,00 грн.; платіжне доручення №2087 від 13.10.08 року на суму 5464,85 грн.; та ін.), що станом на час розгляду цього спору відповідач вжив заходів до сплати частки боргу у розмірі 107564,85 грн. (456100,00 грн. –348535,15 грн.).

З цієї суми суд виходить при винесенні кінцевого рішення по справі.

ІІ.Заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов пунктів 1.1 та 4.1-4.2 договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, - а також п.1.1 та 4.1-4.2 договору.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

З договору (п. 6.2) вбачається, що Покупець за невиконання або неналежне виконання умов договору про термін сплати вартості отриманого товару сплачує на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Це положення договору відповідає частин 1-3 та 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими передбачено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (частини 1-3).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6).

За таких обставин позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 8287,65 грн.(згідно уточнених позовних даних).

Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору та вимоги чинного законодавства.

Крім того, згідно первісно заявленій сумі позову у розмірі 365787,47 грн. державне мито у розмірі 1% від цієї суми повинно становити 3657,87 грн. (ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.093 року №7/93 «Про державне мито»), - позивач же згідно платіжному дорученню №7520 від 27.10.08 року сплатив 3659,82 грн., тобто на 1,95 грн. більше.

Відповідно до частини 1 ст. 47 ГПК України державне мито, надмірно сплачене до Державного бюджету України, підлягає поверненню на користь платника.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 47,47-1, 49,75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Інтер-Лис», ідентифікаційний код 33537670, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Лисичанськ, вул. Автомобілістів, 34/18 Луганської області; поштова: місто Луганськ, вул. 1-а Свердлова, 197-а, - на користь Закритого акціонерного товариства «Білицький молочноконсервний комбінат», ідентифікаційний код 00418129, яке знаходиться за адресою: смт. Білики, вул. Р.Люксембург, 15 Кобеляцького району Полтавської області, - основний борг у сумі 348535 (триста сорок вісім тисяч п’ятсот тридцять п’ять) грн. 15 коп. та пеню у сумі 8287 (вісім тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 65 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 3568 (три тисячі п’ятсот шістдесят вісім) грн. 23 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Білицький молочноконсервний комбінат», ідентифікаційний код 00418129, яке знаходиться за адресою: смт. Білики, вул. Р.Люксембург, 15 Кобеляцького району Полтавської області, - надмірно сплачене державне мито у сумі 1(одна) грн. 95 коп.

Підставою для повернення державного мита є копія цього судового рішення, скріплена гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 23.12.2008 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 29 грудня 2008 року.

Суддя А.П.Середа