Постанова № 31919244, 13.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 червня 2013 р. № 820/3788/13-а

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Сорокіна М.С.,

за участю представників: позивача - Красільнікова А.М., відповідача - Іщук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Чугуївський завод мінеральних вод" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002832311 від 14.12.12 року, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт №770/2211/31668426 від 31.10.12 року та винесене податкове повідомлення-рішення № 0002832311 від 14.12.2012р. Позивач вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення не є обґрунтованими, оскільки він має всі необхідні первинні документи по спірним господарським операціям, що дають йому право на відображення податкового кредиту з ПДВ, проведені операції мали реальний характер, та зазначив що він не може нести відповідальність за дії його контрагента.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в ході проведення перевірки щодо контрагента позивача.

Представник позивача - Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" Красільніков А.М. - в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби Іщук Л.М.- в задоволенні адміністративного позову просила відмовити, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях до позовної заяви.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Приватне підприємство "Чугуївський завод мінеральних вод" зареєстроване як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.12, 28), перебуває на обліку в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області Державної податкової служби.

Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" з питань дотримання вимог податкового законодавства України, під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ «Інтехліс» за квітень 2012 року.

За результатами перевірки Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області Державної податкової служби було складено акт №770/2211/31668426 від 31.10.12 року (а.с 31-42), яким встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 27416 за квітень 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002832311 від 14.12.2012р., яким податковий орган визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 41124,00 грн., в тому числі за основним платежем - 27416,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 13708,00 грн.(а.с.29).

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржував зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого рішеннями Державної податкової служби у Харківській області № 1373/10/10.2-17 від 21.03.13 року та Міністерства доходів і зборів України № 1555/6/99-2/10-01-15 від 25.04.13 року (а.с.95-102) в задоволенні скарг позивачу відмовлено.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало відображене в акті №770/2211/31668426 від 31.10.12 року судження суб'єкта владних повноважень про те, що по ТОВ «Інтехліс» відсутній факт реального вчинення господарських операцій із платниками податків за період з 01.02.2011 року по 31.03.2011 року, з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року, з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, з 01.02.2012 по 30.06.2012 року.

З урахуванням висновків податкового органу судом досліджено підстави та порядок здійснення господарської діяльності позивачем, за результатами чого встановлено наступне.

Між Приватним підприємством "Чугуївський завод мінеральних вод" та ТОВ «Інтехліс» було укладено договір №03/04 від 03.04.12 року (а.с. 43), відповідно до умов якого продавець, ТОВ «Інтехліс», зобов'язується передати у власність покупця, Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод", а покупець прийняти та своєчасно сплатити за товар на умовах цього договору. Доставка товару здійснюється покупцем шляхом самовивозу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного договору продавцем, ТОВ «Інтехліс», були виписані рахунок-фактура № 0304 від 03.04.12 року, видаткові накладні № Ф2-301 від 03.04.12 року, № Ф2-401 від 04.04.12 року, № Ф2-501 від 05.04.12 року, № Ф2-602 від 06.04.12 року та податкові накладні № 301 від 03.04.2012р., № 401 від 04.04.2012р., № 501 від 05.04.2012р., № 602 від 06.04.2012р. на товар «Сок-основа 604006» в загальній кількості 4000,00кг (а.с. 44-45, 47, 49, 51, 53-56).

Щодо порядку транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Інтехліс» товару «Сок-основа 604006» судом встановлено, що доставка здійснювалася позивачем самостійно власним транспортом, що відповідає умовам договору. На підтвердження фактичної доставки представником позивача надано та долучено судом до матеріалів справи: товарно-транспортні накладні (а.с.46, 48, 50, 52); довідка №71 від 07.06.13 року про прийняття на роботу ОСОБА_3, який здійснював перевезення товарів; нотаріально завірений договір оренди транспортного засобу КАМАЗ 53211 Фургон-С, державний номер НОМЕР_2 (а.с.227-228).

Згідно наданої представником позивача відомості оприбуткування ТМЦ, придбані позивачем у ТОВ «Інтехліс», були оприбутковані в повному обсязі (а.с. 103-116).

На підтвердження подальшої реалізації придбаних у ТОВ «Інтехліс» товарів та використання їх у власній господарській діяльності представником позивача були надані звіт по витраченим матеріалам у виробництві соків та первинні документи щодо реалізації виготовлених соків (а.с.118-176).

Також, представником позивача в ході судового розгляду справи були надані Специфікація продукції, ЄС номер продукту 604006, назва продукту: Сік основа, виданий Фабрикою Харчових продуктів Esarom ГмбХ (виробник товару), та висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.11.09 року №05.03.02-03/71953 на товар «Сок-основа 604006» (строк дії - 3 роки), що підтверджують якість придбаного у ТОВ «Інтехліс» товару (а.с.234-235).

При дослідженні в судовому засіданні копій долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинам Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" з ТОВ «Інтехліс» встановлено, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

В матеріалах справи містяться копії банківських виписок (а.с.58-59), з яких вбачається, що позивачем перераховано на користь ТОВ «Інтехліс» суми коштів на виконання зазначеного договору, що підтверджують факт сплати грошових коштів за отримані товарно-матеріальних цінностей (роботи, послуги) за договором, укладеним з ТОВ «Інтехліс».

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи висновків Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про відсутність факту реального вчинення господарських операцій між Приватним підприємством "Чугуївський завод мінеральних вод" та ТОВ «Інтехліс».

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу в акті перевірки та представника відповідача в ході судового розгляду справи на висновки акту про неможливість зустрічної звірки №555/22-207/35245557 від 10.08.12 року, складеного відносно ТОВ «Інтехліс», з огляду на наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.12 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.04.13 року, по справі № 2а-12727/11/2070 адміністративний позов ТОВ «Інтехліс» задоволено, визнано незаконними дії Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо складення актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "ІНТЕХЛІС", зокрема, № 555/22-207/35245557 від 10.08.12 року, зобов'язано Індустріальну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" відомості, внесені на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕХЛІС", зокрема від 10.08.2012 року №555/22-207/35245557 та поновити раніше видалені відомості, що відповідають даним податкової звітності позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтехліс" за наступні податкові періоди: лютий - грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року.

Відповідно до ч.5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на зазначене, акт про неможливість зустрічної звірки №555/22-207/35245557 від 10.08.12 року, складеного відносно ТОВ «Інтехліс» не є належним доказом по справі.

Крім того, з долученого до матеріалів справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Інтехліс» (а.с.236-237) вбачається, що стосовно вказаного контрагента позивача не вносилися записи про відсутність за місцезнаходженням або про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з придбання товарів у ТОВ «Інтехліс».

Також згідно ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі у за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на зазначене, при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0002832311 від 14.12.2012р. є обґрунтованими, а адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Чугуївський завод мінеральних вод" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0002832311 від 14.12.12 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 18 червня 2013 року.

Суддя Білова О.В.