Постанова № 31919089, 18.04.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2013 р. Справа №801/3419/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Ждані В.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду Украйни в м. Ялта АР Крим

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф 141-С від 14.12.2012 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, який з 01.05.2011 року перебуває на загальній системі оподаткування отримав від Управління Пенсійного фонду в м. Ялта АР Крим вимогу про сплату боргу від 14.12.2012 року №ф141-С. Позивач з зазначеною вимогою не згодний, з тих підстав, що, на його думку, загальна система оподаткування не передбачає сплати єдиного внеску.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач, будучи завчасно та належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, враховуючі наявні у матеріалах справи письмові заперечення суд вважає можливим, у відповідності до положень ч.4 ст. 122, ст. 128 КАС України, розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Суд вважає можливим, у відповідності до положень ст. 128 КАС України, розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено наступне.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон), яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. ч.1 ст.1 Закону зазначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок. Збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону дія цього Закону поширюється а відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове соціальне страхування у зв'язку с тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили страту працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Згідно з п.1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за реєстраційним номером НОМЕР_2.

Судом встановлено, що позивач, будучи зареєстрованим як фізична особа-підприємець, з 19.03.2003 року підприємницьку діяльність у періоді з 01.01.2011 року по 31.04.2011 року здійснював на спрощеній системі оподаткування (єдиному податку), у періоді з 01.05.2011 року по 31.12.2012 року здійснював на загальній системі оподаткування (а.с.7).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду України. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частин 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

За змістом часини 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до Розділу III Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №21-5 від 27.09.2010 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року під №994/18289, відповідач повинен був сплатити 38,52% та 3,6% від суми нарахованої заробітної плати по видах виплат, що включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.

У відповідності до статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивач, як фізична особа-підприємець, є платником єдиного податку.

Згідно Протоколу 1 про обмін інформацією між Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України від 25.04.2012 року позивачу нарахована сума єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 3030,71 гривень, у зв'язку із чим недоїмка по єдиному внеску у відповідача склала 3030,71 гривень.

Судом встановлено, що станом на 20.01.2012 року у позивача по сплаті єдиного соціального внеску з урахуванням розміру мінімального страхового внеску у 2011 році та сплачених ним самостійно сум за 2011 рік існує заборгованість в розмірі 3030,71 гривень, що підтверджується копією вимоги про сплату боргу (а.с.4).

Відповідно до ч.4 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

На виконання зазначених положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", УПФУ в м. Ялті АР Крим на юридичну адресу позивача надсилало вимогу № Ф-141-С від 14.12.2012 про сплату боргу в сумі 3030,71 гривень.

Суд не вважає обґрунтованими твердження позивача про звільнення його від сплати єдиного внеску, у зв'язку із здійсненням підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування, оскільки перебування на тій чи інший системі оподаткування ні яким чином не може звільняти від обов'язку сплачувати єдиний соціальний внесок. При цьому суд вважає необхідним звернути увагу, що положення статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" містять вичерпаний перелік фізичних осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, та таке звільнення не пов'язано зі зміною системи оподаткування. Окрім того, суд вважає необхідним зазначити, що у будь-якому випадку порушення порядку надіслання вимоги про сплату боргу, які на думку позивача нібито були допущені з боку відповідача, не можуть розцінюватися як підстава для звільнення платника від правових наслідків, передбачених законодавством для сплати єдиного внесків до органів пенсійного фонду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються викладеним вище та наявними в справі доказами. Натомість, відповідачем доведено правомірність прийняття оскаржуваної вимоги №Ф 141-С від 14.12.2012 року, а відтак підстав для визнання її протиправною та скасування немає.

За таких обставин, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовій збір не повертається.

Під час судового засідання, яке відбулось 18.04.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 22.04.2013 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.