Постанова № 31919041, 28.01.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

28 січня 2013 р. (15:59) Справа №801/592/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Ходус Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Медичного реабілітаційного центру Внутрішніх військ МВС України "Ратник"

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача - представник Летанина Н.О.

від відповідача - представник Володькін С.А.

Обставини справи: Медичний Реабілітаційний Центр Внутрішніх військ МВС України «Ратник» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0006392301 від 24.12.2012р., прийняте державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим ДПС про визначення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі основного платежу 17470грн., за штрафними санкціями 4368грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків проведеної відповідачем перевірки, якою було встановлено відсутність реальності господарських операцій позивача з контрагентами, в результаті чого позивачем був необґрунтовано сформований податковий кредит з ПДВ. Позивач вважає, що таки висновки не ґрунтуються на нормах податкового законодавства та не підтверджуються необхідними доказами, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач заперечує щодо позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні, вказує, що висновки акту перевірки щодо встановлених порушень норм податкового законодавства є обґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення не підлягає скасуванню. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Медичного Реабілітаційного Центру Внутрішніх військ МВС України «Ратник» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Гранд Продукт», ПП «Команд» за період з 01.10.2009р. по 31.03.2012р., за результатом якої складений акт перевірки від 30.11.2012р. №2586/22-01/25576215/245 (а.с.16-27).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.12.2012р. №0006392301 (а.с.28), яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 21838грн., у тому числі за основним платежем 17470грн. та штрафними санкціями 4368грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем було встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 17470грн., у тому числі: за лютий 2010р. в сумі 1383грн., за квітень 2010р. в сумі 2355грн., за серпень 2010р. в сумі 13732грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказаних висновків відповідач дійшов внаслідок встановлення перевіркою відсутності реальності господарських операцій по договорам укладеним позивачем з приватним підприємством ПП «Гранд Продукт», ПП «Команд».

На час проведення перевірки позивача та у період, що перевірявся був чинний Закон України «Про податок на додану вартість».

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські відносини з названими вище підприємствами.

Матеріали справи свідчать, що позивач уклав з ПП «Грандпродукт» договір постачання №1/02 від 04.02.2010р. (а.с.30), відповідно до предмету якого постачальник - ПП «Грандпродукт» взяв на себе обов'язок здійснити Позивачу поставку труб, відводів, хомутів, заглушок. Загальна вартість договору визначена у сумі 8299,76 грн. З видаткової накладної № РН-0000012 від 04.02.2010 р. вбачається, що на виконання умов договору ПП «Грандпродукт» поставило позивачу зазначені в договорі матеріали на загальну суму 8299,76грн., у т.ч ПДВ 1383,29грн. (а.с.31). 22.02.2010р. позивачем здійснено оплату ПП «Грандпродукт» на суму 8299,76 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 22 від 12.02.2010 р. (а.с.32). ПП «Грандпродукт» видало позивачу податкову накладну №99 від 22.02.2010 р. на загальну суму 8299,76 грн. в т.ч ПДВ 1383,29 грн. (а.с.33).

Також позивачем з ПП «Грандпродукт» 19.04.2010р. був укладений договір поставки товару №19/04 (а.с.34), відповідно до предмету якого постачальник - ПП «Грандпродукт» зобов'язано здійснити поставку позивачу будівельних матеріалів. З видаткових накладних №РН-0000013 від 20.04.2010р. та №РН-0000015 від 20.04.2010р. вбачається, що на виконання умов договору ПП «Грандпродукт» поставило позивачу зазначені в договорі матеріали на загальну суму 14127,01 грн., у т.ч ПДВ 2354,5 грн. (а.с.35,36). 26.04.2010р. Позивачем здійснено оплату ПП «Грандпродукт» на суму 14127,01 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 116 від 26.04.2010 р. (а.с.37). ПП «Грандпродукт» видало Позивачу податкову накладну № 266 від 26.04.2010 р. на загальну суму 13263,25 грн., в т.ч ПДВ 2210,54 грн. та податкову накладну № 267 від 26.04.2010 р. на загальну суму 863,76 грн., в т.ч ПДВ 143,96 грн. (а.с.38, 39).

02.08.2010 р. Позивачем з ПП «Комманд» був укладений договір поставки товару №16, відповідно до предмету якого постачальник - ПП «Комманд» взяв на себе обов'язок здійснити Позивачу поставку будівельних матеріалів. Загальна вартість договору склала 82390,31 грн.

З видаткових накладних №РН-0000005 від 03.08.2010р. на суму 19505,47грн.; №РН-0000020 від 03.08.2010р. на суму 37724,28 грн.; №РН-0000021 від 03.08.2010р. на суму 6762,58грн.; №РН-0000027 від 03.08.2010р. на суму 2041,84 грн.; №РН-0000028 від 03.08.2010р. на суму 9250 грн.; №РН-0000029 від 03.08.2010р. на суму 7106,14грн., що на виконання умов договору ПП «Комманд» поставило позивачу зазначені в договорі матеріали на загальну суму 82390,31 грн., у т.ч. ПДВ 13731,72 грн. (а.с.41-46). 02.08.2010р. позивачем здійснено оплату ПП «Комманд» на загальну суму 46872,26грн., що підтверджено платіжним дорученням №323 від 05.08.2010 р. на суму 46872,26 грн. та платіжним дорученням № 324 від 05.08.2010 р. на суму 35518,05 грн. (а.с.47-48).

ПП «Комманд» видало позивачу наступні податкові накладні податкові накладні: №241 від 03.08.2010 р. на загальну суму 19505,47 грн., в т.ч. ПДВ 3250,91 грн.; № 242 від 03.08.2010 р. на загальну суму 37724,28 грн., в т.ч. ПДВ 6287,38 грн.; №243 від 03.08.2010 р. на загальну суму 6762,58 грн., в т.ч. ПДВ 1127,10 грн.; №244 від 03.08.2010 р. на загальну суму 7106,14 грн., в т.ч. ПДВ 1184,36 грн.; №245 від 03.08.2010 р. на загальну суму 2041,84 грн., в т.ч. ПДВ 340,31 грн.; №246 від 03.08.2010р. на загальну суму 9250,0 грн., в т.ч. ПДВ 1541,67 грн. (а.с.49-54).

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за N 168/704) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4. вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Абзацом 4 частини 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Матеріали справи свідчать, що за період, який перевірявся, позивачем та вказаними контрагентами виконані вказані договори, що підтверджується видатковими накладними постачальника та податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», в яких вказані дати їх складання, дані про кількість товару, вартість товару, підписи посадових осіб про передачу та приймання товару, завірені печаткою.

З урахуванням документів створених у ході взаємовідносин позивача з контрагентом та положень вказаних вище норм, суд приходить до висновку, що таки документи містять належні реквізити і вони є підставою для ведення бухгалтерського обліку та можуть вважатися первинними документами.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

Слід звернути увагу, що про реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами вказує те, що придбані позивачем товари були використані позивачем на ремонтні роботи, що проводилися підрядником ПП «Майстер - Рем». Про цей факт свідчать акти №1 від 22.08.2011р., №2 від 22.08.2011р., №3 від 05.09.2011р., накладні про передачу товарно - матеріальних цінностей відповідальним особам.

Отже, матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, а також про те, що придбані роботи (послуги) використовувалися у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Таким чином, надані суду документи є первинними документами та є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та названими контрагентами і є достатніми, в силу закону, для виникнення права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Щодо доводів викладених в акті перевірки суд зазначає, що викладені в акті перевірки обґрунтування порушень податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту є необґрунтованими.

Висновки акту відповідача, його мотивувальна частина про безтоварність операцій та про необґрунтоване формування позивачем витрат та включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості товарів, робіт і послуг наданих контрагентом, засновані на даних досудового слідства по кримінальній справі, акту про неможливість проведення зустрічної звірки та інформаційних баз даних органів ДПІ.

Обґрунтування встановлених порушень податкового законодавства не можуть ґрунтуватися на викладених даних досудового слідства по кримінальних справах, оскільки ці факти не містять конкретних даних про здійснені з позивачем операції.

Встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентом позивача.

Слід також відзначити, що відповідно до положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

На час розгляду справи суду не наданий вирок суду по вказаній кримінальній справі, отже обставини встановлені у ході досудового слідства судом не можуть бути прийняті в якості доказів.

В акті перевірки відсутність фактичного постачання товарів, робіт (послуг) контрагентами позивача, документально не доведено. Акт перевірки не містить оцінки кожної конкретної операції проведеної контрагентами з позивачем, із з'ясуванням та з підтвердженням відповідними доказами, питання фактичної відсутності постачання на замовлення позивача товарів, робіт (послуг) контрагентами.

З метою встановлення фактичного здійснення господарських операції, наявності підстав для формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість відповідачем, згідно акту перевірки, не були з'ясовані фактичні дані які підтверджують або спростовують наявність господарських операцій.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та посилання на дані автоматизованих комп'ютерних систем не є підставою для висновків про невиконання господарських операцій.

Слід також вказати, що відповідно до норм діючого законодавства не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом і не мають причинного зв'язку.

Також, відповідно до положень ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до положень ст. 80 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді.

З вказаних норм вбачається, що зареєстрований у ЄДРПОУ контрагент позивача є юридичною особою, наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю, має, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з постачання товарів.

Відповідачем не надано доказів підтверджуючих те, що вказане підприємства на момент укладення угод були виключені з ЄДРПОУ, у зв'язку з чим були не наділені цивільною дієздатністю та правоздатністю.

З урахуванням викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених в акті перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства та про протиправність прийнятого на підставі проведеної перевірки податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного суд вважає неспроможними доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 04.02.2013р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0006392301 від 24.12.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17470грн. основного платежу та 4368грн. штрафних санкцій.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Медичного Реабілітаційного Центру Внутрішніх військ МВС України «Ратник» 218,38грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Маргарітов М.В.