Рішення № 3191888, 18.12.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.08 Справа № 22/247/08

Скиданова Ю.О.

18.12.2008р. Справа № 22/247/08

м. Запоріжжя

За позовною заявою відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім.. А.М. Кузьмина”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81)

До відповідача закритого акціонерного товариства “Спецелектроремонт”, (69032, м. Запоріжжя, пр. Дружний, 3/9)

про стягнення 17515,59грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Сахно О.О. –довіреність № 84 від 20.11.2008р.

від відповідача: Бобров Д.Л –довіреність № 8 від 20.11.2008р.

Заявлені позовні вимоги про стягнення 17515,59грн. які складаються з: 15814,87грн. - основного боргу, 193,48 грн. –3% річних, 1507,24 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2008 р. порушено провадження у справі № 22/247/08, судове засідання призначено на 26.11.2008 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2008р., у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладався до 18.12.2008р.

У судовому засіданні 18.12.2008р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представників сторін судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 18.12.2008р. позивач надав клопотання, яким просить суд припинити провадження по справі в частині стягнення 15814,87грн. Своє клопотання мотивує тим, що в рахунок сплати заборгованості відповідач після звернення з позовом до суду сплатив суму основного боргу в розмірі 15814,87грн.

Клопотання відповідає вимогам ст. 22, 28 ГПК України, та приймається судом.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.12.2008р. підтвердив факт сплати основної суми заборгованості та звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені з 1507,24грн. до 500,00грн.

Розглянувши наявні матеріали справи та надані оригінали документів у їх сукупності, суд встановив, що 11 грудня 2007 року між ВАТ “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім.. А.М. Кузьмина”(надалі позивач) та ЗАТ “Спецелектроремонт”(надалі - відповідач) був укладений договір оренди № 1401082830 (надалі Договір).

Згідно з п.п. 1.1 Договору позивачем передано у строкове платне користування вбудоване нежиле приміщення в будівлі, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південне шосе 83 загальною площею 88м. кв.

Передача приміщення підтверджується актом приймання-передачі об’єкту оренди від 11.12.2007р. (копія в матеріалах справи).

На підставі п. 3.2. Договору відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати позивачу вартість оренди та компенсувати вартість комунальних послуг відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що за об'єкт оренди відповідач сплачує щомісяця позивачу орендну плату, яка складає 25грн. за 1 м. кв.

За оренду приміщення відповідно до договору у грудні - червні 2008 року позивачем до сплати були виставлені рахунки-фактури: № 4105755 від 31.01.08 р. на суму 3 690,32 грн.; № 4107291 від 29.02.08 р. на суму 2 263,80 грн.; № 4108280 від 27.03.08 р. на суму 2 324,92 грн.; № 4109973 від 30.04.08 р. на суму 2 413,27 грн.; № 4111817 від 31.05.08 р. на суму 2 488,08 грн.; № 4112577 від 25.06.08 р. на суму 2 520,43 грн.. (копії в матеріалах справи).

Відповідно до п. 4.2. договору сплата за спожиту електроенергію здійснюється на підставі доданого розрахунку, узгодженого сторонами.

За спожиту у червні 2008 року електроенергію було виставлено рахунок № 4112587 від 25.06.08 р. на суму 114,05 грн. (копія в матеріалах справи).

Таким чином, загальна сума заборгованості за оренду приміщення та спожиту електроенергію становила 15 814,87 грн.

Відповідач на день звернення позивача з позовом до суду вказану суму заборгованості не оплатив.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На день звернення позивача з позовом до суду за відповідачем рахувалася заборгованість в розмірі 15814,87грн.

У зв’язку із повним погашенням відповідачем основного боргу в сумі 15814,87грн. після направлення позову до суду, що підтверджується актами взаєморозрахунків (копії в матеріалах справи), в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення 1507,24грн. пені за період часу з 28.02.2008р. по 15.05.2008р.

ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

П. 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України дає визначення неустойки, відповідно до якої неустойкою (штрафом пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові і разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 5.2. Договору, який передбачає, що за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 0,2 % від суми боргу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня).

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за період з 28.02.2008р. по 15.05.2008р. складає 1507,24грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обгрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних за період з 28.02.2008р. по 15.05.2008р. в сумі 193,48грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Крім того, судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення суми пені до 500грн. Суд в його задоволенні відмовляє, оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, проте суд не вбачає доводи відповідача щодо зменшення суми пені винятковими.

На підставі викладеного позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з закритого акціонерного товариства “Спецелектроремонт”, (69032, м. Запоріжжя, пр. Дружний, 3/9, код ЄДРПОУ 32261052, р/р 26001301302760 в Орджонікідзевському відділі ПІБ, МФО 313582) на користь відкритого акціонерного товариства “Електрометалургійний завод “Дніпроспецсталь” ім.. А.М. Кузьмина”, (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 81, код ЄДРПОУ 00186536, р/р 26006976712490 в ЗФ ПУМБ, МФО 313623) 1507(одна тисяча п’ятсот сім)грн. 24 коп. пені; 193(сто дев’яносто три)грн. 48 коп. 3% річних; 175(сто сімдесят п’ять)грн. 16коп. державного мита; 118(сто вісімнадцять)грн. 00коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В частині стягнення 15814,87грн. основного боргу провадження у справі припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 27.01.2009р.

Суддя Ю.О. Скиданова