Рішення № 31918695, 13.06.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1206/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 45 Калашник С.І. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Сіренко Ю. В. суддів Магда Л. Ф. , Трюхан Г. М. при секретарі Посипайко А.І., Котолуп А.В. з участю:

позивачки ОСОБА_7

відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона являється власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1534 га, яка розташована по АДРЕСА_1 та межує із земельною ділянкою відповідачів по АДРЕСА_2.

Відповідач порушила її право на вільне користування належною їй земельною ділянкою, побудувавши паркан, який проходить по її земельній ділянці, внаслідок чого частина городу (0,20 м.) відійшла до відповідача.

Просила зобов'язати відповідача ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановленого паркану та стягнути завдану їй з цього приводу моральну шкоду.

В ході розгляду справи ухвалою суду від 13.11.2012 року залучений співвідповідачем - ОСОБА_10, як власник садиби та земельної ділянки по АДРЕСА_2

З урахуванням вказаного, позивачка просила відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом переміщення встановленого паркану на 20 см в сторону земельної ділянки відповідачів.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12.03.2013 року позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_9 усунути перешкоди в користуванні належною земельною ділянкою ОСОБА_11, шляхом зміщення паркану на 20 см. на земельну ділянку співвідповідача, відмовивши в зобов'язанні вчинити дані дії громадянкою ОСОБА_8.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 понесені нею судові витрати в сумі 107, 30 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, відмовивши ОСОБА_7 в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку являються власниками суміжних земельних ділянок, розташованих у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно( а.с.4 , 69 зворот ).

Між власниками земельних ділянок виник спір з приводу встановленого паркану і, як вказує позивачка, вказаний паркан проходить по її земельній ділянці, внаслідок чого частина городу (20 см.) відійшла до відповідача.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_7 суд першої інстанції, виходив з того, що факт порушення співвідповідачем меж земельної ділянки підтверджено протоколом узгоджувальної комісії селищної Ради від 10.07.2012 року, яким зафіксовано факт зміщення паркану співвідповідача на 20 см. на земельну ділянку позивачки, протоколом узгоджувальної комісії від 06.12.2012 року яким встановлено, що на земельну ділянку співвідповідача на 50 см. зміщено паркан його сусіда - ОСОБА_12 При цьому останній не має правовстановлюючого документу на земельну ділянку площею 0, 15 га наданою йому в користування. Виходячи з вищевикладеного, суд вважав порушеним право позивачки на вільне володіння всією належною їй земельною ділянкою.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно роз'яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов"язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В силу ст. 152 ЗК України та ст. 391 ЦК України власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (с.16 ЦК України).

Пунком 25 цієї ж Постанови роз'яснено, що суд сприяє сторонам у виконанні їх обов'язку подати свої докази.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд відповідно до ст.ст. 143,144 ЦПК призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання про проведення експертизи з питань правильного визначення меж земельних ділянок та можливого порушення їх меж ніхто із сторін не заявляв, а за наявними в матеріалах справи протоколами узгоджувальної комісії Чорнобаївської селищної ради (а.с. 8. 65) не представляється можливим достовірно встановити факт порушення меж земельних ділянок.

Не можуть бути належними доказами у справі та взяті за основу у рішенні й покази свідків, оскільки останні не володіють спеціальними знаннями необхідними для визначення порушень меж земельних ділянок сторін.

Наведене свідчить, що позивачкою не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

В апеляційному суді позивачка клопотання про призначення у справі відповідної експертизи не заявляла.

З огляду на це не можна вважати доведеним факт порушення відповідачем права позивачки за захистом якого було спрямоване звернення до суду, оскільки висновок суду з цього приводу ґрунтується на припущеннях.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 березня 2013 року, через порушення та неправильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог ст.309 ЦПК України про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задовольнити.

Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 12 березня 2013 року - скасувати, ухваливши нове рішення.

ОСОБА_7 в позові до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :