Ухвала суду № 3191839, 03.03.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

03.03.2009 Справа № 22-а-1307/08

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дугаренко О.В.,

суддів           Кучерука О.В. , Лядової Т.Р.                      секретар судового засідання                     Хіштілова М.М. за участю представників сторін:

представник позивача Приватного підприємства "Соріус" - Логутев Віктор Миколайович довіреність № б/н від 12.01.09; представник відповідача Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя - Луговська Анна Василівна довіреність № 330/10х004 від 19.12.08; представник третьої особи Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі- не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; представник третьої особи Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; прокурор Прокурор м. Севастополя - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду мiста Севастополь (суддя Остапова К.А. ) від 04.09.08 у справі №5020-7/163-4/21 за позовом приватного підприємства "Соріус" (вул. Сенявіна 3,Севастополь,99011) до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37,Севастополь,99011) 3-ті особи Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі (Балаклавська, 9,Севастополь,99011) Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (проспект Московський 7,Київ 73,04073) за участю прокуратури м. Севастополя (вул. Павліченко,1, Севастополь, 99011) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000009235/0 від 18.04.2007 та зобов'язання відповідача надати належні документи до органів Державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року в сумі 49895,77 грн.           ВСТАНОВИВ:           Постановою господарського суду м. Севастополя від 04 вересня 2008 року (повний текст складено та підписано 09 вересня 2008 року) позов приватного підприємства "Соріус" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, 3-ті особи Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт", за участю прокуроратури м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000009235/0 від 18.04.2007 та зобов'язання відповідача надати належні документи до органів Державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2007 року в сумі 49895,77 грн., задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 000009235/0 від 18.04.2007. Зобов'язано Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя надати належні документи до Державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок приватного підприємства "Соріус" за лютий 2007 року в сумі 49895,77 грн., яке виникло по договору комісії № STE-1-28-Д/К-06 від 16.06.2006. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Соріус" витрати по сплаті судового збору в сумі 03,40 грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя 15 вересня 2008 року подала заяву про апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя подала 06 вересня 2008 року, тобто в строк, встановлений частиною 3 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя.

В судовому засіданні, призначеному на 03 березня 2009 року, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови господарського суду. Представник відповідача, заявник апеляційної скарги, підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Представники третіх осіб та прокурор в судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи сповіщались належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомили.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом м. Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 13 квітня 2007 року по 16 квітня 2007 року відповідач здійснив виїзну позапланову перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період лютого 2007 року.

Результати перевірки були оформлені відповідним актом № 52/23-5/22285658/6679/10 від 17 квітня 2007 року. На підставі вказаного акту, в подальшому відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000009235/0 від 18 квітня 2007 року про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 49896,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем по справі було завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2007 року на суму 49896,00 грн. в порушення вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції встановлено що між позивачем по справі (по договору –Комітент) було укладено договір комісії № № SТЕ-1-28-Д/К-06 від 16.01.2006 з Дочірнім підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт»Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного «Спецтехноекспорт»(далі - ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспор Комісіонер).

Як вбачається зі змісту договору, Комісіонер зобов’язався за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з поставки судових та корабельних запасних частин від свого імені за рахунок Комітента. Виступаючи від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду третьою особою (а.с. 26-31).

Крім того, колегією суддів встановлено, що третьою особою договору виступає Об’єднаний штаб Міністерства оборони (ВМС) Індії.

Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 договору комісійна плата встановлюється як різниця продажу продукції, установленою комісіонером самостійно і за який він укладає Контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат. Визначений такими чином розмір комісійної плати включає в себе податок на додану вартість.

ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»виконав свої обов'язки по договору, про що склав відповідній звіт комісіонера від 11.01.2007 та представив на адресу позивача податкову на 1.01.2007 №7 на суму 249478,87 грн. (у тому числі податок на додану вартість 49895,77грн.).

Кінцеві розрахунки між ПП «Соріус»та ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»здійснені в січні 2007 року (дата надання звіту Комісіонера).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач по справі надав відповідачу податкову декларацію за лютий 2007 року, у якій в рядку 25.1 вказано суму 268195,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок (а.с. 37-38).

Як зазначено в Акті перевірки, податкова накладна правомірно відображена в розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних в січні 2007 року і відповідно у складі податкового кредиту в рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2007 року.

Проте, ПП «Соріус»в рядку 3 Додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (Розрахунок бюджетного відшкодування) за лютий 2007 року включило суму податку на додану вартість по вищевказаній податковій накладній в розмірі 49895,77 грн. як фактично сплачену, що на думку відповідача є безпідставним.

В Акті зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що за даними рахунків бухгалтерського обліку позивача 311 (рахунки в банках) и 301 (каса) відсутні операції, яки підтверджують оплату комісійної винагороди на адресу ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»за договором комісії № SТЕ-1-28-Д/К-06 від 16.01.2006. Отже не підтверджений факт оплаченого податкового кредиту в сумі податку на додану вартість 49896.00 грн. з комісійної винагороди, витрат та митне оформлення та перевозку вантажів, що належав до сплати постачальнику послуг ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт».

У зв'язку з чим, з урахуванням вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.12 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (із змінами та доповненнями) в Акті зроблений висновок про неправомірність включення позивачем в рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року та до Розрахунку бюджетного відшкодування в рядку 3 (Додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) суму податку на додану вартість в розмірі 49896,00 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2007 року на суму 49896,00 грн.

За результатами перевірки на підставі Акту перевірки №52/23-5/22285658/6679/10 від 17.04.2007 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №000009235/0 від 18.04.2007 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 49896,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення через наступне.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Абзацом 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів вважає, що позивач по справі мав право на бюджетне відшкодування.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії має відплатний характер.

Згідно зі статтею 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 1020 Цивільного кодексу України передбачено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента.

Тобто Цивільним кодексом України передбачений обов'язок комітента оплатити надані комісіонером послуги, але при виконанні даного виду договорів особа, послуги якої належить оплатити, може самостійно відрахувати належну їй суму комісійної винагороди. Це правило спрямовано на забезпечення інтересів комісіонера.

Відповідно до умов договору комісії за виконання доручення, зазначеного у договорі, Комісіонер отримує комісійну плату у розмірі різниці між ціною продажу продукції, встановленою Комісіонером самостійно та за якою він укладає контракт, погодженою Комітентом ціною продукції, а також понесених Комісіонером витрат. Визначений таким чином розмін комісійної винагороди включає в себе податок на додану вартість. Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього віл покупця. Інший порядок виплати комісіонерові комісійної плати вказаним договором не передбачений.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що Комісіонер - ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»виконав свої обов'язки за договором, перерахував на рахунок позивача всі належні йому за договором комісії кошти, надав позивачеві звіт, отримав право на належну йому за договором оплату наданих ним послуг та отримав відповідно до умов договору, комісійну винагороду в сумі 242157,22 грн. (у тому числі податок на додану вартість в сумі 49895,77 грн.).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач по справі має право на бюджетне відшкодування.

В підпункті 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок сум бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Апеляційний адміністративний суд вважає, що законодавець не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, з якого розрахунку були сплачені кошти (у тому числі податок) отримувачем послуг постачальнику послуг.

Як вказано вище, позивач повністю виконав свої зобов’язання, у тому числі сплатив комісіонеру кошти за надані комісійні послуги. Той, факт, що реально ці кошти були зараховані покупцями товару на рахунок комісіонеру не спростовує факт фактичної оплати позивачем комісіонеру наданих послуг, так як розпоряджатися отриманими на рахунок коштами комісіонер мав право після ствердження комітентом (позивачем) звіту комісіонера. Підпункт 7.7.2 Закону України не передбачає виключно лише один вид фактичної сплати –зарахування з рахунку отримувача послуг на рахунок постачальника коштів. Ця норма передбачає лише вимогу фактичної слати, що відбулося 0 позивач розпорядився своїми коштами передав право власності комісіонеру.

На підставі вказаного, апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про те, що позивач мав право на бюджетне відшкодування, тому що фактично сплатив постачальнику послуг їх вартість (у тому числі податок).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга відповідача має бути залишена без задоволення.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду мiста Севастополь від 04.09.08 у справі №5020-7/163-4/21 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя          підпис                              О.В.Дугаренко

Судді           підпис                               О.В.Кучерук підпис                               Т.Р.Лядова З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                             О.В.Дугаренко