Постанова № 31918271, 17.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 42/223

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

Від позивача: Герасименко І.Г. - представник за довіреністю,

Від відповідача: Давидюк О.В.- представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" та Комунального підприємства „Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради,

на рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року

у справі № 42/223 (Суддя: Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна

компанія„Київводоканал"

до Комунального підприємства „Чоколівське" Солом'янської

районної у м. Києві ради

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 3 148 976,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Комунального підприємства «Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради про стягнення 3 148 976,14 грн., з яких основний борг у розмірі 2 832 585,56 грн., яка складається із заборгованості за надані послуги з постачання холодної води, з постачання холодної води на підігрів та послуги за прийняття стоків холодної та гарячої води, 222 254,64 грн. інфляційні втрати, 42 532,49 грн. 3% річних та 51 603,46 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 08205-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.04.2008 р. щодо оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у даній справі позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено частково, а саме стягнуто з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1 044 061,04 грн. основного боргу, 24 603,59 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4 708,35 грн. три проценти річних з простроченої суми, 5 000 грн. пені, 8 732,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 80,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення змінити та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відповідач навмисно не порушував умов договору, оскільки сума перерахованих дотацій не покриває видатки підприємства у повному обсязі, а нарахування, які проводить позивач, безпідставно завищені.

Також, відповідачем до суду апеляційної інстанції було надано доповнення до апеляційної скарги, в яких він просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог стосовно стягнення з відповідача заборгованості за послуги подачі холодної води на підігрів на суму 274 029,38 грн. та 733 443,52 грн. заборгованості за стоки холодної води на підігрів.

В обґрунтування вимог доповнення до апеляційної скарги відповідач посилається на те, що теплові пункти ( котельні), з яких здійснюється постачання гарячої води, не перебувають на балансі Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради, а також вони не передані відповідачу в управління, повне господарське відання, користування, концесію, тощо. Холодна вода для підігріву подається в теплові пункти ПАТ «Київенерго» і лічильники обліку холодної води для підігріву встановлені у виносних теплових пунктах, до яких відповідач немає доступу.

Окрім цього, відповідач стверджує, що умовами договору, укладеним між ним та позивачем не регулюється постачання холодної води на підігрів.

Крім того, не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, з апеляційною скаргою звернувся позивач, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач стверджує, що надає послуги з питного водопостачання, не розподіляючи її на категорії, в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде в подальшому використовуватись споживачами, а тому суд першої інстанції не правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за холодну воду, яка йде на підігрів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012 року у справі № 42/223 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час проведення експертизи апеляційне провадження було зупинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 року поновлено апеляційне провадження у даній справі у зв»язку з проведенням судово-економічної експертизи .

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази та висновок судово-економічної експертизи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник), та Комунальним підприємством „Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради (абонент) було укладено договір № 08205-А/2-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору цей договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 165/374 (в подальшому правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 року за № 403/6691 (в подальшому правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 2.1.1 Договору сторонни узгодили, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів споживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим із постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Згідно з 2.1.2 Договору зняття показників лічильника (-ів) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.4. Договору встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

У відповідності до пунктів 2.1.5, 2.1.6 Договору абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється абонентом та представником постачальника; облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягах наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони погодили, що постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору, постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з пунктом 2.2.2 Договору у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі платежу, позачергово зараховується постачальником в погашення боргу.

В разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (пункт 2.2.3. Договору).

У п. 7.1. Договору сторони передбачили, що цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні письмові докази повідомлення однієї сторони іншої про припинення дії договору, судова колегія прийшла до висновку про те, що вказаний договір є пролонгованим.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з позовної заяви, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання на загальну суму 9 431 333,05 грн. за період з лютого 2009 року по квітень 2010 року.

Встановлено, що водопостачання за період з лютого 2009 року по квітень 2010 року фіксувалося Актами про зняття показань з водолічильника, які знаходяться в матеріалах справи.

Позивач стверджує, що відповідачем частково сплачувались вказані вище послуги, в результаті чого за останнім виникла заборгованість у розмірі 2 832 585,56 грн.

З висновку № 641/13-45 від 29.03.2013 року судово-економічної експертизи по справі № 42/223 вбачається, що позивачем було надано відповідачу послуг на загальну суму 9 389 745,11 грн., з яких:

- 3 650 145, 27 грн. послуги з постачання холодної води;

- 1 756 673,40 грн. послуги з постачання холодної води, що йде на

підігрів;

- 2 686 315,56 грн. послуги за прийняття стоків холодної води;

- 1 296 610,88 грн. послуги за прийняття стоків гарячої води;

- 111 942,04 грн. послуги, визначення яких не видається за можливе, оскільки в Дебетових інформаційних повідомленнях не міститься інформації про призначення платежу на вказану різницю.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Пунктом 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (20936-08) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показників засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Відповідно до розрахунку позовних вимог, позивачем до вартості наданих послуг включено вартість питної води, яка йде на підігрів.

Однак, відповідач заперечує знаходження на його балансі, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, концесії, тощо теплових пунктів (бойлерів) для підігріву води за лічильниками, по яких позивач просить суд стягнути кошти.

Як вбачається з листа Головного управління комунальної власності м. Києва № 042/8/90-7449 від 08.10.2010 року, Головне управління комунальної власності м. Києва не передавало в комунальну власність Солом'янського району та на баланс Комунального підприємства «Чоколівське" теплові пункти.

Крім того, як свідчать матеріали справи, а саме лист № 108-6886/01 від 04.06.2013 року Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому зазначено, що з моменту створення Комунального підприємства «Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради, йому не передавались в повне господарське відання, оперативне управління, користування, концесію бойлери, теплові пункти, котельні.

Також, в матеріалах справи міститься лист Комунального підприємства Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, з якого вбачається, що теплові пункти (бойлері), які знаходяться на території обслуговування Комунального підприємства «Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради перебувають на балансі Публічного акціонерного товариства «Київенерго».

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що згідно облікових документів холодна вода на підігрів надходила на теплові пункти (бойлери), які знаходяться на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що позивач не має правових підстав для виставлення рахунків за холодну воду, яка йде на підігрів за лічильниками, вказаними позивачем, оскільки ці лічильники знаходяться у теплових пунктах (бойлерах), які не належать Комунальному підприємству «Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві на праві власності та не перебувають у нього на балансі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду № 24/42-48/226-2012 від 16.01.2013 р., № 20/107-18/205-2012 від 24.01.2013 р., № 5011-54/11382-2012 від 06.02.2013 р., № 22/183-54/160-2012 від 07.02.2013 р., № 5011-72/11620-2012 від 14.02.2013 р., № 5011-36/11709-2012 від 28.02.2013 р.

Як вже було встановлено вище, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 р. на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Однак, укладений між сторонами Договір не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.

В матеріалах справи міститься лист Комунального підприємства «Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради № 56/59 від 21.01.2009 року до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", в якому відповідач просить позивача укласти договір на придбання холодної води, що використовується для створення послуг з центрального постачання гарячої води (Том 12, а.с. 68).

Проте, в матеріалах справи відсутній договір, який регулював би такі відносини між сторонами.

Враховуючи те, що договором № 08205-А/2-09 від 01.04.2008 р. не передбачений обов'язок відповідача оплачувати обсяги холодної (питної) води, що використовується для виготовлення гарячої води, а інших договорів суду не надано, а також приймаючи до уваги те, що у відповідача не знаходяться теплові пункти (котельні) на балансі, в управлінні, повному господарському віданні, користуванні, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 756 673,40 грн., вартості питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, яка відповідно до висновку № 641/13-45 від 29.03.2013 року судово-економічної експертизи була поставлена відповідачу.

Як встановлено у Висновку № 641/13-45 від 29.03.2013 року судово-економічної експертизи, позивачем було надано послуг відповідачу на загальну суму 9 389 745,11 грн., тоді як сплачено відповідачем 5 960 942,70 грн. та 518 008,02 грн. сплачено Відкритому акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" за рахунок субвенцій в погашення отриманих населенням пільг та субсидій.

Тобто, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги за період з лютого 2009 року по квітень 2010 року з урахуванням Висновку експертизи становить 2 910 794,39 грн.

Однак, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції та перевіряє його законність на день його прийняття та в межах заявлених позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про те, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги за період з лютого 2009 року по квітень 2010 року становить 2 832 585,56 грн., як заявлено у позовній заяві.

Окрім цього, у висновку № 641/13-45 від 29.03.2013 року судово-економічної експертизи встановлено, що визначити призначення 111 942,04 грн. не видається можливим, оскільки в Дебетових інформаційних повідомленнях не міститься інформації про призначення платежу на вказану різницю.

Таким чином, судова колегія вважає неможливим врахувати вказану суму до суми боргу відповідача перед позивачем, оскільки не відомо, за які саме надані послуги вона нарахована.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія приходить до висновку про те, що позовна вимога про стягнення основного боргу підлягає стягненню частково у розмірі 963 970,12 грн., за вирахуванням відмови у задоволенні позовної вимоги у розмірі 1 756 673,40 грн., вартості питної води, що використовується для виготовлення гарячої води та 111 942,04 грн., визначити призначення яких не видається можливим.

Посилання відповідача на те, що розмір заборгованості підлягає зменшенню та зарахуванню у спірний період заборгованості у зв»язку із сплатою відповідачем коштів за період лютий-квітень 2013р. у сумі 1 309 814, 17 грн., як це передбачено п.2.2.2. Договору, згідно з яким сплата за договором зараховується позачергово в погашення боргу незалежно від призначення платежу, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем поточні платежі здійснювались у лютому-квітні 2013р., а суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції та перевіряє його законність на день його прийняття.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 222 254,64 грн. інфляційних втрат, 42 532,49 грн. 3% річних за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з лютого 2009 року по березень 2010 року.

Однак, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, перерахувавши розмір 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою системи «ЛІГА: ЕЛІТ» за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з лютого 2009 року по березень 2010 року, судова колегія прийшла до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 31 216,79 грн. та 127 244,06 грн. інфляційних втрат.

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Позивачем нараховано відповідачу 51 603,46 грн. пені за період прострочення виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання з лютого 2009 року по березень 2010 року.

Однак, як передбачено ч.1. ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи встановлені вище обставини, а саме розмір заподіяних позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання та те, що відповідачем частково сплачувалась заборгованість, а також лише часткове задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 233 ГК України судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача до 5000 грн.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства „Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому вона підлягає задоволенню частково.

Доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" не спростовують висновків, встановлених у рішенні Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у даній справі, а тому вона задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 р. у даній справі підлягає зміні.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги Комунального підприємства „Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради слід покласти на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Судовий збір за подання апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" на рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради на рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі № 42/223 - змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„ Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код 35756971) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал") (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 А код 03327664) 963 970,12 грн. основного боргу, 127 244,06 грн. інфляційних втрат, 31 216,79 грн. 3% річних з простроченої суми, 5000 грн. пені., 9 129,00 грн. державного мита за подання позовної заяви та 84,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал") (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 А код 03327664) на користь Комунального підприємства "Чоколівське" Солом'янської районної у м. Києві ради (03087, м. Київ, вул. Волинська, 4-А, код 35756971) державне мито за подання апеляційної скарги в сумі 1 946,06 грн.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 42/223 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Буравльов С.І.

Пашкіна С.А.