Рішення № 31917745, 13.06.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/35/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.13 Справа № 908/1447/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" (83086, м. Донецьк, вул. Первомайська, буд. 24/1)

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72)

про стягнення 166865,91 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Гаркуша Л.І.., довіреність № 3567 від 28.12.2012 р.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 183601,37 грн., які складаються з 169912,74 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/640 від 23.03.2011 р., 844,91 грн. - 1% річних, 169,90 грн. втрат від інфляції та 12673,82 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1447/13, присвоєно номер провадження справи 32/35/13, з призначенням судового засідання на 22.05.2013 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 22.05.2013 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання розгляд справи було відкладено на 11.06.2013 р.

В судовому засіданні 11.06.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 13.06.2013 р., для надання додаткових доказів.

На адресу господарського суду 11.06.2013 р. від позивача надійшла заява про уточнення та зменшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 154425,00 грн., пеню у сумі 11518,59 грн., інфляційні втрати в сумі 154,42 грн. та 1% річних в сумі 767,90 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом заява про зменшення позовних вимог задовольняється , оскільки не суперечить положенням ст. 22 ГПК України.

Судом розглядаються вимоги про стягнення 166865,91 грн., які складаються з 154425,00 грн. основного боргу за договором поставки № 20/2011/640 від 23.03.2011 р., 767,90 грн. - 1% річних, 154,42 грн. втрат від інфляції та 11518,59 грн. пені за неналежне виконання умов договору

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 525, 526, 538, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 232 Господарського кодексу України та умовами договору поставки № 20/2011/640 від 23.03.2011 р.

Представник відповідача позов не визнав, вважає вимоги позивача необґрунтованими і безпідставними, з підстав викладених в відзиві та в додаткових поясненнях до відзиву (відзив та письмові пояснення долучено до матеріалів справи).

За письмовим клопотанням представників сторін судове засідання велось без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 13.06.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" (позивач по справі) та Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" було укладено договір поставки № 20/2011/640 від 23.03.2011 р. (надалі - договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався виготовити та поставити, а відповідач зобов'язався прийняти й оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість яка вказана в специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору (надалі - товар).

Відповідно до п. 3.1 договору, орієнтована сума договору складає 875097,96 грн. з ПДВ. Кінцева сума договору визначається шляхом складання вартості продукції, вказаних в заявках відповідача.

Поставка продукції здійснюється протягом 15 з моменту направлення позивачу письмової заявки позивачу. Кількість продукції, яка належить поставки, вказується в письмовій заявці яка направляється позивачу. Заявка направляється за 10 днів до початку місяця поставки (п. 4.4 договору).

Відповідно до специфікації № 1 позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 183358,20 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 104 від 24.02.2012 р. (на суму 18270,00 грн.), № 65 від 06.02.2012 р. (на суму 17400 грн.), № 89 від 17.02.2012 р. (на суму 28933,20 грн.), № 60 від 03.02.2012 р. (на суму 34800,00 грн.), № 79 від 10.02.2012 р. (на суму 83955 грн.), та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 090187/623 від 04.03.2012 р., № 090422/384 від 06.02.2012 р. (копії містяться в матеріалах справи).

Докази транспортування позивачем до відповідача підтверджується товаро - транспортними накладними: № 39 від 24.02.2012 р., № 21 від 06.02.2012 р., № 35 від 17.02.2012 р., № 17 від 03.02.2012 р., № 29 від 10.02.2012 р., які містяться в матеріалах справи.

Відповідно п. 5.1 договору, розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки та прийомки продукції у відповідно до р. 6 на підставі наданих документів по п. 4.3 договору.

На виконання умов договору, позивачем були надані відповідачу для сплати продукції рахунки: № 161 від 24.02.2012 р. (на суму 18270,00 грн.), № 106 від 06.02.2012 р. (на суму 17400 грн.), № 136 від 17.02.2012 р. (на суму 28933,20 грн.), № 100 від 03.02.2012 р. (на суму 34800 грн.), № 124 від 10.02.2012 р. (на суму 83955 грн.), копії долучені до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті продукції виконав частково, внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 154425,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з цим, позивач на адресу відповідача надіслав претензії (вих. № 24/1 від 15.03.2012 р. та № 64 від 15.06.201 р.) з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд вважає, що відповідач необґрунтовано залишив без задоволення вимогу позивача про оплату продукції.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 154425,00 грн., доказів її погашення не надав та визнав актом звірки існуючий борг, то вимога позивача про стягнення 154425,00 грн. основного боргу належить задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлено вимоги про стягнення з боржника суми 154,42 грн. -інфляційних втрат та 767,90 грн. - 1% річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Чинним законодавством не встановлено, що процес примусового виконання судового рішення припиняє виконання зобов'язання. Виходячи з цього, інфляційні збитки та річні підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Вимога позивача про стягнення 767,90 грн. - 1% річних є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Згідно проведеного перерахунку судом розрахунку позивача щодо втрат від інфляції, встановлено, що за заявлений позивачем період інфляційні витрати не нараховувались, тому в вимозі про інфляційні витрати в сумі 154,42 грн. слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 11518,59 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п. 8.4 договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % НБУ за кожен день прострочення від несплаченої суми, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період стягнення пені. Нарахування та стягнення сум неустойки, а також 1% річних за неправомірне користування чужими грошовими котами, здійснюється згідно положень та обмежень встановлених ст. 232 ГК України, а саме за період не більше 6 -ти місяців з дня, коли зобов'язання повинно було виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно, оскільки договором узгоджено сторонами та встановлено розмір пені - 0,1% . Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню в розмірі 0,1 % складає 5759,29 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84 Господарсько процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" до Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 166865,91 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спец-Контакт" (83086, м. Донецьк, вул. Первомайська, буд. 24/1, код ЄДРПОУ 32019384) 154425 (сто п'ятдесят чотири тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 767 (сімсот шістдесят сім) грн. 90 коп. - 1 % річних, 5759 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 29 коп. пені та 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 03 коп. судового збору. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя Н.А. Колодій

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "18" червня 2013 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.