Постанова № 31917481, 30.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року (о 12 год. 40 хв.)Справа № 0870/10729/12 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Батечко М.Д.

за участю представників позивача Губіцького І.Й., Мандрова О.А., Мінько І.В.,

представників відповідача Іванова С.Ф., Щербакової Т.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард»

до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції в Запорізькій області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» (далі - ТОВ «Агрофірма Авангард», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції в Запорізькій області Державної податкової служби (далі - Пологівська МДПІ Запорізької області ДПС, відповідач), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0000131600 від 13.09.2012 про нарахування податку на додану вартість на суму 89 785,00 грн. та штрафних санкцій на суму 40 666,75 грн.;

- № 0000022301 від 02.07.2012 про застосування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 1,00 грн.;

- № 0000011702 від 02.07.2012 про нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 8 709,42 грн. та штрафних санкцій на суму 2177,36 грн.;

- № 0000131500 від 13.09.2012 про нарахування орендної плати за землю у сумі 2503,75 грн. та штрафних санкцій на суму 795,94 грн.;

- № 0000141600 від 19.09.2012 про нарахування податку на додану вартість на суму 31 369,00 грн. та штрафних санкцій на суму 30 904,25 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що посадовими особами Пологівської МДПІ Запорізької області ДПС проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма Авангард» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт від 11.06.2012 № 214/2201/03749000. З урахуванням рішення Державної податкової служби у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 13.09.2012 №4435/10/10-420 (7063/7/10-420) Пологівською МДПІ Запорізької області ДПС винесені спірні податкові повідомлення-рішення, з якими ТОВ «Агрофірма Авангард» не погоджується та вважає їх протиправними. У зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду та просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000131600 від 13.09.2012, № 0000022301 від 02.07.2012, № 0000011702 від 02.07.2012, № 0000131500 від 13.09.2012, № 0000141600 від 19.09.2012.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у наданих запереченнях. Вважають податкові повідомлення-рішення №0000131600 від 13.09.2012, № 0000022301 від 02.07.2012, № 0000011702 від 02.07.2012, №0000131500 від 13.09.2012, № 0000141600 від 19.09.2012 законними та такими, що прийняті відповідно до чинного законодавства. Просять суд у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Агрофірма Авангард» відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» (ідентифікаційний код 03749000) є юридичною особою, яка зареєстрована 24.03.2000 Розівською районною державною адміністрацією Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 159208 та довідкою АБ № 224855 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

ТОВ «Агрофірма Авангард» перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100220336 серії НБ №021879 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

На підставі направлень від 23.05.2012 № 131, № 132, № 133 посадовими особами Пологівської МДПІ Запорізької області ДПС, згідно з ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України) та на підставі наказу № 158 від 20.05.2012 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма Авангард» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт від 11.06.2012 №214/2201/03749000 (далі - Акт).

З Акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Агрофірма Авангард»:

1. п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 185.1 ст. 185, 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, ст. 209 ПК України, порушено пп. 5.1.1 п. 5.1, пп. 5.4.1, пп. 5.4.3 п. 5.4 ст. 5, пп. 7.5.1, пп. 7.5.2, пп. 7.5.4, пп. 7.5.6, пп. 7.5.8 п. 7.5, п. 7.1 ст.7, пп. 10.2.1, пп. 10.2.2, пп. 10.2.4, пп. 10.2.8, пп. 10.2.10 п. 10.2 ст. 10, п. 14.1, п. 14.2, п. 14.4 ст.14 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки України, Мінтрансу та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (зареєстровано у Мін'юсті України 02.09.2008 за № 805/15496), ст. 17, п. 1 ст. 67, п. 1 п. 7 ст. 179, ст. 180 Господарського Кодексу України, ст.ст. 203, 208, 215, 228, 626, 629, 655, 658, 662, 664 Цивільного Кодексу України; Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 за № 293/1318, зі змінами та доповненнями), ст. 13, 15, 16, 18 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 № 1644-ІІІ (із змінами та доповненнями), Постанову КМУ від 29.01.1999 № 104 «Про заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям під час перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом» (із змінами та доповненнями), ст. 1, п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996/ХІV (із змінами та доповненнями), п. 19 ст. 2, ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до:

а) заниження суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 17369,00 грн.;

б) до використання сум ПДВ в розмірі 115083,00 грн. внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та всупереч умовам її надання.

2. Порушено п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 203.2 ст. 203 ПК України, п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого Постановою КМУ від 12.01.2011 року № 11, в частині не перерахування на спеціальний рахунок сум податку на додану вартість у строки встановлені законодавством для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету по декларації з ПДВ за березень - жовтень 2011 року у розмірі 77315,00 грн.

3. Порушено ст. 14, 15, 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 №2535-ХІІ, що призвело до заниження суми орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 2834,43 грн.

4. В порушення вимог абз. 1, п. 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) встановлено перевищення встановлених лімітів залишку готівки у касі у сумі 865 253,34 грн.

5. В порушення вимог абз. «г, д» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV, в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 8709,42 грн., у тому числі за 2009 рік в сумі 8709,42 грн.

На підставі Акту Пологівською МДПІ Запорізької області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.07.2012 № 0000032301, 0000012308, № 0000022301, № 0000011702 та № 0000042301.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подано до Державної податкової служби у Запорізькій області скаргу, за результатами розгляду якої прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 13.09.2012 №4435/10/10-420 (7063/7/10-420).

З урахуванням рішення Державної податкової служби у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 13.09.2012 № 4435/10/10-420 (7063/7/10-420) Пологівською МДПІ Запорізької області ДПС прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000131600 від 13.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130 451,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 89 785,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 40 666,75 грн.;

- № 0000022301 від 02.07.2012, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 1,00 грн.;

- № 0000011702 від 02.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10 886,78 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 8709,42 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 2177,36 грн.;

- № 0000131500 від 13.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 3299,69 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 2503,75 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 795,94 грн.;

- № 0000141600 від 19.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62 273,25 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 31 369,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 30 904,25 грн.

Оскільки ТОВ «Агрофірма Авангард» вважає, що податкові повідомлення-рішення №0000131600 від 13.09.2012, № 0000022301 від 02.07.2012, № 0000011702 від 02.07.2012, №0000131500 від 13.09.2012, № 0000141600 від 19.09.2012 прийняті Пологівською МДПІ Запорізької області ДПС всупереч обставинам справи та діючому законодавству, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000131600 від 13.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 130 451,75 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 89 785,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 40 666,75 грн. судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що TOB «Агрофірма Авангард» не включило до складу податкових зобов'язань у податкових деклараціях по ПДВ (загальних) 14150,75 грн. ПДВ по операціях, які не відносяться до сільськогосподарських (реалізація товарів невласного виробництва), а саме: в червні 2009 року 4582,22 грн. ПДВ та в травні 2010 року 5918,53 грн. ПДВ від реалізації амофосу та насіння соняшнику «Драгон» і «Титанік», в березні 2011 року 3650,00 грн. ПДВ від реалізації селітри. Вказані суми ПДВ TOB «Агрофірма Авангард» включило до складу податкових зобов'язань у податкових деклараціях по ПДВ (скорочених) за відповідні звітні періоди.

Перевіркою зроблено висновок, що TOB «Агрофірма Авангард» порушило вимоги статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» і статті 209 ПК України.

Перевіркою встановлено, що TOB «Агрофірма Авангард» в порушення вимог п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України не включило до складу податкових зобов'язань у податковій декларації по ПДВ (скороченій) за жовтень 2009 року 4400,00 грн. ПДВ по операціях з реалізації ячменю TOB «Укрпродагро» згідно з податковою накладною від 31.10.09 № 2 та у податковій декларації по ПДВ (загальній) за березень 2012 року - 3218,11 грн. ПДВ від реалізації послуг трактора, наданих ДП «Запорізький облавтодор» згідно з податковою накладною від 16.03.2012 № 2.

Перевіркою встановлено, що TOB «Агрофірма Авангард» включило до складу податкового кредиту у деклараціях по ПДВ (спеціальних) 75 991,84 грн. ПДВ по операціях з придбання бензину А-76 та дизельного пального в кількості 59529 літрів у TOB «Авеста Олеум» (м. Донецьк) згідно з податковими накладними (перелік наведено в акті перевірки).

Згідно з даними актів ДПІ у Київському районі м. Донецька від 14.10.2011 №2176/23-3-36306133 та від 06.12.2011 №7536/15-2/36306133 про результати зустрічних звірок TOB «Авеста Олеум» з питань підтвердження реальності здійснення господарських операцій за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 та за серпень 2011 року встановлено, що TOB «Авеста Олеум» за податковою адресою не знаходиться, про що було складено акт виходу за юридичною адресою від 05.11.2011 №2141/23-313/316500115.

Згідно з даними податкової звітності у підприємства відсутні основні фонди, чисельність працюючих - 3 особи. Інформація щодо наявності виробничих, складських, торгівельних та офісних приміщень у TOB «Авеста Олеум» відсутня. На підставі матеріалів, отриманих від органів ДПС регіонів, було встановлено нікчемність правочинів, укладених TOB «Авеста Олеум» з контрагентами - постачальниками по ланцюгу постачання. Також вказаними перевірками було встановлено відсутність у TOB «Авеста Олеум» актів приймання ТМЦ, технічних паспортів, сертифікатівв якості продукції, товарно- транспортних накладних, квитанцій та інших документів, що засвідчують фактичне здійснення господарських операцій з покупцями.

За результатами перевірок підприємства - контрагента ДПІ у Київському районі м.Донецька було встановлено, що фінансово-господарська діяльність TOB «Авеста Олеум» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності TOB «Авеста Олеум», фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Авеста Олеум» та його контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Фактично виявлено факти оформлення TOB «Авеста Олеум» операцій з придбання та продажу ТМЦ, що не мали реального товарного характеру, та не пов'язані з господарською діяльністю підприємства. TOB «Авеста Олеум» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій по отриманню продукції від TOB «Авеста Олеум» до його покупців, є отримання податкової вигоди для контрагентів TOB «Авеста Олеум», і як наслідок несплата платежів до бюджету. Враховуючи вищенаведене, всі операції купівлі-продажу TOB «Авеста Олеум» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Перевіркою встановлено, що TOB «Агрофірма Авангард» в порушення вимог п. 198.3 ст. 198 ПК України завищило податковий кредит по взаємовідносинах з TOB «Авеста Олеум» на 75 991,83 грн. ПДВ.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Агрофірма Авангард» в порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищило податковий кредит у спеціальній податковій декларації по ПДВ за серпень 2010 року на 12 877,92 грн. ПДВ за рахунок подвійного включення до його складу ПДВ по податковій накладній від 08.07.2010 № 439, отриманій від ТОВ «Українська аграрна лізингова компанія» (ПДВ в сумі 12877,92 грн. включено до рядка 10.1 та одночасно до рядка 16.1 декларації).

Згідно з актом перевірки ТОВ «Агрофірма Авангард» в порушення вимог пп 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і п. 198.6 ст. 198 ПК України завищило податковий кредит по ПДВ внаслідок включення сум ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, в червні 2009 року на 222,00 грн. ПДВ по контрагенту ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», у березні 2011 року в сумі 59,00 грн. ПДВ по контрагенту КП «Облводоканал». Зазначене підтверджується наявними розбіжностями між сумами податкових зобов'язань і податкового кредиту за даними системи автоматизованого співставлення на рівні ДПА України.

Відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (п. 8-1.2 ст. 8-1). Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню (п. 8-1.3 ст.8-1).

Відповідно до пп. 8-1.15.1 п. 8-1.15 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» для цілей цієї статті застосовуються такі терміни: виробничі фактори:

а) товари (послуги), які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

У разі якщо товари (послуги), основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів (послуг), то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг), основних фондів в операціях сільськогосподарського виробництва та відповідно в інших операціях.

Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено ст.209 ПК України.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 вищезазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

За змістом пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено нормами ПК України.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Виходячи з приписів ПК України, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту, а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний в оподатковуваних господарських операціях позивача. В матеріалах справи містяться та судом досліджені угода між позивачем та ТОВ «Авеста Олеум» № 52 від 16.03.2011; рахунки № 89 від 16.03.2011, №181 від 24.05.2011, № 361 від 25.08.2011; видаткові накладні № 65 від 17.03.2011, № 66 від 18.03.2011, № 161 від 24.05.2011, № 321 від 26.08.2011, податкові накладні № 70 від 17.03.2011, № 71 від 18.03.2011, № 173 від 24.05.2011, № 343 від 26.08.2011; книга обліку продуктів і матеріалів за 2011 рік з обліку бензину та дизпалива; товарно-транспортні накладні № 60 від 17.03.2011, № 61 від 18.03.2011, № 299 від 26.08.2011, первинні документи про наявність у позивача ємностей для зберігання нафтопродуктів, лист УДАІ УМВС у Донецькій області про наявність у перевізника необхідних дозволів та ліцензій на перевезення небезпечних вантажів.

Щодо твердження відповідача про те, що правочини вчинені між позивачем та ТОВ «Авеста Олеум» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є недійсними, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Такими вимогами є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

До того ж, як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 5 Постанови від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочину та визнання його таким, що укладений без наміру настання правових наслідків, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочину є лише його припущенням.

Не відповідають дійсності висновки працівників Пологівської МДПІ Запорізької області ДПС про відсутність податкової накладної, виданої ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім Ілліча» на суму 292,25 грн. Ця податкова накладна № 914-683-102-2 від 30.06.2009 була включена до загальної декларації за червень 2009 року. Також до загальної декларації включена податкова накладна КП «Облводоканал» за березень 2011 року на суму 59,47 грн. Копії вказаних податкових накладних залучені до матеріалів справи.

Аналізуючи правові норми, суд вважає податкове повідомлення-рішення №0000131600 від 13.09.2012 протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000022301 від 02.07.2012, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 1,00 грн. судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що у перевіреному періоді ТОВ «Агрофірма Авангард» здійснило реалізацію товарів невласного виробництва (насіння соняшника «Драгон», добрива, селітра) за готівку на суму 84 904,50 грн. без застосування РРО, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР.

Так, відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно з ст. 2 вищезазначеного Закону розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема:

- при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку (п. 1 ст.9);

- якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо) (п. 12 ст. 9).

Судом встановлено, що реалізація вказаних в акті перевірки товарів проводилась на складі підприємства або на току, а розрахунки з покупцями за реалізований товар проводились у касі підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів. Фактів не оприбуткування готівки від продажу товарів в касі підприємства перевіряючи ми не виявлено.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000011702 від 02.07.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 10 886,78 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 8709,42 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 2177,36 грн. судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Агрофірма Авангард» в порушення вимог пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не включило до складу сукупного місячного оподаткованого доходу громадян суми коштів, виданих працівникам під звіт і не повернутих у встановлений законодавством строк. Перевіркою донараховано 961,29 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Згідно наданих до суду позивачем копій первинних документів - книги обліку по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами», копій видаткових касових ордерів, авансових звітів судом встановлено, що відповідачем не врахована заборгованість позивача на початок перевіряємого періоду перед підзвітними особами. Висновки відповідача про неповне звітування підзвітними особами про видані під звіт кошти матеріалами справами не підтверджуються.

Перевіркою встановлено, що відповідно до наданих авансових звітів у перевіреному періоді працівники підприємства звітували за одержані під звіт кошти за документами невстановленого зразка - товарні чеки та акти на придбання продукції, які не містили всіх обов'язкових реквізитів, чим порушено вимоги п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Враховуючи наведене, витрати у 51653,68 грн. визнані такими, що не підтверджені відповідними документами та з посиланням на п. «г» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» включені до складу оподатковуваного доходу громадян у вигляді додаткового блага Внаслідок наведеного перевіркою донараховано 7748,13 грн. податку з доходів фізичних осіб за травень - жовтень 2009 року.

Наданими сторонами копіями первинних документів - авансових звітів, актів виконаних робіт, товарних чеків, накладних на продаж товарів висновки відповідача в цій частині не підтверджуються.

Стаття 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та стаття 20 ПК України не надають права відповідачу визнавати первинні облікові документи позивача нечинними та не визнавати їх у якості доказів при проведенні перевірки.

Таким чином, законні підстави для нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 8709,42 грн. та штрафних санкцій на суму 2177,36 грн. відсутні.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000131500 від 13.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 3299,69 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 2503,75 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 795,94 грн. судом встановлено наступне.

Пологівська МДПІ Запорізької області ДПС вважає, що в порушення ст. 14, 15, 17 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII (чинний на момент виникнення правовідносин), підприємством не задекларована сума орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 0,1612 га, яка надана в оренду Кузнецівською сільською радою згідно договору оренди земельної ділянки від 01.03.2010, який набув чинності 06.04.2010, у зв'язку з чим занижено суму орендної плати за землю за 2010 рік на 2503,75 грн.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій .

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним (ч. 2 ст. 14 Закону України «Про плату за землю»).

Судом встановлено та підтверджено позивачем, що до податкового органу дійсно не була подана податкова декларація за 2010 рік та не задекларована сума орендної плати за користування земельною ділянкою в розмірі 0,1612 га, яка надана в оренду Кузнецівською сільською радою згідно договору оренди земельної ділянки від 01.03.2010, але орендна плата належним чином була нарахована та сплачена за 2010 рік.

З наданих позивачем доказів, а саме копії договору оренди земельної ділянки між ТОВ «Агрофірма Авангард» та Кузнецівською сільською радою від 01.03.2010, копії платіжного доручення № 448 від 28.12.2010 про сплату орендної плати за землю за 2010 рік згідно договору оренди від 01.03.2010 доведено, що позивач виконав свої обов'язки по сплаті до бюджету орендної плати за землю за 2010 рік. Тому підстави для донарахування орендної плати за землю у сумі 2503,75 грн. та штрафних санкцій на суму 795,94 грн. відсутні.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000141600 від 19.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62 273,25 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 31 369,00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) у розмірі 30 904,25 грн. судом встановлено наступне.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 188.1 ст. 188 ПК України ТОВ «Агрофірма Авангард» були проведені поставки сільськогосподарської продукції фізичним особам, в оплату оренди земельних паїв, за цінами нижчими за звичайні ціни, чим занижені податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 31 767,00 грн. за спеціальною декларацією.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України у разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Згідно з п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» та п. 8 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року, застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Всупереч вищезазначеним нормам в Акті перевірки відповідач посилається на ст. 39 ПК України.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За змістом пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Листом ДПА України від 30.09.2009 № 21255/7/15-0217 встановлено, що згідно з абзацом другим підпункту 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до абзацу першого підпункту 1.20.10 зазначеного Закону та підпункту 4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за наступною процедурою: керівник (його заступник) приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, а рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

З метою забезпечення дотримання цієї процедури керівник (заступник керівника) податкового органу, керуючись зазначеними нормами, під час перевірки приймає рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань, що складається за довільною формою, із зазначенням: дати його прийняття, номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, що перевіряється, підстав для застосування «звичайної ціни», передбачених законом з питань оподаткування, тощо.

При цьому в окремих частинах відповідних розділів акта перевірки здійснюється посилання на вищенаведене рішення, зазначається підстава для застосування «звичайної ціни», передбачена відповідним законом з питань оподаткування, механізм і обґрунтування розрахунку в порядку, встановленому пунктом 1.20 Закону для відповідної господарської операції, та елемент податкової бази (об'єкта оподаткування), до якого застосовуються «звичайні ціни», тощо. Розраховані з використанням «звичайних цін» суми заниження податкових зобов'язань виділяються в окремих частинах відповідних розділів акта перевірки та додатках до нього.

Розрахована в акті перевірки внаслідок визначення звичайних цін сума податкових зобов'язань (у т.ч. штрафних санкцій) відображається в рішенні про нарахування податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін (складається за довільною формою із зазначенням: дати його прийняття (складання), номера, назви та коду ЄДРПОУ платника податків, який перевірявся, тощо) та підписується керівником (заступником керівника) податкового органу як основа подання позовної заяви до суду.

За наслідками перевірки платника податків податковий орган:

- з урахуванням підпункту 4.3.5 Закону № 2181 готує та подає позовну заяву про сплату нарахованих із застосуванням «звичайних цін» сум податків (у т. ч. штрафних санкцій) до адміністративного суду в порядку пункту 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України;

- у порядку та строки, встановлені законодавством, надсилає платнику податків податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій) за відповідними податками без урахування нарахованих з використанням «звичайних цін» податкових зобов'язань (у т. ч. штрафних санкцій).

Судом встановлено, що рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань податковим органом не приймалось, тому будь-яке донарахування податкових зобов'язань до рівня звичайних цін, здійснене виключно на підставі акта перевірки шляхом вручення платнику податків податкового повідомлення-рішення та застосування штрафних санкцій не відповідає чинному законодавству та є перевищенням компетенції податкового органу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених Актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000131600 від 13.09.2012 про нарахування податку на додану вартість на суму 89 785,00 грн. та штрафних санкцій на суму 40 666,75 грн.;

- № 0000022301 від 02.07.2012 про застосування штрафних санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на суму 1,00 грн.;

- № 0000011702 від 02.07.2012 про нарахування податку з доходів фізичних осіб на суму 8 709,42 грн. та штрафних санкцій на суму 2177,36 грн.;

- № 0000131500 від 13.09.2012 про нарахування орендної плати за землю у сумі 2503,75 грн. та штрафних санкцій на суму 795,94 грн.;

- № 0000141600 від 19.09.2012 про нарахування податку на додану вартість на суму 31 369,00 грн. та штрафних санкцій на суму 30 904,25 грн., прийняті Пологівською міжрайонною державною податковою інспекцією в Запорізькій області Державної податкової служби.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Авангард» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2069,12 грн. (дві тисячі шістдесят дев'ять гривень дванадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак