Ухвала суду № 31917471, 04.06.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1806/2-3879/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - ФоменкоНомер провадження 22-ц/788/1266/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Таран С. А., Собини О. І.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_2

на заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 січня 2012 року

в цивільній справі за позовом Сумського міського об'єднання громадян «Вікторія» до ОСОБА_3, виконавчого комітету Сумської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та виселення, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 січня 2012 року задоволено позовну заяву Сумського міського об'єднання громадян «Вікторія» мешканців гуртожитку.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру № 1 загальною площею 95,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Сумської міської ради 09 січня 2009 року на ОСОБА_3.

Виселено ОСОБА_3 з 4-х кімнатної квартири АДРЕСА_1

Скасовано арешт, накладений ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 листопада 2011 року на квартиру № 1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 95,6 кв.м.

Заява відповідача ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2012 року залишена без задоволення.

Також заочне рішення суду від 25 січня 2012 року переглядалось в апеляційному порядку за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3, однак ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 24 липня 2012 року апеляційна скарга відхилена, а заочне рішення місцевого суду залишено без змін, як відхилена і касаційна скарга ОСОБА_3 на вказане судове рішення відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2013 року.

Зазначене заочне рішення ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права та обов'язки, на що вона посилається в апеляційній скарзі, також оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильність встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у справі, та відповідач ОСОБА_3 проживають разом однією сім'єю ще з 2001 року, хоча офіційно зареєстрували шлюб 29 жовтня 2010 року. За час проживання однією сім'єю за спільні сімейні кошти вони побудували шляхом реконструкції (перепланування) частини приміщень будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, право власності на яку у 2009 році було оформлено на відповідача ОСОБА_3 Крім того, участь у будівництві квартири приймали також і діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від їх перших шлюбів - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Для будівництва спірної квартири частина коштів їм була надана в позику друзями сім'ї, які вона та відповідач ОСОБА_3 відразу ж повернули після отримання компенсації за втрачене житло від ТОВ «Інвестор - 96». Таким чином, побудована за спільні сімейні кошти спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Отже, не залучивши до участі у даній справі ОСОБА_2, суд при ухваленні оскаржуваного рішення порушив її особисті майнові права. Крім того, виселивши ОСОБА_3 зі спірної квартири, суд порушив її особисте немайнове право, як дружини відповідача ОСОБА_3, на спільне проживання у складі сім'ї в одному приміщенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, пояснення представників Сумського міського об'єднання громадян «Вікторія» мешканців гуртожитку ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника виконавчого комітету Сумської міської ради Харченка О.О. про залишення рішення без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 травня 2007 року ВАТ «Сумське АТП 15927» та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу частки гуртожитку АДРЕСА_1 за яким у власність набувача перейшло 986/1000 часток гуртожитку (т.1, а.с.21-22, 233, 235).

На підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради № 509 від 30 жовтня 2007 року відповідач ОСОБА_3 здійснив перепланування у чотирикімнатну квартиру наступних приміщень гуртожитку: двох кладових, пральні, душових, частини коридору гуртожитку, загальною площею 95,6 кв.м, а 08 жовтня 2008 року відповідно до акту державної приймальної комісії, затвердженого рішенням Сумського міськвиконкому № 611 від 04 листопада 2008 року, вказана квартира АДРЕСА_1 була прийнята в експлуатацію (т.1, а.с.217-232), що стало підставою для видачі 09 січня 2009 року ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: 4-х кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 95,6 кв.м, житловою площею 54,6 кв.м (т.1, а.с.23, 215, 216).

Рішенням господарського суду Сумської області від 03 квітня 2008 року, яке набрало законної сили, було визнано незаконним включення гуртожитку в статутний фонд ВАТ «Сумське АТП 15927» та зобов'язано «Сумське АТП 15927» та РВ ФДМУ в Сумській області передати будівлю гуртожитку управлінню комунального майна та приватизації Сумської міської ради (т.1, а.с.19-20).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 14 липня 2011 року, визнано недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 986/1000 часток будівлі гуртожитку за АДРЕСА_1 укладений 18 травня 2007 року між ВАТ «Сумське АТП 15927» та ОСОБА_3, а також скасовано державну реєстрацію права власності на 986/1000 часток будівлі гуртожитку, загальною площею 2445,7 кв.м, розташовану за зазначеною адресою, за ОСОБА_3, номер запису в реєстраційну книгу 1840 (т.1, а.с.13-16, 17-18).

Задовольняючи позов щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на жиле приміщення, видане на ім'я ОСОБА_3 та виселення його з цього приміщення, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для набуття відповідачем права власності на жиле приміщення в гуртожитку був договір купівлі-продажу частки гуртожитку від 18 травня 2007 року, який на даний час визнаний недійсним, рішення про надання відповідачу жилої площі в гуртожитку адміністрацією підприємства та профспілкового комітету не приймалося, відповідний ордер на вселення в гуртожиток не надавався, тому захистив порушене право мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 які об'єднались у СМОГ «Вікторія», позивача у даній справі, і які були позбавлені відповідних санітарно-побутових приміщень внаслідок того, що ОСОБА_3 переобладнав ряд приміщень у гуртожитку: кладові, пральні, душові в чотирьохкімнатну квартиру.

Вважаючи заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 січня 2012 року незаконним, ОСОБА_2, як особа, яка не брала участі у розгляді справи, в апеляційній скарзі посилалась на те, що зазначене судове рішення зачіпає її майнові права та інтереси, оскільки спірна квартира належить подружжю на праві спільної власності, у якій проживає вона разом з її сином ОСОБА_4, однак вони безпідставно не були залучені до участі в справі, чим були порушені їх права.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення даної апеляційної скарги ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Зокрема, доводи апеляційної скарги про те, що спірна квартира в гуртожитку була переобладнана за спільні сумісні кошти подружжя, тому є їх спільною сумісною власністю, не заслуговують на увагу колегії суддів з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Як передбачено п.1 ч.1 ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб 29 жовтня 2010 року, що вбачається з відповідного свідоцтва про шлюб (т.1, а.с.175), а зареєструвались в спірній квартирі ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4, про що зазначено в їх паспортних даних, 05 травня 2011 року (т.1, а.с.177, 179).

В той же час свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_3 видане 09 січня 2009 року та зареєстроване в КП «Сумське міське БТІ» 15 січня 2009 року (т.1, а.с.23), тобто ще до реєстрації шлюбу з ОСОБА_2

Посилання на переобладнання квартири за спільні сімейні кошти та за допомогою фізичної праці їх дітей є лише припущенням, так як не доведено належними і допустимими доказами.

Доказів про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю до реєстрації шлюбу та на момент набуття у власність спірного жилого приміщення в гуртожитку особа, яка подає апеляційну скаргу, не надала, як і не довела того, що вказаний факт є загальновідомим.

Крім того, враховуючи ту обставину, що раніше ухваленим судовим рішенням, яке набрало законної сили, було визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного приміщення гуртожитку, укладеного між ВАТ «Сумське АТП 15927» та відповідачем ОСОБА_3, тому даний правочин в силу положень ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а також ту обставину, що вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності та звільнення відповідачем займаного ним приміщення є похідними від вимог, вирішених в іншій цивільній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що права та інтереси ОСОБА_2 оскаржуваним нею судовим рішенням порушені не були.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що ухваленим заочним рішенням в частині виселення відповідача із спірної квартири порушені особисті немайнові права членів його сім'ї, зокрема, дружини, то вони також не заслуговують на увагу колегії суддів, враховуючи, що відповідач проживав у спірній квартирі без достатніх правових підстав, а питання про виселення його дружини ОСОБА_2 судом не вирішувалось.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційні скарги сторін необхідно відхилити.

Оскільки ОСОБА_2 при подачі апеляційної скарги не доплатила судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 20 грн. 30 коп., з неї підлягає стягненню вказана сума судового збору, яку необхідно стягнути на користь держави.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 січня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави недоплачений судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 20 грн. 30 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -