Рішення № 31916497, 07.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6170/13 07.06.13

за позовом приватного акціонерного товариства «Херсонський нафтопереробний завод», м. Херсон

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспортну України «Укрзалізничпостач», м. Київ

про стягнення 8843,32 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

за участю представників

від позивача: Руденко В.А. (дов № 12юр-14 від 24.01.2013 р);

від відповідача: Шпак Є.А. (дов. від 26.12.2012 р).

СУТЬ СПОРУ:

приватне акціонерне товариство «Херсонський нафтопереробний завод» (далі-позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспортну України «Укрзалізничпостач» (далі-відповідач) про стягнення 8843,32 грн., з яких 8574,76 грн. боргу, 80,00 грн. інфляційних втрат та 188,56 грн. 3% річних.

Вимоги позивача мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № ЦХП-14-01909-01/98 від 21 грудня 2009 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару в розмірі 8574,76 грн., з огляду на що позивачем нараховано відповідачу 80,00 грн. інфляційних втрат та 188,56 грн. 3% річних. Всього ціна позову становить 8843,32 грн.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на недопоставку позивачем товару, з позовом про стягнення вартості якого позивач звернувся до суду, отже у відповідача відсутній обов'язок його оплати.

Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.

В судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №ЦХП-14-01909-01/98 за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити дизельне паливо марки Л-0,2-62, найменування, марка та кількість якого вказується в специфікації.

Сторонами укладено специфікацію № 1 до Договору від 21.12.2009 року якою встановлено, що загальна кількість товару становить 50000,00 т вартістю 5416,65 грн. за 1 т, загальною вартістю 324999000,00 грн., термін поставки товару з 21.12.2009 року по 31.12.2009 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору від 21.12.2009 р. позивач здійснює поставку товару залізничним транспортом на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення відповідно до рознарядки відповідача (правила «ІНКОТЕРМС» ред. 2000 р.), яка вказується у специфікації до цього договору, із подальшим направленням за реквізитами одержувача, які вказуються у рознарядці відповідача.

Пунктом 3.2 Договору від 21.12.2009 р. визначено, що позивач здійснює поставку Товару партіями в період, який вказаний у специфікації до цього Договору, тільки при наявності рознарядки Покупця, яка є підтвердженням готовності Покупця до прийому Товару.

Кількість партії Товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці позивача (п. 4.2 Договору).

На виконання умов Договору від 21.12.2009 року відповідачем направлено позивачу письмові рознарядки на поставку дизельного палива марки Л-0,2-62.

Відповідно до п. 6.2 Договору замовник, при виконанні постачальником пункту 6.1 цього договору та підписанні акту прийому-передачі згідно з п. 3.5 здійснює оплату в гривнях за банківськими реквізитами постачальника протягом 80 банківських днів із дати поставки товару, але не раніше надання постачальником всіх документів згідно п. 6.1 договору. Термін оплати може збільшуватись за згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди.

Позивачем, на виконання умов Договору від 21.12.2009 року, здійснено поставку відповідачу товару в кількості 28037,199 тонн загальною вартістю 192300902,67 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі нафтопродуктів № 1 від 02.01.2010 р., № 2 від 26.02.2010 р., № 3 від 28.02.2010 р., № 4 від 16.03.2010 р.. № 5 від 17.03.2010 р., № 6 від 18.03.2010 р., № 7 від 19.03.2010 р.,№ 8 від 27.03.2010 р., № 9 від 29.03.2010 р., № 10 від 30.03.2010 р., № 11 від 02.04.2010 р., № 12 від 03.04.2010 р., № 14 від 08.04.2010 р., № 15 від 08.04.2010 р., № 16 від 09.04.2010 р., № 48 від 23.12.2009 р., № 49 від 24.12.2009 року, № 50 від 25.12.2009 р., № 51 від 26.12.2009 р. та № 52 від 28.12.2009 р.

Вартість товару сплачена відповідачем частково, зважаючи на що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8547,76 грн.

Згідно з п. 4.3 Договору від 21.12.2009 року фактична кількість товару в залізничних цистернах, в яких він поставляється повинна відповідати кількості, яка вказана у залізничній накладній.

Пунктом 4.4 Договору від 21.12.2009 року визначено, що прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній цистерні, здійснюється замовником у порядку, передбаченому Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України" №281/171/578/155 від 20.05.2008 р., зареєстрованої Міністерством Юстиції України за №805/15496 від 02.09.2008 р. із складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП.

Пунктом 4.5 Договору від 21.12.2009 року встановлено, що у випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань (в разі застосування нерівноцінних методів вимірювання), замовник надає постачальнику претензію до якої повинні додаватись документи зазначені в інструкції згідно п. 4.4 договору.

Наказом Укрзалізниці № 329-Ц3 від 30.04.2004 р. затверджено Порядок розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", яким передбачено оплату за фактично отриману продукцію, кількість та якість якої відповідає специфікації.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до ст. 29 Правил видачі вантажів, у разі недостачі, псування, пошкодження вантажу, якщо ці обставини зазначені в комерційному акті, складеному до видачі вантажу (в тому числі й під час перевезення), станція призначення може видати його одержувачу тільки після визначення розміру фактичної недостачі, псування або пошкодження згідно з пред'явленими одержувачем документами (рахунки-фактури тощо).

При непред'явленні вказаних документів вантаж видається одержувачу після складання комерційного акта з докладним описом стану вантажу або після складання у відповідних випадках акта експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: залізничних накладних № 33696228, № 33696195, комерційного акта АА № 017988 від 07.01.2010 р., актів форми 5-НП № 1 від 07.01.2010 р., № 2 від 08.05.2010 р, б/н від 03.01.2010 р. та б/н від 05.01.2010 р, при одержанні товару на станції призначення виявлено нестачу в наступних залізничних цистернах:№ 73950081 в якій замість належних 63310 кг знаходилось 62966 кг, різниця з врахуванням норм природних втрат та похибки при зважуванні становить 343 кг; № 73950412, в якій замість 63979 кг знаходилось 63056 кг, різниця з врахуванням норм природних втрат та похибки при зважуванні становить 918 кг.

Приймання товару за кількістю проводилось відповідачем комісійно після належного надсилання повідомлень на адресу вантажовідправника, призначеного позивачем - ТОВ «Укрространсойл», виявлену нестачу і неявки його представника для участі в спільному прийманні вантажу.

Між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки № 8 з якого вбачається наявність нестачі товару при здійсненні позивачем поставки за Договором від 21.12.2009 року у січні 2010 року.

Пунктом 3.5 договору визначено, що поставка товару підтверджується актом приймання-передачі.

Проте, кількість продукції, яка фактично надійшла на адресу кінцевого вантажоодержувача визначається вже після приймання продукції кінцевим вантажоодержувачем.

Акти приймання-передачі нафтопродуктів не свідчать про відсутність претензії по кількості, оскільки, як зазначалось вище, встановлення фактичної кількості дизельного палива відбувається на станції кінцевого вантажоодержувача та оформлюється актами приймання нафти та нафтопродуктів за кількістю, за формою 5-НП, згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти на нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008 року №281/171/578/155.

Приймання продукції здійснювалось кінцевим одержувачем у встановленому п. 4.4 договору порядку, передбаченому Інструкцією, зі складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою 5-НП.

Відтак, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо приймання відвантаженого позивачем товару відповідають умовам укладеного між ними договору та вимогам чинного законодавства.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 16.05.2012 р. у справі №42/304, від 03.07.2012 р. у справі №42/387 та від 21.08.2012 р. у справі №35/322-69/181-2012.

Пунктами 3.5 та 4.5 договору передбачено, що у випадку виникнення суперечок щодо кількості продукції (виявлення нестач) замовник (позивач) звертається до постачальника (відповідача) із письмовою претензією, що і було виконано позивачем у встановленому порядку.

Внаслідок виявлення вказаної нестачі товару, відповідачем направлено позивачу претензію № ЦХП-18/564 від 26.03.2010 року та № ЦХП-18/581 від 30.03.2010 року разом з документами, зазначеними в інструкції згідно п. 4.4 Договору.

Позивач відповідей на претензії не надав, поставку товару в узгодженому обсязі не здійснив.

Згідно з ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставинами справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем не доведено наявність обставин на які він посилається при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки № ЦХП-14-01909-01/18 від 21.12.2009 р. в розмірі 8574,76 грн., оскільки позивачем фактично не поставлено відповідачу за товар в кількості 1,261 тонн, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, вартість якого становить 8574,76 грн.

Зважаючи на наведене позов в частині стягнення 8574,76 грн. боргу задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення 80,00 грн. інфляційних втрат та 188,56 грн. 3% річних є похідними від вимоги про стягнення 8574,76 грн. боргу в задоволенні якої позивачу відмовлено, вказані вимоги також задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити

Повне рішення складено 14.06.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова