Рішення № 31916472, 17.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.2013р. справа № 905/3702/13

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Юзьвак А.Я. - довіреність від 28.01.2013р.,

від відповідача - ОСОБА_2 - спд,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер»

м. Павлоград Дніпропетровської області

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 с. Сопине

Новоазовського району Донецької області

про стягнення 4653,24грн. заборгованості, 3% річних, інфляційних витрат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 4653,24грн., з яких: 4616,00грн. - заборгованість, яка виникла з поставки товару за позадоговірними зобов'язаннями, 32,62грн. - 3% річних, які нараховані за період з 24.02.2013р. по 20.05.2013р., 4,62грн. - інфляційні витрати, які нараховані за період з 24.02.2013р. по 20.05.2013р.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на укладену усну угоду з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який звернувся до позивача з замовленням № 40 від 04.05.2010р. на поставку товару, на підставі якого позивач виставив рахунок № 1092 від 05.05.2010р. на суму 4616,00грн. та поставив товар по видатковим накладним № 1285 від 21.05.2010р. на суму 126,00грн., № 1350 від 25.05.2010р. на суму 2850,00грн., № 1423 від 28.05.2010р. на суму 1640,00грн., який був прийнятий відповідачем, однак, залишився неоплаченим, у зв'язку з чим позивачем неодноразово направлялися вимоги про сплату боргу, які залишилися без задоволення.

Відповідач визнає отримання товару від позивача за визначеними у позові накладними але вважає, що ним весь товар, отриманий від позивача сплачений у повному обсязі і на цей час відсутній будь-який борг. Факт оплати підтверджує витягами з банківських рахунків.

Після оголошеної господарським судом 12.06.2013р. перерви для надання часу провести звірку розрахунків сторонами відповідно до ст. 77 ГПК України, відповідач в судове засіданні призначене на 11 годин 17.06.2013р. не явився без поважних причин.

Господарський суд вправі вирішити спір без явки представника відповідача, вважаючи достатніми документи для вирішення даного спору на підставі ст. 75 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар поза договором за відповідними накладними та 3% річних і інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України ( далі по тексту - ГК ) зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України ( далі по тексту - ЦК ) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 202 ЦК визначено поняття правочину, а статтею 626 ЦК визначено поняття договору, за якими є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно з нормами ст. ст. 638, 639 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» на підставі замовлення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 виставив останньому рахунок № 1092 від 05.05.2010р. на загальну суму 4616,00грн. та на підставі накладних № 1285 від 21.05.2010р. на суму 126,00грн., № 1350 від 25.05.2010р. на суму 2850,00грн., № 1423 від 28.05.2010р. на суму 1640,00грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 4616,00грн., який був прийнятий останнім особисто.

Таким чином, фактично сторонами без укладання договору у формі єдиного письмового документу, укладений правочин, який за своєю природою є договором купівлі-продажу, тому спірні відносини регулюються згідно з п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У виставленому рахунку зазначені найменування товару, що постачається, його кількість, ціна та загальна вартість. Таким чином, сторонами погоджено всі істотні умови для даного виду договору. Крім цього, дії позивача та відповідача по справі свідчать про волевиявлення сторін до вчинення правочину купівлі-продажу продукції на суму 4616,00грн.

Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (статті 610, 612 ЦК).

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас ст. 692 ЦК встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.

Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, видаткова накладна, є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання (Постанова Вищого господарського суду України від 20.05.2010р. справа № 39/279).

Оскільки сторонами неузгоджені строки виконання зобов'язання з оплати отриманого товару та послуг, то повинна застосовуватися частина друга статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 17 лютого 2013р. направив відповідачу вимоги № 155 від 08.02.2013р., № 168 від 08.02.2013р., № 169 від 08.02.2013р. про сплату заборгованості

Таким чином, відповідач повинен був оплатити отриманий товар в строк до 01.03.2013р. з урахуванням часу для поштового перебігу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що відповідач в порушення умов діючого законодавства отриманий товар не сплатив. Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду заборгованість склала 4616,00грн.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу та його не сплати, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в повному обсязі.

Заперечення відповідача стосовно перерахування отриманих позивачем від нього коштів і віднесених в рахунок інших поставкою (які не відбувалися) не приймаються до ваги, оскільки не доведені суду. Крім цього, у наданих відповідачем витягах з банківських рахунків вбачається, що при перерахуванні коштів позивачу відповідач посилався як на підставу на виставленні рахунки, які не співпадають з рахунками, виставленими для оплати товару за накладними які є спірними.

Якщо відповідач вважає, що його кошти відповідачем враховані поза межами вказаних в платіжних дорученнях підстав (рахунків), він вправі звернутися до господарського суду з окремою вимогою про повернення коштів на загальних підставах.

Враховуючи те, що відповідач не сплатив отриманий товар, позивач просить стягнути з нього 32,62грн. 3% річних та 4,62грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з 24.02.2013р. по 20.05.2013р.

Вирішуючи правомірність цих вимог, господарський суд виходить з наступного:

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором, що являється порушенням грошового зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 32,62грн. 3% річних, та провівши власний, задовольняє вимоги в цій частині частково в сумі 30,35грн., оскільки матеріалами справи доведений факт поставки товару відповідачу та його несплати останнім, однак позивач при здійсненні розрахунку не вірно визначив момент, з якого у нього виникає право вимоги з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України та часу поштового перебігу.

Що стосується вимог про стягнення 4,62грн. інфляційних витрат, які нараховані за період з 24.02.2013р. по 20.05.2013р., господарський суд, відмовляє у їх задоволенні, оскільки право у позивача вимагати сплати боргу виникло з 01.03.2013р., а у березні-квітні 2013р. інфляційних процесів не відбулося, а, отже, і зростання боргу відсутнє.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 1717,95грн., оскільки позов задоволений частково.

На підставі статей 202, 526, 530, 610, 612, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, та, керуючись статтями 49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» м. Павлоград Дніпропетровської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 с. Сопине Новоазовського району Донецької області про стягнення 4653,24грн., з яких: 4616,00грн. - заборгованість, 32,62грн. - 3% річних, 4,62грн. - інфляційні витрати частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика дверей «Будмайстер» м. Павлоград Дніпропетровської області-51400, вул. Терьошкіна, 9, ЄДРПОУ 33892810 заборгованість в сумі 4616,00грн., 3% річних в сумі 30,35грн., 1717,95грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений та підписаний 17.06.2013року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя С.Ю. Гринько