Ухвала суду № 31914304, 12.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/286/13-а

12.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 05.02.13 у справі № 801/286/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" (вул. Леніна, 89,Судак,Автономна Республіка Крим,98000)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул.Кримська, 82-В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.13 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення, винесені 20.12.2012 року Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС № 0001652201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 136898,84 гривень, з яких за основним платежем - 109519,07 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 27379,77 грн.; № 0001662201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 115142,68 гривень, з яких за основним платежем - 92114,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23028,54 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" зареєстроване у якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100339272 (а.с.10).

З 28.11.2012 року по 29.11.2012 року Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "ТОК "Судак" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово-господарських операцій з БВП "Строітель плюс", ПП "Пан Буд", ПП "Ротонда Торг", ПП "Габарит Груп", ПП "Гранд-М", ПП "Райс-М", ПП "Грандпродукт", ТОВ "ВТК "Окнополь", ТОВ "Бренд Строй", ПП "Сіті Буд", ПП "Скипер", ПП "Добре Місто", ПП "Комманд", ПП "Мобкримторг", ПП "Визит Торг", ПП "Нантехімидж", ПП "Кримторг", ТОВ "БК "Акрополь", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Тонар-Крим", ТОВ "Кримстройіндустрия", ТОВ "Аквамарин", ПП "Евроградстрой", ПП "ПримаТорг", ТОВ "ТМ Компані", Фірма "Капітель Плюс", КП "Альянс", ПП "Беллатрикс", ПП "Севелітстрой" та ПП "Мастер Торг" за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 рік.

За результатами перевірки складений акт № 1927/22-01/02606072 від 29.11.2012 року (а.с. 14-48), яким встановлені порушення :

- п.п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.3.9 п.п. 5.3 ст. 5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 138.1.1, п. 138.1, п.п.138.10.3. п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 109519,07 гривень, у тому числі по періодах за 9-ть місяців 2010 року у сумі 44847,67 грн., за 2010 рік у сумі 44847,67 грн, за 2-ий квартал 2011 року у сумі 63769,80 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 63769,80 грн., за 2-4 квартали 2011 року у сумі 64671,40 грн.;

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 92114,14 гривень, у тому числі по періодах: за липень 2010 року -у сумі 21666,67 гривень, за вересень 2010 року - 14211,47 гр., квітень 2011 року - 55020,00 грн., за травень 2011 року у сумі 432,00 грн., за жовтень 2011 року - 784,00 грн.

За період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" мало взаємовідносини з наступними підприємствами - постачальниками, а саме: з ПП "Комманд", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер".

За рахунок цих взаємовідносин, підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування було віднесено вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 460 570,66 гривень, у тому числі по періодах: за 9-ть місяців 2010 року (3 квартал 179390,68 грн.) у сумі 179390,66 грн., за 2010 рік у сумі 179390,66 грн., за 2-й квартал 2011 року у сумі - 277260,00 грн., за 2-3квартали 2011 року у сумі 277260,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року(4-й квартал-3920 грн.) у сумі 281180,00 грн..

Також, по взаємовідносинах з цими контрагентами позивачем було задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 92114,14 гривень, в тому числі за липень 2010 року - 21666,67 грн., за вересень 2010 року - 14211,47 грн., за квітень 2011 року - 55020,00 грн., за травень 2011 року - 432,00 грн., за жовтень 2011 року - 784,00 грн.

Однак, Феодосійською ОДПІ АР Крим ДПС було отримано акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача від 06.04.2012 року №32/22/37081766 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Комманд", від 06.04.2012 року №10/22/36165986 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Базис Торг", від 06.04.2012 року №19/22/36693415 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Укрторгпартнер".

З цих актів вбачається, що діяльність постачальників ПП "Комманд", ПП "Базис Торг" та ПП "Укрторгпартнер" має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, ДПІ було отримано інформацію, що в ході досудового слідства по кримінальній справі, порушеній відносно директора ТОВ "Союз КДС", ТОВ "БВП "Строитель-плюс", було також порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва-створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), у тому числі ПП "Комманд", ПП "Базис торг", ПП "Укрторгпартнер", з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину , передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2 КК України.

З урахуванням викладеного, відповідач дійшов висновку, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ПП "Комманд", ПП "Базис Торг" та ПП "Укрторгпартнер" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Позивачем було направлено заперечення на акт перевірки, однак органами ДПІ заперечення позивача було залишено без задоволення, акт перевірки залишений без змін (а.с.49-55).

За результатами перевірки відповідачем 20 грудня 2012 року прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0001662201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість підприємств усього на суму 115142,68 гривень, з яких 92114,14 гривень - основний платіж та 23028,54 гривень - штрафні санкції (а.с.56);

- № 0001652201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 136898,84 гривень, з яких 109519,07 гривень - основний платіж та 27379,77 гривень - штрафні санкції (а.с. 57).

Підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств є його формування за рахунок угод з контрагентами, господарська діяльність яких на думку податкового органу має ознаки нікчемності.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2011 року між ПП "Комманд" (постачальник) та ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" (замовник) було укладено договір поставки корпусних меблів №157.

22.06.2010 року між ПП "Комманд" (постачальник) та ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" (замовник) було укладено договір поставки корпусних меблів №07 (а.с. 59-60).

На виконання вищезазначених договорів позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- видаткові накладні: № 763 від 26.04.2011р. на суму 330120,00 грн., у т.ч. ПДВ 55020,00 грн. (а.с.76);1525 на суму 211958,40 гривень у т.ч. ПДВ 35326, 40 грн. (а.с.75); № 593 від 21.09.2010 року на суму 1560,00 грн., у т.ч. ПДВ 260,00 грн. (а.с. 106); № 597 від 17.09.2010 року на суму 1750,80 грн., у т.ч. ПДВ 291,80 грн. (а.с. 103);

- податкові накладні на загальну суму 545388,80 грн. у тому числі ПДВ 90898,14 гривень: № 176 від 26.04.2011р. на суму 330120,00 грн., у т.ч. ПДВ 55020 грн. (а.с.114); № 112 від 26.07.2010 р. на суму 130000,00 грн. у т.ч. ПДВ 21666,67 грн. (а.с. 112);№ 522 від 16.09.2010р. на суму 69198,00 грн. у т.ч. ПДВ 11533,00 грн. (а.с. 180);№ 655 від 29.09.2010р. на суму 12760,00 грн. у т.ч. ПДВ 2126,67 грн. (а.с. 179);597 від 21.09.2010р. на суму 1750,80 грн., у т.ч. ПДВ 291,80 грн. (а.с. 104);593 від 21.09.2010р. на суму 1560,00 грн., у т.ч. ПДВ 260,00 грн. (107);

- платіжні доручення: № 286 від 22.04.2011 року на суму 100000,00 грн. (а.с.171); № 384 від 26.04.2011 року на суму 128 176,00 грн. (а.с. 172); № 473 від 10.05.2011 року на суму 72400,00 грн. (а.с. 173); 972 від 21.09.2010 року на суму 1750,80 грн. (а.с.102); 693 від 23.07.2010 року в сумі 130000 грн. (а.с.113); № 975 від 29.09.2010 року на суму 127600 грн. (а.с.109); № 947 від 16.09.2010 року в сумі 69198,00грн. (а.с.111); 948 від 17.09.2010 року в сумі 1560,00 грн. (а.с.105); 972 від 21.09.2010 року в сумі 1750,80 грн. (а.с.102).

- акти приймання-передач (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с. 119-125).

Судом встановлено, що ПП "Комманд" на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстровано платником ПДВ (а.с.145).

19.08.2010 року ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" було подано податкову декларацію з ПДВ за липень 2010 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП "Комманд" в сумі - 21666,67 гривень (а.с. 156-159).

19.10.2010 року ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" було подано податкову декларацію з ПДВ за вересень 2010 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП "Комманд" в сумі - 14211,47 гривень у тому числі 11533,00 грн., 2126,67 грн., 260,00 грн., 291,86 грн. (а.с. 160-163).

19.05.2011 року ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" було подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2011 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП "Комманд" в сумі - 55020,00 гривень (а.с. 164-166).

Судом також встановлено, що 05.04.2011 року між ПП "Базис Торг" (виконавець) та ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" (замовник) було укладено договір про надання послуг. (а.с.69-70).

На виконання цього договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- акт наданих послуг №19 (а.с. 99-100);

- платіжне доручення №368 від 16.05.2011 року на суму 2592,00 грн. (а.с.101);

- податкові накладні на загальну суму 2592,00 грн. у тому числі ПДВ 432,00 гривень, № 27 від 16.05.2011р. на суму 2592,00 грн. у тому числі ПДВ 432,00 грн. (а.с.98).

Судом встановлено, що ПП "Базис Торг" на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстровано платником ПДВ.

18.07.2011 року ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" було подано податкову декларацію з ПДВ за червень 2011 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП "Базис Торг" в сумі - 432,00 гривень (а.с. 138-140).

Судом встановлено, що 04.10.2011 року між ПП "Укрторгпартнер" (виконавець) та ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" (замовник) було укладено договір про надання послуг(а.с.71-72).

На виконання цього договору позивачем до матеріалів справи долучені:

- акт наданих послуг №262 та №310 (а.с. 79-80);

- платіжні дорученнч: № 1449 від 24.10.2011 року на суму 1800,00 грн. (а.с.95); № 1428 від 19.10.2011 року на суму 2904,00 грн. (а.с.97).

- податкові накладні на загальну суму 4704,00 грн. у тому числі ПДВ 784,00 гривень: № 59 від 24.10.2011р. на суму 1800,00 грн. у тому числі ПДВ 300,00 грн. (а.с.94); № 96 від 19.10.2011р. на суму 2904,00 грн. у тому числі ПДВ 484,00 грн. (а.с.96).

ПП "Укрторгпартнер" на момент здійснення господарських відносин з позивачем було зареєстровано платником ПДВ.

13.12.2011 року ПАТ "Турисько-оздоровчий комплекс "Судак" було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2011 року, з Додатком № 5, відповідно до якого позивачем було включено до складу податкового кредиту суму ПДВ, сформовану за результатами його взаємовідносин з ПП "Укрторгпартнер" в сумі - 784,00 гривень, у тому числі 300,00 грн., 484,00 грн. (а.с. 133-135).

Суд зазначає, що при вирішенні цієї справи він керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Станом на 2010 рік вимоги законодавства щодо віднесення витрат підприємства до валових витрат були встановлені ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Щодо висновків податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту за рахунок цих взаємовідносин, судова колегія зазначає наступне.

В 2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що 01.01.2011 року набув чинності Податковий Кодекс України.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару у перевіряє мий період, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з контрагентами господарського договору на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільно-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки акт № 1927/22-01/02606072 від 29.11.2012 року про порушення платником податків вимог Податкового законодавства України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача 20.12.2012 року № 0001652201, № 0001662201.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.13 у справі № 801/286/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва