Ухвала суду № 31914224, 12.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13491/12/0170/13

12.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 07.02.13 у справі № 2а-13491/12/0170/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" (вул. Гоголя/пров.Гер. Аджимушкая, буд.113/6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2012 №0007782204 та №0007792204,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2012 №0007782204 та №0007792204 - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.10.2012 №0007782204 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 271060,00 грн., у тому числі 221862,00 грн. основного платежу та 49198,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 29.10.2012 №0007792204 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 335341,00 грн., у тому числі 274572,00 грн. основного платежу та 60769,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" судовий збір у розмірі 2078,89 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В іншій частині позовних вимог -відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13 року та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом № 100224411 Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРІМ-СЕРВІС" з 02.05.2009 зареєстроване платником податку на додану вартість.

З 24.09.2012 по 28.09.2012 податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ПРІМ-СЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначені податку на прибуток та податок на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Сіті буд", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Базис торг" за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 (з 01.04.2010 по 3.12.2011).

Метою перевірки було підтвердження правових взаємовідносин із ПП "Сіті буд", ПП "Кримспецтехнолоджи", ПП "Комманд", ПП "Базис торг" за 2 квартал 2010 року, 3 квартал 2010 року, за 4 квартал 2010 року, за 1 квартал 2011 року , за 2 квартал 2011 року, за 4 квартал 2011.

За результатами перевірки складений акт від 15.10.2012 №7531/22-1/32673070яким встановлені порушення позивачем:

- підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.6, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 227058,00 грн., у тому числі за травень 2010 року у сумі 9195,00 грн., за червень 2010 року у сумі 36532,00 грн., за липень 2010 року у сумі 52196,00 грн., за серпень 2010 року у сумі 44741,00 грн., за вересень 2010 року у сумі 25465,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 19730,00 грн., за листопад 2010 року у сумі 11569,00 грн., за грудень 20110 року у сумі 7378,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 7287,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 1760,00 грн., за травень 2011 року у сумі 11080,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 125,00 грн.;

- пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування підприємств", підпункту 14.1.191 статті 14, пункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток у сумі 282526,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 57159,00 грн. за З квартал 2010 року у сумі 153002,00 грн., за 4 квартал 2010 року у сумі 48347,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 9108,00 грн. за 2 квартал 2011 року - 14766,00 грн., за 4 квартал 2011 року- 144,00 грн.

На підставі даних акту перевірки позивачем 29.10.2012 прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0007782204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 278823,00 грн., у тому числі 227058,00 грн. за основним платежем та 51765,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення №0007792204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 347154,00 грн., у тому числі 282526,00 грн. за основним платежем та 64628,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

З період з 01.04.2010 по 31.12.2011 ТОВ "ПРІМ-СЕРВІС" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 325956,00 грн.

Судом встановлено, що 30.08.2010 укладений договір поставки №173 між позивачем та з ПП "Кримспецтехнолоджі".

На підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем долучені до матеріалів справи наступні документи:

- витратні накладні: від 01.09.2010 №1158, від 01.10.2010 № 1416, від 11.10.2010 №1500, від 21.10.2010 № 1521, від 01.11.2010, від 11.11.2010 № 1696, від 22.11.2010 №1711, від 01.12.2010 № 1838 , від 13.12.2010 №1863,від 21.12.2010 №1886 ,від 04.01.2011 №20,витратної накладної від 01.02.2011 №205;

- податкові накладні від 01.09.2010 №1158, від 15.10.2010 №1416, від 25.10.2010 №1500, 29.10.2010 №1521, від 12.11.2010 № 1670, від 24.11.2010 №1696, від 30.11.2010, від 01.12.2010, від 13.12.2010 №1863,від 21.12.2010 №1886, від 04.01.2011 №20,від 01.02.2011 №205.

- свідоцтва про реєстрацію САА 641222.

У подальшому засоби "Полідез" та "Сані-Пак" були реалізовані підприємству "Авіс" згідно витратних та податкових накладних від 02.09.2010, 01.10.2010, 11.10.2010, 21.10.2010,01.11.2010,01.11.2010, 11.10.2010,22.11.2010,01.12.2010, 13.12.2010, 21.12.2010, 01.04.2011,01.02.2011, копії яких долучені до матеріалів справи. Вид та кількість проданих товарів відповідає кількості товарів придбаних у ПП "Кримспецтехнолоджі".

30.04.2010 між позивачем та ТОВ "Базис Торг" був укладений договір поставки №116/43, на підтвердження виконання якого, позивачем надані: витратна накладна від 13.05.2010 №366 та податкова накладна від 13.05.2010 №366 був придбаний засіб "Полідез" у кількості 270 л на загальну суму 55170,72 грн. у тому числі ПДВ 9195,12 грн.

Згідно витратної накладної від 01.06.2010 №607 та податкової накладної від 01.06.2010 №607 був придбаний засіб "Полідез" у кількості 900,00 л на загальну суму 183902,40 грн., у тому числі ПДВ 30650,40 грн.

Згідно витратної накладної від 09.06.2010 №644 та податкової накладної від 09.06.2010 №644 був придбаний засіб 12 САМ 28 у кількості 3 шт. на загальну суму 24570,00 грн., у тому числі ПДВ 4095,00 грн.

Згідно витратної накладної від 16.06.2010 №651 та податкової накладної від 16.06.2010 №651 був придбаний Геліоколектор ВСБ-368 (нерж.) у кількості 10 шт. на загальну суму 10725,00 грн., у тому числі ПДВ 1787,50 грн.

Згідно витратної накладної від 01.06.2010 №938 та податкової накладної від 01.07.2010 №938 були придбані засоби "Полідез" у кількості 1400,00 л та "Сані-Пак" у кількості 300 шт. на загальну суму 288878,40 грн., у тому числі ПДВ 48146,40 грн.

Згідно витратної накладної від 01.08.2010 №1192 та податкової накладної від 01.08.2010 №1192 були придбані засоби "Полідез" у кількості 1300,00 л та "Сані-Пак" у кількості 300 шт. на загальну суму 268444,80 грн., у тому числі ПДВ 44740,80 грн.

Геліоколектор ВСБ-368 (нерж.) у кількості 10 шт. на загальну суму 11000,04 грн., у тому числі ПДВ 1833,34 грн. був проданий позивачем ТОВ "Центр спелеотуризму "Онікс тур", що підтверджується витратною накладною від 17.06.2010 та податковою накладною від 17.06.2010 №128, а також довіреністю на отримання матеріальних цінностей від 17.06.2010 №110.

Згідно податкової накладної від 26.07.2010 №1056 та акту виконаних робіт від 26.07.2010 для позивача були виконані роботи з виготовлення макету, друку постеру, розміщення рекламних матеріалів, податку на рекламу на загальну суму 24401,31 грн., у тому числі ПДВ 4050,01 грн.

Згідно витратної накладної від 21.04.2011 та податкової накладної від 21.04.2011 №169 позивачем був придбаний у ПП "Команд" засіб "Полідез" у кількості 50 л на загальну суму 10561,20 грн., у тому числі ПДВ 1760,20 грн., згідно витратної накладної від 10.05.2011 №1090 та податкової накладної від 10.05.2011 №38 був придбаний засід "Полідез" у кількості 90 л та засід "Сані-Пак" у кількості 100 шт. на загальну суму 20012,16 грн. у тому числі ПДВ 3335,36 грн.

Згідно витратної накладної від 13.05.2011 №1100 та податкової накладної від 13.05.2011 №63 був придбаний засіб "Полідез" у кількості 220,00 л на загальну суму 46469,28 грн.

Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.

Судова колегія зазначає, що при вирішенні цієї справи суд керувався положеннями нормативних актів у редакціях, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту -Закон № 168).

Законом №168 передбачалось право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до пункту 1.7. Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені статтею 7 Закону №168.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі по тексту -Порядок № 165).

Згідно з підпунктом 7.2.4. пунктом 7.2 статті 7 Закону №168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податковий кредит звітного періоду, згідно з пунктом. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вищезазначені норми кореспондуються з нормами Податкового Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість, у випадку підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств визначений розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що в даному випадку єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Таким чином, єдиними та достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Порядок, підстави та строки сплати податку на прибуток, надання податкової звітності до набрання чинності Податковим кодексом України було встановлено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року N 333/94 (далі по тексту -Закон), підпункту 11.1 якого передбачені такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства, згідно з підпунктом 20.1. статті 20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Щодо посилання відповідача на акти від 06.04.2012 №27/22/37081640, №10/22/36165986, №32/22/37081766, №17/22/36693441 про неможливість проведення зустрічної звірки, судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Таким чином, проведення зустрічних звірок спрямовано на співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів.

Згідно з п. 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 №1232, орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Разом з тим, відповідач, в порушення вказаного порядку, замість довідки було складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки, що є порушення податкового законодавства.

Також, судова колегія звертає увагу, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок від 06.04.2012 не є належним доказом на підтвердження фіктивності проведених позивачем господарських операцій з ПП "Сіті Буд", ПП "Базис торг", ПП "Комманд", ПП "Кримспецтехнолоджи».

Щодо висновків відповідача про укладення позивачем договорів без мети настання реальних наслідків, оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством, судова колегія зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки від 18.09.2012, проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України.

Об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Разом з тим, згідно акту виконаних робіт від 30.11.2010 та податкової накладної від 30.11.2010 №1714, ПП "Кримспецтехлоджі" надані послуги з проведення рекламної компанії в Інтернеті на загальну суму 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 995,85 грн.

Згідно акту виконаних робіт від 20.12.2010 та податкової накладної від 30.12.2010 №2112 ПП "Кримспецтехлодожі" надані послуги з реклами на загальну суму 150,00 грн., у тому числі ПДВ 24,90 грн.

За актом виконаних робіт від 26.06.2010 ПП "Базіс-Торг" надані послуги з виготовлення макету, друку постеру та розміщенню рекламних матеріалів на загальну суму 24401,31 грн., у тому числі ПДВ 4050,01 грн.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів впливу наданих рекламних послуг на результати господарської діяльності ТОВ "Прим-Сервіс".

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок про недоведеність правомірності включення вказаних сум до складу валових витрат та податкового кредиту позивача.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції здійснив вірний аналіз діючого законодавства та дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.13 у справі № 2а-13491/12/0170/13 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва