Ухвала суду № 31914215, 12.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/127/13-а

12.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № 471 від 05.06.13

представник позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_4, довіреність № 16 від 18.01.13

представник відповідача - Севастопольської митниці Державної митної служби України - Агабабян Сергій Суренович, довіреність № 03-08/685 від 04.02.13

розглянувши апеляційні скарги Севастопольської митниці Державної митної служби України та Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В ) від 29.03.13 у справі № 827/127/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

до Севастопольської митниці Державної митної служби України (пл. Нахімова, 5-А,м. Севастополь,99011)

Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі (вул. Балаклавська, 9,Севастополь,99011)

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, відмови у визнанні митної вартості, стягнення надмірно сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 29.03.13 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Севастопольської митниці Державної митної служби України, Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, відмови у визнанні митної вартості, стягнення надмірно сплачених коштів - задоволені.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2/00289 від 21.11.2012 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000250/2 від 21.11.2012 року.

Визнано протиправною та скасовано відмову Севастопольської митниці Державної митної служби України у визнанні заявленої митної вартості, викладеної у листі вих. № 19-36/0017 від 02. 01.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99011, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) надмірно сплачені суми ввізного мита в розмірі 4 637, 54 грн. та податку на додану вартість у розмірі 31 844, 44 грн., всього стягнуто 36 481, 98 грн.

Стягнуто з Державного Бюджету України (код ЄДРПОУ 38022717, ГУ ДКС України у м. Севастополі, МФО 824509, р/р 31214206784001, код платежу 35884906) шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України у м.Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 9) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99011, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в СФ "Приватбанк", МФО 324935) судові витрати у розмірі 364, 82 коп.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач - Севастопольська митниця Державної митної служби України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 29.03.13 та прийняти нове рішення.

Також, не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач - Головне Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 29.03.13 та прийняти нове рішення.

Враховуючи, що апеляційні скарги стосуються одного й того ж рішення суду першої інстанції, судова колегія з метою повного, всебічного та своєчасного розгляду справи вважає можливим об'єднати апеляційні скарги Севастопольської митниці Державної митної служби України та Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі в одне провадження для спільного апеляційного розгляду.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 12.06.13 представник відповідача - Севастопольської митниці Державної митної служби України підтримав доводи апеляційних скарг з підстав, зазначених в ній.

Представники позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечували.

Представник відповідача - Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.11.2012р. з метою митного оформлення декларантом до Севастопольської митниці було надано вантажну митну декларацію № 123030000/2012/004309 від 21.11.2012р., а також декларацію митної вартості за формою ДМВ -1, згідно яких було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого складала за інвойсом № 215055 від 18.10.2012р. - 66 100 дол. США (у тому числі інжир розмір №6 - 3,20 дол. США/1 кг; інжир розмір №8 - 2,79 дол. США/1 кг; інжир розмір №9 - 2,60 дол. США/1 кг) що по курсу валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 528 337,30 грн.

Декларантом при визначені митної вартості товару було використано основний метод - за ціною договору (вартістю операції).

У прийнятті ВМД 123030000/2012/004309 від 21.11.2012р. Севастопольською митницею було відмовлено з причин проведення митної оцінки, про що оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 123030000/2012/00289 від 21.11.2012р. та винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № 123030000/2012/000250/2 від 21.11.2012р., згідно з яким митна вартість товару склала 3,56 дол. США за 1 кг інжиру без врахування різноманітності сортів, загальна вартість - 85 440,00 дол. США, що по курсу валюти на момент декларування 7,993 еквівалентно 682 921,92 грн.

Севастопольською митницею при визначенні митної вартості товару було використано другорядний - резервний метод, згідно з п.п. "г" ч.1 ст. 57, ст. 64 Митного кодексу України.

Не погодившись с визначеною митним органом митною вартістю, декларант Позивача - TOB "Крим-Транзит" звернувся до Севастопольської митниці з заявою № 04/Т від 04.07.2012 згідно ст. 55 Митного кодексу про випуск товарів у вільне використання під сплату та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу. Севастопольською митницею було погоджено випуск товару під сплату гарантій.

Для оформлення випуску товару під гарантію була оформлена та подана ВМД 123030000/2012/004328 від 22.11.2012 із зазначенням вартості товару, визначеної Севастопольською митницею за резервним методом.

Відповідно до зазначеного рішення Севастопольської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів та у відповідності з ВМД 123030000/2012/004328 від 22.11.2012р. зобов'язання позивача перед бюджетом склали: 140 681,92 грн. (код 028 у розмірі 20% "Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності) замість 108 837,48 грн. по ВМД № 123030000/2012/004309 від 21.11.2012р.; 20 487,66 грн. (код 020 у розмірі 3% "ввізне мито") замість 15 850,12 грн. по ВМД № 123030000/2012/004309 від 21.11.2012р.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 сплачено в якості грошової застави суму ПДВ та ввізного мита згідно з митною вартістю, визначеною Севастопольською митницею, в повному обсязі шляхом направлення передплати на розрахункові рахунки Севастопольської митниці.

Таким чином, сума сплаченого Позивачем за ВМД 123030000/2012/004328 від 22.11.2012р. ПДВ в розмірі 31 844,44 грн. за кодом 028 (=140 681,92 грн. - 108 837,48 грн.) та ввізного мита 4637,54 грн. за кодом 020 (=20 487,66 грн. - 15 850,12 грн.) склали суму грошової застави, у розумінні ст. 313 Митного кодексу.

Факт сплати митних платежів, в т.ч. грошової застави підтверджується платіжними дорученнями № 7085 від 16.11.2012р. на суму 45 600, 00 грн., № 7087 від 16.11.2012р. на суму 59200,00 грн., № 7116 від 22.11.2012р. на суму 57 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із ч.2 статті VII ГААТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Відповідно до ч.2 ст.51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту здійснюється за наступними методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Застосовуючи останній резервний метод при визначенні митної вартості товару митний орган, зокрема, послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.

Проте такий висновок відповідача є необґрунтованим, враховуючи вищенаведене.

Ст. 53 Митного кодексу встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів

Судом встановлено, що до Севастопольськії митниці були надані наступні документи:

1)декларація митної вартості та в якості документа, підтверджуючого числові значення складових митної вартості декларантом надана калькуляція, складена виробником щодо вартості товару б/н від 18.10.2012, згідно якої детально визначено числові значення складових митної вартості товару у відповідних вартостях згідно інвойсу;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 703 від 30.11.2011р та додатки до нього;

3) рахунок-фактура (інвойс) № 215055 від 18.10.2012.

У зв'язку з тим, що за умовами контракту (п.4.3) платежі за контрактом здійснюються в строк до 90 календарних днів з дати постачання - банківські платіжні документи на час митного оформлення були відсутні, але вартість товару за інвойсом в розмірі 66100,00 дол. США була сплачена в передбачений контрактом строк, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 7248 від 21.12.2012.

Інші платіжні та/або бухгалтерські документи щодо ввезеного товару були відсутні Транспортні (перевізні) документи не оформлялися у зв'язку з тим, що витрати на транспортування були включені у вартість товару згідно з умовами постачання за контрактом СРТ Євпаторія, Україна (згідно Інкотермс 2000). Також отриманий товар не підлягав ліцензуванню, страхування товару не здійснювалося.

СРТ UА Євпаторія, згідно Інкотермс 2000 (аналогічні умови поставки зазначено також в розділі 15 самого Рішення), що відповідно до термінології Інкотермс 2000 - "термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. У зв'язку з чим, у Позивача (що є Покупцем за Контрактом) відсутні будь які обов'язки щодо оплати перевезення товару, та відповідно відсутні будь-які банківські платіжні документи, щодо сплати перевезення.

Відповідно до ч.3 ст. 53 Митного кодексу, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 Митного кодексу, митним органом у рішенні зазначається вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом.

Позивачем в строки (80 календарних днів) передбачені ст. 55 Митного кодексу були надані додатково витребувані документи, а саме:

- платіжне доручення в іноземній валюті №7248 від 21.12.2012р;

- копія висновку ДП "Держзовнішінформ" вих № 11/1684 від 10.12.2012р.

У висновку ДП ДІАЦМЗТР "Держзовнішінформ" від 10 грудня 2012 року № 11/1684, серед іншого зазначено, що аналіз досліджених документів свідчить, що контрактні

ціни:

- сушений інжир №6/кількість 3000 кг/ за ціною 3,20 доларів США за кг

- сушений інжир №8/кількість 10000 кг/ за ціною 2,79 доларів США за кг

- сушений інжир №9/кількість 11000 кг/ за ціною 2,60 доларів США за кг

на умовах поставки СРТ Євпаторія (Україна) (відповідно до "Інкотермс-2000") для доставки вищевказаного сушеного інжиру згідно інвойсу № 215055 від 18.10.2012р. на суму 66 100,00 дол. США відповідають рівню цін компанії-виробника.

Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що позивачем були виконані в повному обсязі вимоги митного органу щодо надання належних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а митним органом, в свою чергу, рішення про коригування митної вартості прийняте лише на підставі наявної інформації щодо раніше визначених митних вартостей подібних товарів з розрахунку 3, 56 дол. США за 1 кг, що свідчить про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості прийняте виключно на підставі даних статистичної бази Держмитслужби - БД ЄАІС ДМСУ.

Колегія суддів звертає увагу, що відмова митниці в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності, зокрема, висновку ДП ДІАЦМЗТР "Держзовнішінформ".

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.03.2010 по справі К-40508/09.

Постановою КМ України №310 від 29.03.2001 ДП ДІАЦМЗТР "Держзовнішінформ" передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Відповідно до п. 6 ч.4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою КМ України №777 від 26.05.2007, встановлено, що Міністерство економіки України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог національного законодавства та міжнародних договорів України" аналізує стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та розробляє пропозиції щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за ними.

Таким чином, висновок ДП ДІАЦМЗТР "Держзовнішінформ" №11/1684 від 10.12.2012 є належним доказом щодо заявленою позивачем митної вартості товару.

Севастопольська митниця листом вих. № 19-36/0017 від 02.01.2013р. після розгляду додаткових документів повідомила про залишення без змін рішення про коригування митної вартості.

Колегія суддів вважає відмову митниці, викладену у листі вих. № 19-36/0017 від 02.01.2013р. протиправною з огляду на таке.

Грошові кошти сплачені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 при митному оформленні товару, на адресу Митного органу в бюджетну установу мали статус грошової застави, таким чином у разі задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування актів на підставі яких такі грошові кошти були сплачені, позивач має право вимагати повернення сплачених грошових коштів в розмірі 36 481,98 грн., виходячи з наступного.

Як встановлено ст. 310 Митного кодексу України, у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Колегія суддів звертає увагу, що інших способів надання фінансових гарантій Митним Кодексом не передбачено.

Згідно зі ст. 313 Митного кодексу України, внесення грошової застави здійснюється у валюті України.

Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.

При виконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню особі, яка внесла цю заставу, або уповноваженій нею особі не пізніше трьох банківських днів.

Повернення грошової застави може здійснюватися у будь-якому митному органі, навіть якщо вона вносилася на рахунок іншого митного органу.

За письмовою заявою особи, яка внесла грошову заставу, або уповноваженої нею особи кошти, внесені як грошова застава, можуть бути використані для сплати митних платежів або для забезпечення сплати митних платежів за іншим зобов'язанням зазначеної особи перед митними органами.

Кошти, внесені як грошова застава, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, у 30-денний строк підлягають поверненню особі, яка вносила ці кошти, або уповноваженій нею особі, а у разі неможливості такого повернення підлягають перерахуванню до державного бюджету.

При невиконанні зобов'язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів, що підлягає сплаті, перераховується до державного бюджету із сум грошової застави.

Порядок внесення грошової застави та її повернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, яким згідно з Указом Президента України від 08.04.2011р. №446/2011 є Міністерство Фінансів України.

Згідно зі ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Пп. 5 п. 9 Розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, визнання протиправним та скасування рішення митного органу, внаслідок прийняття якого позивачем здійснена переплата до бюджету відповідних сум, є підставою для задоволення вимоги про стягнення за рахунок бюджету суми надмірно сплачених податків.

Виконання рішень про стягнення коштів з Державного бюджету здійснюється у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання ГУ ДКСУ у м. Севастополі на Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних платежів та інших платежів помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом ДМСУ від 20.07.2007р. №618, оскільки вказаний Порядок регулює позасудове повернення платнику податків надмірно сплачених до бюджету податків та інших платежів, які повертаються за його заявою митним органом у добровільному порядку і з приводу яких не виникає спорів.

Отже, при розгляді питання щодо сплати та повернення митних платежів положення Митного кодексу є спеціальними нормами щодо інших норм, які встановлені зокрема Податковим кодексом та іншими законами.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Севастопольської митниці Державної митної служби України та Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 29.03.13 у справі № 827/127/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва