Рішення № 31914090, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1587/13 11.06.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

про стягнення 13 317 917, 88 грн.

та за зустрічним позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Васильченко Т.В.

Куркотова Є.Б.

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача: Півень Д.О. за довіреністю № 91/2012/12/05-1 від 05.12.2012 р.;

від відповідача: Гутій І.В. за довіреністю № 115-Д від 25.12.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення заборгованості у розмірі 13 317 917, 88 грн., в тому числі: 12 728 797, 30 грн. основного боргу, 423 624, 72 грн. 3% річних, 165 495,86 грн. інфляційних втрат та 68 820, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 320886 від 14.11.2003 р. позивач поставив відповідачу теплову енергію, за яку останній розрахувався частково, внаслідок чого у нього за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2013 р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 12 728 797, 30 грн. З метою захисту власних прав та законних інтересів, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1587/13 та призначено її до розгляду на 20.02.2013 р.

20.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що відповідач скористався своїм правом та пред'явив до суду зустрічну позовну заяву у справі.

У судовому засіданні 20.02.2013 р. судом було оголошено перерву до 26.02.2013 р.

25.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису.

Також, 25.02.2013 р. поштовим зв'язком через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, якою він просить суд спонукати ПАТ "Київенерго" укласти договір реструктуризації на основну суму боргу за Договором № 320886 від 14.11.2003 р. на постачання теплової енергії в гарячій воді на термін 60 місяців з затвердженням відповідного графіку платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2013 р. прийнято зустрічний позов КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.02.2013 р., у зв'язку з неявкою представника позивача за первісним позовом, відкладено на 26.03.2013 р.

26.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи, проведення якої він просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення якої поставити питання: Чи відповідають визначені ПАТ "Київенерго" обсяги споживання теплової енергії за договором № 320886 від 14.11.2013 р. за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2013 р. у Гкал договірним тепловим навантаженням з урахуванням фактичної температури теплоносія? Яка дійсна кількість теплової енергії, що затрачена ПАТ "Київенерго" на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 320886 від 14.11.2013 р. за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2013 р.? Які фактичні обсяги споживання теплової енергії КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" за договором № 320886 від 14.11.2013 р. за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2013 р.?

Клопотання обґрунтоване тим, що в будинках, які обслуговуються відповідачем, встановлені обмежувальні шайби, які спроможні подавати обмежену кількість теплоносія, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач виставляє завищені рахунки. Крім того, відповідач вказує на те, що протягом опалюваного сезону на його адресу постійно надходять скарги від споживачів щодо незадовільного опалення приміщень.

У судовому засіданні 26.03.2013 р. від представника позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, яким він проти її задоволення заперечує, вказуючи на те, що Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" не поширюється на взаємовідносини між сторонами, оскільки він регулює відносини між відповідачем та мешканцями відповідних будинків, які він обслуговує. При цьому, позивач звертає увагу на те, що за змістом п. 28 Правил користування тепловою енергією визначено право, а не обов'язок сторін укласти угоду з реструктуризації заборгованості.

Також, у судовому засіданні 26.03.2013 р. від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він проти її задоволення заперечує, посилаючись на те, що кредитором за спірним договором є позивач, а боржниками, на його думку, населення та орендарі. При цьому, як зазначає відповідач, позивачем, в тому числі, не враховано визначених законодавством строків оплати за комунально-житлові послуги для населення та орендарів, та крім того проігноровано тарифи та порядок розрахунків, що затверджені КМДА для споживачів.

У судовому засіданні 26.03.2013 р. судом винесену ухвалу, якою продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено перерву до 10.04.2013 р.

10.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київську міську державну адміністрацію. Клопотання мотивоване тим, що відповідно до умов Договору сторони зобов'язались керуватись тарифами, затвердженими КМДА, проте як ПАТ "Київенерго" проводить, згідно з твердженнями відповідача, відповідні нарахування за іншими показниками.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. вирішено призначити колегіальний розгляд справи. Розгляд заявлених відповідачем клопотань відкладено до встановлення фактичних обставин справи. Зокрема, судом враховано роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України в постанові № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", за змістом яких питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, - судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. справу №910/1587/13 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Ломака В.С., судді Васильченко Т.В., Куркотова Є.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 910/1587/13 до свого провадження та призначено її до розгляду на 21.05.2013 р.

15.05.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові документи у справі та клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої він просить суд поставити питання: Яким є обсяг теплової енергії, спожитої згідно договору № 320886 від 14.11.2013 р. за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2013 р., розрахований відповідно до прядку, передбаченого умовами п. 8 Додатку № 2 до Договору? Чи відповідає розрахований позивачем обсяг спожитої теплової енергії та її вартість, що вказані в табуляграмах за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2013 р. обсягу спожитої теплової енергії, визначеного відповідно до порядку його розрахунку, передбаченого умовами п. 8 Додатку № 2 до Договору? Чи вірно позивачем були розраховані та застосовані щомісячні розрахункові коефіцієнти при обчисленні обсягів та вартості спожитої теплової енергії для потреб централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.10.2010 р. по 01.01.2013 р., на постачання теплової енергії в гарячій воді? У зв'язку з подачею цього клопотання відповідач просить суд не розглядати клопотання, яке було заявлено усно в судовому засіданні 10.04.2013 р.

У судовому засіданні 21.05.2013 р. судом винесену ухвалу, якою продовжено строк вирішення спору на 15 днів та оголошено перерву до 11.06.2013 р.

11.06.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи, в яких він вказує на те, що Додатком № 1 до Договору сторонами було погоджено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного Додатку, продовжується на кожний наступний рік. Від відповідача станом на 20.05.2013 р., згідно з твердженнями позивача, були відсутні будь-які заяви чи скарги на недотриману теплову енергію або рішення суду з цього приводу. Також, позивач звертає увагу на те, що укладений між сторонами Договір є груповим, тобто частина будинків згідно з Додатком № 7 до Договору обладнана приладами обліку, проте як абонентам, які таких приладів не мають, щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії, згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді.

У судовому засіданні 11.06.2013 р. судом розглянуто клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи та вирішено його залишити без задоволення через необґрунтованість.

Так, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України в № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач не наводить ґрунтовних пояснень, яким чином поставлені ним питання впливають на предмет судового розгляду у даній справі, зважаючи на те, що за змістом укладеного між сторонами Договору та матеріалів справи облік спожитої теплової енергії здійснюється на підставі показань приладів обліку та згідно договірних навантажень і як вбачається з матеріалів справи, саме на підставі наданих відповідачем відомостей обліку споживання теплової енергії позивачем визначено розмір спожитої теплової енергії у спірний період.

Також, у судовому засіданні 11.06.2013 р. судом розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі Київської міської державної адміністрації в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та вирішено в його задоволенні відмовити, оскільки відповідачем в порушення приписів ст. 27 ГПК України належним чином не обґрунтовано, яким чином прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обов'язки КМДА відносно однієї і сторін, або порушити її права та законні інтереси.

У судовому засіданні 11.06.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2003 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено Договір № 320886 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4 Договору, позивач зобов'язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком Споживача за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звірки взаєморозрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою;

- корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерв в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого Споживачем акта за підписом повноваженого представника Постачальника).

Сповіщати Споживача в 5-денний термін про зміну тарифів на: теплову енергію, технічне обслуговування.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.5 Договору зобов'язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначенні у додатку 1 не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору, в п. п. 4, 8, 9, 10 цього додатку передбачено, що дата зняття Споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця.

У разі відсутності у Споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Згідно з п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 оформлену Постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник Постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, Споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок Постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно з п. 4.1. Договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.3.).

Доказів припинення дії Договору сторонами не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував належним чином зобов'язань з оплати поставленої позивачем теплової енергії, внаслідок чого у нього за спірним договором утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 12 728 797, 30 грн., що підтверджується відповідними обліковими картками (табуляграмами), відомостями споживання теплової енергії та розрахунком позивача, який відповідачем не оспорюється.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, проте як у задоволенні зустрічного позову слід відмовити, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у відповідності до п. 10 Додатку 2 до Договору, споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв взяв на себе зобов'язання з оплати поставленої позивачем теплової енергії, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю її вартості, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є законними та обґрунтованими.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу до сплати 423 624, 72 грн. 3% річних, 165 495,86 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.

Доводи, покладені в основу його заперечень, не узгоджуються зі змістом укладеного між сторонами Договору та є безпідставними.

Так, помилковими є твердження відповідача про те, що кредитором за спірним Договором є позивач, а боржниками - населення та орендарі, оскільки такий Договір укладений між позивачем та відповідачем і на права та обов'язки третіх осіб своєї дії не розповсюджує.

Посилання на приписи ст. 511 ЦК України в даному випадку є необґрунтованими, оскільки вказана стаття наголошує на тому, що у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора, а не обов'язки. Тобто, дана норма визначає третю особу як додаткового суб'єкта зобов'язання, який однак не є його стороною: боржником або кредитором.

Так, чинним законодавством не дозволяється без згоди особи покласти на неї обов'язок вчинити якусь дію або утриматися від вчинення такої дії на користь однієї із сторін договору, стороною якого вона не є. Зобов'язання може породжувати для третьої особи тільки права щодо боржника та (або) кредитора.

При цьому, слід відмітити, що можливість покладення самостійно боржником виконання зобов'язання на третю особу передбачає стаття 528 ЦК України, однак в такому випадку мова йдеться не про додаткового суб'єкта зобов'язання, а про суб'єкта виконання, оскільки третя особа в розумінні ст. 528 ЦК України не має прав у зобов'язанні та не має визначених зобов'язанням обов'язків.

Крім того, за змістом ст. 618 ЦК України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Що стосується посилань відповідача на не врахування позивачем строків оплати за комунально-житлові послуги, які встановлені для населення та орендарів, суд відзначає, що відносини щодо порядку розрахунків між сторонами визначено умовами укладено між сторонами Договору, який у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, не розірваний та є діючим на момент вирішення спору по суті. У випадку незгоди з таким порядком, відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з пропозицією змінити в цій частині його умови.

У свою чергу, розглядаючи позовні вимоги за зустрічним позовом, суд відмічає їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки ні умови укладеного між сторонами договору, ні чинне законодавством не створює для відповідача за зустрічним позовом обов'язку укласти з позивачем за зустрічним позовом договір реструктуризації боргу.

Так, Закон України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", на який посилається позивач за зустрічним позовом, не поширюється на взаємовідносини між сторонами, оскільки він регулює відносини між підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг та громадянами - мешканцями відповідних будинків, які такі підприємства обслуговують.

Крім того, слід звернути увагу на те, що вимагаючи укладення спірного господарського договору за рішенням суду позивач за зустрічним позовом не дотримався загального порядку укладання господарських договорів, передбаченого ст. 181 ГК України щодо викладення, підписання та надання другій стороні запропонованого ним проекту договору.

До того ж, заявивши вимоги до відповідача про укладення договору за рішенням суду позивач не подав до суду проекту такого договору.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач за первісним позовом неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленої позивачем теплової енергії, первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, проте як в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, Печерський район, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 12 728 797 (дванадцять мільйонів сімсот двадцять вісім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 30 коп. основного боргу, 423 624 (чотириста двадцять три тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 72 коп. 3% річних, 165 495 (сто шістдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 86 коп. інфляційних втрат та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді Т.В. Васильченко

Є.Б. Куркотова