Постанова № 31911796, 11.01.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

11 січня 2012 р. (17:31) Справа №2а-16032/11/0170/7

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Маргарітова М.В., при секретарі Лотакові А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора Залізничного району м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим

до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

про стягнення заборгованості у сумі 3400,00 грн.,

за участю представників:

прокурор - Березовіченко Ю.Ю., посвідчення № 10180;

від позивача - Новіков А.В., довіреність №07 від 11.01.2012р.

від відповідача - не з'явився,

Обставини справи: Прокурор Залізничного району м. Сімферополя АР Крим в інтересах держави в особі Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 3400,00 грн. заборгованості зі штрафних санкцій, нарахованих за порушення вимог законодавства про рекламу.

Прокурор у судовому засіданні, що відбулось 11.01.2012р., підтримав позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений шляхом направлення на адресу відповідача судової повістки рекомендованим листом, який отриманий останнім 04.01.2012р. (а.с. 19). Заперечення на позов не надав, причини неявки суду не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи прокурора та позивача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією законами України.

Пунктом 7 ч.1 ст.3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Так, судом встановлено, що 11.05.2011р. посадовою особою Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в м. Сімферополь зафіксована (фото фіксація) ознака порушення Закону України "Про рекламу", в результаті чого був складений протокол від 11.05.2011р. про наступне: СПД ОСОБА_2 розташовано рекламний носій у вигляді сіті-лайт без спеціального дозволу на право розміщення за адресою: АДРЕСА_1, що є ознакою порушення Закону України "Про рекламу" (зворотній бік а.с. 9).

Даний рекламний носій має такий зміст: «SPA Салон Клеопатра» наращивание ресниц, стратизирование зубов, татуаж, пирсинг, услуги косметолога… парикхмахерские услуги… массаж: атицелюлитный, общий, лечебный…Сауна инфракрасная, тренажеры, гидромассажная ванна… АДРЕСА_2, т.НОМЕР_2».

Як вбачається з матеріалів справи, 12.11.2010р. ОСОБА_2 особисто отримала для виконання припис № 43 від 11.11.2010 р. про необхідність демонтувати рекламну конструкцію, або надати до департаменту архітектури, містобудівництва та земельних відносин міської ради необхідні документи (зворотній бік а.с. 13).

Листом від 16.02.2011р. № 02-30-305 відповідача було повідомлено про необхідність у строк до 28.02.2011р. укласти угоду та отримати дозвіл на розміщення рекламних носіїв на території м. Феодосії відповідно до діючого законодавства (а.с. 12).

Вимогою про надання інформації від 12.05.2011р. №1232 для відповідача встановлено строк для надання до відділу організаційно-правового, фінансового забезпечення, реклами та розгляду звернень громадян Управління на розгляд справи інформації у вигляді завірених відповідним образом копій документів щодо пояснення по факту даного порушення та надання інформації про усунення порушення, документально підтвердженої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами відповідно з п.5 ст.27 Закону України «Про рекламу», надати в письмовому вигляді інформацію про усунення виявлених недоліків, надати копію свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкту господарювання, дозвіл на розміщення об'єкту сфери послуг, ліцензію на надання послуг лікувального масажу, спеціальний дозвіл, копії сертифікатів на продукцію. Разом із зазначеним забезпечити явку відповідальної особи до Управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим (а.с. 9). Зазначена вимога отримана відповідачем 17.05.2011р.

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України "Про рекламу" від 03.07.1996, № 270/96-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 270/96-ВР під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону № 270/96-ВР вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Частиною 1 ст.16 Закону № 270/96-ВР встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96-ВР: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 270/96-ВР рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні органу державної влади під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення органу державної влади, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного органу державної влади та його посадових осіб до суду.

Таким чином, на підставі зазначеного протоколу позивачем 07.06.2011р. прийнято рішення №1406-р, яким відповідач зобов'язаний на підставі ч.1 ст.16, ч. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу" сплатити у встановлені законодавством строки штраф у розмірі 3400,00грн. та у триденний строк після оплати штрафу письмово повідомити державний орган у справах захисту прав споживачів, який наклав стягнення, вказавши номер та дату платіжного доручення, по якому оплачений штраф (надати копію квитанції) (а.с. 7).

Крім того, відповідач повідомлений про те, що у разі невиконання рішення сума штрафу стягується у судовому порядку.

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 27 Закону передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть: рекламодавці, винні: у замовленні реклами продукції, виробництво та/або обіг якої заборонено законом; у наданні недостовірної інформації виробнику реклами, необхідної для виробництва реклами; у замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; у недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; у порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо реклама розповсюджується ними самостійно; виробники реклами, винні у порушенні прав третіх осіб при виготовленні реклами; розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами

Відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: рекламодавців за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 10 частини 1 статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи мають право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем рішення №1406-р від 07.06.2011р. у встановленому законом порядку оскаржено не було.

Приймаючи до уваги, що відповідачем у порядку ст. 71 КАС України не було надано жодного доказу на підтвердження того, що рішення про накладення штрафу винесено з порушенням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що прокурор правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3400,00грн. заборгованості.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 11.01.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 16.01.2012р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 3400,00грн. до Державного бюджету АР Крим Кіровського району: 21081100, ОКПО 34740520, р/р 31116106700116, МФО 824026, ГУ ГК України в м. Сімферополь.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Маргарітов М.В.