Ухвала суду № 31910953, 14.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Аканов О.О.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року справа №805/1983/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарьок М.Г.

Білак С.В.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 р. по справі № 805/1983/13-а (головуючий І інстанції Аканов О.О.) за позовом Приватного малого виробничо-впроваджувального підприємства «Протех» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2012 року,-

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2012 року: № 0000092201/26435 з податку на прибуток у сумі 494305 грн., № 0000102201/26434 з податку на додану вартість у сумі 429801 грн. та штрафних санкцій у сумі 30446,75 грн.; № 0000172202/26458 пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у сумі 850 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 р. позов задоволено, внаслідок чого скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012 року: № 0000092201/26435 з податку на прибуток у сумі 494305 грн., № 0000102201/26434 з податку на додану вартість у сумі 429801 грн. та штрафних санкцій у сумі 30446,75 грн.; № 0000172202/26458 пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у сумі 850 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідач вважає правомірним, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Податковий орган вважає, що позивачем не доведено відповідними первинними бухгалтерськими документами реальність здійснення господарських операцій з придбання дизельного палива та бензину у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВР-Компані».

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 за результатами якої складено акт від 05.11.2012 № 2109/22-1-13540086 та згідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.11.2012 року: № 0000092201/26435 з податку на прибуток у сумі 494305 грн., № 0000102201/26434 з податку на додану вартість у сумі 429801 грн. та штрафних санкцій у сумі 30446,75 грн.; № 0000172202/26458 пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у сумі 850 грн.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.11.2012 року № 0000092201/26435 та № 0000102201/26434 послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог:

- підпункту 138.2, підпункту 138.8.1 пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 494305грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 354230 грн., 3 квартал 2011 року на суму 140075 грн.;

- пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 429801 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 83579 грн., за травень 2011 року на суму 125158 грн., за червень 2011 року на суму 99289 грн., за липень 2011 року на суму 48670 грн., за серпень 2011 року на суму 73105 грн.;

Податковий орган вважає, що позивачем не доведено відповідними первинними бухгалтерськими документами реальність здійснення господарських операцій з придбання дизельного палива та бензину у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВР-Компані».

У п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно п.п. 138.1.1. п. 138.1, п.138.6 наведеної статті витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами п.139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Факт придбання позивачем дизельного палива та бензину у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВР-Компані» підтверджується наданими до матеріалів справи відповідними первинними бухгалтерські документи, а саме: рахунками фактури, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними; подорожніми листами вантажного автомобіля; паспортами якості і сертифікату відповідності на бензин; паспортами якості і сертифікату відповідності на дизпаливо. Оплата отриманої продукції підтверджується відповідними банківськими виписками. Позивачем також надано свідоцтва на автозаправну станцію, технічні паспорти на автобензовози, письмові інструкції щодо безпечного перевезення газойлю, дизельного палива і бензину моторного, яка узгоджена УДАЇ МВС України в Донецькій області 25.06.2009, узгодження маршрутів дорожнього перевезення небезпечних вантажів з УДАЇ МВС України в Донецькій області.

Надходження дизельного палива та бензину на склад позивача підтверджується також журналом обліку надходження нафтопродуктів за 2011 рік; карточками рахунку № 281 (зберігання на складі бензину та дизпаливо).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомлення-рішенням від 27.11.2012р.№ 0000172202/26458 на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно з пунктом 2 статті 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" тягне відповідальність, передбачену статтею 16 Декрету КМУ від 19.02.93 N15-93 та відповідно до абзацу другого пункту 2.7 Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 «про затвердження Положення про валютний контроль» позивачеві було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД у сумі 850 грн.

При здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", частини другої статті 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року „Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами", пункту 2 та пункту 3 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.95 N 207 „Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами" в частині порушення термінів декларування валютних цінностей у територіальному управлінні Національного банку України станом на 01.07.2011, 01.10.2011, 01.01.2012, 01.04.2012, 01.07.2012 року.

Згідно до п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» 19 лютого 1993 року N 15-93( з урахуванням змін та доповнень) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

У п. 2 ст.16 цього Декрету встановлено, що за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

За приписами наведеної норми санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача повноважень на застосування штрафних санкцій за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а тому правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення .

З огляду на приписи ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства" та Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 «про затвердження Положення про валютний контроль».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 р. по справі № 805/1983/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 р. по справі № 805/1983/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г.Сухарьок

С.В. Білак