Рішення № 31910316, 19.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9544/13 19.06.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 77 476,50 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Галков І.О. - представник за довіреністю б/н від08.04.2013 р.06.12.2012р.

від відповідача: Ніколаєв О.С. - представник за довіреністю б/н від 09.01.2012 р.

В судовому засіданні 19.06.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд до Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення боргу у розмірі 77 746,50 грн за договором фінансового лізингу №1139/12/2007 від 25.12.2007 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.12.07 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» та Фірма "Т.М.М."- товариство з обмеженою відповідальністю уклали договір фінансового лізингу №1139/12/2007, згідно якого позивач, як лізингодавець, зобов'язався набути у свою власність техніку (далі по тексту - майно) згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач, як лізингоодержувач, зобов'язався прийняти його на умовах договору та вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі зазначені в додатку №1 до договору. За доводами позивача, відповідач не виконав зазначені положення Договору в частині щодо сплати платежів а саме: за 55-59 періоди згідно Графіку внесення платежів, у зв'язку з чим, у останнього утворилася заборгованість у розмірі 75 266,85 грн. Крім цього, з посиланням на п. 9.5. Договору та ст. 625 ЦК України позивач також просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 2 053,85 грн, інфляційні витрати у розмірі 15,03 грн та 3% річних у розмірі 410,77 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2013р. порушено провадження у справі № 910/9544/13 за вказаним позовом та призначено справу до розгляджу у судовому засіданні на 19.06.2013 р.

31.05.2013 р. відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечує, з наступних підстав. Так, відповідач стверджує, що умовами п.п. 7.1-7.5 розділу 7 договору фінансового лізингу сторонами фактично визначено акий платіж як комісія лізингодавця, яка підлягає сплаті виключно внаслідок збільшення курсу Долару США по відношенню до гривні, однак такий платіж не передбачений ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг». А тому, відповідач вважає, що пункти 7.1. - 7.5. розділу 7 Договору фінансового лізингу суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 та порушують загальні принципи права, і як наслідок є нечинними. Крім іншого, відповідач не погоджується з розрахунком розміру щомісячних лізингових платежів з урахуванням курсу НБУ для Долара США, оскільки курс Долара встановлений на дату 25.12.2007р., тоді як позивач розраховує заборгованість за вищим курсом.

У судовому засідання 19.06.2013 р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, що залучені до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві та просив суд відмовити у позові повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ст. 638 ЦК України).

25.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець, позивач) та Фірмою "Т.М.М." - товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач, відповідач) було укладеного договір фінансового лізингу №1139/12/2007 (далі - договір), за умовами якого позивач, як лізингодавець, зобов'язався набути у свою власність техніку (далі по тексту - майно) згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач, як лізингоодержувач, зобов'язався прийняти його на умовах договору (п. 1.1. договору).

За умовами пункту 2.3. договору, вартість майна, що передається лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 685 515,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 11 419,17 у.о., виражена в гривнях України.

Згідно з п. 3.1. договору передача лізингодавцем майна, а також необхідних комплектуючих та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акта здачі-прийняття майна.

З моменту підписання акту здачі-прийняття майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобов'язання лізингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг вважаються виконаними (п. 3.7. договору).

На виконання п. 3.7. договору, позивачем було передано у користування відповідача предмет лізингу, а саме автомобіль дорожній комбінований на шасі МАЗ - 533702 (кількість - 1 штука), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000226 від 19.06.2008 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБП № 614820 від 17.06.2008 року. Вартість переданого майна складає 3 660 003,80 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору, сторони погодили, що валютою договору являється умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена у гривнях України та дорівнює одному Долару США по курсу відповідно до п. 7.1.1 договору.

У відповідності з положеннями пунктів 7.5, 7.6. договору лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід'ємною частиною Договору.

За умовами п. 7.7. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання майна, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Згідно з п. 7.1.2 договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як результат суми лізингового платежу, який виражається в «у.о.» згідно «Графи 3» додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2. (Курс 2 - це курс, встановлений НБУ для одного Долара США на дату встановлену для проведення наступного лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (п. 7.1.1. Договору). При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривнях і розрахована як вираження відповідної суми в «у.о.» вказаної в «Графі 4» додатку №1 і Курсу 1. (Курс 1 - це курс, встановлений НБУ для одного Долара США на 25.12.2017 р. (п. 7.1.1. Договору).

30.07.2009 р. сторонами було укладено додаткову угоду №1139/12/2007-R до договору фінансового лізингу №1139/12/2007 від 25.12.2007р., відповідно до якої були внесені зміни до графіку внесення платежів.

На виконання умов договору № 1139/12/2007 від 25.12.2007 р. позивач передав відповідачу предмет лізингу - автомобіль дорожній комбінований на шасі МАЗ - 533702 (кількість - 1 штука), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000226 від 19.06.2008 року та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБП № 614820 від 17.06.2008 року. Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем виконано своє зобов'язання за Договором фінансового лізингу № 1139/12/2007 від 25.12.2007 р.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно положень п.3 ч.2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг"лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Сторони домовилися, що лізингові платежі нараховуються за кожен період строку фінансового лізингу. Розмір, порядок і строки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначаються у Графіку внесення платежів (п.п. 7.5., 7.6. договору).

Частина 2 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За доводами позивача, відповідач належним чином не виконує зобов'язання за договором № 1139/12/2007 від 25.12.2007 р. щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 75 266,85 грн за період з грудня 2012 р. по травень 2013 р.

Доказів сплати вказаних лізингових платежів відповідачем суду не надано. Натомість відповідач стверджує, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки відповідач вважає, що п.п. 7.1.-7.5. розділу 7 договору фінансового лізингу від 25.12.2007 року №1139/12/2007 є нечинними.

З такими доводами відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне

У відповідності до ч. 1 ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Частиною 2 ст. 524 ЦК України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч.2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна визначається в договорі у гривнях.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦК України).

Згідно з приписами ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом

Відповідно до п. 1 Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного Банку України від 04.02.1998 року №34, валюта долар США, так само як і євро, віднесена до вільно конвертованої валюти, яка широко використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та продається на головних валютних ринках світу і дозволяється для здійснення інвестицій в Україну, та банківські метали (1 група).

Відтак, чинне законодавство України визначаючи національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі № 12/149, що, відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковим для всіх судів України.

Не погоджується суд з твердженням відповідача, що позивачем невірно здійснюється розрахунок розміру щомісячних лізингових платежів з урахуванням курсу НБУ для Долара США, оскільки за переконанням відповідача, курс Долара встановлений на дату 25.12.2007р., тоді як позивач розраховує заборгованість за вищим курсом.

Як було вище зазначено, сторонами договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (додаток №1 до договору).

Крім іншого, відповідно до п. 7.4. договору, сторони погодили, що сума авансового платежу, підлягає сплаті в гривнях, розраховується як створення суми авансового платежу, зазначеного в додатку № 1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Долара США на дату встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів використовується курс НБУ встановлений для одного Долара США на дату, визначену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Також, п. 7.1.2. передбачено, що поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як результат суми лізингового платежу, який виражається в «у.о.» згідно «Графи 3» додатку №1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2.

Тобто, умовами договору сторони погодила порядок та розмір оплати лізингових платежів.

Так, згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З огляду на наведене вище, факт наявності основної заборгованості за договором фінансового лізингу № 1139/12/2007 від 25.12.2007 року за 55-59 періоди, згідно графіку внесення платежів у відповідача перед позивачем на суму 75 266,85 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем. Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 75 266,85 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути на свою користь з відповідача штрафні санкції за невиконання договірних зобов'язань у вигляді неустойки - 2 053,85 грн, інфляційні витрати - 15,03 грн та 3% річних - 410,77 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 9.5. договору сторони передбачили, що у випадку, якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплату визначених договором платежів, то лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки в розмірі 0,25 (двадцять п'ять сотих) % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу в перші п'ять днів прострочки і 0,5 (п'ять десятих) % від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу починаючи з шостого дня прострочки.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно нарахована неустойку за не виконання договірних зобов'язань. Розмір неустойки за прострочені платежі за Договорами фінансового лізингу за розрахунками позивача становить 2 053,85 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦКУ).

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності, визначених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги розрахунки, що додані до матеріалів справи, а також те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за Договором фінансового лізингу, суд вважає правомірним нарахування інфляційних витрат у розмірі 15,03 грн та 3% річних у розмірі річних у розмірі 410,77 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком позивача.

Згідно статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б, ідентифікаційний код 14073675) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2; Бізнес-Центр «Реноме», ідентифікаційний код 33104543) суму основного боргу 75 266 (сімдесят п'ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 85 коп., неустойку у розмірі 2 053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн. 85 коп., 3 % річних у розмірі 410 (чотириста десять) грн. 77 коп., інфляційні втрати у розмірі 15 (п'ятнадцять) грн 03 коп. та судовий збір в розмірі 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.