Постанова № 31909929, 13.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 925/202/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Авдеєва П.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Сіндряков О.В. - дов. від 05.07.2012 року № 14-412

від відповідача: Кучеренко С.П. - дов. від 08.01.2008 року № 33

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" на рішення господарського суду Черкаської області від 23.04.2013 року

у справі № 925/202/13-г (суддя Потапенко В.В.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України"

до: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз"

про: стягнення 9 568 168 грн. 13 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулось Публічне акціонерне товариство ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" про стягнення з відповідача 9 568 168 грн. 13 коп. заборгованості по договору № 120 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, з яких: 7 350 075 грн. 65 коп. основного боргу, 107 843 грн. 29 коп. інфляційних, 480 315 грн. 99 коп. 3 % річних та 1 629 933 грн. 20 коп. пені.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.04.2013 року позов було задоволено частково.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства ,,Черкасигаз" (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 03361402) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 107 843 грн. 29 коп. інфляційних, 480 315 грн. 99 коп. 3 % річних, 1 629 933 грн. 20 коп. пені та 68 820 грн. судового збору. У частині стягнення 7 350 075 грн. 65 коп. провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 23.04.2013 року по справі № 925/202/13-г в частині стягнення 66 131,16 грн. інфляційних, 69 487,19 грн. пені та 963,48 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неповно з'яcовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2013 року апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 925/202/13-г у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2013р. було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/202/13-г наступний склад колегії: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді - Іоннікова І.А., Авдеєв П.В.

В судовому засіданні 13.06.2013 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Черкасигаз" (покупець) було укладено договір № 120 на купівлю-продаж природного газу (договір), відповідно до п.п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ ,,Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України", для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (в обсягах природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями), надалі споживачам, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Згідно пунктів 2.1., 3.5. договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 298 400,0 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до пункту 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі споживачів покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.3).

Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4.).

Згідно п. 5.1., 5.2. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 709,0196 грн. без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 709,0196 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 850,8235 грн.

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 362,76 грн.

Порядок оплати за газ встановлений пунктом 6.1. Договору та здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 -го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 11.1. договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

До договору № 120 від 30.09.2011 року було укладено додаткові угоди № 1 від 30.09.2011 року, № 2 від 11.10.2011 року, № 3 від 31.01.2012 року, якими було погоджено зміну ціни газу та тарифів на послуги з транспортування природного газу.

На виконання умов договору згідно з Актами приймання - передачі природного газу в період з жовтня 2011 року до березня 2012 року включно позивач передав відповідачу природний газ в обсязі 23 710,646 тис. м. куб. на загальну суму 28 919 357 грн. 37 коп., а саме: у жовтні 2011 року - 1 559,210 тис. м. куб. на суму 1 892 231,56 грн.; у листопаді 2011 року - 3 681,469 тис. м. куб. на суму 4 467 770,12 грн.; у грудні 2011 року - 3 610,030 тис. м. куб. на суму 4 381 072,92 грн.; у січні 2012 року - 5 069,170 тис. м. куб. на суму 6 201 157,22 грн.; у лютому 2012 року - 6 058,759 тис. м. куб. на суму 7 411 729,57 грн.; у березні 2012 року - 3 732,008 тис. м. куб. на суму 4 565 395,98 грн.

В лютому 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 9 568 168 грн. 13 коп. заборгованості по договору № 120 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, з яких: 7 350 075 грн. 65 коп. основного боргу, 107 843 грн. 29 коп. інфляційних, 480 315 грн. 99 коп. 3 % річних та 1 629 933 грн. 20 коп. пені, обґрунтовуючи позовні вимоги несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого природного газу, що є порушенням умов договору.

Після порушення провадження у справі, згідно заяв від 14.02.2013 р. № 745/29, від 14.03.2013 року № 1055/10 про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги шляхом проведення взаємозаліку припинено зобов'язання відповідача на суму 7 350 075,65 грн. на підставі договорів про відступлення права вимоги: № 14/6711 від 31.10.2012 р. на суму 7 111 477,53 грн. та № 14/6713 від 31.10.2012 р. на суму 238 598,12 грн.

На підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України судом першої інстанції було припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7 350 075,65 грн., так як сторони врегулювали спір шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог після звернення до суду.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідачем же в апеляційній скарзі зазначено, що рішення підлягає частковому скасуванню в частині в стягнення 66 131,16 грн. інфляційних, 69 487,19 грн. пені оскільки вони як позивачем так і судом були невірно обраховані.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині з наступних підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.

Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до с. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення інфляційних в сумі 107 843 грн. 29 коп., 480 315 грн. 99 коп. 3 % річних та 1 629 933 грн. 20 коп. пені.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Судом першої інстанції при винесенні рішення було встановлено, що мало місце прострочення основного грошового зобов'язання, тому вимоги щодо стягнення з відповідача процентів річних в сумі 480 315 грн. 99 коп. є обґрунтованими, арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню, з чим погоджується судова колегія.

Однак, при обрахунку суми пені за прострочення виконання грошового зобов'язання судом першої інстанції невірно було визначено, що строк позовної давності в один рік не збіг.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ч. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК із вимогою про стягнення штрафних санкцій особа може звернутися до суду протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання. Відповідно до матеріалів справи, пеня розрахована починаючи з 14.01.2012 року, тоді як позов подано 06.02.2013 року.

Зробивши відповідний перерахунок, колегія суддів прийшла до висновку про те, що сума пені становить 1 560 446,01 грн.

Зокрема відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що розмір інфляційних втрат за весь час прострочення в розмірі 107 843,29 грн., що задоволений судом першої інстанції, обрахований невірно та не відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, рекомендаціям Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, встановила наступне.

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 ,,Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Колегія суддів вважає, що при розрахунку інфляційних втрат позивачем не було дотримано вказаних рекомендацій, та, відповідно перевіривши розрахунок інфляційних втрат в сумі 41 712,13 грн., наданих апелянтом, вважає його правильним та обґрунтованим.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є обгрунтованими, рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 1 629 933, 20 грн., інфляційних втрат в сумі 107 843, 29 грн. підлягає зміні в частині розміру пені - 1 560 446,01 грн. та інфляційних втрат в сумі - 41 712,13 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими є підставами для зміни рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації ,,Черкасигаз" на рішення господарського суду Черкаської області від 23.04.2013 року по справі № 925/202/13-г - задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 23.04.2013 року по справі № 925/202/13-г змінити в частині п. 2 резолютивної частини рішення, виклавши його в наступній редакції:

,,Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ,,Черкасигаз" (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 03361402) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 41 712,13 грн. інфляційних, 480 315,99 грн. - 3% річних, 1 560 446,01 грн. - пені, витрати по сплаті судового збору в сумі 68 820, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити."

3.В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу в цій частині - без задоволення.

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія ,,Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) на користь Відкритого акціонерного товариства ,,Черкасигаз" (18000, м. Черкаси, вул. Громова, 142, код ЄДРПОУ 03361402) 1 366,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5.Справу № 925/202/13-г повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 17.06.2013 р.

Головуючий суддя Гаврилюк О.М.

Судді Іоннікова І.А.

Авдеєв П.В.