Постанова № 31906487, 13.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 910/3362/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Чугаєнко О.М. за довіреністю,

Коробко О.В. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

на рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року

у справі № 910/3362/13 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромісто»

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромісто» про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 1 від 01 квітня 2012 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 910/3362/13 (суддя Кошик А.Ю.) у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 910/3362/13 та прийняти нове.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.06.2013 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення є необ'єктивним, необґрунтованим та винесеним з грубим порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

За твердженням позивача, суд першої інстанції, в порушення норм чинного законодавства, не дослідив належним чином ті обставини, на яких ґрунтувались позовні вимоги позивача.

Також, позивач стверджує про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив клопотання позивача про призначення почеркознавчої експертизи підпису особи, що підписала договір, яке було вмотивовано тим, що у позивача відсутній оригінал цього договору, що ставить факт підписання під сумнів.

Позивач до судового засідання, що відбулось 13.06.2013 року, не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності позивача є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромісто» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (покупцем) було укладено Договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в терміни та в порядку, визначені даним договором, продавець зобов'язався передати у власність покупця насіння сої в обсязі 500 тон, ціна одної тони становить 9400 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити за нього визначену грошову суму - ціну товару, у відповідності з додатками до даного договору.

Товар постачається покупцю продавцем з дотриманням Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС», у редакції 2010 року, у вказане Покупцем, згідно замовлення, місце поставки; базисні умови поставки, місце та дата поставки Товару (партії товару) зазначаються у додатку до Договору, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Договір підписаний з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромісто» Директором Коробко Оленою Едуардівною, що діє на підставі Статуту, з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» - Генеральним директором Дубіною Раїсою Олександрівною, що діє на підставі Статуту. Договір скріплений печатками обох підприємств.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання Договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу № 1 від 01.04.2012 року, укладеного між ТОВ "Агромісто" та ТОВ "Лотуре-Агро" недійсним з моменту його укладення.

В обґрунтування таких позовних вимог позивач посилався на те, що згідно ст.203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, та, згідно Статуту позивача, для укладення будь-яких господарських договорів необхідний дозвіл засновників товариства, який оформлюється у формі Протоколу загальних Зборів Засновників товариства, який у даному випадку не надавався.

Також, позивач посилався на положення ст. 227 ЦК України, відповідно до якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним,

Крім того, за твердженнями позивача, в спірному Договорі не визначено таку істотну умову, як строк поставки, що на думку позивача, також є підставою для визнання його недійсним.

Судова колегія погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Позивач заперечує дійсність спірного договору з підстави підписання його з боку позивача Генеральним директором з перевищенням повноважень, наданих Статутом та законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» створено та діє на підставі Статуту, зареєстрованого Голосіївського РДА у місті Києві 09.09.2011 року, за реєстровим номером 10681050035015386 з наступними змінами та доповненнями (надалі - Статут).

Згідно п. 9.1. Статуту, Управляння Товариством здійснюється Загальним Зборами Учасників (вищий орган) та Дирекцією (виконавчий орган).

Згідно наявного матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» станом на 15.08.2011 року, керівником цієї юридичної особи є Дубіна Раїса Олексіївна. Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить жодних відомостей щодо наявності жодних обмежень щодо повноважень зазначеного керівника позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, передбачено, що у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно п. 2.18 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин», розглядаючи справи про визнання недійсними правочинів, вчинених керівником товариства з перевищенням повноважень, господарським судам необхідно виходити з положень частини третьої статті 92 ЦК України, якою передбачено, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 9.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» за загальним правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вносяться відомості щодо юридичної особи:

прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори; дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не було внесено жодних відомостей про наявність обмежень керівника ТОВ "Лотуре-Агро" щодо представництва від імені цієї юридичної особи.

За таких обставин суд робить висновок про те, що ТОВ «Агромісто» не знало та не могло знати про наявність обмежень повноважень керівника позивача на дату укладення спірного Договору, та, з огляду на таке, з урахуванням положень ст. 92 Цивільного кодексу України, у будь-якому випадку будь-які обмеження повноважень щодо представництва Генеральним директором ТОВ "Лотуре-Агро" Дубіною Раїсою Олексіївною у даному випадку, у правовідносинах, що стосуються укладання спірного договору, не має юридичної сили.

Щодо посилань позивача на перевищення його Генеральним директором наданих йому Статутом повноважень судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 цього ж кодексу визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач стверджує, що Генеральний директор діяв з перевищенням повноважень та, всупереч положенням Статуту, уклав спірний договір без згоди Загальних зборів учасників.

Судовою колегією встановлено, що згідно п. 9.4.23 до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить попереднє узгодження, зокрема, будь-яких правочинів, що передбачають придбання або відчуження Товариством активів (майна) на суму, що перевищує дозволену Бюджетом Товариства на поточний період на 5 відсотків і більше; будь-яких правочинів, що передбачають здійснення Товариством витрат на суму, що перевищує дозволену Бюджетом Товариства на поточний період на 5 відсотків і більше; ухвалення будь-якої угоди (правочину, договору тощо), що укладається не в межах звичайної діяльності Товариства.

Проте, позивачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що сума спірного договору перевищує дозволену Бюджетом Товариства на поточний період на 5 відсотків і більше.

До матеріалів справи не додано Бюджету позивача як затвердженого у встановленому порядку розпису та плану доходів і видатків ТОВ «Лотуре-Агро».

Позивачем взагалі жодним чином не зазначено, яка саме сума дозволена бюджетом підприємства у спірний період.

Суд не приймає до уваги також посилання позивача на положення п. 9.4.26 Статуту, згідно якого до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить ухвалення будь-якої угоди (правочину, договору тощо), що укладається не в межах звичайної діяльності Товариства, з огляду на наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» станом на 15.08.2011 року видом діяльності позивача є, зокрема вирощування зернових та технічних культур, Згідно витягу з ЄДРПОУ, наданого Головний Управлінням статистики у м. Києві станом на 01.04.2013 року, видом діяльності ТОВ «Лотуре-Агро» за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Тобто, оскільки спірний договір укладений щодо купівлі-продажу насіння сої в обсязі 500 тон., судова колегія робить висновок про те, що він укладений в межах звичайної діяльності позивача.

За таких обставин, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини перевищення повноважень особою, що підписала з боку позивача спірний договір.

Посилання позивача на положення ст. 227 Цивільного кодексу України судова колегія не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 наведеної статті правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Наведена стаття передбачає правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти.

Аналіз наведеної норми дозволяє зробити висновок про те, що вона регулює не відносини щодо наявності чи відсутності повноважень у керівника юридичної особи на вчинення правочину, наданих Вищим органом управління, а відносини щодо наявності чи відсутності власне у юридичної особи права на укладання відповідних правочинів.

Разом з тим, види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначається Законом України «Про ліцензування».

З матеріалів справи не вбачається наявність у юридичних осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» або Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромісто», обмежень щодо вчинення правочинів купівлі-продажу насіння.

З таких обставин, колегія суддів робить висновок про те, що позовні вимоги ж безпідставними, необґрунтованими, а місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в їх задоволенні.

Судова колегія також дійшла висновку про те, що судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підпису Дубіни Р.О. на спірному Договорі, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не наведено обставин щодо належної обґрунтованості сумнівів, що підпис належить іншій особі, не надано документів, на яких підпис достовірно належить Дубіні Р.О. і візуально відрізняється від підписів на спірному Договорі.

Також, згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 року № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

У даному випадку, підставою позовних вимог у даній справі є укладення спірного договору Генерального директором позивача з перевищенням повноважень, що обумовлює відсутність підстав для призначення почеркознавчої експертизи підпису, який наявний в спірному договорі.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 910/3362/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» на рішення господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 910/3362/13 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» на рішення господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 910/3362/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.04.2013 року у справі № 910/3362/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3362/13 повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2013 року.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.