Постанова № 31906458, 13.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. Справа№ 910/1239/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

від позивача: Бонтлаба В.В. - за довіреністю

від відповідача: Захаренко Є.В. - за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 року

у справі № 910/1239/13 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро"

про стягнення 7429050,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології", звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" 5832342,42 грн. суми основного боргу, 30% річних в розмірі 286849,81 грн., пені у розмірі 143390,18 грн., штрафу у розмірі 1166468,49 грн., адвокатських витрат в розмірі 50000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 року у справі № 910/1239/13 (суддя Гулевець О.В.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" задоволено частково.

Так, наведеним рішенням провадження у справі № 910/1239/13 в частині стягнення основного боргу в розмірі 1000000,00 грн. припинено; стягнуто з відповідача на користь позивача: 4832342,42 грн. - основного боргу; 143056,20 - пені; 286849,81 грн. - 30% річних; 1166486,48 грн. - штрафу, 49997,75 грн. - витрат на послуги адвоката, а також 68816,91 грн. - судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, відповідно до якої просить апеляційний суд скасувати рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 143056,20 грн. - пені, 286849,81 грн. - 30% річних, 1166486,48 грн. - штрафу, 49997,75 грн. - витрат на послуги адвоката, 68816,91 грн. - витрат по оплаті судового збору, та прийняти в цій частині нове рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013р. у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В., апеляційна скарга прийнята до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.06.2013 року.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення є необ'єктивним та винесеним з грубим порушенням норм матеріального та процесуального законодавства. Наведене, за твердженням апелянта, виявилось в неправомірному стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України.

Апелянт зазначає також про те, що розмір пені та 30% річних розрахований позивачем невірно, а суд такі розрахунки не перевірив та суми пені та 30% річних в розмірах, що значно завищені.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

20.02.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу № КП 20-02-2012р. (далі - Договір), відповідно до умов якого визначено умов купівлі-продажу насіння на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п. 2.1 Договору, асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною та/або накладних документах на відпуск товару (видаткових накладних).

Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний договір (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору товар може передаватися відповідачу партіями.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить до відповідача після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом позивачем товару (п. 4.7. Договору).

Пунктом 5.5. даного Договору, сторони визначили та погодили, що оплата товару згідно даного Договору проводиться наступним чином: 30% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 24.02.2012 р., 15% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.11.2012 р., 55% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.12.2012 р.

Позивач на виконання умов Договору здійснив поставку відповідачу товар на загальну суму 8242217,75 гри., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000060 від 26.03.2012 р., на суму 920576,80 грн.; № РН-0000067 від 27.03.2012 р., на суму 777 259,73 грн.; № РН-0000071 від 28.03.2012 р., на суму 732277,00 грн.; № РН-0000073 від 29.03.2012 р., на суму 366 138,50 грн.; № РН-0000078 від 30.03.2012 р., на суму 368 230,72 грн.; № РН-0000147 від 24.04.2012 р., на суму 515008,00 грн.; № РН-0000158 від 26.04.2012 р., на суму 724 230,00 грн.; № РН-0000162 від 28.04.2012 р., на суму 635 713,00 грн.; № РН-0000169 від 04.05.2012 р., на суму 643760,00 грн.; № РН-0000178 від 07.05.2012 р., на суму 643 760,00 грн.; № РН-0000182 від 11.05.2012 р., на суму 643 760,00 грн.; № РН-0000183 від 11.05.2012 р., на суму 643760,00 грн.; № РН-0000186 від 22.05.2012 р., на суму 418 444,00 грн.; № РН-0000206 від 29.05.2012 р., на суму 209300,00 грн. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №1054 від 23.03.2012 р., №1209 від 24.04.2012 р., №1247 від 04.05.2012 р., №1336 від 17.05.2012 р., №1413 від 29.05.2012 р., копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали надані для огляду в судовому засіданні.

Позивач виконав свої обов'язки за Договором у повному обсязі. Претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від відповідача на адресу позивача не надходило.

Проте, відповідачем свої зобов'язання за договором були виконані лише частково у сумі 2409875,33грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку позивача.

З огляду на викладене, внаслідок невиконання відповідачем у встановлені договором строки своїх зобов'язань за договором № КП 20-02-2012р від 20.02.2012р., у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на загальну суму 5832342,42 грн., яка заявлена позивачем до стягнення.

Судова колегія погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті рішення, виходячи з наступного.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось, відповідачем було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором № КП 20-02-2012р від 20.02.2012р. щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 5832342,42 грн.

Під час розгляду справи відповідачем було надано суду платіжне доручення №763 від 08.02.2013р., що підтверджує здійснення оплати заборгованості Договором купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу № КП 20-02-2012р. від 20.02.2012р. у розмірі 1000000,00 грн.

Обставини сплати відповідачем на користь позивача після порушення провадження у справі заборгованості в розмірі 1000000,00 грн. обумовлюють відсутність предмет спору в частині стягнення з відповідача боргу в наведеній сумі.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Також, відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1000000,00 грн., обґрунтовано припинено судом першої інстанції в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на встановлені обставини сплати відповідачем на користь позивача боргу за договором в розмірі 1000000,00 грн., то станом на час прийняття рішення у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 4832342,42 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем суми заборгованості у розмірі 4832342,42 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 4832342,42 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені місцевим господарським судом.

Неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу № КП 20-02-2012р. від 20.02.2012р. призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором, або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 8.2. Договору, за прострочення виконання зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу № КП 20-02-2012р. від 20.02.2012р., позивач нарахував відповідачу та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 143390,18 грн.

Судова колегія, здійснивши перерахунок пені, нарахованої за періоди: з 25.02.2012р. по 22.03.2012р., з 23.03.2012р. по 31.10.2012р., з 02.11.2012р. по 30.11.2012р., 02.12.2012р. по 21.01.2013р., встановила, що розмір пені розрахований позивачем невірно, та апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 143056,20 грн.

Разом з тим, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було перевірено суму пені, оскільки таке спростовується матеріалами справи.

Відповідно до п. 8.4. Договору відповідач у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь позивача штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Позивачем заявлено до суду вимогу про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1166468,49 грн.

Судом встановлено порушення відповідачем умов оплати вартості товару за договором купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу № КП 20-02-2012р. від 20.02.2012р., та вартість неоплаченого відповідачем у встановлені договором строки товару складала 5832342,42 грн.

З урахуванням викладеного, з огляду на наведені положення п. 8.4. договору та діючого законодавства України, у відповідача наявний обов'язок сплатити штраф у розмірі 20% від суми простроченої більше ніж на 30 календарних днів заборгованості, що дорівнює у даному випадку, за здійсненим апеляційним судом перерахунком 1166468,48 грн., як вірно визначено і судом першої інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1166468,48 грн.

Щодо тверджень апелянта про неправомірність одночасного стягнення з відповідача штрафу та пені судова колегія зазначає наступне.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У частині 6 цієї ж статті передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня і штраф визначено також частинами 2 і 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Пунктом 8.2. Договору сторони погодили, що за прострочення виконання зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення, а, згідно п. 8.4. Договору відповідач у випадку порушення умов оплати вартості товару сплачує на користь позивача штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Зазначені положення Договору відповідають вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання, є чинними.

При цьому, помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства є доводи заявника апеляційної скарги стосовно того, що стягнення штрафу та пені суперечить ст.61 Конституції України, оскільки відповідно до ч.1 ст.627 та ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами чинного в Україні законодавства не передбачено заборони стосовно одночасного стягнення пені та штрафу за порушення господарських зобов'язань. Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Натомість, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Наведена правова позиція викладена також в Постанові Вищого господарського суду України від 14.05.2013 року у справі № 5013/1532/12.

Позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 30% річних в сумі 286849,81 грн.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до 8.6. Договору відповідач у випадку прострочення оплати товару за користування коштами позивача сплачує на користь останнього 30% річних.

Відповідно до розрахунку позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 30% річних складає 286849,81 грн. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення 30 % річних у розмірі 286849,81 грн. вірно задоволена місцевим господарським судом.

Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача 50000,00 грн. - витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

15.01.2013 року між TOB "Високі аграрні технології" (замовник) та ФОП Бонтлаб Василь Васильович (виконавець) укладено договір про надання адвокатських (правових) послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику комплекс адвокатських правових послуг щодо аналізу правовідносин між замовником та TOB "Лотуре-Агро" (код ЄДРПОУ 34287465) далі - боржник, які виникли на підставі Договору №КП 20-02-2012 купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу від 20.02.2012 року, та видаткових накладних виписаних на підставі даного договору, що включає в себе: надання консультацій з приводу стягнення із ТОВ "Лотуре-Агро" заборгованості у розмірі 5832342 (п'ять мільйонів вісімсот тридцять дві тисячі триста сорок дві) гривні 42 копійки та штрафних санкцій; підготовки, написання та відправлення на адресу боржника від імені замовника позовної заяви про стягнення заборгованості, підготовки та подання від імені замовника до Господарського суду міста Києва позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 30% річних, штрафу та інфляційних витрат, які будуть нараховані виконавцем згідно чинного законодавства; виконання всіх процесуальних дій (виконання ухвал суду, надання документів, пояснень, уточнень, розрахунків), які необхідні для винесення рішення господарського суду з приводу стягнення з боржника заборгованості та штрафних санкцій.

Позивач, на виконання умов Договору № КП 20-02-2012 купівлі-продажу товару на умовах відстроченого платежу від 20.02.2012 року, здійснив оплату на користь ФОП Бонтлаб В.В. грошових коштів в розмірі 50000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №448 від 18.01.2013р., №449 від 21.01.2013р.

В матеріалах справи наявні свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката, які підтверджують статус Бонтлаб В.В. як адвоката.

Відповідно до частини п'ятої ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою юридичних послуг Бонтлаб В.В. у розмірі 49997,75 грн., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013 року у справі № 910/1239/13 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013 року у справі № 910/1239/13 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" на рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2013 року у справі № 910/1239/13 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2013 року у справі № 910/1239/13 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1239/13 повернути до суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 13.06.2013 року.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.