Рішення № 31906398, 17.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/1918/13 Головуючий 1 інст. - Бабенко Ю.П.

Справа № 2029/6347/2012 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: Макарова Г.О.,

Кружиліної О.А.,

при секретарі - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 січня 2013 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом та, у подальшому уточнив позовні вимоги, просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 14.01.2008 року у розмірі 225 958 грн. 69 коп. і судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 14.01.2008 року року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотечного кредиту № HAE2G40000004459, згідно якого відповідачка отримала у позивача кредит у розмірі 151 500 грн. під 15% річних на термін до 14.01.2028 року. У той же день з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором сторони уклали іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. Відповідачкою неодноразово порушувалися умови договору кредиту в частині своєчасного повернення суми кредиту з нарахованими відсотками, у зв'язку із чим станом на 26.10.2012 року у неї виникла заборгованість по вказаному вище кредитному договору в сумі 225 958 грн. 69 коп., яка складається із заборгованості: за кредитом - 58 201 грн., по процентам за користування кредитом - 116 439 грн. 46 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 51 317 грн. 68 коп.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволені повністю.

Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором і судовий збір в загальній сумі 228 218 грн. 27 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає рішення суду таким, що постановлено за недоведеністю обставин, які мають значення для справи; що висновки суду не відповідають обставинам справи; що при ухваленні рішення мало місце порушення норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування скарги ОСОБА_2 зазначає, що зміна відсоткової ставки за кредитним договором проведена ПАТ КБ «ПриватБанк» в порушення закону, що їй за порушення зобов'язання одночасно нараховувалася пеня та подвійна відсоткова ставка, що заборонено законом. Крім того, 14.12.2011 року відповідачка реалізувала предмет іпотеки і передала банку виручені кошти, виконавши таким чином свої зобов'язання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які брали участь у справі, отриманим при розгляді справи доказам дав належну правову оцінку у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України і постановив законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 213, 214, 215 ЦПК України.

Районним судом встановлено, що 14.01.2008 року року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотечного кредиту № HAE2G40000004459, згідно якого відповідачка отримала у позивача кредит у розмірі 151 500 грн. під 15% річних на термін до 14.01.2028 року. У той же день з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором сторони уклали іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Відповідачкою неодноразово порушувалися умови договору кредиту в частині своєчасного повернення суми кредиту з нарахованими відсотками, у зв'язку із чим у неї виникла заборгованість по вказаному вище кредитному договору.

14.12.2011 року предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 - був реалізований в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором за 176 200,00 грн. В результаті чого заборгованість ОСОБА_2 перед Банком по кредитному договору станом на 26.10.2012 року склала 225 958 грн. 69 коп.: заборгованість за кредитом - 58 201 грн., по процентам за користування кредитом - 116 439 грн. 46 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 51 317 грн. 68 коп.

Задовольняючі позовні вимоги є ПАТ «Дельта Банк», суд першої інстанції виходив із того, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.

Судова колегія погоджується з таким висновком районного суду, виходячи з наступного.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, а згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Керуючись цією нормою ЦК сторони обумовили в п. 6.2. договору кредиту № HAE2G40000004459, що при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує відсотки за користування кредитом в подвійному розмірі на непогашену в строк заборгованість, тобто визначено порядок нарахування відсотків

Пунктом 6.4. договору встановлено, що при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання щодо повернення кредиту, позичальник зобов'язується сплатити кредитору пеню в розмірі 0,15 від суми простроченого платежу за кожен день про строчки.

Згідно ст. 536 ЦК України відсотки є платою за користування чужими грошовими коштами.

У ст. 546 ЦК України пеня (неустойка) визначена як один з видів забезпечення виконання зобов'язання.

Цивільне законодавство не містить обмежень на одночасне нарахування пені та відсотків за грошовими зобов'язаннями. Сторони при укладенні договору про таке обмеження також не домовлялися.

Тож, посилання апелянта на те, що нарахування відсотків і пені є видом юридичної відповідальності та на порушення банком ст. 61 Конституції України, не ґрунтується на вимогах закону.

В суді першої інстанції зауважень щодо правильності розрахунку банку ОСОБА_2 заявлено не було, свого розрахунку відповідач не надавала та не заявляла клопотань про призначення економічної експертизи розрахунку банку.

Відовідно до вимог ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Висновок експертного економічного дослідження № 34 від 10.05.2013 року не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки розрахунок заборгованості, проведений експертом, не узгоджується з умовами договору і фактичними обставинами справи: розрахунок складено без нарахування пені; розрахунок складено без врахування того факту, що з 01.02.2009 року за договором була підвищена відсоткова ставка; нарахування зроблені експертом помісячно, без урахуванням дат, коли позичальник виходив на прострочу та робив погашення по кредиту; експерт не нараховував прострочені відсотки за договором після 14.12.2011 року (після продажу предмету іпотеки), хоча після цієї дати позичальник не сплачував жодних платежів і кредит знову вийшов на прострочу (згідно п. 4.7. договору, здійснення дострокового часткового погашення кредиту не звільняє позичальника від сплати чергового ануітетного платежу в наступному платіжному періоді).

Щодо збільшення розміру відсоткової ставки, то пунктом 8.9. Договору про іпотечний кредит № HAE2G40000004459 від 14.01.2008 р. передбачено право Банку збільшити відсоткову ставку за договором у разі підвищення ставки більше ніж на 3 відсоткових пункти за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення договору чи останнього перегляду відсоткової ставки.

З довідки, наданої позивачем суду апеляційної інстанції, вбачається, що на день укладення договору, 14.01.2008 р., ставка НБУ за бланковими кредитами овернайт складала 15 % річних, 05.01.2009 р. (на момент зміни відсоткової ставки за п. 8.9. договору) ставка НБУ за бланковими кредитами овернайт складала 25 % річних, тобто збільшилась на 10 %.

Відповідач згідно вимог кредитного договору була повідомлена Банком про зміну відсоткової ставки відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 17.08.2002 р. № 1155; своїм правом на оскарження підвищення відсоткової ставки не скористалася.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду не спростовують.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести шляхом надання належних і допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. До справ даної категорії такі випадки не відносяться.

Суд, дотримуючись засад змагальності, забезпечив сторонам можливість доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_2 не скористалася наданою їй можливістю безпосередньо в суді доводити обставини, на які посилається в запереченнях на позов і скарзі, у судові засідання першої і апеляційної інстанції не з'являлась, а її представник обмежився посиланням на докази тих обставини, які суд перевірив і дав належну правову оцінку.

Нових даних, які б свідчили про наявність передбачених законом підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції матеріали апеляційної скарги не містять.

Апеляційна скарга зведена до посилання на ті обставини, які були предметом розгляду в суді першої інстанції і яким суд надав відповідну правову оцінку. Даних, які б вказували на наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, згідно вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді: