Постанова № 31906154, 11.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 р.Справа № 1522/10181/12

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Погрібний С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Федусик А.Г.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Луч» до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання оформити свідоцтво про право власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Луч» (надалі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради (надалі - відповідач), в якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в оформленні свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення - кафе «Сімге», що розташоване за адресою: м. Одеса, пляж Аркадія, 23, а також просило зобов'язати відповідача оформити позивачу свідоцтво про право власності на вказане нежитлове приміщення.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29.11.1996 року спілка покупців членів трудового колективу кіосків №9, 10, 14 виробничо-господарської асоціації «Фонтан» набула у власність вказані кіоски, що розташовані в м. Одесі, пляж Аркадія, які в подальшому реконструйовано на підставі дозволу на виконання будівельних робіт, в результаті чого позивачем було створено нежитлове приміщення кафе «Сімге», яке було прийнято в експлуатацію на підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 06.01.2011 року. Звернення позивача до юридичного департаменту Одеської міської ради про оформлення свідоцтва про право власності на вказаний об'єкт залишилось без задоволення з посиланням на ненадання позивачем документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на якій розташований спірний об'єкт, надання яких передбачено Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно. Позивач вважає відмову у видачі йому свідоцтва про право власності на збудоване ним кафе протиправною.

Постановою Приморського районного суду міста Одеси від 01.06.2012 року позовні вимоги задоволенні повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, заступник прокурора Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного 29.11.1996 року між Представництвом з управління комунальної власності Одеської міської ради (продавець) та спілкою покупців членів трудового колективу кіосків №9, 10, 14 виробничо-господарської асоціації «Фонтан» (покупець) продавець продав, а покупець придбав об'єкт комунальної власності у вигляді кіосків №9, 16, 14, що розташовані в м. Одесі, пляж Аркадія. Зазначений договір посвідчено державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Коряченко А.А., зареєстровано в реєстрі за №1-3085.

За актом №764-А передачі майна, що є предметом зазначеного договору купівлі-продажу продавець передав, а покупець прийняв кіоски №9, 16, 14, що розташовані в м. Одесі, пляж Аркадія.

Для експлуатації цього майна створено ТОВ «ЛУЧ», статутний фонд якого сформовано вказаним приватизованим майном шляхом його внесення в статутний фонд членами спілки покупців членів трудового колективу кіосків №9, 10, 14 виробничо-господарської асоціації «Фонтан».

Позивач провів реконструкцію вищезазначених кіосків, в результаті чого створено цілісний комплекс - нежитлове приміщення кафе «Сімге», загальною площею 136,8 кв.м., якому присвоєно поштову адресу м. Одеса, пляж Аркадія, 23.

Згідно акту готовності об'єкта до експлуатації №1783 від 06.01.2011 року, проектна документація затверджена 18.04.1997 року за №770, а дозвіл на виконання будівельних робіт виданий інспекцією ДАБК Одеської міської ради 02.06.1997 року за №62.

На підставі зазначеного акту позивачу видано сертифікат відповідності №15001783, відповідно до якого кафе «Сімге» відповідає проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації.

З метою реєстрації прав власності на новостворене нерухоме майно - кафе «Сімге» позивач звернувся до юридичного департаменту Одеської міської ради із заявою про оформлення свідоцтва про право власності.

Листом від 02.04.2012 року №949 юридичний департамент Одеської міської ради повідомив позивача про необхідність подання відповідно до п.8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно документів, що посвідчують право на земельну ділянку, на якій розташоване створене позивачем нерухоме майно.

Позивач вважає, що цим листом відповідач відмовив йому в реєстрації прав власності на вказане кафе, в зв'язку з чим просить визнати таку відмову незаконною та зобов'язати відповідача оформити зазначене свідоцтво.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що набуття та реєстрація права власності на нерухоме майно здійснюється відповідно до вимог ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які не пов'язують набуття права власності на нерухоме майно та видачу свідоцтва про право власності із необхідністю мати певні документи на земельну ділянку, на якій воно розташоване. А оскільки позивач правомірно набув право власності на новостворене нерухоме майно - кафе «Сімге», то суд першої інстанції визнав необґрунтованою відмову відповідача у видачі та оформленні позивачу свідоцтва про право власності на вказане нерухоме майно.

З такою позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Відповідно до п.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, у даній справі суд повинен дати оцінку дій відповідача на предмет дотримання ним вимог діючого законодавства при розгляді заяви позивача про оформлення свідоцтва про право власності на вказаний об'єкт нерухомості.

Правові та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Положення ст.15 цього закону на час розгляду заяви позивача про оформлення свідоцтва про право власності на вказаний об'єкт нерухомості передбачали наступне:

1. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

2. Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації згідно ст.24 цього закону є невідповідність поданих документів вимогам, встановленим цим Законом.

На час виникнення спірних відносин перелік документів для здійснення державної реєстрації прав був визначений Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5.

Пунктом 8.1 цього Порядку на час виникнення спірних відносин чітко визначав, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує право на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

З огляду на відсутність у наданих позивачем документах документів, що посвідчують право на земельну ділянку, юридичний департамент Одеської міської ради, як структурний підрозділ відповідача, в листі позивачу від 02.04.2012 року №949 цілком обґрунтовано запропонував позивачу надати необхідні для реєстрації документи на земельну ділянку.

Отже, дії відповідача в особі юридичного департаменту Одеської міської ради по розгляду заяви позивача про оформлення свідоцтва про право власності на новозбудований позивачем об'єкт нерухомості - кафе «Сімге» є цілком правомірними.

Стосовно тверджень позивача про обов'язок відповідача оформити та видати позивачу свідоцтво про право власності на вказане кафе без документів, які посвідчують право позивача на земельну ділянку, на якій це кафе розміщено, колегія суддів вважає такі твердження помилковими з огляду на наступне.

Як вже зазначено вище, кафе «Сімге», загальною площею 136,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, пляж Аркадія, 23 було збудовано позивачем шляхом проведення будівельних робіт на місці розміщення кіосків №9, 16, 14, які були придбані спілкою покупців членів трудового колективу цих кіосків у Представництва з управління комунальної власності Одеської міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.1996 року.

Законодавство з питань містобудівної діяльності відносить кіоски до малих архітектурних форм, тобто невеликих споруд, які виконується з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування заглиблених у ґрунт фундаментів, а тому придбані на підставі договору купівлі-продажу від 29.11.1996 року та передані до статутного фонду позивача кіоски №9, 16, 14 не були об'єктами нерухомості.

Виходячи з цього, позивач не здійснював реконструкцію належної йому на праві власності нерухомості у вигляді кіосків №9, 16, 14, оскільки ці кіоски не відносились до об'єктів нерухомості, а фактично збудував на пляжі Аркадія у м.Одеса новий об'єкт нерухомості у вигляді кафе «Сімге» загальною площею 136,8 кв.м..

Діюче на час отримання позивачем у власність вказаних кіосків законодавство з питань розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності також передбачало необхідність надання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для отримання дозволу на розміщення таких архітектурних форм.

Крім того, законодавство в сфері містобудування надає право на забудову лише після набуття прав на земельну ділянку та вимагає для одержання дозволу на будівництво подання замовником та підрядником документу, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію.

Таким чином, надання документів, що посвідчують права на земельну ділянку, на якій проводиться будівництво, є обов'язковою умовою як для отримання дозволу на будівництво та введення новозбудованого об'єкту в експлуатацію, так і для реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомості.

Факт того, що інспекцією ДАБК Одеської міської ради був виданий позивачу дозвіл на виконання будівельних робіт виданий від 02.06.1997 року за №62, і в подальшому новозбудоване кафе «Сімге» було визнано готовим до експлуатації актом №1783 від 06.01.2011 року з видачею Інспекцією ДАБК в Одеській області сертифікату відповідності №15001783, жодним чином не звільніє позивача обов'язку надання документів, що посвідчує право на земельну ділянку, оскільки вказані документи лише підтверджують відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, і не доводять законності використання позивачем земельної ділянки, на якій позивач збудував вказане кафе.

Саме тому, п.8.1 Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно вимагає подання як документів, що засвідчують відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, так і документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Слід також зазначити, що обов'язок надання забудовником документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не тільки не порушує приписів Цивільного кодексу України, на положення якого посилались позивач та суд першої інстанції, а повністю узгоджуються з його положеннями.

Так, ст.376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч.1).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2).

Відповідно до ч.2 ст.415 ЦК України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.

Отже Цивільний кодекс України напряму пов'язує можливість набуття права власності на новозбудоване нерухоме майно із наявністю права на земельну ділянку, на якій здійснювалось таке будівництво, а будівництво на земельній ділянці без наявності права на неї цей кодекс відносить до самочинного будівництва, яке виключає набуває права власності на такий об'єкт.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що передбачений пунктом 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності та інших речових прав на нерухоме майно обов'язок надання документів, що посвідчують права на земельну ділянку, є додатковою гарантією того, що будівництво проведено законно на земельній ділянці, яка була надана для такого будівництва та без порушення прав будь-яких інших осіб.

Ця вимога п.8.1 Тимчасового положення повністю узгоджується з приписами цивільного, земельного законодавства, та законодавства в сфері містобудування.

Враховуючи, що позивач до своєї заяви про оформлення свідоцтва про право власності не надав документів, які посвідчують його право на земельну ділянку, що була використана ним для будівництва кафе «Сімге» за адресою: м. Одеса, пляж Аркадія, 23, і такі документи не надані суду, колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача по розгляду такої заяви позивача є такими, що вчинені з дотриманням визначених п.3 ст.2 КАС України критеріїв і не порушують прав, свобод та інтересів позивача, в зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області - задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2012 року - скасувати.

Винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Луч» до виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання оформити свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 червня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: А.Г. Федусик Н.В. Вербицька