Рішення № 31905802, 18.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9433/13 18.06.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії ДоПриватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»Провідшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 12 944,86 грн.Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Костенко А.О.

Від відповідача Омельчук О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 12 944,86 грн.

Ухвалою від 22.05.2013р. Господарським судом міста Києва за вищевказаним позовом порушено провадження у справі.

Від МТСБУ 05.06.2013р. через відділ діловодства суду надійшла відповідь на судовий запит.

Від представника позивача 18.06.2013р. в судовому засіданні надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Від відповідача 18.06.2013р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов.

В судовому засіданні 18.06.2013р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2010р. між Легушою В.Я. (Власник, Страхувальник та Вигодонабувач) та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (черговими Загальними Зборами Акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» 20.04.2011 року було вирішено змінити найменування з «Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» на «Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», надалі - Позивач, Страховик) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом №19G-0346879 (Договір страхування), відповідно до якого було застраховано автомобіль «Мітсубіші», д.р.н. АА6609НВ (Застрахований автомобіль). Страхування проводилось згідно з Правилами добровільного страхування транспортних засобів /КАСКО/ №119.

17.06.2010 року у м. Києві по вул. Жилянській сталася ДТП за участю автомобіля «Ніссан», д.р.н. АА5505ІК, під керуванням водія Прокопець О.П. та Застрахованого автомобіля під керуванням Страхувальника.

Внаслідок вищезазначеної ДТП Застрахований автомобіль було пошкоджено.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, Позивач замовив у TOB «Експертно-асистуюча компанія «Легіон» проведення автотоварознавчого дослідження, та відповідно до Звіту № 1025 від 13.07.2010р. вартість матеріального збитку становить 18 229,86 грн.

Позивач, виконуючи свої договірні зобов'язання перед Страхувальником, виплатив страхове відшкодування за письмовою заявою Страхувальника в сумі 12944,86грн., розмір якого було розраховано відповідно до рахунку № 02055 від 05.07.2010р. та Страхового акту № 108028 від 08.07.2010р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

ДТП сталося внаслідок порушення водієм Прокопець О.П. вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.07.2010р. по справі № 3-6891/10.

Цивільно-правова відповідальність особи, яка на законних підставах керувала автомобілем «Ніссан», д.р.н. АА5505ІК та є винною в ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем - Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс» на підставі Полісу № ВА/2338997, при цьому ліміт відповідальності за полісом по майну - 25500 грн., франшиза - 510 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, вина винної у скоєнні ДТП особи, встановлена постановою суду.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) (далі - Закон) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до положень Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є саме Відповідач.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування, яка діяла до 19.09.2011р.) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене Позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, тобто до Відповідача, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України №23/279 від 28.08.2012р.).

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті страхового відшкодування Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування, проте при зверненні до суду з даним позовом Позивачем не було вирахувано франшизу, встановлену Полісом № ВА/2338997 в сумі 510 грн., тому суд самостійно зменшує заявлену до стягнення суму виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - 12 944,86 грн. на суму франшизи - 510 грн., що дорівнює: 12 944,86 - 510 = 12 434,86 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню - в сумі 12 434,86 грн.

Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених вимог; в іншій частині відноситься на Позивача та йому не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» (м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37; ідентифікаційний код 19411125) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 16467237) 12 434 (дванадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн. 86 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1652 (одна тисяча шістсот п'ятдесят дві) грн. 71 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.06.2013р.

Суддя І.О.Домнічева