Рішення № 31904407, 11.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8105/13

11.06.13

За позовом Дочірнього підприємства із 100% іноземною інвестицією «Бурда-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанні»

про стягнення 180 394,64 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Бишевець (представник за довіреністю від 11.04.2013р.);

від відповідача: не з’явились.

Обставини справи:

Дочірнє підприємство із 100% іноземною інвестицією «Бурда-Україна» (надалі – позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанні» (надалі - відповідач) заборгованості за Договором №1506 на розміщення реклами від 01.06.2012р. на суму 180 394,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором не виконав, вартість наданих послуг у визначені договором та законодавством строки не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 26.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/8105/13 та призначено до розгляду на 21.05.2012р. Ухвалою суду від 21.05.2013р. у зв’язку з неявкою представників відповідача в судове засідання та витребуванням додаткових доказів по справі, розгляд справи було відкладено до 11.06.2013р., в яке представники відповідача також не з’явились, проте представником відповідача було надіслано до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з його хворобою, в задоволенні якої судом було відмовлено.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це – складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 11 червня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2012 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір №1506 на розміщення реклами (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого відповідач доручав позивачу, а позивач зобов’язувався опублікувати в журналах рекламу відповідача відповідно до умов данного Договору. Відповідач зобов’язувався прийняти послуги та вчасно і повністю оплатити їх (п. 1.2. Договору).

У відповідності до п. 1.3. Договору конкретний журнал, обсяг й умови розміщення замовленої реклами визначаються на підставі заявок замовника й можуть бути погоджені замовником і виконавцем у Додатках до данного Договору, які є його невід’ємною частиною.

У п. 1.12 Договору сторони прийшли до згоди, що місце розташування реклами замовника визначає виконавець за своїм розсудом, якщо інше не обговорено стронами окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі п. 1.3. Договору надіслав позивачу наступні заявки на розміщення реклами (належним чином засвідчені копії заявок містяться в матеріалах справи):

- заявка від 18.06.2012р. на розміщення реклами у виданні «Люблю готовить» №8;

- заявка від 26.07.2012р. на розміщення реклами у виданні «Люблю готовить» №№ 9, 10, 11;

- заявка від 28.08.2012р. на розміщення реклами у виданні «Приятного аппетита» №10;

- заявка від 11.10.2012р. на розміщення реклами у виданні «Люблю готовить» №№ 12, 01;

- заявка від 12.10.2012р. на розміщення реклами у виданнях «Приятного аппетита» № 12, «Даша.Рецепты» № 12, «Домашний доктор» № 12.

Згідно з п. 2.1. Договору виконавець зобов’язується розпочати та закінчити надання послуг не пізніше строків, погоджених сторонами у відповідному Додатку.

В додатку № 1 до Договору № 1506 від 01.06.2012р. на розміщення рекламних матеріалів від 01.06.2012р. сторони погодили умови розміщення рекламних матеріалів у виданнях, зокрема, назву і номер Видання, вид сторінки, формат реклами, вартість послуг, дату виходу журналу, дату передачі реклами виконавцю (п. 1. Додатку № 1 до Договору).

Позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, розмістивши надані відповідачем рекламні матеріали у визначених заявками останнього журналах (належним чином засвідчені копії сторінок журналів містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість розміщення і розповсюдження реклами замовника визначається по тарифам, діючим на момент укладення Договору та з розрахунку, зазначеного у відповідному Додатку або заявці замовника.

Згідно з п. 3.3. Договору та п. 2. Додатку № 1 до Договору оплата заявленої реклами провадиться замовником на умовах відстрочення платежу, на підставі виписаних виконавцем рахунків шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту опублікування реклами замовника у відповідному виданні.

У відповідності до п. 3.3. позивач виставив відповідачу рахунки на оплату послуг на загальну суму 232 800,00 грн. (належним чином засвідчені копії рахунків містяться в матеріалах справи), які, як стверджує позивач, були передані відповідачу нарочно, а саме:

- Рахунок № 43623 від 09.07.2012р. на суму 36 000,00 грн.

- Рахунок № 43963 від 06.08.2012р. на суму 26 400,00 грн.

- Рахунок № 44752 від 10.09.2012р. на суму 36 000,00 грн.

- Рахунок № 44841 від 11.09.2012р. на суму 8 400,00 грн.

- Рахунок № 45329 від 08.10.2012р. на суму 36 000,00 грн.

- Рахунок № 45881 від 29.10.2012р. на суму 6 000,00 грн.

- Рахунок № 45922 від 30.10.2012р. на суму 3 600,00 грн.

- Рахунок № 46006 від 05.11.2012р. на суму 36 000,00 грн.

- Рахунок № 46062 від 06.11.2012р. на суму 8 400,00 грн.

- Рахунок № 46649 від 03.12.2012р. на суму 36 000,00 грн.

Відповідач будь-яких претензій до позивача щодо якості наданих послуг не пред’явив (п. 6.5. Договору), зобов’язання за Договором щодо здійснення оплати вартості наданих послуг виконав неналежним чином.

У відповідності до п. 7.7. Договору виконання умов данного Договору оформляється актами прийому-передачі наданих послуг, підписаними обома сторонами. Підписаний акт наданих послуг замовник зобов’язується передати виконавцю не пізніше 2 (двох) робочих днів з моменту отримання. У випадку, якщо в зазначений строк замовник не повернув виконавцю підписаний акт і не надав мотивовану відмову, послуги вважаються прийнятими замовником у повному обсязі, а за умови, що замовником за послуги не була проведена передбачена договором оплата, вони підлягають оплаті в повному обсязі в семиденний строк з моменту передачі замовнику відповідного акту.

Позивач, на виконання умов Договору, надав відповідачу наступні акти здачі-прийняття наданих послуг:

- Акт № 3372 здачі-прийняття наданих послуг від 13.07.2012р. на суму 36 000,00 грн.

- Акт № 3698 здачі-прийняття наданих послуг від 10.08.2012р. на суму 26 400,00 грн.;

- Акт № 4264 здачі-прийняття наданих послуг від 14.09.2012р. на суму 36 000,00 грн.;

- Акт № 4462 здачі-прийняття наданих послуг від 21.09.2012р. на суму 8 400,00 грн.;

- Акт № 4941 здачі-прийняття наданих послуг від 16.10.2012р. на суму 36 000,00 грн.;

- Акт № 5478 здачі-прийняття наданих послуг від 06.11.2012р. на суму 6 000,00 грн.;

- Акт № 5548 здачі-прийняття наданих послуг від 09.11.2012р. на суму 36 000,00 грн.;

- Акт № 5572 здачі-прийняття наданих послуг від 13.11.2012р. на суму 3 600,00 грн.;

- Акт № 5710 здачі-прийняття наданих послуг від 20.11.2012р. на суму 8 400,00 грн.;

- Акт № 6145 здачі-прийняття наданих послуг від 07.12.2012р. на суму 36 000,00 грн., належним чином засвідчені копії зазначених актів містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи вказані акти здачі-прийняття наданих послуг підписані відповідачем частково, зокрема, підписані - Акт № 5478 здачі-прийняття наданих послуг від 06.11.2012р. на суму 6 000,00 грн., Акт № 5548 здачі-прийняття наданих послуг від 09.11.2012р. на суму 36 000,00 грн., Акт № 5572 здачі-прийняття наданих послуг від 13.11.2012р. на суму 3 600,00 грн.; Акт № 5710 здачі-прийняття наданих послуг від 20.11.2012р. на суму 8 400,00 грн., інші акти здачі-прийняття наданих послуг, підписані відповідачем та повернуті позивачу не були, але і мотивованої відмови від їх підписання, як стверджує позивач, що не спростовано відповідачем, останній не надав, а тому відповідно до п. 7.7. Договору послуги вважаються прийнятими відповідачем у повному обсязі і підлягають оплаті у повному обсязі в семиденний строк з моменту передачі замовнику відповідного акту.

Крім того, вказані акти здачі-прийняття наданих послуг в двох примірниках для їх підписання та повернення в одному примірнику були повторно надіслані відповідачу разом з вимогою вих. №370 від 26.12.2012р. про сплату боргу (докази направлення вимоги в матеріалах справи).

Відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства здійснив оплату вартості наданих послуг частково в розмірі 16 405,54 грн. (належним чином засвідчені копії банківських виписок за 20.12.2012р., 04.01.2013р., 11.01.2013р. містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, що також підтверджено позивачем у наданих на виконання вимог ухвал суду від 26.04.2013р. та від 21.05.2013р. поясненнях вих. №117 від 30.05.2013р., загальна вартість послуг, наданих позивачем, складає 232 800,00 грн., часткова оплата суми боргу становить 16 405,54 грн.

Позивачем протягом перебування справи у провадженні суду не було подано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України клопотання про можливість суду виходити за межі позовних вимог, а тому, зважаючи на помилковість зазначення позивечем в резолютивній частині позовної заяви суми, яка підлягає до стягнення з відповідача в розмірі 180 394,64 грн. замість 180 394,46 грн., яка повністю підтверджується матеріалами справи та зазначена позивачем в тексті позовної заяви, до стягнення з відповідача підлягає сума основного боргу в розмірі 180 394,46 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і запееречень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, зважаючи на відсутність відзиву на позовну заяву відповідача та контррозрахунку суми, заявленої до стягнення з останнього, позовні вимоги в справі №910/8105/13 підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 180 394,46 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 3 607,88 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно сумі задоволених позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фанні» (ідент. код 38039935, адреса: пр. Червонозоряний, 119, оф. 220, м. Київ, 03039) на користь Дочірнього підприємства із 100% іноземною інвестицією «Бурда-Україна» (ідент. код 24740397, адреса: вул. Жилянська, 29, м. Київ, 01033) 180 394,46 грн. (сто вісімдесят тисяч триста дев’яносто чотири гривні 46 копійок) основного боргу та судовий збір у розмірі 3 607,88 грн. (три тисячі шістсот сім гривень 88 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.06.2013р.

Суддя С.М. Морозов