Рішення № 31903491, 13.06.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2991/13-ц

Провадження № 2/591/1419/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року Зарічний районний суд м.Суми в складі:

головуючого в особі судді - Міліціанов Р.В.

за участю секретаря - Бузова Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спеціалізований комбінат» про визнання виконавцем волевиявлення померлого та визнання користувачем родинного поховання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду і свої вимоги мотивує тим, що згідно свідоцтва про народження її матір'ю є ОСОБА_2, а батьком - ОСОБА_3. Дошлюбне прізвище також ОСОБА_1. 21.08.1958 р. вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і прийняла прізвище чоловіка ОСОБА_1. Інших дітей її батьки не мали. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 на виконання його волевиявлення позивачка, організувала і провела поховання померлого на Засумському кладовищі в м. Суми в місці, відведеному для цього в установленому порядку. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 на виконання її волевиявлення позивачка, організувала і провела поховання померлої на Засумському кладовищі в м. Суми поряд з ОСОБА_3 Таким чином це стало місцем родинного поховання. Таким чином, вона здійснила перше поховання свого батька на відведеному для цього місці поховання, а тому є користувачем місця поховання батька ОСОБА_3 У зв'язку з цим позивачка звернулася до відповідача для отримання свідоцтва про поховання померлих батьків з метою вирішення питання майбутнього підпоховання у родинну могилу членів родини, при цьому надала відповідачу свідоцтва про смерть батьків, але їй було відмовлено у визнанні виконавцем волевиявлення померлих та у видачі свідоцтва про поховання, тому просить суд визнати її виконавцем волевиявлення померлих та визнати користувачем місця родинного поховання.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача покладався на розсуд суду.

Суд, вивчивши матеріали даної цивільної справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи зі наступного:

Судом при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про народження /а.с. 5/.

21.08.1958 р. вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 і прийняла прізвище чоловіка, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб /а.с. 6/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с. 7/. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с. 8/.

ОСОБА_1 звернулась до КП «Спеціалізований комбінат» для отримання свідоцтва про поховання померлих батьків з метою вирішення питання майбутнього підпоховання у родинну могилу членів родини, але їй було відмовлено.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання та має відповідне свідоцтво про смерть похованого є користувачем місця поховання.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» після здійснення поховання померлого, виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання / користувачу місця родинного поховання / спеціалізованим комунальним підприємством видається відповідне свідоцтво про поховання. Це свідоцтво дає право пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили, вирішення Питання про проведення підпоховання в зазначену могилу інших померлих членів родини, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання.

Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання позивачкою користувачем місця родинного поховання.

З приводу визнання ОСОБА_1 виконавцем волевиявлення померлих суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На підставі ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», під волевиявленням померлого слід розуміти волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті - бажання, виражене в усній (у присутності свідків) або в письмовій формі, завіреній в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про поховання та похоронну справу», волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у: згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину; згоді чи незгоді на вилучення органів та/або тканин тіла; побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; іншому дорученні, що не суперечить законодавству.

Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе.

У разі якщо відсутнє волевиявлення померлого, вилучення органів та/або тканин тіла здійснюється з дозволу чоловіка, дружини, близьких родичів (батьків, дітей, сестри, брата, діда, баби, онуків), іншої особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого та має відповідне свідоцтво про смерть.

В силу ст.11 Закону, поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.

Судом встановлено, що померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та померлу ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 - поховано ОСОБА_1, що підтверджується наданими фотокартками та наданими в судовому засіданні показами свідків (ОСОБА_5, 1940р.н., ОСОБА_6 1943р.н., ОСОБА_7, 1941р.н.), які були присутні під час ритуальних процедур, пов'язаних з похованням.

Крім того, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження та витягом з Реєстру спадкових справ, відповідями нотаріальних контор.

Також, допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що дійсно померлі особи висловлювались щодо організації на місці поховання ОСОБА_3 ОСОБА_2 - місця родинного поховання сім'ї ОСОБА_3 та уповноважували свою доньку ОСОБА_1 на втілення їх волі.

Оскільки, на підставі ст.2 Закону України «Про поховання та похоронну справу», волевиявлення громадянина щодо ставлення до його тіла після смерті - бажання, виражене, зокрема, в усній формі (у присутності свідків), то суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 є виконавцем волевиявлення померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про поховання та похоронну справу», рішенням Сумської міськради № 973 від 28.11.2007р. «Про порядок утримання кладовищ та функціонування місць поховання на території м. Суми», ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 користувачем на Засумському кладовищі в м. Суми місця родинного поховання померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2.

Визнати ОСОБА_1 виконавцем волевиявлення померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.В. Міліціанов