Рішення № 31902192, 12.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2013 Справа № 905/1345/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомДержавного підприємства "Вугілля України"до Державного підприємства "Шахтарськантрацит" простягнення 52 830,77 грн.

за участю представників:

від позивачаСірий А.М. - представник за довіреністювід відповідачаЛапик О.В. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства "Вугілля України" про стягнення з Державного підприємства "Шахтарськантрацит" збитків у розмірі 52 830,77 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами договору № 17-10/1-ЕН від 01.02.2010 обов'язок поставити позивачу вугілля належної якості покладено саме на відповідача. Однак, у зв'язку з поставкою відповідачем позивачу неякісного вугілля, позивач зазнав збитків, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2010 у справі № 17/341 в розмірі 29 645,36 грн., а також витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача у розмірі 24 436,80 грн. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 52 830,77 грн., які складаються з провізної плати по переадресації вагонів, плати за простій вагонів, витрат по первинному прийманню вагонів, витрат на проведення хімічного аналізу, а також витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що господарським судом міста Києва, а також Київським апеляційним господарським судом під час розгляду справи №17/341 не вирішувалося питання неналежного виконання зобов'язання ДП "Шахтарськантрацит" за договором № 17-10/1-ЕН, не встановлювався факт вини ДП "Шахтарськантрацит" у завданні збитків. Зазначає, що акти приймання вугілля за якістю складені позивачем без участі представників вантажовідправника, не містять відомостей про повідомлення вантажовідправника про їх складання. Відповідач вважає, що позивачем не надано належних доказів вини відповідача в понесенні збитків позивачем.

29.05.2013 відповідачем було подано клопотання про призначення у справі судової експертизи з визначення якості спірної вугільної продукції.

Ухвалою суду від 29.05.2013 розгляд вказаного клопотання перенесено в наступне судове засідання та витребувано у Зміївської ТЕС Відкритого акціонерного товариства "ДЕК "Центренерго" зразки (арбітражні проби) вугільної продукції, відвантаженої Державним підприємством "Шахтарськантрацит" у лютому 2010 року у залізничних вагонах: № 60212545 (залізнична накладна № 50994775); № 60741345 (залізнична накладна № 50994776); № 66231085 (залізнична накладна № 50994757); № 66594276, № 60723301, № 67676122 (залізнична накладна № 50994758); № 60123817, № 64263601, № 67909234 (залізнична накладна №50994769). Зразки (арбітражні проби) вказаної вугільної продукції були відібрані згідно актів спільного випробування вугілля: № 1141 від 14.02.2010, № 1349 від 20.02.2010, №1181 від 16.02.2010.

Станом на 12.06.2013 від Зміївської ТЕС Відкритого акціонерного товариства "ДЕК "Центренерго" відповіді на вказаний запит суду не надійшло.

Позивач проти клопотання відповідача про призначення експертизи заперечив з тих підстав, що з моменту поставки неякісного вугілля пройшов великий проміжок часу, а згідно з умовами п. 5.14 договору № 17-10/1-ЕН від 01.02.2010 будь-який із зразків відібраних проб вугілля зберігається протягом двох місяців з моменту відбору проби, тому проведення експертизи на даний час, на думку позивача, є недоцільним.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, в судовому засіданні 12.06.2013 судом відмовлено в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В даному випадку відсутня необхідність використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи № 905/1345/13-г.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

01.02.2010 між Державним підприємством "Вугілля України" (покупець) та Державним підприємством "Шахтарськантрацит" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 17-10/1-ЕН (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними у цьому договорі, а покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з п. 1.4 Договору постачальник гарантує, що вугілля, яке постачається за договором, знаходиться у його власності.

Відповідно до п. 7.5 Договору покупець забезпечує оплату залізничного тарифу по перевезенню вугілля.

Вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору вантажовідправники, ТЕС - вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марки, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в додатках до Договору.

Кількість вугілля по поставках в додатках до договору зазначається на підставі обсягів закупівлі, погоджених покупцеві енергогенеруючими компаніями/кінцевими споживачами у відповідних періодах поставки (п. 4.3 Договору).

17.02.2009 між Відкритим акціонерним товариством "ДЕК "Центренерго" (покупець) та Державним підприємством "Вугілля України" (постачальник) укладено договір поставки вугілля № 01-09/1-ЕН.

Додатковою угодою № 1-12/09 від 28.12.2009 до договору №01-09/1-ЕН від 28.12.2009 пункт 10.1 договору викладено в наступній редакції: "Договір набирає чинності з 17.02.2009 і діє до 30.06.2010, а в частині проведення розрахунків за договором - до повного їх виконання".

01.02.2010 між ДП "Вугілля України" та ДП "Шахтарськантрацит" підписано додаток № 02/10-3 до договору № 07-10/1-ЕН від 01.02.2010, згідно якого сторони визначили, що постачальник (відповідач) зобов'язується відвантажити в період з 01.02.2010 по 28.02.2010 включно, а покупець (позивач) прийняти в лютому-березні 2010 року вугілля, зокрема, від вантажовідправника - ЦЗФ "Шахтарська", вантажоотримувачем якого є Зміївська ТЕС ВАТ "Центренерго".

Згідно з п. 4.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, якість вугілля, що поставляється за цим Договором, повинна відповідати умовам цього договору.

Якість вугілля в партії для розрахунків по поставках визначається на підставі даних, зазначених у посвідченні якості, складеному на партію, та результатів приймання у вантажоотримувача (п. 5.5 Договору).

Базова якість вугілля та граничні показники за марками визначені в пункті 7.1 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, в тому числі для вугілля, відвантаженого для Зміївської ТЕС ВАТ "Центренерго".

Судом встановлено, що 14.02.2010 відповідачем на адресу вантажоотримувача - Зміївської ТЕС ВАТ "Центренерго" здійснено поставку вугілля згідно накладних №50994757, № 50994758 (вагони №№ 66231085, 66594276, 60723301, 67676122).

Під час прийняття вантажу за якістю вантажоотримувачем (Зміївською ТЕС ВАТ "Центренерго") за результатами хімічного аналізу виявлено невідповідність якісних показників вологи вугілля, поставленого згідно залізничних накладних № 50994757, №50994758 (вагони №№ 66231085, 66594276, 60723301, 67676122), що підтверджується актом спільного опробування вугілля № 1141 від 14.02.2010.

Також, 15.02.2010 відповідачем на адресу вантажоотримувача - Зміївської ТЕС ВАТ "Центренерго" здійснено поставку вугілля згідно накладної № 50994769 (вагони №№60123817, 64263601, 67909234).

Під час прийняття вантажу за якістю вантажоотримувачем (Зміївською ТЕС ВАТ "Центренерго") за результатами хімічного аналізу виявлено невідповідність якісних показників вологи вугілля, поставленого згідно залізничної накладної № 50994769 (вагони №№60123817, 64263601, 67909234), що підтверджується актом спільного опробування вугілля № 1181 від 16.02.2010.

Крім того, 20.02.2010 відповідачем на адресу вантажоотримувача - Зміївської ТЕС ВАТ "Центренерго" здійснено поставку вугілля згідно накладних № 50994775, № 50994776 (вагони №№ 60741345, 60212545).

Під час прийняття вантажу за якістю вантажоотримувачем (Зміївською ТЕС ВАТ "Центренерго") за результатами хімічного аналізу виявлено невідповідність якісних показників вологи вугілля, поставленого згідно залізничних накладних № 50994775, №50994776 (вагони №№ 60212545, 60741345), що підтверджується актами спільного опробування вугілля № 1348 від 20.02.2010, № 1349 від 20.02.2010.

Згідно з п. 5.6 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, покупець перевіряє якість вугілля у партіях та приймає вугілля за якістю таким чином:

- якщо різниця між показниками Аd, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша або дорівнює встановленій допустимій похибці випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за показниками посвідчення про якість;

- якщо різниця між показниками Аd, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, направляє вантажовідправнику вугілля телеграму про виклик його представників для проведення спільного опробування такого вугілля, результати якого сторонами приймаються беззаперечно (без врахування похибки випробування).

Пунктом 3.1.4 Договору №17-10/1-ЕН встановлено, що постачальник зобов'язаний надати вантажоотримувачу вугілля одночасно з прибуттям кожної партії вугілля залізничні накладні, а також не пізніше 24 годин з моменту завершення відбору проб надіслати вантажоотримувачу швидкодіючими електронними засобами зв'язку (факс, електронна пошта) копії посвідчень про якість (реєстр посвідчень) з обов'язковим підтвердженням отримання відповідно до вимог п. 6.5 ДСТУ 4083-2002.

Відповідно до п. 5.9 Договору, укладеного між позивачем та відповідачем у разі неприбуття у строк уповноваженого представника вантажовідправника на проведення спільного приймання вугілля за кількістю і якістю та відсутності у зв'язку з цим повідомлення про час його прибуття, а також, якщо на кількість відвантаженого вугілля не було оформлено посвідчення про якість або копія посвідчення (реєстр посвідчень) про якість не надійшла вантажоотримувачу в термін, зазначений в в п. 3.1.4 Договору, фактичні значення показників якості /кількості вугілля в партії для розрахунків за поставками беззаперечно визначаються на підставі результатів приймання вугілля у вантажоотримувача.

Згідно пояснень відповідача від 09.04.2013 посвідчення якості, що були складені на спірну вугільну продукцію, було знищено відповідно до акту знищення від 05.01.2012, оскільки строк зберігання такої документації становить 1 рік. Проте, акт знищення свідчить лише про знищення відповідної категорії документації за 2010 рік, з нього неможливо встановити, які саме посвідчення якості було знищено.

Відповідно до п. 8.6 Договору № 07-10/1-ЕН від 01.02.2010, укладеного між позивачем та відповідачем, у випадку відмови покупця від прийняття неякісного вугілля, сторони погодили наступний порядок дій по його поверненню:

- вантажоотримувач направляє вантажовідправнику та постачальнику відповідну телеграму про відмову від приймання такого вугілля та вимогу надати згоду вантажовідправника на його повернення (пп. 8.6.1);

- після отримання такої телеграми постачальник зобов'язаний: забезпечити направлення телеграми з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля; забезпечити направлення вантажовідправником вантажоотримувачу факсовим зв'язком листа про згоду на повернення вагонів з неякісним вугіллям (пп. 8.6.2);

- покупець, протягом 6 годин з моменту отримання телеграми від залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовності на отримання неприйнятого покупцем вугілля, забезпечить повернення вагонів з неякісним вугіллям (пп. 8.6.3).

15.02.2010, 16.02.2010 та 20.02.2010 вантажоотримувачем (Зміївською ТЕС) були направлені відповідні повідомлення телеграфом на адресу ДП "Шахтарськантрацит", ДП "Вугілля України", про відмову прийняти неякісне вугілля, що надійшло відповідно 14.02.2010, 15.02.2010 та 20.02.2010 за накладними №№ 50994757, 50994758 50994769, 50994775, 50994776 та вимогою про надання згоди на повернення затриманих вагонів назад постачальнику.

Як встановлено судом, спірне вугілля згідно квитанцій №№ 44703395, 44703396, 44703397, 44703393, 44703401, 44703402 про приймання вантажу було повернуто Зміївською ТЕС ВАТ "Центренерго" вантажовідправнику - ДП "Шахтарськантрацит" за договором від 01.02.2010 № 17-10/1-ЕН.

Повернуте неякісне вугілля відповідачем було прийнято, що ним не заперечується.

У відповідності з п. 2.3 Договору від 01.02.2010 № 17-10/1-ЕН вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме - вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу -прибирання, маневрові роботи та ін.

Вартість користування вагонами за час простоювання вагонів в очікуванні представника вантажовідправника покладається на постачальника у випадку, коли результати спільного приймання вугілля на ТЕС будуть відрізнятися від даних постачальника на величину, що перевищує норму нестачі або допустиму похибку опробування (підпункт 5.7.1 пункту 5.7 Договору).

Предмет позову у даній справі становить вимога про відшкодування збитків в розмірі 52 830,77 грн., завданих поставкою відповідачем неякісного вугілля, які складаються з витрат, сплачених позивачем на виконання рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2010 у справі № 17/341 в розмірі 28 393,97 грн. (провізної плати у розмірі 24 436,80 грн., плати за користування вагонами, плати за транспортно-експедиційне обслуговування вагонів, витрат на проведення хімічного аналізу проб вугілля та додаткових залізничних зборів на загальну суму 3 957,17 грн.) та витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Шахтарська") до вантажоотримувача (Зміївська ТЕС) на суму 24 436,80 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2010 у справі № 17/341, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011, з ДП "Вугілля України" на користь ВАТ "ДЕК Центренерго" стягнуто 29 645,36 грн. збитків. При цьому, під час розгляду справи № 17/341 господарським судом міста Києва та Київським апеляційним господарським судом встановлено, що внаслідок поставки неякісного вугілля за накладними №№ 50994757, 50994758 50994769, 50994775, 50994776 Відкритому акціонерному товариству "ДЕК Центренерго" були завдані збитки на загальну суму 29 645,36 грн., які складаються з провізної плати у розмірі 24 436,80 грн., плати за користування вагонами, плати за транспортно-експедиційне обслуговування вагонів, витрат на проведення хімічного аналізу проб вугілля та додаткових залізничних зборів на загальну суму 5 208,56 грн.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Виконання Державним підприємством "Вугілля України" рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2010 у справі № 17/341, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011, підтверджується заявою №2709/10 від 22.11.2011 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у тому числі, у розмірі 29 645,36 грн. (сума збитків стягнута рішенням у справі № 17/341 та судові витрати) між ДП "Вугілля України" та ПАТ "Центренерго", яка була направлена на адресу ПАТ "Центренерго" 25.11.2011 (опис вкладення та фіскальний чек поштової установи містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Понесення позивачем витрат з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Шахтарська") до вантажоотримувача (Зміївська ТЕС) на суму 24 436,80 грн. підтверджується накладними №№ 50994757, 50994758 50994769, 50994775, 50994776, в яких зазначений розмір провізної плати та те, що вона сплачується ДП "Вугілля України" при відправленні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив на адресу відповідача претензію № 2289/10 від 18.08.2010 з вимогою відшкодувати збитки в розмірі 29 645,36 грн., які були завдані поставкою вугільної продукції, якісні показники якої не відповідають умовам договору № 07-10/1-ЕН від 01.02.2010.

Листом № 1020/531 від 08.09.2010 відповідач вимоги позивача про відшкодування затрат, пов'язаних з переадресуванням неякісної продукції і складових у розмірі 29 645,36 грн. не визнав, посилаючись на те, що позивачем не було дотримано порядок прийняття вугілля за якістю, встановлений договором.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

В силу приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В свою чергу, згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

У результаті дослідження умов договору від 01.02.2010 № 17-10/1-ЕН поставки вугілля, укладеного між ДП "Вугілля України" та ДП "Шахтарськантрацит", додатку до нього № 02/10-3 від 01.02.2010, договору від 17.02.2009 № 01-09/1-ЕН поставки вугілля, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "ДЕК Центренерго" та ДП "Вугілля України", додатку до нього від 10.02.2010 № 02/10-З-1, суд дійшов висновку, що вказані договори є взаємопов'язаними між собою, та стосуються однієї і тієї ж самої партії вугілля, поставленого згідно залізничних накладних №№ 50994757, 50994758 50994769, 50994775, 50994776 (вагони №№ 66231085, 66594276, 60723301, 67676122, 60123817, 64263601, 67909234, 60741345, 60212545).

Крім того, суд звертає увагу, що вимогами пункту 8.4 Договору № 07-10/1-ЕН від 01.02.2010 передбачено обов'язок відповідача, як постачальника, відшкодувати затрати ДП "Вугілля України" (покупця) та Зміївської ТЕС ВАТ "ДЕК Центренерго" (вантажоотримувача), пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям (а саме вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу, прибирання, маневрові роботи та ін.), у випадку відмови від прийняття вугілля, якісні показники якого не відповідають умовам договору.

Права і обов'язки сторін, відповідальність за порушення договірних зобов'язань, у тому числі, у зв'язку з поставкою неякісної продукції, визначені договором. Матеріалами справи підтверджений факт поставки неякісної вугільної продукції. Договором № 17-10/1-ЕН від 01.02.2010, передбачений обов'язок постачальника компенсувати всі витрати ТЕС, вантажоотримувача та покупця, пов'язані з поставкою неякісного вугілля.

Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало умовам договору № 17-10/1-ЕН, що також підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2010 у справі № 17/341 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача, понесених у вигляді плати ВАТ "ДЕК Центренерго" та сплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо поставки вугілля належної якості, позивач був змушений сплатити ВАТ "ДЕК Центренерго" 29 645,36 грн. збитків, а також поніс витрати з оплати вартості перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Шахтарська") до вантажоотримувача (Зміївська ТЕС) на суму 24 436,80 грн., що свідчить про понесення позивачем додаткових витрат (зазнав збитків).

Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості відповідно до умов договору. Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала умовам договору, ДП "Вугілля України" зазнало збитків на суму 29 645,36 грн., сплачених позивачем на користь ВАТ "ДЕК Центренерго" за рішенням господарського суду міста Києва у справі № 17/341, та на суму 24 436,80 грн., сплачених за перевезення вугілля від вантажовідправника (ЦЗФ "Шахтарська") до вантажоотримувача (Зміївська ТЕС).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд визнає безпідставним заперечення відповідача стосовно не підтвердження факту відвантаження вугілля неналежної якості.

При цьому, доводи відповідача стосовно того, що позивачем порушено процедуру приймання вугілля за якістю, а саме не викликано представника постачальника для спільного приймання, суд вважає такими, що суперечать обставинам справи та умовам договору від 01.02.2010 № 17-10/1-ЕН, зокрема пункту 3.1.9 Договору, яким передбачено обов'язок постачальника забезпечити постійну присутність у вантажоотримувача компетентних представників вантажовідправників вугілля або інших осіб, уповноважених на проведення приймання-звіряння відвантаженого вугілля та представництва інтересів покупця перед ТЕС вантажооотримувачами за довіреністю, виданою покупцем постачальникові на умовах цього договору.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів складання посвідчень про якість спірного вугілля та направлення їх вантажоотримувачу у встановленому договором порядку, а тому відповідно до умов п. 5.9 Договору значення показників якості вважаються прийнятими за результатами приймання у вантажоотримувача..

Відповідач також посилається на те, що вугілля, повернуте Зміївською ТЕС на адресу вантажовідправника - ЦЗФ "Шахтарська", було передано для перевірки якості до хімічної лабораторії ЦЗФ "Шахтарська". За результатами хімічного випробування було встановлено належну якість вугілля у вагонах №№ 66231085, 66594276, 60723301, 67676122, 60123817, 64263601, 67909234, 60741345, 60212545.

Судом не приймаються вказані заперечення, оскільки у копії витягу з журналу лабораторних аналізів за січень - лютий 2010 року не зазначено, що аналізи вугілля здійснені саме з вугілля у вагонах №№ 66231085, 66594276, 60723301, 67676122, 60123817, 64263601, 67909234, 60741345, 60212545, яке було повернуто на адресу відповідача згідно квитанцій №№ 44703395, 44703396, 44703397, 44703393, 44703401, 44703402 про приймання вантажу.

Крім того, суд відзначає, що неякісне вугілля, яке було повернуто відповідачу, останнім було прийнято без зауважень, та з жодними претензіями чи позовами відносно того, що результати досліджень якісних показників спірного вугілля у вантажоотримувача і у відповідача не співпадають відповідач не звертався.

Відповідачем не надано доказів виклику представників покупця та вантажоотримувача для спільного опробування вугілля, складання відповідних актів, вчинення інших дій, що спрямовані на підтвердження якості спірного вугілля та зарахування партії до поставки.

Під час розгляду справи № 17/341 ДП "Шахтраськантрацит" було залучено судом до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. З рішення господарського суду м. Києва від 17.11.2010, а також з постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 не вбачається, що ДП "Шахтраськантрацит" було доведено належну якість поставленого вугілля.

Усупереч вищевказаним нормам, відповідач не надав суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Доказів на підтвердження відсутності вини відповідача у заподіянні збитків, останнім не надано. Матеріали справи також не містять доказів своєчасної повної оплати завданих Державному підприємству "Вугілля України" збитків.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги "Вугілля України" є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Державного підприємства "Шахтарськантрацит" (86220, Донецька обл., м. Шахтарськ, вул. Крупської, 20, ідентифікаційний код 32299510) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929) суму збитків у розмірі 52 830 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот тридцять) грн. 77 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 17.06.2013.

Суддя М.В. Сажнева