Вирок № 31898262, 17.06.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/5314/13-к

Провадження № 1-кп/263/216/13р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області

у складі: судді Папаценко П.І.,

при секретарі Конівченко Ю.А.,

за участю прокурора Борисевич М.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013050770001469 від 5.04.2013 року, щодо обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Чебоксари, Чувашія, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, розлученої, що має на утриманні неповнолітню дочку, раніше не судимої, не працюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

5.04.2013 року, приблизно о 19 годині 45 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні квартири АДРЕСА_1, під час сварки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, переслідуючи мету спричинення тілесних ушкоджень, взяла ніж і утримуючи його в правій руці, наблизилась до потерпілого ОСОБА_2 який був звернений до неї спиною, та навмисно нанесла йому один удар ножем в грудну клітину справа, ззаду, чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки справа у 8-му міжребер'ї по лінії лопатки, що ускладнилися гемопневмотораксом праворуч, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала позов прокурора про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.121 ч.1 КК України, та пояснила, що дійсно скоїла злочин при зазначених обставинах. Так 5.04.2013 року в квартирі АДРЕСА_1 вона розпивала спиртні напої разом з потерпілим ОСОБА_2, її співмешканцем. Між ними на ґрунті особистих неприязних стосунків виникла сварка, під час якої вона, взявши на кухні ніж нанесла ним удар потерпілому ззаду в грудну клітину справа. У скоєному щиро розкаялась.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні просив не позбавляти ОСОБА_3 волі, оскільки вони примирилися, проживають разом, претензій до неї він не має.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежив їх дослідження допитом обвинуваченої, дослідженням даних, які характеризують її особу та обставин, що мають значення для визначення міри покарання.

При цьому судом з'ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ч.4 ст.12 КК України обвинувачена ОСОБА_3 скоїла тяжкий злочин.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

В даному випадку обвинувачена ОСОБА_3 щиро розкаялася у вчиненому, а тому суд визнає цю обставину, як пом'якшуючу покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання згідно ст. 67 КК України, суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Щодо особи обвинуваченої ОСОБА_3, суд враховує зокрема те, що обвинувачена раніше не судима, має постійне місце проживання, характеризується посередньо за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, тому суд призначає покарання в межах санкції статті та приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів.

В силу ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати установи охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину.

У відповідності зі ст.127 ч.2 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Позов прокурора про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, який визнала обвинувачена ОСОБА_3, підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно довідки комунального закладу «Міської лікарні №4», ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у хірургічному відділенні з 5.04.2013 року по 16.04.2013 року. Загальна вартість лікування хворого за період перебування в лікарні склала 2585,76 грн.

Таким чином, кошти, витрачені на лікування потерпілого ОСОБА_2 необхідно стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3, як особи, від винних дій якої потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої у виді домашнього арешту слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити їй покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши два роки іспитового строку.

Відповідно до ст.76 КК України, впродовж іспитового строку на засуджену ОСОБА_1 покласти обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_1 покласти на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженої.

Запобіжний захід засудженій ОСОБА_1 у виді домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави в особі управління охорони здоров'я Маріупольської міської ради витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у сумі 2585,76 грн., на р/р 35427004001709 у ВДК в Донецькій області, ЄДРПОУ №01990654.

Речові докази у кримінальному провадженні, що знаходяться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Жовтневого РВ ММУ ГУМВС України в Донецькій області:

-джинси, кофту (квитанція №001006 від 9.04.2013 року), футболку (квитанція №001050 від 17.05.2013 року) повернути ОСОБА_1 за належністю, а в разі відмови - знищити;

-два ножі, змиви, зрізи з рук ОСОБА_1 (квитанція №001050 від 17.05.2013 року) - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м.Маріуполя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Папаценко П.І.