Постанова № 31897836, 06.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16068/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НД «Датекс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НД «Датекс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним наказу та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НД «Датекс» (далі - позивач, ТОВ, ТОВ «НД «Датекс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган, ДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу №7153 від 29.03.2012 про проведення невиїзної документальної перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 №0001852202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2013 року в задоволені позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням ТОВ подана апеляційна скарга, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «НД «Датекс» підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення з ухваленням нового рішення в цій частині з таких підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «НД Датекс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Флорена - Плюс» за вересень 2011 року та ТОВ «Інвесттехнагляд» за листопад 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 09.04.2012 №1264/23/14277604.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001852202 від 23.04.2012, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 194 608,00 грн. з них 155 686,00 грн. основного платежу та 38 922,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що відповідач, видаючи оскаржуваний Наказ від 29.03.2012 за №7153, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України. Крім того, суд зазначив, що фінансово-господарська діяльність Товариства здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правої дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між Товариством та контрагентом є фіктивним правочинам, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Відтак, податковий кредит позивачем сформований з порушенням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частинні правомірності прийняття наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки, оскільки відповідно до 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Податкове законодавство передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.1.8. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 № 213, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт (довільної форми) щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Як свідчать матеріали справи, та встановлено судом першої інстанції позивачу було надіслано запит про надання інформації, про те у відповіді на запит було надано не повну інформацію. Крім того, колегія суддів зазначає, що повідомлення про початок перевірки від 29.03.2011 №125/22-2 та копію Наказу від 29.03.2012 за №7153 про проведення перевірки було вручено під розпис головному бухгалтеру позивача (том 4, а.с. 148-149), що спростовує доводи апелянта про порушення фіскальним органом порядку проведення позапланових документальних перевірок.

Однак, колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції про правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення № 0001852202 від 23.04.2012, яким визначена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 194 608,00 грн. з них 155 686,00 грн. основного платежу та 38 922,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в цій частині задоволені позову, прийшов до висновку, що надані позивачем документи на підтвердження виконання сторонами умов договорів, не можуть вважатися первинними в розумінні бухгалтерського законодавства, оскільки в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) в рахунках-фактури відсутній обсяг наданих робіт із зазначенням назви АЗС, які зазначені в Додатках до вищезазначених Договорів.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «Флорена - Плюс» було укладено Договір №010711 від 01.07.2011 (надалі по тексту Договір №010711). пунктом 1.1 Договору №010711 передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується від імені Замовника надати послуги з сервісного обслуговування Системи управління відпуску нафтопродуктів (СУВН), далі обладнання ТОВ «НД Датекс» на об'єктах користувача вказаних Додатках до цього Договору. Згідно п. 2.2 Договору №010711, прийняття виконаних робіт здійснюється шляхом підписання Акту виконаних робіт, який підписується Сторонами в день закінчення робіт з сервісного обслуговування. Встановлено, що до Договору №010711 було підписано Додаток № 1, в якому відображено 335 адреси АЗС та розмір плати. На виконання умов договору Позивачем надано суду рахунок-фактури №СФ-0160910 від 16 вересня 2011, Акт №ОУ-0160910 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактури №СФ-0300954 від 30.09.2011, Акт №ОУ-300954 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні.

28.10.2011 між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Інвесттехнагляд» було укладено Договір №281011 (надалі по тексту Договір №281011), в якому зазначено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується від імені Замовника надати послуги з сервісного обслуговування Системи управління відпуску нафтопродуктів (СУВН), далі обладнання ТОВ «НД Датекс» на об'єктах користувача вказаних Додатках до цього Договору (п. 1.1 вказаного Договору). Згідно п. 2.2 Договору №281011, прийняття виконаних робіт здійснюється шляхом підписання Акту виконаних робіт, який підписується Сторонами в день закінчення робіт з сервісного обслуговування. До Договору №281011 було підписано Додаток № 1, в якому відображено 122 адреси АЗС та розмір плати. На виконання умов договору Позивачем надано суду рахунок-фактури №СФ-301144 від 30.11.2011 р., Акт №ОУ-301144 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкова накладна.

Крім того, між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Інвесттехнагляд» (Продавець) було укладено Договір №281012 купівлі-продажу від 28.10.2011 (надалі по тексту Договір №281012). В п. 1.1 Договору №281012 зазначено, що Продавець передає у власність Покупця витратні матеріали: друковані плати, мікросхеми, програмне забезпечення, тощо, (далі-Товар), а покупець Приймає і сплачує певну грошову суму відповідно до умов цього Договору. Згідно п. 2.1 Договору №281012, ціна на товар встановлюється виключно в гривнях. Відповідно до п.2.2 вищезазначеного Договору, кількість, асортимент, ціна та загальна вартість Товару зазначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних встановлених Продавцем, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору №281012, прийом-передачі Товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників Продавця та Покупця безпосередньо при передачі Товару на складі Постачальника. На виконання умов договору Позивачем надано суду рахунок-фактури №СФ-141113 від 14.11.2011, видаткова накладна від 14.11.2011 та податкова накладна.

Мотивуючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції скептично ставиться до наданих Позивачем документів на підтвердження виконання сторонами умов договорів, оскільки в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) в рахунках-фактури відсутній обсяг наданих робіт з зазначенням назви АЗС, які зазначені в Додатках до вищезазначених Договорів.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, оскільки правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (стаття 3 вказаного Закону).

З матеріалів справи вбачається, що позивач є партнером ТОВ «Нафтогаз Тек», яке є виробником касових терміналів віддаленого доступу. Апелянт здійснює організацію сервісного обслуговування касових терміналів віддаленого доступу, що полягає у пошуку сертифікованих спеціалістів та доставці їх на об'єкти клієнтів.

Стаття 9 вищезазначеного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Посилаючись на відсутність у рахунках-фактурах та актах здачі-прийняття робіт посилань на адреси АЗС, на яких виконувалися роботи контрагентами апелянта, суд не врахував, що законодавством, зокрема, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не вимагається таке посилання, а його відсутність не може свідчить про те, що відповідні роботи не виконувалися.

Крім того, колегія суддів зазначає, що детальні обсяги виконаних контрагентами на користь апелянта робіт у т.ч. з посиланнями на адреси АЗС, визначені в інших наданих суду документах, а саме: в звітах про здійснення сервісного обслуговування (том 5, а.с.156-171); подорожніх листах автомобілів апелянта, якими здійснювалася доставка спеціалістів контрагентів до місць надання послуг (том 5, а.с. 113-138); наказах про відрядження водіїв апелянта, які доставляли спеціалістів контрагентів до місць надання послуг (том 5, а.с.139-155).

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтоване посилання суду першої інстанції на припинення дії Договору № КС/001-09-08, строк якого спливав 01.09.2009 року, оскільки суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 10.1. цього договору у зв'язку з відсутністю заперечень сторін його дія продовжувалася на кожен наступний рік, внаслідок чого апелянт продовжив надання послуг на підставі цього договору у т. ч. у 2011 році, які були повністю прийняті та оплачені клієнтом (том 1, а.с. 117-120). Вищезазначене означає, що апелянт цілком правомірно продовжив надання послуг ПАТ «Галнафтогаз» відповідно до Договору № КС/001-09-08, дія якого автоматично продовжувалася.

Проаналізувавши зазначені норми права колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської діяльності підтверджується первинними-бухгалтерськими документами, які складені відповідно до норм чинного законодавства. Контрагенти позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Флорена - Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнагляд» на момент здійснення господарських операцій мали спеціальну правосуб'єктність, а саме були зареєстровані як платник податків на додану вартість і, відповідно, мало право видавати податкові накладні. З викладеного вище вбачається, що позивач та його контрагенти були належними учасниками відносин у сфері господарювання і мали право здійснювати господарську діяльність (ст.ст.2. З ГК України п. 14.1.36 ст.14 ПК України).

Відтак, колегія суддів зазначає, що господарські операції апелянта та його контрагентів здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом вищезазначених норм, відповідні витрати вважаються сформованими платником податку правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарських операцій платника податків у податковому обліку фактичним даним, що відповідачем також не було доведено.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення в частині.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою позовні задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НД «Датекс» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 березня 2013 року - скасувати в частині відмови в задоволені позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 року №0001852202.

В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НД «Датекс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2012 року №0001852202 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.04.2012 року №0001852202.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 11 червня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючи суддя: Г.В. Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.