Рішення № 31897292, 11.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2013 р. Справа № 911/1540/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергія" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу,

за участю представників сторін:

позивача: Семак О.М. (дов. № 5-д від 02.01.2013);

Кізлівська І.В. (дов. № 4-д від 02.01.2013);

відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Енергія" звернулося до господарського Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати послуг з теплопостачання та підігріву гарячої води.

Ухвалою від 23.04.2013 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.05.2013.

Ухвалою від 21.05.2013 розгляд справи було відкладено на 11.06.2013, у зв'язку з неявкою відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судовому засіданні 11.06.2013 суд заслухав пояснення представників позивача, вони підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Як вбачаться з Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця від 07.09.2005 адресою місця проживання відповідача є 08703, АДРЕСА_1. Проте, з ксерокопії паспорта відповідача, відповідно до штампу про реєстрацію місця проживання від 10.10.2006 адресою місця проживання відповідача є 08703, АДРЕСА_2. Оскільки штамп виконано пізніше ніж видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця, суд бере до уваги дані, зазначені у паспорті.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Таким чином, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, та враховуючи що пункт 4 ч. 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконкому Обухівської міської ради від 19.06.2007 № 652 приміщення розміщене за адресою АДРЕСА_2 було переведено в не житлове для подальшого переобладнання під розміщення салону краси та надано дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проектно-кошторисної документації по переобладнанню в нежитлове приміщення вказаної квартири.

Між Публічним акціонерним товариством "Енергія" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 10.10.2008 було укладено договір № 153-Т про постачання теплової енергії у гарячій воді. За цим договором енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленим тарифами. Строк дії даного договору закінчився 31.12.2009.

Проте, позивач продовжував надавати відповідачу зазначені послуги та у зв'язку з відсутністю оплати останніх від відповідача звернувся з позовом до господарського суду.

Позивач у позовній заяві стверджує, що відповідач припинив сплачувати кошти за отримані кошти у повному обсязі з лютого 2010 року по березень 2013.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Таким чином, зобов'язання позивача в умовах неукладеного договору на теплопостачання виникає на підставі дії законів, що перелічені вище. А неукладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Згідно з п. 26 Правил № 630 відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно доЗакону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

В матеріалах справи відсутні докази відключення відповідача від мережі централізованого опалення в установленому порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. (Аналогічна правовова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.05.2013 у справі № 5017/2891/2012)

Факт надання вказаних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, погоджених відповідачем, а також банківськими виписками та квитанціями про сплату відповідачем грошових коштів у спірний період. Таким чином, суд встановив, що відповідач своїми діями (частковою оплатою) визнав факт надання йому послуг.

Проте, з актом виконаних робіт за листопад 2010 року відповідач, не погодився, мотивуючи це тим, що до нього неправомірно застосовують тариф для юридичних осіб, тоді як мають застосовувати тариф для населення. Проте, суд не може погодитися з такою позицією відповідача, адже відповідно до вищезазначеного рішення Виконкому Обухівської міської ради від 19.06.2007 № 652 приміщення було переведене у не житлове.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами, разом з якими насилав для підписання акти виконаних робіт та рахунки до цих актів. Факт надсилання підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладень, фіскальними чеками. З останніх вбачаться що позивач надсилав свої листи на адресу відповідача, що зазначена в паспорті, а отже відповідач вважається належним чином повідомленим.

Згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Доказів сплати відповідачем повної вартості спожитої теплової енергії матеріали справи не містять, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань, у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, до моменту звернення позивачем з позовом до суду, доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог статей 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за отриману теплову енергію.

Відповідно до частини другої статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 8167,88 грн основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не запереченою та не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергія" (код ЄДРПОУ 13699556) 8167,88 основного боргу та1720,50 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз