Рішення № 31897073, 11.06.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2013 р. Справа № 911/1412/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області до Військової частини А1789, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області про відшкодування збитків,

за участю представників:

прокурора: Пантюхов О.В. (посв. № 011863);

позивача : Дацько Я.О. (дов. б/н від 28.12.2012);

відповідача: Рибалко Л.М. (дов. № 45 від 31.01.2011);

третьої особи: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Київській області до Військової частини А1789, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області про відшкодування збитків

Прокурор обґрунтовує свої позовні вимоги фактом недотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Ухвалою від 16.04.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.05.2013.

В судове засідання 14.05.2013 представники відповідача та третьої особи не з'явилися. У зв'язку з цим розгляд справи було відкладено на 21.05.2013.

В судове засідання 21.05.2013 представники відповідача та третьої особи також не з'явилися. Ухвалою від 21.05.2013 розгляд справи було відкладено на 11.06.2013

В судовому засіданні 11.06.2013 суд заслухав пояснення представників сторін. Відповідач проти позову заперечував з підстав наведених в його запереченнях на позовну заяву, що містяться в матеріалах справи.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а також враховуючи, що п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи сторони були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Встановив:

На виконання рішення засідання колегії військової прокуратури центрального регіону України щодо проведення контрольних перевірок додержання Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Київською прокуратурою з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було проведено перевірку додержання службовими особами військової частини А 1789 вимог природоохоронного законодавства України, під час якої виявлено незаконну порубку дерев. Наказом Державної екологічної інспекції України від 04.10.2012 № 427 для проведення перевірки було направлено державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища.

За результатами перевірки було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.10.2012, в якому зазначені виявлені порушення, у вигляді незаконної порубки дерев. Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища було проведено розрахунок збитків, нанесених навколишньому природному середовищу в результаті незаконної рубки (зелених насаджень) дерев на території військової частини А 1789, за яким сума збитків нанесених навколишньому природному середовищу в результаті незаконної рубки дерев (зелених насаджень) становить 73663 грн.

Позивачем було направлено відповідачу претензію № 92 від 10.10.2012, в якій він пропонував добровільно оплатити суму збитків згідно зазначеного розрахунку.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності.

Згідно ст. 6 Закону України «Про використання земель оборони» особи, винні в порушенні законодавства про використання земель оборони, несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Положеннями ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення екологічного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Цивільного кодексу України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Таким чином для виникнення зобов'язання по відшкодуванню заподіяної шкоди необхідна наявність наступних умов: протиправна поведінка заподіювача шкоди; заподіяння шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою; вина заподіювача шкоди;

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.

Відповідно до ч.ч. 1,2 п. 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" віл 01.04.1994 № 02-5/215 з послідуючими змінами та доповненнями, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 1166 Цивільного кодексу України ). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до п. 4.3. Положення про Державну екологічну інспекцію у Київській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 12.11.2011 № 136 інспектор складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» у разі виявлення в діянні посадової особи або громадянина ознак адміністративного правопорушення прокурор, його перший заступник, заступник виносить мотивовану постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що позивач розрахував завдані на його думку збитки державі за правопорушення вчинене в межах м. Василькова, позаяк акт перевірки складено стосовно території військової частини № 1789, що знаходиться в м. Васильків, вул. Декабристів 40.

З положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що вказані дії, які за твердженням позивача вчинив відповідач підпадають під кваліфікацію ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об'єктів озеленення в населених пунктах, невжиття заходів для їх охорони, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об'єктами озеленення, -

тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб або фізичних осіб - підприємців - від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з аналізу вказаних норм права та п. 4.3. Положення про Державну екологічну інспекцію вбачається, що для фіксації факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства екологічним інспектором окрім складення акту перевірки необхідно було вчинити юридично значимі дії щодо фіксації вказаного правопорушення та притягнення посадових осіб відповідача до адміністративної відповідальності в порядку ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема такими діями повинно було бути складення протоколу про адміністративні правопорушення, розгляд справи про адміністративне правопорушення та накладення відповідного адміністративного стягнення на винну особу. Вказаних дій позивачем здійснено не було, а відтак не було встановлено особу винну у вчиненні вказаного правопорушення.

Крім того, суд при прийнятті рішення у справі враховує ту обставину, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 04.10.2012, підписаний з боку відповідача не уповноваженою на це особою, а відтак є таким, що складений позивачем без участі повноважної особи військової частини, адже представником військової частини може бути лише командир останньої. А відтак, суд вважає зазначений акт таким, що складений без участі повноважної особи відповідача в односторонньому порядку та не приймає його до уваги.

Відтак, не дивлячись на те, що позивач наполягає на наявності факту правопорушення, суд виходить з того, що ним не надано доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності Державною екологічною інспекцією, як контролюючим органом, в порядку ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та враховує недоліки акту перевірки, які нівелюють його доказову силу.

Відтак, суд не може встановити факт наявності вини відповідача та доцільності стягнення з нього нарахованої суми, за відсутності одночасно всіх елементів (протиправність; шкода; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вина), за яких настає така міра відповідальності, як стягнення збитків.

Також суд враховує, що належною доказовою базою в даному випадку може вважатися наявність наступних елементів доказування у їх сукупності: акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, факт накладення адміністративного стягнення на винну особу, протокол огляду місця правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що вимога прокуратури є необґрунтованою та недоведеною, а відтак задоволенню не підлягає.

В порядку ст. 44, 49 судовий збір покладається на позивача у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Київській області (код ЄДРПОУ 38039191) в доход Державного бюджету України 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя Черногуз А.Ф.