Постанова № 31896906, 29.05.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 травня 2013 року Справа № 2а/1270/9378/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Агевича К.В.,

при секретарі судового засідання Чуванову А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит» до державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 № 0000302200,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2012 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит» до державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 № 0000302200.

30.11.2012 ухвалою Луганського окружного адміністративного суду було відкрито провадження за вказаним адміністративним позовом та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В обґрунтування позову позивачем було зазначено наступне.

17.08.2012 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0044731700, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 445030,00 грн. та штрафні санкції у сумі 111257,50 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено товариством з обмеженою відповідальністю «Техносбит» (далі - позивач, ТОВ «Техносбит») до Державної податкової служби у Луганській області, про що рішенням №15413/10-40 від 20.09.2012 про результати розгляду первинної скарги дану скаргу було залишено без розгляду, а також оскаржено до Державної податкової служби України, рішенням якої за №4626/0/61-12/10-2115 від 02.11.2012 скаргу підприємства також було залишено без розгляду.

Вказане повідомлення-рішення позивач вважає протиправним, таким, що винесене з порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню з наступних підстав.

Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесене на підставі акту перевірки від 13.08.2012 №51/22-31704813, згідно висновків якого ТОВ «Техносбит» порушило вимоги п.п 7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4, п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», занизило податок податок на додану вартість у загальній сумі 445030,00 грн., у тому числі, за липень 2009 року на суму 280367,00 грн., за серпень 2009 року на суму 150536,00 грн., за вересень 2012 року на суму 14127,00 по взаємовідносинам з приватним підприємством «Хімтрейд-Д» (далі - ПП «Хімтрейд-Д»), по правочинам, які є нікчемними. При цьому позивач у позовній заяві наголошує на тому, що відповідач не вказав, які саме правочини слід вважати нікчемними.

Позивач також зазначає, що ТОВ «Техносбит» у повному обсязі виконало умови договору від 01.06.2009 про поставку мінеральних добрив, за яким ПП «Хімтрейд-Д» зобов'язувався поставити підприємству ТОВ «Техносбит» мінеральні добрива, а останнє зобов'язувалось прийняти та сплатити за вказаний товар. Так, ТОВ «Техносбит» у повному обсязі оплатило отриманий товар. Податкові зобов'язання, які виникли у підприємства зі сплати податку на додану вартість, були відображені ним у податкових деклараціях за жовтень та грудень 2010 року та були у повному обсязі погашені перед Державним бюджетом.

Таким чином позивач вважає, що у податкового органу не було жодних підстав для висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість по правочинам з ПП «Хімтрейд-Д» та просив суд: визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 № 0000302200 державної податкової інспекції у м.Лисичанську Луганської області про донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «Техносбит» податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 445030,00 грн. і штрафу у розмірі 111257,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові і письмових поясненнях до позову (т.1 а.с. 202-204) та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. (т.1 а.с. 3-5).

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях (т.1 а.с. 153-155) та додаткових письмових поясненнях (т.2 а.с.66-67), вважав позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий Кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (надалі - ПК України).

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Техносбит» (далі - ТОВ «Техносбит», позивач), зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 16.10.2001, дата останньої реєстраційної дії - виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області від 14.04.2011 за № 13811050022001477, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №671105 від 16.10.2001 та довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №319656 (т.1 а.с. 20, 21-22).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача 10.01.2002 зареєстровано платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво № 100320410, індивідуальний податковий номер - 317048112141 (т.1 а.с.23).

Відповідно до п.п.41.1.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючими органами є органи державної податкової служби України - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідач - державна податкова інспекція у м.Лисичанську Луганської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Лисичанську Луганської області ДПС, податковий орган, відповідач) в розумінні ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи наступне.

01.06.2009 між приватним підприємством «Хімтрейд-Д» (продавцем) в особі директора ОСОБА_4 що діяв на підставі статуту, з однієї сторони, та товариством «Техносбит» (покупцем) в особі директора ОСОБА_5., що діяв на підставі статуту, з іншої сторони, уклали договір поставки від 01.06.2009 за яким продавець зобов'язався поставити покупцеві мінеральні добрива у кількості 500,00 тон у строк до 31.12.2009, а покупець - прийняти та оплатити вказаний товар (т.1 а.с. 52-56).

02.07.2012 ДПІ у м.Лисичанську Луганської області ДПС на юридичну адресу ТОВ «Техносбит» було направлено запит вих. №4174/22 (т.1 а.с.158), згідно якого підприємству необхідно було надати до податкового органу засвідчені підписом та скріплені печаткою копії документів, які підтверджують факт формування податкового кредиту від ПП «Хімтрейд-Д» по взаємовідносинам за березень, липень, серпень та вересень 2009 року, на що ТОВ «Техносбит» надано відповідь за вих. №1207-6 від 12.07.2012 (т.1 а.с.159), згідно якої надання підприємством запитуваних документів первинного обліку, які підтверджують взаємовідносини між ТОВ «Техносбит» та ПП «Хімтрейд-Д» у зазначений період, не є можливим у зв'язку з вилученням цих документів.

При цьому оригінали або завірені належним чином копії документів на запит податкового органу надано не було. У зв'язку з чим відповідачем було прийнято рішення про проведення перевірки позивача.

Надалі ДПІ у м.Лисичанську Луганської області ДПС на адресу ТОВ «Техносбит» поштою направлено повідомлення №38 від 10.08.2012 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з копією наказу про проведення перевірки №509.

13.08.2012 на підставі наказу ДПІ у м. Лисичанську Луганської області ДПС №509 від 10.08.2012 згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п 78.1.1 п. 78.1, п.78.5 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Техносбит» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Хімтрейд-Д» за період з 01.07.2009 по 30.09.2009, про що складено відповідний акт про результати перевірки №51/22-31704813 від 13.08.2012. (т.1 а.с. 27-39)

Проведеною перевіркою податковим органом встановлені порушення ТОВ «Техносбит» п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість ТОВ «Техносбит» по взаємовідносинам з ПП «Хімтрейд-Д» на загальну суму 445030,00 грн., у т.ч. за липень 2009 року у сумі 280367,00 грн., серпень 2009 року у сумі 150536,00 грн., вересень 2009 року у сумі 14127,00 грн. Також висновком вищевказаного акту перевірки зазначено, що перевіркою неможливо підтвердити реальність проведених взаємовідносин між ТОВ «Техносбит» та ПП «Хімтрейд-Д» при здійсненні господарської діяльності, і вказано, що вчинені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону, спрямовані на нереальне настання правових наслідків та, в свою чергу, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. (т.1 а.с. 38, 39)

На підставі акту перевірки від 13.08.2012 №51/22-31704813 ДПІ в м.Лисичанську Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення №0000302200 від 17.08.2012 на загальну суму 556287,50 грн, в тому числі за основним платежем 445030,00 грн. та штрафними санкціями 111257,50 грн. (т.1 а.с.24)

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до Державної податкової служби України у Луганській області в адміністративному порядку шляхом подання первинної скарги від 03.09.2012 (т.1 а.с. 44-45), яку рішенням №15413/10-458 від 20.09.2012 було залишено без розгляду (т.1 ас.с46-47). 10.10.2012 позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України (т.1 а.с. 50-51), у якій теж просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0000302200 від 17.08.2012, проте рішенням №4626/0/61-12/10-2115 від 02.11.2012 дану скаргу також було залишено без розгляду (т.1 а.с. 48-49).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем - ТОВ «Техносбит» не заперечуються.

На підтвердження реальності вчинених ТОВ «Техносбит» правочинів позивачем надано до суду первинні документи, а саме: копії видаткових накладних №0206 від 02.06.2009 №0306 від 03.06.2009, №0406 від 04.06.2009, №0506 від 05.06.2009, №0806 від 08.06.2009, №0906 від 09.06.2009, №1006 від 10.06.2009 №1106 від 11.06.2009, №1206 від 12.06.2009, №1606 від 16.06.2009, №1706 від 17.06.2009, №1806, №1806-2 від 18.06.2009, (т.1 а.с. 57-69), копії відповідних податкових накладних (т.1 а.с. 70-82), копії платіжних доручень №3219 від 30.06.2009, №3247 від 06.07.2009, №3255 від 07.07.2009, №3266 від 10.07.2009, №3290 від 15.07.2009, №3293 від 16.07.2009 №6 від 17.08.2009, №3365 від 18.08.2009, №3381 від 20.08.2009, №3451 від 21.09.2009, №3475 від 29.09.2009 (т.1 а.с. 83-88), копії виписок банку по особовому рахунку (т.1 а.с.89-108), копії акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2009 по 19.06.2009 з протоколом про залік взаємних вимог від 19.06.2009 (т.1 а.с. 109, 110), копію акту звірки взаємних розрахунків від 12.11.2012 по договору від 01.06.2009 (т.1 а.с. 111), копії податкових декларацій з податку на додану вартість (т.1 а.с. 112-141).

Надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.

Представником відповідача у судовому засіданні 21.05.2013 заявлено клопотання про витребування первинних документів стосовно господарської діяльності позивача за період серпень вересень 2009 року, які вилучено ВПМ Старобільської МДПІ згідно протоколу виїмки від 11.03.10. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що на думку відповідача, дані документи впливають на розгляд справи (т.2 а.с. 68).

Задоволення клопотання про витребування судом доказів є можливим за умови, якщо особа, яка його заявляє, доведе: а) складнощі їх отримання, б) підстави, за яких заявник вважає, що докази знаходиться в іншої особи, в) належність доказів та допустимість засобів доказування.

Так в судовому засіданні представником відповідача не доведено навіть спроб отримати запитувані ним первинні документи та відповідно об'єктивну неможливість одержання та подання доказового матеріалу до суду особисто через обставини, які перешкоджають такому поданню, також не вказано які саме документи необхідно витребувати і не обґрунтовано, які саме обставини можуть бути підтвердженні, документами які витребовуються, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи. В той же час представником позивача надано суду первинну документацію щодо господарських взаємовідносин, які розглядаються, в тому числі договір, податкові накладні, платіжні доручення, виписки по банківських рахунках, видаткові накладні, акти звірки розрахунків, податкові декларації з податку на додану вартість, витяги журналу-ордеру, реєстр виданих та отриманих податкових накладних тощо.

Тому судом було відмовлено у витребуванні доказів представнику відповідача.

29.05.2013 у судовому засіданні представник відповідача надав до суду копії первинних документів за період: липень-вересень 2009 року по взаємовідносинам ТОВ «Техносбит» з ПП «Хімтрейд-Д», які були вилучені працівниками відділу податкової міліції Старобільської МДПІ Луганської області згідно протоколу від 11.03.2010 у ТОВ «Техносбит», а саме: копії податкових та видаткових накладних (т.2 а.с.85-97). Вказані документи не заслуговують на увагу суду, оскільки у наданих податкових накладних загальна сума ПДВ складає лише 151890 грн., а як вбачається із акту перевірки та оскаржуваного повідомлення рішення сума безпідставно сформованого кредиту складає 444829,67 грн.

Посилання представника відповідача на те, що Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.04.2011 кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочинів передбачених ч.5 ст. 27 ч.1 ст. 205,, ч.1 ст. 366 КК України встановлено безтоварність правочинів між ПП «Хімтрейд» та ТОВ «Техносбит», та те, що ТОВ «Техносбит» безпідставно сформувало податковий кредит за липень - вересень 2009 року не приймаються судом до уваги враховуючи наступне.

По - перше, як вбачається із тексту вказаного вироку перереєстрація ПП «Хімтрейд» на ОСОБА_3 відбулася 20.07.2009. В той час, як встановлено в судовому засіданні, договір було укладено 01.06.2009, видаткові та податкові накладні було складено у червні 2009 року та підписано від ПП «Хімтрейд» іншою особою - директором ОСОБА_4

По - друге, у вироку Сєверодонецького суду Луганської області вказано наступне (мовою оригіналу): «Реализуя свои преступные намерения, не установленные в ходе следствия лица, при пособничестве ОСОБА_3, в период с июля 2009 года по сентябрь 2009 года, провели бестоварные сделки с ООО «Техносбыт» г. Северодонецка, в отношении которого материалы выделены в отдельное производство, на общую суму 2669977,76 грн., в том числе НДС на суму 444829,62 грн.». «…виновность подсудимого ОСОБА_3 полностью подтверждается собранными по делу доказательствами Заключением специалиста № 157 от 07.09.2010 года, согласно выводов которой, при условии, что сделки между ЧП «Химтрейд-Д и ООО «Техносбыт» носили бестоварный характер, то ООО «Техносбыт» необоснованно сформировало налоговый кредит за июль-сентябрь 2009 года в сумме 444829,67 грн.». Тобто із вказаного вироку зрозуміло те, що матеріали перевірки відносно посадових осіб позивача виділено в окреме провадження, а винною особою є ОСОБА_3 У вказаному вироку мова про ОСОБА_4 взагалі не йде.

Відповідно до ч.4. ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Аналіз вказаної норми вказує на те, що обставини, встановлені в ході розслідування кримінальної справи, не відносяться до підстав звільнених від доказування. (Ухвала ВАС України від 03.06.2010 р., справа N К-29046/06). Також вказана норма не встановлює для суду, який розглядає адміністративну справу, обов'язковість висновків щодо інших питань, викладених у вироку, окрім правових наслідків дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Позивач і відповідач у судовому засіданні суд повідомили про те, що їм не відомо про будь-які порушені кримінальні справи відносно посадових осіб ТОВ «Техносбит» з питань вказаних у вироку суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтування відповідача щодо безтоварності господарських операцій, які базуються на вироку Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.04.2011 є безпідставними.

Зауваження представника відповідача про невідповідність призначення платежу у платіжних дорученнях, спростовуються поясненнями представника позивача та наданим листом про виправлення помилок у платіжних дорученнях (т.2 а.с.82).

Посилання представника відповідача на те, що у договорі поставки не чітко визначений предмет договору, в даному випадку не вказують на безтоварність розглянутих господарських операцій.

До того ж, висновком судово-економічної експертизи №410/24 від 19.04.2013, з яким суд погоджується, встановлено що, у межах наданих документів, що висновки акту ДПІ від 13.08.2012 №51/22-31704813 про заниження податку на додану вартість у розмірі 445030,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Хімтрейд-Д» за період з 01.06.2009 по 01.10.2009 документально не підтверджуються. Задекларований ТОВ «Техносбит» податок на додану вартість у розмірі 445030,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Хімтрейд-Д» за період з 01.06.2009 по 01.10.2009 відповідає наданим первинним документам і вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» (т.1 а.с.234-241).

Для надання правової оцінки щодо заявленої позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР в редакції, чинній на час формування податкового кредиту з податку на додану, якими регламентується порядок визначення податкового кредиту. Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР дано визначення поняття податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Вказаний пункт дає загальне поняття «податковий кредит» і є нормою відсилання, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми податкового кредиту, а відсилає до інших норм цього закону. І розглядати цей пункт окремо без інших пунктів Закону неправомірно.

Відповідно до пункту 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд вважає, що з аналізу вказаної норми вбачається, що визначальним чинником для формування податкового кредиту платника ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в операціях оподаткувань в рамках господарської діяльності такої особи - платника податку.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість: наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавств; сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість; доводи податкового органу про безтоварність операцій свого підтвердження не знайшли, та спростовані матеріалами справи; на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Суд вважає, що актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для зменшення податковим органом податкового кредиту з податку на додану вартість позивача.

Оскільки податковим органом не надано жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій, а наведені податковою інспекцією доводи не є такими, що спростовують правильність заявленої позивачем суми кредиту з податку на додану вартість за 2009 рік, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 № 0000302200 підлягає скасуванню.

Разом із тим, заявляючи вимогу про визнання протиправним спірного податкового повідомлення-рішення та водночас, про його скасування, позивачем не враховано, що ним оскаржується правовий акт індивідуальної дії і способом захисту його порушеного права має бути вимога про скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення, яка була фактично заявлена позивачем, в той час як визнання його протиправним є, по суті, зайво вжитим судом заходом.

Враховуючи викладене, а також те, що приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу, позовні вимоги в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень задоволенню не підлягають.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено правомірності своїх висновків викладених в запереченнях.

Отже, виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит» підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29.05.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено до 03.06.2013, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Техносбит» до державної податкової інспекції у м. Лисичанську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.08.2012 № 0000302200 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.08.2012 № 0000302200 з податку на додану вартість (за основним платежем у сумі 445030,00 грн. та штрафні санкції у сумі 111257,50 грн.).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд у порядок і строки, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 03 червня 2013 року.

Суддя К.В. Агевич