Рішення № 31895238, 11.06.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.06.2013р. Справа № 905/3103/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при помічнику судді Васютіні О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (юридична адреса: 04073, місто Київ, провулок Балтійський, будинок № 20, поштова адреса: 04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок № 5-А; код ЄДРПОУ - 22229921)

до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 020,83 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Пруцков В.Ю., який діє на підставі довіреності № 212/17 від 30.04.2013

від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 020,83 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав суду наступні копії документів: договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-0101-001014 від 28.12.2009; повідомлення ОСОБА_3 про настання випадку, який має ознаки страхового від 28.07.2010; постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 18.08.2010 у справі № 3-2974-1/2010 стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП; звіт про оцінку автомобіля № 367 від 21.08.2010; заяву ОСОБА_3 на виплату страхового відшкодування від 14.10.2010; розгорнуту довідку № 8658435 про обставини дорожньо-транспортної пригоду № 3037 від 14.10.2010; розрахунок суми страхового відшкодування від 14.10.2010; акт службового розслідування (страховий акт) № 710 від 14.10.2010; платіжне доручення № 3302 від 17.06.2011; вимогу про відшкодування збитків в порядку регресу за № 2780 від 16.10.2012 з доказами її направлення відповідачу.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтею 27 Закону України «Про страхування», статтею 993 Цивільного кодексу України, статями 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30 квітня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 травня 2013 року, та з метою забезпечення правильного, своєчасного і повного розгляду справи господарським судом:

- залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1;

- витребувано з Солом'янського районного суду міста Києва засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення № 3-2974-1/10 стосовно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП;

- витребувано з МТСБУ інформацію щодо наявності страхування транспортного засобу марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, яке діяло на час скоєння спірної дорожньо-транспортної пригоди (27.07.2010).

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 травня 2013 року розгляд справи відкладено на 05 червня 2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін, невиконанням вимог ухвали суду від 30 квітня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 05 червня 2013 року розгляд справи відкладено на 11 червня 2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу господарського суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача Пруцков В.Ю. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали суду від 30 квітня 2013 року надав господарському суду письмові пояснень щодо обставин справи.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2009 року між АСТ «АИС-Поліс», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі по тексту - страховик або позивач) та ОСОБА_3 (далі по тексту - страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-0101-001014 (далі по тексту - Договір страхування), згідно з умовами якого позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, експлуатацією та розпорядженням транспортним засобом «Geely» (далі по тексту - «Джілі» або застрахований автомобіль), державний номерний знак НОМЕР_2, від страхових ризиків, зокрема і дорожньо-транспортної пригоди (а.с. 35-43).

Як вбачається з матеріалів справи, 27 липня 2010 року по вулиці Волинській в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 з автомобілем марки «Джілі», державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно з пунктом 15 Договору страхування, строк його дії визначений з 00 год. 00 хв. 29 грудня 2009 року до 24 год. 00 хв. 28 грудня 2010 року.

За умовами Договору страхування вигодонабувачем є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал».

27 липня 2010 року на адресу позивача від ОСОБА_3 надійшло повідомлення про настання випадку, який має ознаки страхового (а.с. 76-78).

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 18 серпня 2010 року у справі № 3-2974-1/2010 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та відносно нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 гривень (а.с. 30).

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (стаття 5 вказаного Закону).

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (частина друга статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Для визначення розміру матеріального збитку, заподіяного внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди власникові застрахованого автомобіля позивачем замовлено проведення відповідно звіту.

Відповідно до висновку звіту про оцінку автомобіля № 367 від 21 серпня 2010 року, проведеного фізичною особою-підприємцем (спеціаліст-автотоварознавець) ОСОБА_4, матеріальний збиток, завданий власникові Geely MR 7151A, державний номерний знак НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при ДТП складає 19 530,83 гривень (а.с. 44-49).

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний звіт проведений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, який є суб'єктом оціночної діяльності, про що свідчить свідоцтво Фонду державного майна України № 4395 від 02 лютого 2006 року (а.с. 71).

Наведене свідчить про те, що наявний в матеріалах справи звіт є допустимим документом з визначення вартості майна, який підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності; звіт підписано оцінювачем, який безпосередньо проводив оцінку майна та підпис якого скріплено печаткою.

14 жовтня 2010 року на адресу позивача від ОСОБА_3 надійшла заява на виплату страхового відшкодування (а.с. 79).

Довідкою № 2977 від 28 липня 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокапітал» (вигодонабувач за Договором страхування) підтвердило, що забезпечений автомобіль, виведений з Державного реєстру обтяжень рухомого майна у зв'язку з погашенням кредиту (а.с. 81).

Актом службового розслідування (страховим актом) № 710-561/10 від 14 жовтня 2010 року визначено розмір страхової суми, що підлягає виплаті на виконання умов Договору страхування, яка становить 19 530,83 гривень (а.с. 31-32).

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (стаття 8 Закону Україна «Про страхування»).

Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховою подією, з настанням якої виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, з огляду на викладене, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 27 липня 2010 року, за умови вищевказаного договору, настав страховий випадок, та позивач за заявою страхувальника, на підставі сформованого страхового акту № 710-561/10 від 14 жовтня 2010 року, платіжним дорученням № 3302 від 17 червня 2011 року перерахував 19 530,83 гривень страхового відшкодування (а.с. 82).

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

З матеріалів витребуваної справи про адміністративне правопорушення, у тому числі з постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 18 серпня 2010 року у справі № 3-2974-1/2010 вбачається, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 27 липня 2010 року сталася саме з вини ОСОБА_1, який керуючи автомобілем марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, на вулиці Волинській в місті Києві скоїв зіткнення з автомобілем марки «Джілі», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Отже, саме дії третьої особи - ОСОБА_1, залученого за ініціативою суду для всебічного та повного розгляду справи, знаходились у причинному зв'язку зі скоєнням дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженням транспортних засобів.

Відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_1 - страхувальника автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди (27.07.2010) була застрахована в приватному акціонерному товаристві «УАСК «АСКА», на підставі полісу серії ВС № 5275362, згідно якого ліміт відшкодування за майнову шкоду складає 25 500,00 гривень, франшиза - 510,00 гривень.

Позивач посилаючись на той факт, що автомобіль марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 був застрахований у відповідності до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в приватному акціонерному товаристві «УАСК «АСКА», надіслав відповідачу вимогу за № 2780 від 16 жовтня 2012 року про відшкодування шкоди в порядку регресу, з повним пакетом документів, передбаченим статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с. 83-84).

Позивач стверджує, що вимогу відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого суду не доведено, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що відповідач надіслав позивачу будь-які повідомлення про недотримання позивачем приписів законодавства щодо посвідчення наданого пакету документів та про інші недоліки і пропонував усунути їх для подальшого розгляду питання про виплату страхового відшкодування.

Враховуюче наведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 020,83 гривень.

Щодо розміру заявленого до стягнення страхового відшкодування слід зазначити наступне.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За правилами абзацу другого пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Позивач дотримав вимоги наведеної норми закону, та при зверненні до господарського суду з цим позовом, зменшив суму сплаченого страхового відшкодування на суму франшизи, яка передбачена полісом серії ВС № 5275362 (510,00 гривень).

Згідно преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що оскільки водія автомобіля марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_1, визнано винним у скоєнні спірної дорожньо-транспортної пригоди, а відповідач є відповідальною особою за завдані забезпеченим транспортним засобом збитки, в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 020,83 гривень.

На момент прийняття рішення у справі, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 420/17 від 11 червня 2013 року зазначає, що згідно пункту 37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Відповідач відзначає, що позивач звернувся з вимогою про відшкодування шкоди, завданої внаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу за полісом серії ВС № 5275362 - 23 жовтня 2012 року, пропустивши однорічний строк для звернення із заявою на виплату страхового відшкодування, передбачений пунктом 37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів». Також позивачем не надано для огляду пошкоджений транспортний засіб, що позбавило можливості відповідача встановити розмір заподіяної шкоди.

Залишаючи поза увагою заперечення відповідача у наведеній частині, господарський суд виходить з наступного.

Господарським судом не приймається до уваги посилання відповідача на пункт 37.1.3 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», оскільки дане положення закону стосується взаємовідносин відповідача та його страхувальника, тобто винної особи, а не іншої страхової компанії, яка виплатила страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування, у відповідності до Закону України «Про страхування».

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання.

Водночас діючим законодавством не встановлений обов'язок позивача або іншої особи визивати на огляд пошкодженого майна іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди або страхову компанію, тому доводи відповідача в цій частині теж залишаються поза увагою.

В силу положень статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів сторін господарювання, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в повному обсязі.

Відповідач будь-яких доказів на підтвердження того, що розмір заподіяних збитків невірно визначений позивачем господарському суду не надав.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведені їх переконливості, що відповідачем зроблено не було.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та не спростовані відповідачем у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 22, 979, 990, 993, 1188, 1191, 1192 ЦК України, ст. 228 ГК України, ст. ст. 6, 12, 22, 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 8, 16, 25, 27 Закону України «Про страхування», керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (83052, місто Донецьк, проспект Ілліча, будинок № 100; код ЄДРПОУ - 13490997, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (юридична адреса: 04073, місто Київ, провулок Балтійський, будинок № 20, поштова адреса: 04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок № 5-А; код ЄДРПОУ - 22229921, відомості про рахунки в установах банків відсутні) сплачене страхове відшкодування в порядку регресу у розмірі 19 020,83 гривень, судовий збір у розмірі 1 720,50 гривень, а всього 20 741 (двадцять тисяч сімсот сорок одна) гривня 33 копійки.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 11.06.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2013.

Суддя С.М. Фурсова