Постанова № 31894030, 17.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року Справа № 5024/1715/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. - головуючий, Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників від:позивачаКузьома В.В., представник,відповідачів1) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), 2) Кудрявський С.М., представник,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013у справі№ 5024/1715/2012 господарського суду Херсонської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Продексим, ЛТД"до1.Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" 2.Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" в особі Херсонської філії ПАТ "Страхова група "ТАС" простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " Продексим, ЛТД" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про солідарне стягнення з Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" та Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суми в розмірі 151059,69грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.01.2013 року (суддя Людоговська В.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року (судді: Мишкіна М.А. - головуючий, Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.), позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" та Приватного підприємства "Регіональна зерноторгівельна компанія" солідарно на користь ТОВ „Продексим, ЛТД" 151059,69грн. та 3021,20грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати і направити справу на новий розгляді. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому доводи скарги зводяться до доведення тієї обставини, що податок на додану вартість не є прямими збитками та не підлягає відшкодуванню згідно чинного законодавства.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 06.12.2011р. між Приватним акціонерним товариством „Страхова група „ТАС" в особі директора Херсонської філії Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Продексим, ЛТД" було укладено договір №А0251457 добровільного комплексного страхування посівів (далі за текстом - Договір) озимого ріпаку на площі 450,82га, що розташовані на території с.Нововоскресенське Нововоронцовського району Херсонської області.

Відповідно до п.8 Договору страховими ризиками було визначено: вимерзання відповідно до умов п.17.6 Договору, ожеледь (притерта льодова кірка) відповідно до умов п.17.7 Договору, вимокання відповідно до умов п.17.8 Договору, випрівання відповідно до умов п.17.9 Договору, заморозок відповідно до умов п.17.10 Договору.

Пунктом 11 Договору була визначена страхова сума в розмірі - 1324579,09грн. Пунктом 10 Договору визначена франшиза 30% в розмірі 397373,73грн.

Умовами п.28.1 Договору передбачено, що у випадку повної загибелі застрахованих посівів розмір збитку визначається як добуток посівної площі постраждалого поля і величини фактично понесених Страхувальником витрат на посів і вирощування застрахованих озимих с/г культур на 1га, але не більше суми, розрахованої виходячи з планової величини витрат на 1га, що приведена у Додатку 1 до даного Договору та в технологічній карті вирощування застрахованої культури.

При цьому розмір страхового відшкодування при повній загибелі визначається у розмірі збитку, встановленого згідно п. 28.1 Договору, щодо кожного окремого поля культури за вирахуванням безумовної фрашизи" (визначеної п.10. Договору) відповідного поля та суми несплаченої страхової премії (п.28.1.1 Договору).

Згідно п. 28.2 Страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня отримання останнього документа згідно п.27 Договору.

Актом про пошкодження посівів сільськогосподарських культур від 03.04.2012р., складеним комісією у складі начальника Управління страхування сільськогосподарських ризиків АТ „СГ „ТАС" (приватне) - Золотар Ю.В., зав. відділу інтенсивних технологій зернових колосових культур і кукурудзи ННЦ "Інститут землеробства НААН" - Юла В.М. та агронома ТОВ „Продексим, ЛТД" - Сідорова С.М., встановлено загибель посівів озимого ріпаку на полях № 26н площею 114,82га, № 29н площею 211,34га на рівні 70-80% та на полі № 27н площею 126,0га - 80%.

Згідно п.17.11 Договору повна загибель культури - це знищення більше 50% посівів озимих сільськогосподарських культур внаслідок дії ризиків, зазначених у п.8 Договору, та робить неможливим подальше вирощування культури з метою отримання врожаю, що підтверджується висновком фахівця з відповідною агрономічною освітою з науково-дослідних установ.

За умовами п.21 Договору страхова сума розраховується як добуток площі посівів озимих сільськогосподарських культур, прийнятих на страхування, і суми, встановленої у межах фактичних та планових витрат (із розрахунку на 1га посівної площі). Під фактичними та плановими витратами розуміється вартість мінеральних та мікродобрив, насіннєвого матеріалу, засобів захисту рослин, протруювачів, заробітної плати, вартості паливно-мастильних матеріалів, тощо) страхувальника на посів і вирощування цих озимих сільськогосподарських культур до поновлення вегетації після зими, але не пізніше, ніж до 00 год. 00 хв. "01" травня 2012 року.

Пункт 21.2 Договору передбачає, що розрахунок фактичних та планових витрат проводиться у відповідності до технологічної карти вирощування застрахованої культури, що передається на страхування згідно п.32.6.6 Договору.

Відповідно до пункту 21.3 Договору технологічні карти вирощування застрахованої культури, надані до Договору, згідно яких визначена планова сума витрат на 1га, страхова сума та розрахована страхова премія, перевіряються Страховиком на момент розрахунку страхової премії. Виробничі операції на основі фактичних та планових витрат згідно п.21.1 та 21.2 Договору, здійснені до моменту підписання Договору, та включені у розрахунок страхової суми, враховуються при визначенні суми збитків в разі настання страхового випадку (при умові підтвердження Страхувальником первинними документами відповідно до п.27 Договору).

Пунктом 23.2 Договору розмір франшизи встановлюється у фіксованому розмірі, який не змінюється протягом строку дії Договору незважаючи на кількість страхових випадків протягом строку дії Договору та зменшення страхової суми за договором після виплат страхового відшкодування/страхових виплат за Договором.

Відповідно до п.23.2 Договору для кожного окремого поля озимих сільськогосподарських культур, стосовно яких укладений договір, страхова сума та безумовна франшиза визначаються окремо.

Відповідно до переліку полів (ділянок) прийнятих відповідачем на страхування, що є невід'ємною частиною договору страхування, по кожному полю та кожній ділянці страхова сума визначена окремо, як і сума фактичних та планових витрат (додаток №1 до Договору).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем-2 неправильно розраховано розмір страхового відшкодування. Так, при обчисленні страхового відшкодування відповідач-2 керувався Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 №318, - по таким складовим витрат як насіння, пальне, засоби захисту рослин та добрива - суму витрат зменшено на розмір ПДВ (20%), оскільки податок на додану вартість, за висновком відповідача-2, не відноситься до прямих витрат, фактично понесених на виробництві.

Колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно ч.17 ст.9 Закону України „Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування.

Як було зазначено вище, позивачем та відповідачем-2 узгоджено, що розмір збитку визначається як добуток посівної площі постраждалого поля і величини фактично понесених Страхувальником витрат на посів і вирощування застрахованих озимих сільськогосподарських культур на 1га, але не більше суми, розрахованої виходячи з планової величини витрат на 1га, що приведена у Додатку 1 до даного Договору та в технологічній карті вирощування застрахованої культури.

При цьому суди встановили, що позивач як суб'єкт страхування в рамках договору підряду на вирощування сільськогосподарської продукції з СТОВ "ЯВІР" не є сільськогосподарським підприємством та при здійсненні операцій з постачання зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, звільняється від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані), у зв'язку з таким набранням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

За таких обставин суди дійшли правомірного висновку, що згідно з нормами чинного законодавства при формуванні виробничої собівартості озимого ріпаку податковий кредит по податку на додану вартість не формується. Сума ПДВ збільшує вартість товарно-матеріальних цінностей та послуг (в бухгалтерському обліку включається до рахунку 231 відповідної культури), що є прямими витратами на вирощування озимого ріпаку.

Перевіривши розрахунок, суди встановили, що страхове відшкодування складає 591043,22грн.

Однак, Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" виплатило позивачеві страхове відшкодування в сумі 439983,53грн., а тому до стягнення підлягає 151059,69грн.

Також суди встановили, що з метою забезпечення виконання Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" зобов'язань за договором страхування №А0251457 від 06.12.2011р. позивачем укладений договір поруки з Приватним підприємством „Регіональна зерноторгівельна компанія" № 19/12 від 19.12.2011р., за умовами п.1.1 якого поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за невиконання Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору страхування №А0251457 добровільного комплексного страхування посівів озимого ріпаку на площі 450,82га, що розташовані на території с. Нововоскресенське Нововоронцовського району Херсонської області.

Пунктом 1.3 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами Основного договору.

Відповідальність поручителя і боржника є солідарною (п.1.4 договору поруки).

Згідно приписів ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, компенсацію збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та приписи чинного законодавства в їх сукупності, суди дійшли правомірного висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 151059,69грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку.

За таких обставин, доводи відповідача-2, викладені у касаційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими, такими, що не відповідають приписам законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами і направлені на переоцінку доказів, що відповідно до ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України не допускається.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 у справі № 5024/1715/2012 господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда